ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141482375

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

13 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 320/23209/26

адміністративне провадження № К/990/50446/26

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2026 року

у справі № 320/23209/26

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,-

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 574 387,46 гривень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року позовну заяву повернуто позивачеві на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2026 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Суди виходили з того, що вимога про стягнення ґрунтується на податкових повідомленнях-рішеннях від 25 лютого 2026 року № 1399524024, № 1397624024, № 1398724024, № 1398024024 та № 1398324024. Апеляційний суд установив, що поштове відправлення з цими рішеннями повернулося до контролюючого органу 14 березня 2026 року за закінченням строку зберігання. За відсутності доказів адміністративного оскарження цих рішень суд виходив із шестимісячного строку їх судового оскарження, який, за його висновком, спливав 15 вересня 2026 року. Головне управління ДПС у м. Києві подало позов 03 червня 2026 року, до закінчення цього строку.

Як зазначає скаржник, ухвалами Верховного Суду від 22 та 29 жовтня 2026 року його касаційні скарги повернуто через неналежне викладення підстав касаційного оскарження. У втретє поданій касаційній скарзі, сформованій у підсистемі «Електронний суд» 03 листопада 2026 року, Головне управління ДПС у м. Києві просить скасувати оскаржувані судові рішення й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Відповідно до частини другої статті 328 КАС України ухвала про повернення заяви позивачеві може бути оскаржена в касаційному порядку після її перегляду в апеляційному порядку. За частиною четвертою цієї статті підставою касаційного оскарження таких судових рішень є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Пункт 4 частини другої статті 330 КАС України вимагає викласти у скарзі відповідну підставу касаційного оскарження.

Головне управління ДПС у м. Києві вказує на порушення пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України у взаємозв`язку з частиною другою статті 122 цього Кодексу. Скаржник також порушує питання про відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 червня 2020 року у справі № 520/12807/19, від 12 травня 2022 року у справі № 420/9673/20 та від 21 серпня 2025 року у справі № 120/14874/24. На його думку, застосування зазначених процесуальних норм потребує врахування того, що вимога про стягнення виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання, а статті 56, 59 та 95 Податкового кодексу України регулюють узгодження зобов`язання, направлення податкової вимоги та погашення боргу.

Суд ураховує, що для оскарження ухвали, визначеної частиною другою статті 328 КАС України, скаржник має обґрунтувати конкретне порушення, допущене під час вирішення процесуального питання. Клопотання про відступлення від висновку Верховного Суду підлягає оцінці в межах доводів про таке порушення.

Апеляційний суд застосував пункт 8 частини четвертої статті 169 КАС України, виходячи з установленого зв`язку між заявленою вимогою і податковими повідомленнями-рішеннями. Він врахував обставини направлення цих рішень, відсутність доказів їх адміністративного оскарження та дату подання позову. Щодо тривалості строку судового оскарження апеляційний суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24. Щодо допустимого моменту пред`явлення позову про стягнення апеляційний суд застосував підхід, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду у справах № 520/12807/19, № 420/9673/20, № 120/14997/24 та № 420/23809/25.

Розмежування строку судового оскарження рішення контролюючого органу й умов виникнення та погашення податкового боргу саме по собі не пояснює помилки в застосуванні пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України. Цей припис пов`язує можливість пред`явлення позову про стягнення зі спливом строку судового оскарження рішення, на якому ґрунтується вимога. Посилаючись на узгодженість грошового зобов`язання і спеціальний механізм його стягнення, скаржник не визначає положення Податкового кодексу України, яке встановлювало б для заявленої вимоги інший момент звернення до суду або усувало б зазначене процесуальне обмеження. Скарга також не містить конкретного доводу про те, що вимога ґрунтується на іншій підставі, що суд помилково визначив початок чи тривалість застосованого строку або що цей строк сплив до подання позову.

Порушуючи питання про відступлення, скаржник визнає подібність правовідносин зі справою № 120/14874/24. Водночас запропоноване ним системне узгодження норм зводиться до посилання на різне призначення процедур оскарження податкового рішення та погашення податкового боргу. Скаржник не пояснює, за якою конкретною правовою ознакою саме ця вимога про стягнення має бути виключена зі сфери дії пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, та не розкриває, як наведені ним приписи змінюють висновок щодо передчасності звернення з цим позовом. Загальне посилання на статтю 242 КАС України та на необхідність забезпечення права на судовий захист не доповнено зазначенням конкретного порушення, допущеного під час повернення позовної заяви.

Отже, попри наведення норм права і постанов Верховного Суду, касаційна скарга не містить належного обґрунтування того, яке саме порушення норм процесуального права допущено судами при вирішенні питання про прийняття позовної заяви. Повторність звернення сама по собі не є підставою для повернення скарги. Суд виходить зі змісту доводів, викладених у цій касаційній скарзі.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2026 року у справі № 320/23209/26 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя

Р.Ф. Ханова