Справа № 147/127/24
Провадження № 1-кп/147/21/26
УХВАЛА
іменем України
12 листопада 2026 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області обвинувального акта у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020120000181 від 08.11.2023, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.
Розгляд справи призначено на 12:00 годину 12 листопада 2026 року.
12 листопада 2026 року через канцелярію суду від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується за ст. 336 КК України, ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 15.09.2026 обрано обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічну пору доби з 22 год 00 хв. до 06 год 00 хв., що полягає в забороні обвинуваченому залишати житло, строком на 60 днів до 14 листопада 2026 року включно. Покладено на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 181 КПК України та ч. 5 ст. 194 КПК України. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обгрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила задовольнити з викладених підстав, посилаючись на наявність ризиків передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти клопотання прокурора.
Заслухавши пояснення прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, приходжу наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
За змістом ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ухвали слідчого Тростянецького районного суду Вінницької області від 15 вересня 2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічну пору доби, строком на 60 днів, тобто до 14 листопада 2026 року включно. Підставою застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та наявність ризиків передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Покладено на обвинуваченого ОСОБА_4 , такі процесуальні обов`язки: заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 ; прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання та/або місця роботи, уникати спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Наведені ризики у попередній ухвалі суду є дійсними та триваючими, що виключає на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.
За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.
На думку суду, на даний час продовжують існувати і не зменшились ризики передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: можливого переховування обвинуваченого від суду, враховуючи характер його дій та обставин вчиненого ним кримінального правопорушення та впливати на свідків, які ще не допитані у цьому кримінальному провадженні, адже розгляд справи ще не завершено, в той час, як справа у провадженні суду перебуває з 31 січня 2024 року.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_4 наразі офіційно не працевлаштований, у останнього відсутні міцні соціальні зв`язки, адже як ним повідомлено - він проживає самотньо.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку підвищують ризик переховування від суду під час притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Крім того, ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Наразі не всі свідки допитані.
Прокурор довів наявність ризиків вчинення обвинуваченим дій, спробам вчинення яких в силу закону призвані перешкоджати запобіжні заходи, а саме, можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків.
Таким чином, заявлений запобіжний захід у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри, особи обвинуваченого, його поведінки є пропорційним.
З огляду на викладене вище, суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України в сукупності із наведеними вище обставинами враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого, відсутність у обвинуваченого офіційного працевлаштування; враховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Водночас суд дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили застосувати відносно ОСОБА_4 менш суворий запобіжний захід, ані ж домашній арешт.
Відповідності до ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Враховуючи викладене, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби ще на 2 місяці.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 176-178, 181, 184, 186, 194 -196, 309, 331, 376 КПК України
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 – задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічну пору доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., що полягає в забороні обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів до 11 січня 2027 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 181 КПК України та ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 ; прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання та/або місця роботи, уникати спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.
Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Виконання ухвали в частині продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту доручити ВП № 2 (с-ще Тростянець) Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області.
Ухвалу вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 09:00 годині 13 листопада 2026 року.
Суддя ОСОБА_1