П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/14013/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
13 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про скасування податкове повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, у якому просила скасувати податкове повідомлення – рішення № 0029460708 від 03.02.2026.
На обґрунтування позовних вимог вказала, що у відповідача не було достатніх правових підстав для призначення фактичної перевірку позивача щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, порядку ведення обліку товарних запасів, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. У позові зазначається також, що у зв`язку з тим, що головними державними інспекторами ГУ ДПС у Житомирській області не був наданий наказ про призначення фактичної перевірки, ФОП ОСОБА_1 було прийнято рішення про недопуск до фактичної перевірки. Однак, незважаючи на фактичний недопуск до проведення фактичної перевірки, представниками ГУ ДПС у Житомирській області була залишена вимога про надання документів, складено акт за результатами фактичної перевірки, та здійснено опис майна ФОП ОСОБА_1 .
Щодо суті викладених у акті фактичної перевірки порушень, представник позивача у позові зазначає, що оскільки ФОП ОСОБА_1 не притягували до фінансової відповідальності за порушення розрахунково-касових операції, застосування до неї фінансової санкції як за повторне порушення є безпідставним.
Щодо висновку про порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», представник позивача у позові вказує, що на іграшку яка реалізовувалась ФОП ОСОБА_1 ні виробником, а ні продавцем не встановлювався гарантійний строк протягом якого, хтось би брав на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг. Крім цього, зазначена іграшка не супроводжувалась ніяким документом в якому б зазначався гарантійний строк її експлуатації. Таким чином, в даному випадку необхідно зробити висновок про те, що дитяча іграшка на радіокеруванні, без будь-яких встановлених гарантійних зобов`язань не відноситься до технічно складних побутових товарів. Зазначена іграшка не має сервісної мережі, не підлягає ремонту, не має вузлів та агрегатів, не має запасних частин які підлягають ремонту. Також, звертає увагу у позові на зміст описів товарів, що знаходяться на місці здійснення господарської діяльності та складені 16.12.2025. Представник позивача у позові зауважує, що до описів, включений перелік білизни, рушників, подушок, одягу, взуття та безліч іншого товару непродовольчої групи, які ніяким чином не підпадають під категорію поняття «технічно складних побутових товарів». Обов`язок ведення обліку товарних запасів, передбачений п.12 ст.3 Закону України «Про застосування РРО», пов`язаний виключно з реалізацією технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту. Інші товари, зокрема одяг та взуття, не входять до переліку таких товарів, визначеного Постановою КМУ №231, а тому не підпадають під зазначений правовий режим.
24 вересня 2026 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0029460708 від 03.02.2026 в частині штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі у розмірі 240412,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 6017 ( шість тисяч сімнадцять) гривень 35 копійок.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем та здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування, із застосуванням другої групи єдиного податку.
Наказом Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.12.2025 №3269-п наказано провести фактичну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , із 11.12.2025 (а.с. 36).
На підставі наказу від 10.12.2025 №3269-п були сформовані направлення на перевірку від 10.12.2025: №6106 та №6107 (а.с. 36 на звороті, 37).
У період із 11.12.2025 по 18.12.2025 головними державними інспекторами Головного управління ДПС у Житомирській області було здійснено фактичну перевірку господарської одиниці фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , а саме: магазину за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатом фактичної перевірки було складено Акт від 18.12.2025 №26039/06/25/РРО/ НОМЕР_1 (далі - Акт фактичної перевірки від 18.12.2025), у якому зафіксовано наступне:
... при проведенні контрольно розрахункової операції 11.12.2025 року о 13:50 було придбано ..... Продавцем ОСОБА_2 розрахункові операції не проведено через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання готівкових розрахунків, не видано документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеного розрахунку, створений в паперовій та/або електронній формі ( тому числі, але не виключно, з відтворенням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданні такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти), видала імітований чек (видано розрахунковий документ, який має нетиповий вигляд та нумерацію, які не е фіскальним чеком) який додається до акту фактичної перевірки. Також, в ході проведення перевірки продавець ОСОБА_2 , та інші працівники відділу відмовилися від зняття залишків готівкових коштів, за місцем проведення розрахунків, що додатково свідчить про заниження об`єктів оподаткування шляхом непроведения готівкових коштів через програмний реєстратор розрахункових операцій, так згідно "Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій" станом на 15:00 через програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4001296848, зареєстрованим за адесою: АДРЕСА_1 , проведено розрахунки виключно банківською картою на загальну суму 3756,00 грн розрахуки готівкою не проводились. Крім цього проведеною перевіркою вперше встановлено не проведення через РРО/ПРЮ, готівковий розрахунок в сумі 60,00грн. видано розрахунковий документ від 08.12.2С25 за №6757928539 (за шкарпетки чоловічі за 59,рім цього, зазначена іграшка не супроводжувалась ніяким документом в якому б зазначався гарантійний строк її експлуатації. Таким чином, в даному випадку необхідно зробити висновок про те, що дитяча іграшка на радіокеруванні, без будь-яких встановлених гарантійних зобов`язань не відноситься до технічно складних побутових товарів. Зазначена іграшка не має сервісної мережі, не підлягає ремонту, не має вузлів та агрегатів, не має запасних частин які підлягають ремонту. Також, звертає увагу у позові на зміст описів товарів, що знаходяться на місці здійснення господарської діяльності та складені 16.12.2025. Представник позивача у позові зауважує, що до описів, включе
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування, із застосуванням другої групи єдиного податку, проте, за місцем здійснення господарської діяльності, у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , перебували іграшки на пульті радіокерування, які відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 16 березня 2017 р. N 231 (із змінами та доповненнями) відносяться до переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, що зобов`язує фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 ввести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. За місцем здійснення господарської діяльності перебували товари, в тому числі, які відносяться до переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні на загальну суму 240412,00 грн.
.... проте станом на 16.12.2025 такі відомості та акт інвентаризації до перевірки не надано про що свідчить акт ненадання документів що є додатком до акту перевірки, після чого працівниками ГУ ДПС у Житомирській області в присутності працівників магазину здійснили опис товарів, які перебували у реалізації внесено до відповідного опису, який додається до акту перевірки. До перевірки не надано документи на походження товару, який перебував у реалізації та внесений до переліку товарно-матеріальних цінностей, що перебували у реалізації."
На підставі висновків Акті фактичної перевірки від 18.12.2025, відповідачем було прийнято, зокрема, оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 03.02.2026 №0029460708, яким застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі у розмірі 251647,00 грн (а.с. 50-51).
У розрахунку штрафних (фінансових) санкції до податкового повідомлення - рішення від 03.02.2026 №0029460708 вказано:
1) порушення: п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг";
- суть порушення: не проведено розрахункову операцію на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, не роздруковано та не видано відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції (60,00 грн + 7450,00грн)
- відповідальність: п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг";
- розмір фінансової санкції: у разі у разі встановлення в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання вчинене вперше - 100%; за кожне наступне вчинене порушення - 150% вартості проданих з порушенням, встановленими цим пунктом, товарів (послуг) (60,00 х100%)- 60,00 грн. ; (7450,00х150%) - 11175,00 грн. ;
- сума фінансової санкції: 11235,00 грн. ;
2) порушення: п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг";
-суть порушення: порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації (240412,00 грн. );
- відповідальність: ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг";
- розмір фінансової санкції: 100% вартості необлікованих товарів (240412,00 грн х 100%), але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- сума фінансової санкції: 240412,00 грн.
Вважаючи висновки акта фактичної перевірки від 18.12.2025 протиправними, а прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, за змістом наведених норм суб`єкт господарювання несе відповідальність за: 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Тобто, стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає два самостійних склади правопорушення, за які окремо або в сукупності може бути застосована штрафна санкція.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2025 року у справі №520/22949/24, від 16 жовтня 2025 року у справі №560/11395/24, від 21 січня 2026 року у справі №140/14221/24 та ін.
Апеляційний Суд наголошує, що фінансова санкція відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР у випадку позивача застосована у зв`язку із ненаданням під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).
Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, розроблено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2021 року №496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 року за № 1411/37033 (далі - Порядок №496).
Цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
- документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів (п.4 розділу ІІ Порядку № 496).
Так, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку (пункт 1 Розділу ІІ Порядку № 496).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку № 496, заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Разом з тим, пунктом 11 Розділу ІІ Порядку № 496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Повертаючись до обставин цієї справи слід зазначити, що однією з підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення стало встановлення за результатами фактичної перевірки порушення порядку ведення обліку товарних запасів, а саме, технічно складних товарів, які підлягають гарантійному ремонту, за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому порядку.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Посадовими особами під час здійснення фактичної перевірки 11.12.2025 було сформовано запит про надання документів (а.с. 39), яким визначено про необхідність надання до 10:00 16.12.2025:
наказів на призначення посадових осіб (працівників) та/або трудові угоди з найманими працівниками, присутніми при проведенні перевірки;
- видаткові накладні та/або ТТН на товари які реалізовувалися та/або знаходяться в складі залишку товарів за місцем їх реалізації та/або зберігання;
- форма ведення обліку товарних запасів;
- акт інвентаризації товариних запасів та/або зняття залишків товарно-матеріальних цінностей які знаходяться на місці їх продажу та/або зберігання;
- банківські виписки по розрахунковому рахунку на який надходять кошти при розрахунку банківськими картками в магазині.
