Справа № 216/619/23
Провадження № 1-кп/177/37/26
У Х В А Л А
Іменем України
12.11.2026 Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України,
встановив:
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
12.11.2026 в судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала заявлене клопотання, щодо клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та зменшення розміру застави заперечувала.
На думку прокурора наразі продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. На вказані ризики, на думку прокурора, вказують ті обставини, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового слідства та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 187 КК України.
Ризиком того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків є те, що йому відомі місця проживання свідків, а тому шляхом здійснення тиску може перешкоджати встановленню істини у справі. Ризиком того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинені останнім в період непогашеної судимості за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17.12.2020 у т.ч. щодо аналогічних особливо тяжких кримінальних правопорушень.
Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, змінити запобіжний захід та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з обов`язковим засобом контролю, також просив зменшити розмір застави. Зазначив, що з часом ризики зменшуються, обвинувачений уже тривалий час утримується під вартою, має міцні соціальні зв`язки, у нього є постійне місце проживання, власник квартири надавала заяву про можливість проживання там ОСОБА_4 , жоден із свідків не заявляв про тиск з боку його підзахисного.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вказував, що до клопотання прокурора не додано доказів на підтвердження ризиків. Просив обрати більш м`який запобіжний захід, зменшити розмір застави.
Заслухавши учасників судового провадження, розглянувши клопотання прокурора та заперечення сторони захисту, суд дійшов до наступного висновку.
У відповідності до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїй практиці підкреслював основоположний характер гарантій прав людини, що містяться в статті 5 Конвенції, оскільки вони призначені для зведення до мінімуму ризику свавілля та гарантування верховенства права.
Метою статті 5 Конвенції є захист особи від свавільного арешту і тримання під вартою, захист публічного порядку, що вимагає забезпечення покарання осіб, які вчинили злочин.
Згідно з положеннями частин 1 - 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 15.11.2026.
Розглядаючи заявлене клопотання прокурора відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про необхідність та доцільність його задоволення та продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого виходячи з наступних підстав.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_4 строків тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на час розгляду справи не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, а саме ризики переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (зокрема позбавлення волі на строк до 15 років), можливості перетину лінії бойового зіткнення через гуманітарний коридор та подальше переховування на тимчасово окупованій території України.
Ризик впливу на свідків та потерпілого є наявним з огляду на те, що обвинувачений в порядку ст. 290 КПК України ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження, отже йому відомі контактні та особисті дані свідків, та у випадку зміни запобіжного заходу на менш суворий, ОСОБА_4 може впливати на свідків з метою зміни їх показів.
Ризик вчинити нове кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинені останнім в період непогашеної судимості за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17.12.2020 у т.ч. щодо аналогічних особливо тяжких кримінальних правопорушень.
Доказів про зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування
Отже, на думку суду, наразі існують підстави для продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу. Також суд наголошує, що наразі саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає особистості обвинуваченого та встановленим обставинам - наявності ризиків, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством. Приймаючи таке рішення, суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України також перевірив характеризуючи відомості щодо особистості обвинуваченого та наведені прокурором у клопотанні, як і тяжкість покарання у випадку визнання обвинуваченого винуватим.
Даючи оцінку доводам сторони захисту, зокрема ненадання разом з клопотанням саме доказів в обґрунтування ризиків, суд ураховує, що ризиками є будь-які фактичні дані. При цьому, такі фактичні дані не можуть бути обмеженими тими, які визначені в ст. 84 КПК України. Оскільки такі дані, на думку суду, повинні свідчити лише про можливості існування певних підозр, тобто вірогідності настання наслідків, запобіжником яких є запобіжний захід. А отже, судом наведено існування саме тих достатніх підстав відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу та особистості обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством.
Під час розгляду клопотання вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою. Однак, враховуючи існування зазначених ризиків, з метою їх запобігання, а також неможливості в умовах дії воєнного стану повного контролю державною владою кордонів і території України та забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, оцінюючи сукупність наведених обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів, є неможливим.
