Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/4058/26
Провадження № 2/552/2820/26
РІШЕННЯ
іменем України
12.11.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Руденької А.І.,
за участі
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Грибовода В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 552/4058/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та володінні частиною житлового будинку,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 19.05.2026 звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та володінні частиною житлового будинку, неодноразово доповнювала свою заяву.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частки в праві власності на житловий будинок та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_1 є співвласником нерухомого майна.
Вказувала, що ОСОБА_1 систематично чинить перешкоди у доступі до будинку, змінив замки, уклав договір з охоронною фірмою.
В поданій до суду 25.05.2026 позовній заяві ОСОБА_2 просила усунути їй перешкоди у користуванні та володінні 1/2 частиною житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати відповідача надати позивачу повний безперешкодний доступ до будинку та земельної ділянки шляхом надання ключів.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29.05.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Відповідач ОСОБА_1 15.06.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що не чинить перешкод ОСОБА_2 в користування спірним майном, замки не змінював, позивач має повний доступ до будинку та земельної ділянки. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.
23.06.2026 позивач подала до суду заяву про зміну предмета позову, в якій просила усунути їй перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження спільною 1/2 частиною житлового будинку та частиною земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у доступі, заході та перебуванні у вказаному будинку та на земельній ділянці як особисто, так і разом із будь-якими особами; заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо проведення капітального або поточного ремонту, перебудови, перепланування, реконструкції, демонтажу конструкцій та інших дій без її офіційної письмової згоди. Просила також заборонити ОСОБА_1 укладати від свого імені, від імені ТОВ «НМНПЦ „ІМПЛАЗА“» будь-які договори; вчиняти дії щодо підключення, переоформлення, технічного обслуговування чи модернізації будь-яких інженерних комунікацій та систем у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мереж електропостачання, пультової охорони та сигналізації, кабельного чи бездротового Інтернету, телекомунікацій, водопостачання та газопостачання.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 03.09.2026 закрито підготовче провадження в справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті.
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували.
Суд, заслухавши відповідача та його представника, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 08.05.2025 в справі № 552/9094/24, яке набрало законної сили, на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , частки співвласників є рівними та кожного складають по 1/2.
Земельна ділянки з кадастровим номером 5310136400:14:004:0339 на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , частки співвласників є рівними та кожного складають по 1/2.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Також відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною другою, пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.
Судом встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який є спільною власністю сторін по справі, станом на час вирішення справи судом не є постійним чи тимчасовим житлом будь-кого із учасників справи.
Позивач ОСОБА_2 має інше зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , яку і зазначає в поданій до суду позовній заяві.
Позивач ОСОБА_2 , використовуючи на власний розсуд надані їй процесуальні права, жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо порушення відповідачем її прав, до суду не подала.
Дослідженими в справі матеріалами спростовано твердження позивача про те, що вона немає доступу до житлового будинку та земельної ділянки на якій він знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зокрема, з оглянутих судом відеозаписів та фотокарток, які надані саме позивачем, вбачається, що позивач ОСОБА_2 має доступ як до земельної ділянки, так і до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому.
Надані до суду позивачем талони-повідомлення до органів поліції лише підтверджують факт звернення до правоохоронних органів, зокрема і позивача ОСОБА_2 , підтверджують наявність конфлікту між сторонами. Результатів перевірки таких повідомлень суду не надано.
Відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань не можуть бути оцінені судом докази протиправності дій відповідача за відсутності результатів досудового розслідування.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
В розумінні норм ст. 322 ЦК України саме на власника покладено обов`язок з утримання майна, що включає необхідність проведення ремонтних робіт та несення витрат на підтримку об`єкта в належному стані (тягар утримання майна).
Посилання позивача на здійснення відповідачем ОСОБА_1 на території домоволодіння ремонтних робіт не може бути судом оцінено як порушення прав позивача, оскільки здійснення таких робіт є одним із обов`язків власника з утримання майна.
Будь-які підстави вважати, що такі роботи порушують право позивача, судом не встановлені.
Позовні вимоги позивача про заборону вчиняти будь-які дії щодо проведення ремонту без письмової згоди, щодо укладення договорів та інше, не є належним способом захисту. Така вимога ОСОБА_2 за своїм змістом та суттю спрямована на запобігання гіпотетичним порушенням у майбутньому, тоді як судовому захисту підлягає лише вже порушене, невизнане або оспорюване право (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).
Вимоги позивача ОСОБА_2 щодо заборони відповідачу вчиняти дії щодо підключення, переоформлення, технічного обслуговування чи модернізації будь-яких інженерних комунікацій та систем у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мереж електропостачання, пультової охорони та сигналізації, кабельного чи бездротового Інтернету, телекомунікацій, водопостачання та газопостачання фактично є вимогами про обмеження прав відповідача, що є неприпустимим.
При вирішенні справи суд враховує, що ОСОБА_2 , будучи співвласником домоволодіння в АДРЕСА_1 , не позбавлена права в подальшому звернутися до суду за захистом свого права у разі, якщо укладення таких договорів відповідачем ОСОБА_1 матиме наслідком порушення її прав.
Встановивши дані обставини, враховуючи, що дослідженими в справі доказами не встановлення порушення прав позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та володінні частиною житлового будинку є безпідставними, в їх задоволенні необхідно відмовити.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та володінні частиною житлового будинку відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 13.11.2026.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко