ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Постанова № 14636392

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 р.

№ 6/150/10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: Філатова А.М.

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2011р.

у справі № 6/150/10 Господарського суду Миколаївської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагросервіс"

2. Корпорації "Украгропромбіржа"

про визнання договору –заявки для учасників на відкритих майданчиках

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2010р. (суддя Ткаченко О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2011р. (судді : Лавренюк О.Т., Журавльов О.О., Гладишева Т.Я.), в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 189,193,198 Господарського кодексу України, ст.524 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області. Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції не повідомив сторони у визначеному законом порядку про час і місце засідання суду.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та

процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" не підлягає задоволенню.

Доповідач: Жаботина Г.В.

Господарським судом встановлено:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (Учасник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагросервіс" Підрядник) та Корпорацією "Украгропромбіржа" (Розпорядник) 17.04.2010р. укладено договір-заявку для учасників на відкритих майданчиках, за умовами якого Підрядник надає Учаснику послуги з організації участі у ХХІІ Міжнародній агропромисловій виставці –ярмарку "АГРО-2010" з 15 по 19 червня 2010року на території Національного комплексу "Експоцентр України".

Вартість послуг складає 20 205 євро зі 100% передоплатою протягом 5-ти днів після виставлення рахунку. Оплата здійснюється в національній валюті України з урахуванням ПДВ по курсу міжбанківського валютного ринку на момент оплати.

Підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" на вказаному договорі є факсимільно відтвореною.

ТОВ "Промагросервіс" надало передбачені договором від 17.04.2010р. послуги, а позивач частково сплатив 107800 грн. за ці послуги.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача про визнання зазначеного договору недійсним з тих підстав, що ціна договору зазначена в іноземній валюті, а не у гривнях, договір не містить оригінального підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон", а відтворений з використанням факсиміле.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами частин 1,2 ст. 205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлені вимоги до письмової форми правочину, згідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За приписами частини 3 цієї статті при вчиненні правочинів допускається факсимільне відтворення підпису сторони правочину.

За приписами частин 1, 8 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, дії осіб, які породжують цивільні права та обов’язки.

Пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства).

Як зазначалося вище, господарськими судами встановлено факт надання відповідачем послуг, часткову оплату позивачем цих послуг за спірним договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Хоча ціна договору визначена в іноземній валюті, однак, здійснення розрахунків передбачалось у національній валюті –гривнях. Така форма визначення ціни і розрахунків законом не заборонена.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм наведеного законодавства, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем невідповідності спірного договору вимогам чинного законодавства. А відтак, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову.

Щодо посилань касаційної скарги на те, що суд першої інстанції не повідомив сторони у визначеному законом порядку про час і місце засідання суду, то судова колегія касаційної інстанції відзначає наступне.

За правилами частин 1,2 ст. 101 Господарського кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, у разі порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо належного повідомлення сторін у справі про час і місце засідання суду, сторони мають можливість реалізувати свої процесуальні права під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, тому зазначені доводи касаційної скарги у даному випадку не можуть бути підставою для скасування оскаржених рішень та постанови, оскільки суд апеляційної інстанції належно повідомив сторони про час і місце засідання суду, що підтверджується матеріалами справи.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2011р. у справі № 6/150/10 - без змін.

Головуючий суддя

Карабань В.Я.

Суддя

Жаботина Г.В.

Суддя

Ковтонюк Л.В.