ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 141499551

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 129/4208/26

Провадження по справі № 3-зв/129/54/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2026 року м. Гайсин

Суддя Гайсинського районного суду Вінницької області Дєдов С.М.,

розглянувши у відсутність сторін та їх представників приміщенні Гайсинського районного суду в м. Гайсині заяву судді Капуша Івана Сергійовича про самовідвід по адміністративній справі №129/4208/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, -

Встановив:

02.11.2026 р. суддя Капуш І.С. заявив самовідвід по адміністративній справі №129/4208/26 з огляду на те, що раніше у провадженні Гайсинського районного суду Вінницької області під його головуванням перебувала кримінальна справа № 129/3759/21, провадження № 1-кп/129/168/2024, у межах кримінального провадження № 12021020090000316 про обвинувачення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

У зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 мав процесуальний статус потерпілого, брав безпосередню участь у судовому розгляді, надавав показання щодо обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень, а також заявив цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

За результатами розгляду кримінального провадження 04 квітня 2024 року Гайсинським районним судом Вінницької області під його головуванням було ухвалено вирок, яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, призначено кожному покарання у виді позбавлення волі на строк два роки із застосуванням положень ст. 75 КК України та звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Крім того, зазначеним вироком було повністю задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Разом із тим потерпілий ОСОБА_1 висловлював невдоволення ухваленим судовим рішенням, зокрема результатами розгляду кримінального провадження та призначеним обвинуваченим покаранням.

У подальшому вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року був скасований судом апеляційної інстанції.

Отже, ОСОБА_1 , який наразі є особою, стосовно якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, раніше був безпосереднім учасником іншого судового провадження під головуванням судді Капуша І.С., висловлював незгоду з ухваленим суддею судовим рішенням, яке в подальшому було скасовано апеляційним судом.

Зазначені обставини можуть сформувати у ОСОБА_1 суб`єктивне переконання щодо упередженого ставлення до нього судді, а також викликати сумніви у можливості об`єктивного та безстороннього розгляду справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, сама по собі незгода учасника судового провадження з ухваленим рішенням, як і скасування судового рішення судом вищої інстанції, не свідчать про наявність особистої упередженості судді та не становлять безумовної підстави для самовідводу.

Однак у цьому випадку необхідно враховувати сукупність наведених обставин, характер попередньої процесуальної взаємодії судді з ОСОБА_1 , його особисте ставлення до результатів розгляду кримінального провадження та необхідність забезпечення довіри до суду під час вирішення питання про притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що безсторонність суду має оцінюватися як за суб`єктивним, так і за об`єктивним критеріями.

Суб`єктивний критерій передбачає встановлення особистої переконаності та поведінки конкретного судді, тобто з`ясування того, чи виявляв суддя особисту упередженість у відповідній справі.

Об`єктивний критерій полягає у встановленні того, чи забезпечував суд та його склад достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його безсторонності.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) та «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) звернуто увагу на важливість забезпечення не лише фактичної неупередженості суду, а й зовнішніх гарантій його безсторонності.

Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя повинен заявити самовідвід від участі у розгляді справи, якщо він не може ухвалити об`єктивне рішення або якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає окремого процесуального порядку вирішення питання про самовідвід судді, однак це не усуває необхідності дотримання загальновизнаних принципів незалежності та безсторонності суду, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вважаю, що за наведених обставин його подальший розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності може викликати сумніви щодо неупередженості суду, незалежно від фактичної відсутності особистої заінтересованості в результатах її розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Бангалорськими принципами поведінки суддів, з метою забезпечення об`єктивності судового розгляду, дотримання принципів справедливого судочинства, усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо безсторонності судді та підтримання суспільної довіри до правосуддя вважає за необхідне заявити самовідвід.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про дату та час розгляду заяви про самовідвід, однак в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду заяви судді Капуша І.С. про самовідвід .

Вивчивши заяву та матеріали справи, визнаю за необхідне задовільнити заяву про відвід судді з таких міркувань.

Відповідно до ст.217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Згідно зі ст.221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст.130 КУпАП.

Чинний КУпАП не містить будь-яких норм щодо заявлення відводу чи самовідводу судді, а також порядку розгляду цих заяв, однак діючі Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід (самовідвід) судді, а тому, при розгляді вказаної заяви про самовідвід, слід застосувати аналогію права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Складовою частиною права на справедливий суд, яке гарантується ст.6 Конвенції, є розгляд справи саме незалежним і безстороннім, неупередженим судом, яке з поміж іншого забезпечується правом на відвід суду, тому суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу за наявності обставин, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Оскільки суддя Капуш І.С. заявив самовідвід по адміністративній справі №129/4208/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП з огляду на те, що раніше у його судді Гайсинського районного суду Вінницької області Капуша І.С. провадженні перебувала кримінальна справа № 129/3759/21, провадження № 1-кп/129/168/2024, у межах кримінального провадження № 12021020090000316 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 мав процесуальний статус потерпілого та цивільного позивача і безпосередню брав участь у судовому розгляді, за результатами розгляду кримінального провадження 04 квітня 2024 року Гайсинським районним судом Вінницької області під головуванням судді Капуша І.С. було ухвалено обвинувальний вирок відносно обвинувачених, із призначенням кожному покарання у виді позбавлення волі на строк два роки із застосуванням положень ст. 75 КК України та звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням, та було повністю задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, однак потерпілий ОСОБА_1 висловлював невдоволення ухваленим судовим рішенням, зокрема результатами розгляду кримінального провадження та призначеним обвинуваченим покаранням, та у подальшому вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року був скасований судом апеляційної інстанції, а в даний час ОСОБА_1 , який наразі є особою, стосовно якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, під головуванням судді Капуша І.С., та при цьому у попередній справі висловлював незгоду з ухваленим судовим рішенням суддею Капушом І.С., яке в подальшому було скасовано апеляційним судом, і зазначені обставини на думку судді можуть сформувати у Кохана Я.А. суб`єктивне переконання щодо упередженого ставлення до нього судді, а також викликати сумніви у можливості об`єктивного та безстороннього розгляду справи про адміністративне правопорушення, і хоча сама по собі незгода учасника судового провадження з ухваленим рішенням, як і скасування судового рішення судом вищої інстанції, не свідчать про наявність особистої упередженості судді та не становлять безумовної підстави для самовідводу, однак у цьому випадку необхідно враховувати сукупність наведених обставин, характер попередньої процесуальної взаємодії судді з Коханом Я.А., його особисте ставлення до результатів розгляду кримінального провадження та необхідність забезпечення довіри до суду під час вирішення питання про притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності, то за таких обставин суд вважає, що з метою усунення сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді, з метою забезпечення об`єктивності судового розгляду, дотримання принципів справедливого судочинства, усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо безсторонності судді та підтримання суспільної довіри до правосуддя, суд визнає, що заяву судді Гайсинського районного суду Вінницької області Капуша І.С. про самовідвід по адміністративній справі №129/4208/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, необхідно задовольнити на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимог ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 2.5 Балгалорських принципів поведінки судді.

Керуючись ст. 15 Кодексу суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, -

Постановив:

Заяву про самовідвід судді Гайсинського районного суду Вінницької області Капуша Івана Сергійовича, задовільнити.

Адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, - передати для розгляду іншому судді відповідно до встановленого законом порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: