ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141487278

Озвучення тимчасово недоступне

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 13 листопада 2026 року

м. Полтава

Справа № 440/12180/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної гвардії України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо недопрацювання та неповторного направлення до Головного управління Національної гвардії України висновку разом із матеріалами за заявою ОСОБА_1 від 23.12.2025 року про виплату одноразової грошової допомоги;

зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України доопрацювати матеріали за заявою ОСОБА_1 від 23.12.2025 року про виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням додаткових документів, поданих Позивачем разом із заявою-вимогою від 15.07.2026 року, та направити висновок разом із доопрацьованими матеріалами до Головного управління Національної гвардії України для розгляду та прийняття рішення відповідно до Порядку № 975.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.12.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини з відповідним пакетом документів. Відповідні документи були опрацьовано іта направлені до ГУ Національної гвардії України, проте в подальшому останнім було повернуто документи на доопрацювання військовій частині НОМЕР_1 з посиланням на пункт 29 Порядку №975, а саме відсутність даних щодо перевірки обставин ДТП та відсутності сп`яніння чи правопорушень з боку позивача. 15.07.2026 позивач направив відповідачу заяву-вимогу про усунення перешкод у призначенні ОГД та негайного направлення документів для виплати до якої було додана копія виписки з медичної картки стаціонарного хворого КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня «ЗОР від 24.01.2025 (із результатами аналізу на етанол). Проте всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не здійснив жодних дій щодо доопрац3юваннята направлення відповідних документів до ГУ НГУ для винесення рішення щодо виплати ОГД. Натомість повідомив листом від 28.07.2026 про припинення розгляду заяви позивача на підставі статі 8 ЗУ «Про звернення громадян» із зазначенням, що таке звернення не містить нових обставин, фактів або доводів, які б зумовлювали необхідність повторного розгляду питання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2026 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної гвардії України.

09.10.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити. Вказував на те, що наявні документи підтверджують факт ДТП та отримання позивачем травми, однак не дають змоги зробити обґрунтований висновок щодо всіх обставин, які мають значення для застосування пункту 29 Порядку № 975. З огляду на це матеріали були повернуті на доопрацювання для отримання додаткових відомостей від компетентних органів, уповноважених здійснювати перевірку обставин дорожньо-транспортної пригоди та надавати інформацію про результати такої перевірки. Для вирішення питання про повторне направлення матеріалів необхідно встановити, чи містять додатково подані документи відомості, які дають змогу усунути раніше виявлені недоліки та належним чином підтвердити обставини, необхідні для розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги. Надані позивачем додаткові документи, за оцінкою військової частини, не усунули необхідності отримання відомостей від компетентних органів щодо результатів перевірки обставин дорожньо-транспортної пригоди. Відтак вони не забезпечили повноти інформації, необхідної для належного опрацювання матеріалів з урахуванням вимог пункту 29 Порядку № 975. У зв`язку із цим військовою частиною було відмовлено в повторному розгляді звернення позивача з урахуванням поданих додаткових документів, оскільки вони не усували обставин, як зумовили необхідність доопрацювання матеріалів.

Третя особа у своїх поясненнях проти позовних вимог заперечувала, просила у їх задоволенні відмовити.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Позивач проходив військову службу на посаді водія автомобільної групи відділення матеріально-технічного забезпечення 6-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 (солдат).

Згідно з офіційними наказами командира військової частини НОМЕР_1 , у період проходження служби: 21.03.2023 по 07.06.2023, з 25.07.2023 по 20.10.2023, 3 13.12.2024 по 28.12.2024, з 28.12.2024 по 17.01.2025 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України

Відповідно до донесення із військової частини НОМЕР_1 від 18.01.2025 р. Nє6/52/2/2/3-67 стало відомо про дорожньо-транспортну пригоду за участю службового транспорту, внаслідок якої постраждали військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 : 17.01.2025 близько о 19.00 після проведення часткової зміни особового складу на позиціях ІВ «ОСА» та ПВ «ТРУТЕНЬ» особовий склад БГр ОТО НГУ рухаючись поблизу н.п. Одарівка, Запорізької області на службовому автомобілі УА3-3962 військовий номер НОМЕР_2 , здійснював перевезення особового складу із н.п. Юрківка, Запорізької області точка евакуації «ШАУРМА» До МТР «БЛІНДАЖ» н.п. Комишуваха, Запорізької області. Назустріч даному автомобілю рухався з н.п. Комишуваха, Запорізької області до н.п. Одарівка, Запорізької області автомобіль військової частини НОМЕР_3 ЗСУ HUMVEE військовий номер НОМЕР_4 , який здійснював обгін колони вантажівок по зустрічній смузі руху та не впорався з керування транспортного засобу, внаслідок відбулось скоєння ДТП та пошкоджений службовий автомобілі УА3-3962 військовий номер НОМЕР_2 , а військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 отримали травмування, а саме: солдат ОСОБА_1 , попередній діагноз: «Гематома волосистої частини голови, забій правого стегна».

Направлений для подальшого лікування до КНП ЗОКЛ м. Запоріжжя. З пояснювальних записок свідків та потерпілого стало зрозуміло, що ймовірно водій автомобілю військової частини НОМЕР_5 HUMVEE порушив ПДР, коли виїхав на зустрічну смугу руху, для здійснення обгону. Та коли зрозумів, що не встигне уникнути дорожньо-транспортної пригоди, намагався з`їхати на узбіччя, але не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем У А3-3962 військової частини НОМЕР_1 .

В наслідок зіткнення, солдат ОСОБА_1 отримав поранення. За фактом травмування Позивача командуванням військової частини НОМЕР_1 було проведено офіційне розслідування, за результатами якого затверджено Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 24.01.2025 та Акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 27.01.2025. Вказаними актами уповноважена комісія військової частини встановила та констатувала: ???Травму отримано в період проходження служби при виконанні обов`язків військової служби. ???Причиною ДТП стали порушення Правил дорожнього руху, вчинені водієм іншого транспортного засобу (військової частини НОМЕР_6 ЗСУ). ???У пункті 10 Акта форми Н-1 зафіксовано: «Перебування потерпілого в стані алкогольного чи наркотичного сп?яніння: НЕ ВСТАНОВЛЮВАЛОСЬ».

Довідкою медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області» Nє 219 від 09.10.2025 встановлено причинний зв`язок травми: «Травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини».

25 листопада 2025 року рішенням Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» (витяг з рішення Nє 251/25/9796/Р) з 11.11.2025р. встановлено ІІ групу інвалідності за причиною: поранення (травма), так, пов`язане з захистом Батьківщини. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2026 № 5 о/с та витягом з наказу від 22.01.2026 Nє24 ОСОБА_1 звільнено у запас за станом здоров`я на підставі копії витягу рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи департаменту охорони здоров`я Полтавської області № 251/25/9796/Р від 25.11.2025р.

23 грудня 2025 року Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, додавши пакет документів, відповідно до пункту 21 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975.

Військова частина НОМЕР_1 своїм листом від 10.07.2026р. Nє25/52/17-8386-2026 повідомила, що заява Позивача від 23.12.2025р. на отримання одноразової грошової допомоги була опрацьована та направлена на розгляд із матеріалами справи до Головного управління НГУ (вих. Nє 25/52/17-613-2026 19 січня 2026 року). Проте листом від 29.04.2026р. № 27/13/3/-28662-2026 Головне управління НГУ повернуло документи до військової частини НОМЕР_1 «на доопрацювання» з посиланням на пункт 29 Порядку № 975, вказуючи відсутність даних щодо перевірки обставин ДТП та відсутності сп`яніння чи правопорушень з боку позивача.

15 липня 2026 року Позивач направив на електронну адресу Заяву-вимогу про усунення перешкод у призначенні ОГД та негайного направлення документів для виплати до військової частини НОМЕР_1 у додатках якої була копія виписки з медичної карти стаціонарного хворого КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» 30Р від 24.01.2025р. (із результатами аналізу на етанол).

Крім того, позивач вказує, що на сторінці 4 Заяви-вимоги Позивачем було розписано, що офіційно зафіксовано результати лабораторного дослідження від 17.01.2025р. (день ДТП) в яких зазначено «аналіз крові на вміст алкоголю етанол - не виявлено.

Натомість військова частина НОМЕР_1 листом від 28.07.2026 № 25/52/9-В-291-ЕП повідомила про припинення розгляду заяви на підставі статті 8 Закону України «Про звернення громадян» та зазначила, що звернення не містить нових обставин, фактів або доводів, які б зумовлювали необхідність повторного розгляду питання.

03 серпня 2026 року вих.№ 03/08/01 було направлено адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, з проханням повідомити результати розгляду Комісією ГУ НГУ з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки Позивач направляв заяву-вимогу від 15.07.2026р. до військової частини НОМЕР_1 з додатковими документами: виписка з медичної карти стаціонарного хворого КНП «запорізька обласна клінічна лікарня» від 24.01.2025р. та сигнал про травму.

У відповідь на адвокатський запит, Головне управління Національної гвардії України від 11.08.2026р. Nє27/13/3-Г-1235-Аз повідомили, що станом на дату розгляду запиту документи на призначення та виплату ОГД разом із висновком уповноваженого органу після доопрацювання не надходили.

Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною першою статті 16 Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За приписами пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Згідно з частиною дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Положеннями пункту 11 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності), військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства); документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

За змістом пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Як встановлено матеріалами справи, Військова частина НОМЕР_1 листом від 10.07.2026 № 25/52/17-8386-2026 повідомила, що заява Позивача від 23.12.2025 про призначення одноразової грошової допомоги була опрацьована та разом із матеріалами справи направлена на розгляд до Головного управління Національної гвардії України (вихідний лист від 19.01.2026 № 25/52/17-613-2026).

Водночас листом від 29.04.2026 № 27/13/3/-28662-2026 Головне управління Національної гвардії України повернуло зазначені документи до військової частини НОМЕР_1 на доопрацювання, посилаючись на вимоги пункту 29 Порядку № 975 та зазначаючи про відсутність у матеріалах відомостей щодо перевірки обставин дорожньо-транспортної пригоди, а також підтвердження відсутності стану сп`яніння чи вчинення Позивачем правопорушень.

Суд вказує, що Надалі, 15.07.2026, Позивач направив на електронну адресу військової частини НОМЕР_1 заяву-вимогу про усунення перешкод у призначенні одноразової грошової допомоги та невідкладне направлення документів для її виплати. До заяви було додано копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» № 30Р від 24.01.2025, яка містила результати дослідження на вміст етанолу.

Крім того, як зазначає Позивач, на сторінці 4 зазначеної заяви-вимоги він звернув увагу військової частини на те, що результати лабораторного дослідження від 17.01.2025 — дня дорожньо-транспортної пригоди — офіційно зафіксовані та містять висновок: «аналіз крові на вміст алкоголю (етанол) — не виявлено».

Однак листом від 28.07.2026 № 25/52/9-В-291-ЕП військова частина НОМЕР_1 повідомила Позивача про припинення розгляду його заяви на підставі статті 8 Закону України «Про звернення громадян», зазначивши, що звернення не містить нових обставин, фактів чи доводів, які б зумовлювали необхідність повторного розгляду порушеного питання.

Водночас, відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 23 Порядку №975 Керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

Строки подання рішення розпорядника бюджетних коштів уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги, а також строки видання наказу про виплату уповноваженим органом одноразової грошової допомоги встановлюються міністерствами та державними органами.

Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів.

Так, сторонами не заперечується факт повернення заяви ОСОБА_1 на доопрацювання у Військову частину НОМЕР_1 НГУ інформаційним листом комісії Головного управління Національної гвардії України від 29.04.2026 №27/13/3-28662-2025.

Таким чином, враховуючи приписи Порядку №975 законодавцем покладено обов`язок на Керівника уповноваженого органу після отримання документів на доопрацювання вчинення відповідних дій з усунення недоліків та повторне направлення документів до розпорядника бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення.

Натомість, судом встановлено, що відповідних дій Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ вчинено не було та запропоновано позивачеві надати за наявності додаткові документи без зазначення конкретного переліку.

Вказане свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, який всупереч положенням законодавства після повернення заяви про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця не вчинив жодних дій на доопрацювання повернутої заяви та не направив вказану заяву повторно до розпорядника бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення.

Вказаний висновок цілком відповідає визначенню поняття "бездіяльність", яке надано Великою Палатою Верховного суду в Постанові від 19.04.2018р. у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), де Велика Палата зазначила, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Велика Палата у своїх постановах неодноразово висновувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставізаконута/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно дозакону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.02.2025р. у справі № 990/29/22 наголосила на тому, що протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначеного строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть встановлені обставини, які дозволяють визначити, чи були дотримані приписи закону в точному його розумінні.

Оцінивши всі доводи сторін та надані докази у їх обґрунтування суд доходить висновку, що за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 НГУ було допущено протиправну бездіяльність, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи докази, що надані сторонами на підтвердження своїх правових позицій, доводів та пояснень суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Крім того у прохальній частині позовних вимог, було заявлено клопотання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, щодо цього суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката .

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", то в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 04 лютого 2021 року у справі №806/2299/18.

Проте, суд акцентує увагу на тому, що позивачем у позовній заяві не визначену яку саме суму судових витрат на професійну правничу допомогу він просить стягнути.

Крім того, до позовної заяви не надано жодних документів, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, тощо) тощо.

За таких обставин, відсутні належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Національної гвардії України (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9А, 03151, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо недоопрацювання та направлення до Головного управління Національної гвардії України висновку разом із матеріалами за заявою ОСОБА_1 від 23.12.2025 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України доопрацювати матеріали за заявою ОСОБА_1 від 23.12.2025 року про виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням додаткових документів, поданих разом із заявою-вимогою від 15.07.2026 року, та направити висновок разом із доопрацьованими матеріалами до Головного управління Національної гвардії України для розгляду та прийняття рішення згідно вимог ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови КМУ від 25.12.2013 №975.

У задоволенні клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

А.О. Чеснокова