ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 141484873

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

Справа № 151/1054/26

Провадження № 1-кп/147/948/26

УХВАЛА

іменем України

11 листопада 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

з участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

під час розгляду у підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12026020100000254 від 13.09.2026, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 155, ч.3 ст. 152 КК України,

в с т а н о в и в:

у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026020100000254 від 13.09.2026, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 155, ч.3 ст. 152 КК України.

Разом з обвинувальним актом до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 на 60 днів. В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_6 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 155, ч.3 ст. 152 КК України. За результатами досудового розслідування ОСОБА_6 вручено обвинувальний акт у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 155, ч.3 ст. 152 КК України.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 доводиться наступними доказами, зібраними в ході досудового розслідування: оглядом місця події в АДРЕСА_1 ; оглядом місця події від 13.09.2026, яким неповнолітня потерпіла ОСОБА_8 видала працівникам поліції нижню білизну; протоколом затримання ОСОБА_6 ; ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 15.09.2026 про обрання запобіжного заходу; висновком експерта №41 від 14.09.2026; висновком експерта №40 від 14.09.2026; висновком експерта №2761 від 17.09.2026; ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду від 17.09.2026 про допит потерпілої ОСОБА_8 в режимі відеоконференції поза залою судового засідання в іншому приміщенні - у підрозділі по роботі з дітьми, які стали жертвами домашнього насильства, або стали свідками подібних злочинів (за моделлю «Барнахус»); психологічним висновком спеціаліста з «Центру захисту дитини (за моделлю «Барнахус»); ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 24.09.2026 про надання тимчасового доступу до речей та документів; комісійними комплексними амбулаторними судово психолого-психіатричними експертизами; копією журналу та відеозапису судового засідання у справі № 126/2189/26 щодо допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 ; іншими доказами в їх сукупності.

Ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 15.09.2026 частково задоволено клопотання слідчого та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 з визначенням розміру застави, який складає 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (266240 грн), строк якого завершується 11.11.2026.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.1, п.3, п.4, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховуватись від суду підтверджується тим, що ОСОБА_6 загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, суспільною небезпечністю діяння, в якому він обвинувачується, а саме тим, що кримінальне провадження стосується прав дітей, відсутністю у нього постійного місця роботи, через що він з метою уникнення відповідальності може переховуватись від суду. Крім того, ОСОБА_6 уродженець м. Вільнянськ Вільнянського району Запорізької області, зареєстрований у АДРЕСА_2 , на території Гайсинського району Вінницької області проживав у матері, під час розгляду клопотання вказав, що на початку війни приїхав до матері, потім назад повернувся за місцем реєстрації, в подальшому знову повернувся.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_8 з метою зміни її показів в подальшому. Перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може залякувати потерпілу, схиляти до відмови від показань, чинити психологічний тиск на потерпілу та її матір з метою уникнення відповідальності.

Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме намагатися незаконно перетнути кордон з метою уникнення покарання, змінювати місце проживання без повідомлення, умисно не з`являтися за викликами до суду.

Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_6 має девіантну сексуальну поведінку, спрямовану проти дітей тому існує реальна загроза повторного вчинення аналогічних або інших сексуальних злочинів щодо потерпілих чи інших дітей.

З огляду на особливу тяжкість інкримінованого злочину, реальну загрозу для потерпілої ОСОБА_9 , наявність усіх наведених ризиків, застосування будь-якого іншого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , безпеки потерпілої та свідків.

Кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому. Вказаними кримінальними правопорушеннями порушено права, дітей, гарантовані Конвенцією ООН про права дитини, що може призвести до погіршення психоемоційного стану потерпілої та ризику її вторинної віктимізації у разі контакту з підозрюваним або продовження його злочинної поведінки.

Таким чином, вищевикладене свідчить про неможливість обрання більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, без визначення застави, так як вказане буде суперечити загальним засадам кримінального провадження, розумним строкам, а також враховуючи тяжкість злочину,

Прокурор ОСОБА_5 підтримала подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та просила його задоволити, при цьому навела доводи викладені в ньому.

Захисник ОСОБА_7 заперечив в повній мірі щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що наявність будь-яких ризиків нічим не необгрунтована. Також вказує, що ОСОБА_6 з ОСОБА_8 знайомий протягом великого проміжку часу, вони зустрічалися раз в два місяці, вона його чекала, й про те, що їй виповнилося 16 років він не знав, бо на вигляд їй 18 років. Статеві акти були за згодою потерпілої. В справі відсутні свідки, лише наявні показання потерпілої та висновки експертиз, якими не доводиться вина підзахисного. Просить обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за його місцем проживання: АДРЕСА_3 .

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника та зазначив, що він є внутрішньо переміщеною особою, будинок, в якому він фактично проживає в с-щі Чечельник належить його матері на праві приватної власності, з ним проживають також бабуся та дідусь.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Також, положеннями ст. 331 КПК України унормовано, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Згідно з ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання продовження запобіжного заходу, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність його соціальних зв`язків; наявність постійного місця роботи або навчання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини», «Нечипорук та Йонкало проти України»).

Також суд зазначає, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.

Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2026 року ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб, тобто до 11 листопада 2026 року, та визначено заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 грн.

За змістом положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Не вдаючись до детального аналізу оцінки дій винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її підозрюють.

Водночас за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у суду реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити документи, інше.

Наведені прокурором у клопотанні доводи свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 155, ч.3 ст. 152 КК України, а також про існування ризиків, передбачених п.1, п.3-п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальними та існуючими, тому наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Таким чином, наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3-5 частини першої статті 177 КПК України, є визначеною законом підставою продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Окрім того, ст. 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Переконливих доказів того, що до обвинуваченого можна застосувати більш м`який запобіжний захід, з огляду на наведені ризики, не здобуто.

Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років (ч.1 ст. 155 КК України) та у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Вік і стан здоров`я ОСОБА_6 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі, таке обмеження конституційних прав, з огляду на наведені прокурором обставини, є виправданим, наведене свідчить про відсутність в обвинуваченого соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що він не буде переховуватись від суду, не буде незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні та не вчинить іншого кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_6 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, його вік і стан здоров`я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

З огляду на перелічені вище ризики, які не змінились, та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, підстав для зміни запобіжного заходу на інший більш м`який, в тому числі на цілодобовий домашній арешт, як про це просить сторона захисту, немає.

Справа перебуває на стадії підготовчого судового засідання й відповідно ще не визначався порядок дослідження доказів, а отже вказане свідчить про те, що ризики, які слугували підставою обрання обвинуваченому запобіжного заходу не втратили свою актуальність.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність доказів вини ОСОБА_6 у інкримінованих йому діях, поведінку потерпілої, то на даній стадії судового процесу й під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу суд не вправі давати оцінку доказам щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого в інкримінованих йому діях.

При цьому заставу, визначену ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 15.09.2026, залишити без змін у тому ж розмірі, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначення розміру застави, а також відсутні підстави для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст. ст. 177, 178, 183, 194, 314-316, 331 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 09 січня 2027 року включно.

Заставу, визначену ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2026 року, залишити без змін у тому ж розмірі, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 266240,00 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не залишати місце постійного проживання, без дозволу прокурора або суду; 3) повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання; 4) утриматись від спілкування з потерпілою та свідками у даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Якщо ОСОБА_6 не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для вручення обвинуваченому та виконання.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 08.15 год. 12 листопада 2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3