Судом, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при прийнятті такого рішення, було також вивчено відомості, що характеризують особистості обвинуваченого, які наведені прокурором у клопотаннях, а також стороною захисту. Але, їх сукупність не дає підстав аби змінити обраний ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який, що свідчить про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України строку дії запобіжного заходу.
Щодо посилань сторони захисту на неспівмірність розміру застави, суд зауважує наступне.
Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК).
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).
При цьому, згідно абзацу 5 частини 5 статті 182 КПК України, положення якого визнано конституційними Рішенням Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 9-р(II)/2026, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Конституційний Суд України у вказаному Рішенні зазначив, що законодавче унормування застави, розмір якої покладає на особу, яку підозрюють чи обвинувачують, значне фінансове зобов`язання, має бути спрямоване на ефективну мотивацію особи утримуватися від неправомірної поведінки, оскільки лише в такий спосіб застава є реальною альтернативою запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру застави суд враховує, що ОСОБА_4 підозрюються, окрім іншого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу або з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану.
Застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до обвинуваченого та накладає відповідні зобов`язання не тільки на обвинуваченого, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за обвинуваченого (заставодавця). Так, застава забезпечує виконання обвинуваченим обов`язків, покладених на нього як процесуальним законом, так і обов`язків, покладених судом, що передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Доводи захисника про надмірну суму застави, посилання на неспроможність сплатити заставу, суд, вважає безпідставними, з урахуванням характеру та обставин інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, зокрема передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, в якому він обвинувачується, та інших обставин, що мають значення, у даному випадку, а тому на переконання суду, застосований альтернативний запобіжний захід у виді застави у сумі 3000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, буде цілком достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов`язків слугуватиме достатнім стримуючим фактором, що виключає з їх сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується або вчинити інші протиправні дії.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру застави.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 , про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний із позбавленням волі та зменшення застави - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з визначеним розміром застави у межах 3 000 (три тисячі ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 9 984 000,00 (дев`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі) гривень, тобто до 10 січня 2027 року, включно.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (перебуває) - м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування) та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, спеціалістами, експертами та іншими обвинуваченими у вказаному кримінальному провадженні, а також з будь-якою особою, визначеною прокурором, судом або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених прокурором, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим, прокурором, судом;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
7) носити електронний засіб контролю.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 13.11.2026 о 13:00 годині.
Суддя ОСОБА_1
Ухвала № 111176352
Справа № 216/619/23
провадження № 1-кп/216/437/23
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
про продовження строку застосування запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
30 травня 2023 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2
за участі прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисників – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області клопотання прокурора по кримінальному провадженню № 12022041230000756 від 12.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України, щодо продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12022041230000756 від 12.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України.
В ході судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, оскільки під час обрання (застосування) та неодноразового продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що 08.04.2023 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу продовжено строк дії (застосування) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 до 02.06.2023 року, про що постановлено відповідну ухвалу.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст.184 КПК України ризики, встановлені під час досудового слідства, передбачені п. п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшились, а саме, під час досудового слідства встановлено та доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Так п. 1 переховуватися від суду: обумовлений тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні двох тяжких злочинів та особливо тяжкого умисного злочину. Санкцією ч. 4 ст. 187 КК України передбачено покарання до 15 років позбавлення волі.
Таким чином, в разі доведення вини ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, йому загрожує міра покарання у вигляді позбавлення волі строком від 8 до 15-ти років, і тому, побоюючись покарання, останній може переховуватись від суду, оскільки встановлено, що ОСОБА_11 25.02.2014 притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 187 КК України, але після закінчення міри запобіжного заходу з 20.05.2014 року знаходився у розшуку, як особа, яка переховується від суду, що свідчить про продовження існування тих же ризиків переховування. Тим самим останній в подальшому може перешкоджати об`єктивному встановленню істини по кримінальному провадженню, виконанню процесуальних рішень, з метою уникнення відповідальності.
