ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 р.
№ 21/186
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. –головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивача
не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідача
не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дисса-Транс"
на постанову
від 27.12.2010 року Донецького апеляційного господарського суду
у справі
№ 21/186 господарського суду Донецької області
за позовом
Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дисса-Транс"
про
стягнення заборгованості 96104,80 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дисса-Транс" про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення пасажирів (робітників) в сумі 96104,80 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2010 року (суддя Матюхін В.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2010 року (головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), позовні вимоги задоволені.
З Товариства з обмеженою відповідальністю "Дисса-Транс" на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 стягнуто заборгованості за надані авто послуги у розмірі 96104,80 грн., відповідні судові витрати та 1000,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених судом на підприємство.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дисса-Транс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2010 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доповідач: Волковицька Н.О.
Заявник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права та зазначає, що судами безпідставно не прийнято до уваги платіжні доручення №600 від 02.06.2010 року, №677 від 13.08.2010 року, яким на розрахунковий рахунок позивача були перераховані кошти за надані транспортні послуги у розмірі 97725,60 грн. та 80000,00 грн.
Також заявник посилається на те, що згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затв. Постановою НБУ від 21.01.2004 року №22 платник має право на свій розсуд розносити плату та зазначає, що плату, здійснену в червні 2010 року він відніс за надані послуги в травні.
Від Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій з підстав, викладених у останніх.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 30.03.2010 року між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (первізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дисса-Транс" (замовник) був укладений договір № 44, згідно пункту 1.1 якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов’язання здійснювати перевезення пасажирів на підставі ліцензії НОМЕР_1, дійсної до 03.06.2013 року, в пункт призначення в порядку та на умовах, передбачених цим договором, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити перевізнику надані послуги (п. 1.1 договору).
Остаточний розрахунок з перевізником замовник здійснює до закінчення місяця наступного за місяцем надання послуг (п. 3.4 договору).
На виконання взятих на себе за договором зобов’язань позивач у травні 2010 року здійснив послуги з автоперевезення пасажирів на загальну суму 176104,80 грн. Факт надання автопослуг на зазначену суму відповідачем не спростований і підтверджений, зокрема, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 31.05.2009 року на суму 176 104,80 грн.
Зазначений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) сторонами підписані без будь-яких застережень. В ньому зазначено, що замовником здійснена оплата за травень 2010р. у сумі 80 000,00грн.
У зв’язку з тим, що в обумовлений договором строк, тобто до 30.06.2010 року включно послуги в сумі 96104,80 грн. оплачені не були, позивач 21.07.2010 року та 10.09.2010 року направив на адресу відповідача претензії №32 від 21.07.2010 року, № 49 від 09.09.2010 року з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги. Відповідачем претензії позивача залишені без відповіді і задоволення.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Згідно пункту 1 статті 193 Господарського процесуального кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами встановлено що на час розгляду справи заборгованість у сумі 96104,80 грн. відповідачем не погашена, в зв’язку з чим позовні вимоги задоволені.
Заперечення відповідача стосовно оплати боргу платіжним дорученням №600 від 02.06.2010 року судом апеляційної інстанції досліджені та спростовані з огляду на те, що у вказаному платіжному дорученні в якості призначення платежу зазначений договір №44 від 30.03.2010 року, що дає право позивачу на свій розсуд зараховувати платежі по періодах згідно Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затв. Постановою НБУ №22 від 21.01.2004 року.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2010 року у справі № 21/186 господарського суду Донецької області залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дисса-Транс" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач