ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2011 р.
№ 5002-19/3402-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. –головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу
публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ
на постанову
та ухвалу
від 15.02.2011 р. Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25.10.2010 р. господарського суду Автономної Республіки Крим
у справі
№ 5002-19/3402-2010 господарського суду Автономної Республіки Крим
за заявою
Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
до боржника
відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат", м. Сімферополь Автономної Республіки Крим
про
визнання банкрутом
в судовому засіданні взяв участь представник:
публічного акціонерного товариства "Банк Форум"
Зубрицька І.М., довір.,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.06.2010 року порушено провадження у справі № 5002-19/3402-2010 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат" (далі –Боржник, Комбінат) за заявою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (далі - Кредитор, Інспекція) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2010 року (суддя - Мокрушин В.І.) визнані вимоги кредиторів із відповідними сумами та черговістю їх задоволення, затверджено реєстр вимог кредиторів Комбінату, а вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, або не заявлені взагалі визнані такими, що вважаються погашеними.
Не погодившись частково з цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" (далі –Банк) звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2010 року в частині відмови у включені його до реєстру кредиторів та визнати заявлені вимоги Банку на загальну суду 10 472 246 грн. 98 коп.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року (головуючий суддя –Ткаченко М.І., судді: Проценко О.І., Воронцова Н.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2010 року –без змін.
Не погоджуючись з прийнятим судовими актами судів першої та апеляційної інстанцій, публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2010 року в частині відмови у включенні до реєстру кредиторів вимог публічного акціонерного товариства "Банк "Форум", визнати заявлені вимоги Банку до Боржника на загальну суму 10 472 246 грн. 98 коп. та зобов’язати розпорядника майна включити дану суму до реєстру кредиторів.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 553, 589 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України "Про іпотеку", ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 1, 14, 16, 26 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій при розгляді кредиторських вимог Банку до Комбінату встановлено, що іпотека не може розглядатись як грошове зобов'язання згідно Закону про банкрутство, оскільки Боржником був укладений договір іпотеки і він (Боржник) є лише майновим поручителем за цим договором, а не зобов'язаною особою. За цих підстав суд першої інстанцій відмовив Банку у визнанні кредиторських вимог до Боржника, висновок про що був підтриманий судом апеляційної інстанції.
Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними висновками, оскільки вони зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи та невірним застосуванням норм діючого законодавства.
Так, слід звернути увагу на те, що в порушення норм ст. 15 Закону про банкрутство та норм ст. 86 ГПК України судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали не були викладені висновки з розглянутого питання - стосовно результатів розгляду кредиторських вимог Банку до Комбінату. Суд же апеляційної інстанції, не звернувши на це уваги, допустив, крім цього порушення норм ГПК України, переглянувши (згідно мотивувальної частини постанови) оскаржувану ухвалу місцевого суду лише в частині розгляду кредиторських вимог Банку до Комбінату, але прийнявши (згідно резолютивної частини постанови) рішення про залишення оскаржуваної ухвали у повному обсязі.
Щодо суті заявлених Банком та розглянутих судами кредиторських вимог слід зазначити про наступне.
В силу норм ст. 1 закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Грошове зобов'язання визначене законодавцем, як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Так, встановивши факт того, що Банк заявив свої вимоги до Боржника на підставі укладеного між вказаними особами договору іпотеки від 26.05.2008 року, а також факт укладення Банком з третьою особою кредитного договору, майновим поручителем за яким виступив саме Боржник (згідно вказаного договору іпотеки), суди попередніх інстанцій не надали, в контексті дотримання норм цивільного законодавства, правову оцінку правовій природі зобов'язань за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання, виконання якого і забезпечуються шляхом укладення договору іпотеки, а також підставам виникнення зобов'язань за договором іпотеки.
Відповідно до норм ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави (а іпотека є видом застави - заставою нерухомого майна –ст. 575 Цивільного кодексу України) кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Нормами ст. 589 цього ж кодексу передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Отже, враховуючи, що суди попередніх інстанцій встановили, що Боржник за договором іпотеки є майновим поручителем третьої особи (без вказання її назви) перед Банком, з яким третя особа уклала кредитний договір від 23.05.2008 року, а згідно наявного у справі договору іпотеки від 26.05.2008 року (що був наданий Банком на підтвердження своїх вимог до Боржника –т. 3 а.с. 30-33) цей договір забезпечує виконання ТОВ "Східні ласощі" зобов'язань, що випливають з укладеного з Банком кредитного договору від 23.05.2008 року, при розгляді заявлених Банком кредиторських вимог до Комбінату необхідно надати належну правову оцінку підставам виникнення у Банку права заявляти кредиторські вимоги саме на підставі договору іпотеки, виникненню у нього права на предмет іпотеки та доказам, що підтверджують відповідні обставини:
- чи має місто невиконання ТОВ "Східні ласощі" своїх зобов'язань перед Банком за основним зобов'язанням за кредитним договором від 23.05.2008 року;
- чи звертався Банк з вимогами до первісного боржника (ТОВ "Східні ласощі") у зв'язку із невиконанням ним своїх зобов'язань за основним зобов'язанням (за кредитним договором) та чи були задоволені такі вимоги боржником за основним зобов'язанням - ТОВ "Східні ласощі";
- чи був Банком застосований такий спосіб задоволення своїх вимог, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчих написів на договорі іпотеки від 26.05.2008 року (про що, доречі, згадується Банком лише в касаційній скарзі).
З'ясування вказаних обставин, на думку суду касаційної інстанції, є необхідним для встановлення факту наявності (відсутності) та підтвердженності (непідтвердженності) заявлених Банком кредиторських вимог до Боржника, як до майнового поручителя, на підставі договору іпотеки.
Однак, відповідні обставини та факти судами попередніх інстанцій не досліджувались, ним не була дана належна правова оцінка, а тому рішення про відхилення заявлених Банком до Комбінату кредиторських вимог прийнято судом першої інстанції передчасно –з неповним з'ясуванням обставин справи та без належного застосування норм діючого законодавства, та підтримано судом апеляційної інстанції неправомірно.
У зв'язку із викладеним, оскаржувані ухвала суду першої інстанції в частині розгляду кредиторських вимог Банку до Комбінату та постанова суду апеляційної інстанції –в повному обсязі, підлягають скасуванню, як незаконні, а справа в цій частині –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи, суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 11112 ГПК України слід врахувати вказівки суду касаційної інстанції, викладені в даній постанові, порядок та підстави виникнення вимог та зобов'язань за договором іпотеки, а також те, що кредиторські вимоги, які виникли на підставі договору застави (іпотеки), в силу норм ст. 589 Цивільного кодексу України, обмежуються вартістю предмету застави (іпотеки).
Дійшовши викладеного висновку про передачу справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в частині розгляду кредиторських вимог Банку до Комбінату, касаційні вимоги Банку про визнання заявлених до Боржника кредиторських вимог задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 572, 575, 589 Цивільного кодексу України та ст.ст. 86, 1115, 1117, 1119 –11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Форум" задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 р. та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2010 р. у справі № 5002-19/3402-2010 скасувати (в частині невизнання кредитором ПАТ "Банк Форум").
3. Справу в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Банк Форум" передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич
Постанова виготовлена та підписана 19.04.2011 року.