п. 3 незаконно впливати на потерпілого та свідків, інших обвинувачених, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні: так, ОСОБА_8 , в порядку ст. 290 КПК України ознайомлений з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі, тому є обізнаним про анкетні дані свідків, місце їх проживання, які допитані у кримінальному провадженні, та яких не допитано в суді, які викривали його у скоєні вказаних кримінальних правопорушеннях,знати ПІП експертів та спеціалістів, які проводили експертні дослідження у вказаному кримінальному провадженні, тому у разі обрання йому запобіжного заходу більш м`якого ніж тримання під вартою, може вплинути на них з метою примушування до зміни показів у суді, адже останні викривають ОСОБА_11 у вчиненні злочинної діяльності.
Окрім того, зазначений ризик підтверджується тим, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, матиме змогу безперешкодно спілкуватись з потерпілим, оскільки напад з метою заволодіння майном ОСОБА_12 відбувся за місцем мешкання останнього. При цьому, враховуючи обставини вчинення розбійного нападу у відношенні ОСОБА_12 , ОСОБА_8 перебуваючи на волі може здійснювати на нього тиск, таким чином перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню.
п.5. вчинити інше кримінальне правопорушення: зазначений ризик підтверджується тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисного корисливого особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15-ти років, що свідчить про продовження існування тих же обставин, які спонукали обвинуваченого до скоєння кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_12 , а саме: ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий за корисливі тяжкі злочини, крім цього останній раз 17.12.2020 ОСОБА_8 був засуджений Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за умисний корисливий особливо тяжкий злочин, тобто злочин передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, та кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 358 КК України, при чому, злочин передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, вчинений за аналогічних обставин.
Крім того, враховуючи введення на території України правового режиму воєнного стану у зв`язку військовою агресією Російської Федерації проти України, та бойовими діями, що ведуться на території України, та враховуючи призовний вік, у випадку залучення ОСОБА_8 до проходження військової служби, не буде забезпечено виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, тобто передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України мети застосування запобіжного заходу.
Сукупність усіх вищевказаних обставин свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу на більш м`який, ніж тримання під вартою, оскільки жоден з таких заходів не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, враховуючи вищенаведені доводи.
Зазначені обставини дають достатні підстави вважати, що лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тому запобіжній захід – тримання під вартою, не може бути замінено на більш м`який.
Таким чином, на даний час не встановлено підстав вважати, що ризики, які враховувались при обранні та продовженні строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 зменшились чи відпали, тому на виконання завдань кримінального провадження, передбаченого ст. 2 КПК України, існує необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Захисник, обвинувачений заперечують проти задоволення клопотання прокурора, просять замінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, із застосуванням електронного засобу контролю. Вважають, що ризики зазначені прокурором у клопотанні є надуманими, необгрунтованими та не підтверджені належними доказами, втратили актуальність на даний час. Обвинувачений довгий час перебуває під вартою, що суперечить нормам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою не зменшилися.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для продовження запобіжного заходу в силу вимог ст. 199 КПК України, є обставини, які свідчать про те, що ризики які виправдовують тримання особи під вартою не зменшились та відсутня можливість завершення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали.
Враховуючи те, що по даному кримінальному провадженню проводиться судовий розгляд, а строк дії ухвали суду від 08.04.2023 року закінчується 02.06.2023 року, ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, а саме: переховуватися від суду, що унеможливить дотримання розумних строків судового розгляду кримінального провадження та відповідно встановленню істини по кримінальному провадженню, вчиняти новий злочин, не зменшились. Суд дійшов висновку, що вищеперераховані обставини, дають достатні підстави вважати, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої особи та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаній кримінальній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 194, 197, 199, 314-316, 331, 334 КПК України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку застсоування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 – задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч. 1 ст. 307, ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України, строком на 60 днів, тобто до 27 липня 2023 року включно.
Копію ухвали для її виконання направити начальнику Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3», прокурору – для відома.
Копію ухвали вручити обвинуваченому для відома.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала, яка набрала законної сили, обов`язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_1