Запит про надання документів було надано особі, що здійснювала розрахункові операції в магазині, однак від підпису в їх отриманні така особа відмовилась за вказівкою невідомої особи по телефону.
Належними доказами підтверджується, що посадовими особами апелянта копію запиту про надання документів від 11.12.2025 було залишено особі, що здійснювала розрахункові операції та повідомлено про дату, час та місце, куди зазначені у запиті документи необхідно надати.
Вказана обставина підтверджується відеозаписами ( додаток 4 до клопотання від 31.08.2026 (вх. від 03.09.2026) під назвою YUN0000000_000000_251211_142001AA.MP4).
Належними доказами підтверджується (відеозапис від 16.12.2026, додаток 5 до клопотання про долучення доказів від 31.08.2026 (вх. від 03.09.2026) під назвою НОМЕР_2 .MP4), що документів, зазначених у запиті від 11.12.2025 надано не було. Вказана обставина не заперечується позивачем.
Посадовими особами відповідача було здійснено опис товарів, що знаходяться на місці здійснення господарської діяльності, який є додатком до акту фактичної перевірки. До опису внесено увесь товар, що знаходився у торгівельному залі, а саме: одяг та взуття, постільну білизну, рушники, а також три іграшкових автомобілі на пульті керування.
Апелянтом під час перевірки зроблено висновок, що оскільки позивач здійснює діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, зокрема іграшок на пульті радіокерування, на нього покладений обов`язок ведення обліку товарних запасів.
Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначає, що іграшки на пульті радіокерування, не відносяться до технічно складних побутових товарів, а тому вимоги п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР на позивача не розповсюджуються.
За приписами абзацу 60 статті 2 Закону №265/95-ВР термін "технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту" для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про захист прав споживачів". Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п. 25-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» технічно складні побутові товари це непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.
Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» перелік груп технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 № 231 затверджений Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій. Цей Перелік складається із найменування груп товарів та коду згідно УКТЗЕД.
Згідно Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 за №231 до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій належать, зокрема іграшки на радіокеруванні (код УКТЗЕД 9503 00 75 00).
Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2025 року у справі №805/1956/18-а виснував, що постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 № 231 відіграє важливу роль в системі регулювання використання РРО, оскільки така постанова прийнята на виконання вимог статі 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Разом з тим, у постанові від 12 лютого 2026 року у справі №560/8768/24 Верховний Суд, аналізуючи абзац другий пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, зазначив, що ключовим є встановлення чи провадить позивач діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.
Отже, наявність обов`язку вести облік товарних запасів Верховний Суд поставив у залежність від встановлення того, чи відповідають конкретні товари терміну «технічно складні побутові товари, які підлягають гарантійному ремонту».
Належність товару до групи є необхідною, але недостатньою умовою: контролюючий орган має встановити ще й ознаки, передбачені пунктом 25-1 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», насамперед побутове призначення товару та наявність встановленого гарантійного строку.
Висновок про належність товару до технічно складних побутових товарів зроблений відповідачем декларативно - через формулювання «які за своїми характеристиками належать до технічно складних побутових товарів», за яким не стоїть жодної встановленої обставини, оскільки під час перевірки посадовими особами відповідача не було перевірено наявності чи відсутності гарантійних талонів, паспортів виробника, експлуатаційних документів чи будь-яких інших документів, які підтверджували б наявність гарантійних зобов`язань на іграшки на пульті радіокерування, реалізацію яких здійснювала позивач.
Отже, відсутні належні докази, що ФОП ОСОБА_1 провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, а відтак, позивач не зобов`язана надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), документи що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що фінансова санкція за статтею 20 Закону №265/95-ВР у сумі 240412,00 грн. застосована до позивача безпідставно.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.02.2026 №0029460708 в частині суми 240412,00 грн.
Щодо доводів апелянта про безпідставне стягнення витрат на професійну правничу допомогу Апеляційний Суд зазначає наступне.
Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Верховний Суд у постанові від 30 червня 2026 року у справі №380/16291/25 виснував, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
До позову представником позивача додано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 16.02.2026; копії додатків до договору: замовлення на надання правничої допомоги; акту про наданих професійної правничої допомоги від 06.04.2026; копію квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 06.04.2026; копію ордеру.
У акті про наданих професійної правничої допомоги від 06.04.2026, який є додатком №2 до договору про надання правничої допомоги від 16.02.2026, міститься інформація про характер правничої допомоги (послуг) та їх вартість. Зазначено, що вартість послуг за даним договором складає 15000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з огляду на предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн буде співмірним зі складністю справи та обсягом правових послуг, що був необхідним для забезпечення представництва та захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Мацький Є.М.
Судді
Сушко О.О. Залімський І. Г.