22.04.2011
Справа № 2-2032/11
Р і ш е н н я
І м е н е м У к р а ї н и
(з а о ч н е)
22 квітня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого –судді Бойко О.М.
при секретарі –Карпенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно одержаних коштів, стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
Представник позивачки в судовому засіданні підтримав вищевказаний позов, пояснивши, що 26 липня 2003 року вона сплатила відповідачці ОСОБА_2 3000 доларів США в рахунок сплати за придбану квартиру АДРЕСА_1 по укладеному між ними усно договору купівлі-продажу квартири, від нотаріального посвідчення якого ухилялась відповідачка. В підтвердження сплати грошових коштів відповідачка надала ОСОБА_1 розписку та віддала ключі від квартири, у яку позивачка поселилася разом зі своєю сім'єю.
У травні 2004 року я, ОСОБА_1, звернулась до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Відповідачка ОСОБА_2, у свою чергу, звернулася до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про визнання усного договору купівлі-продажу квартири недійсним та виселення її та членів її родини з квартири.
Рішенням Дніпропетровського районного суду від 22 серпня 2005 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, а зустрічний позов відповідачки ОСОБА_2 задоволений у повному обсязі.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2006 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2005 року було скасоване та постановлене нове рішення по справі, яким визнано угоду договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладену між ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 від 26 липня 2003 року, дійсною та за позивачкою визнане право власності на вище зазначену квартиру на підставі цього договору купівлі-продажу. Цим же рішенням у зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та членів її сім'ї про визнання усної угоди купівлі-продажу житлового будинку недійсною та виселення із житлового приміщення, відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, виконуючи повноваження касаційної інстанції відповідно до закону, від 11 квітня 2008 року касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена, та вище зазначене рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2006 року скасоване та залишене в силі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2005 року.
Незважаючи на свою незгоду з рішенням касаційної інстанції, ОСОБА_1 усвідомлює, що воно є остаточним та оскарженню не підлягає, тому вона вимушена звернутись з позовом до суду про повернення необґрунтовано набутих відповідачкою ОСОБА_2 грошових коштів, які вона, не визнаючи мої позовні вимоги щодо дійсності укладеної між ними угоди купівлі-продажу квартири, зберігала у себе та використовувала за її рахунок без достатньої правової підстави та зобов'язана повернути їх з урахуванням процентів та відшкодуванням матеріальних збитків та моральної шкоди, які виразилися у наступному: за час проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 була проведена газифікація квартири за власний рахунок. Також діями відповідачки відповідно до недійсного правочину позивачці спричинена моральна шкода, яку вона оцінила у розмірі 50 000 грн.
Відповідачка в судове засідання не з’явилася, про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином. За таких обставин, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що 26 липня 2003 року позивачка сплатила відповідачці ОСОБА_2 3000 доларів США в рахунок сплати за придбану квартиру АДРЕСА_3 по укладеному між ними усного договору купівлі-продажу квартири. В підтвердження плати грошових коштів в сумі 3000 доларів США відповідачка надала ОСОБА_1 розписку та були надані ключі від квартири, у яку позивачка поселилася разом зі своєю родиною.
У травні 2004 року ОСОБА_1, звернулась до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Відповідачка ОСОБА_2, у свою чергу, звернулася до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про визнання усного договору купівлі-продажу квартири недійсним та виселення її та членів її родини з квартири.
Рішенням Дніпропетровського районного суду від 22 серпня 2005 року у задоволенні позову ОСОБА_1, позову було відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 до неї та членів її родини задоволений у повному обсязі.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2006 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2005 року було скасоване та постановлене нове рішення по справі, яким визнано угоду договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладену між ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 від 26 липня 2003 року, дійсною та за ОСОБА_1 визнане право власності на вище зазначену квартиру на підставі цього договору купівлі-продажу. Цим же рішенням у зустрічному позові ОСОБА_2 - відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, виконуючи повноваження касаційної інстанції відповідно до закону, від 11 квітня 2008 року касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена, та вище зазначене рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2006 року скасоване та залишене в силі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2005 року.
Задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_2 касаційна інстанція встановила що оскільки під час укладення спірної угоди документи для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири були відсутні то не може бути визнана дійсною угода купівлі-продажу квартири, якщо встановлено , що при її укладенні існували передбачені законом обмеження для її нотаріального посвідчення, та зокрема були відсутні правовстановлюючі документи на будинок та його технічні - характеристики.
Передача грошових коштів підтверджується письмовим доказом - розпискою, яку надала ОСОБА_2 в підтвердження отримання нею від ОСОБА_1 грошей у сумі 3000 доларів США.
В перерахунку долара США на гривню враховуючи курс Національного банку України на час подання позову отримана відповідачкою ОСОБА_2 без достатньо правової підстави сума складає - 14 530,50 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України - у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховується проценти за користування ними. Оскільки, між сторонами правочину, який визнаний за рішенням суду недійсним, не встановлений розмір процентів, то за аналогією ст.1048 ЦК України, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до повернення безпідставно отриманих відповідачкою грошей. Відповідно до розмірів облікової ставки НБУ процент повернення складає суму у розмірі 5 929, 18 грн.
Крім того, за час проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачкою була проведена газифікація квартири. Так 12 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Дніпрогаз»був укладений договір-угода № 70/8657/2 на проведення проектних робіт по газифікації квартири на суму 317,29грн., які були виконані виконавцем ВАТ «Дніпрогаз»у повному обсязі, про що свідчить підписаний сторонами угоди акт прийому виконаних робіт. Загальна сума витрачених коштів на газифікацію склала 3 449,11 грн., що підтверджується чеками наявних в матеріалах справи.
Таким чином, позовні вимоги позивачки щодо стягнення матеріальної шкоди суд вважає обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Згідно ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючі наведені положення закону, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд зменшує розмір моральної шкоди позивачеві до 2000 грн., вважаючи, що у такому розмірі компенсація моральної шкоди буде відповідати понесеним моральним страждання позивача.
Відповідно до вимог ст.ст.79,88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню сплачена сума судового збору в розмірі 247,58 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 212, 215, 214, 224 ЦПК України, ст.ст.3, 11, 13-16, 23, 79, 88, 1048, 1214, ЦК України, суд -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані гроші за недійсним договором у сумі 14530 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відсотки за користуванням безпідставно одержаними грошима у сумі 5 929,18 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки по газифікацію квартири у сумі 3449,11 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 247,58 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень, витрати на правову допомогу 500 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О.М. Бойко