ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Вирок № 141481152

Озвучення тимчасово недоступне

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500

Справа № 279/3362/25

Провадження № 1-кп/279/268/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2026 року Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з секретарем ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дистанційно обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника адвоката ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Коростені кримінальне провадження № 12025060490000354 від 21.05.2025 року по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Києва, громадянин України, освіта середня, не працюючий, не одружений, не депутат, не інвалід, раніше судимий:

- 06.05.2004 вироком Солом`янського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 75, ст. 76,

ст. 104 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

- 03.02.2006 вироком Солом`янського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

- 02.12.2011 вироком Солом`янського районного суду міста Києва за ч. 2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.

- 28.07.2014 вироком Солом`янського районного суду міста Києва за ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст.70 КК України до 6 місяців арешту.

- 10.04.2015 вироком Шевченківського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі.

- 10.05.2019 вироком Деснянського районного

суду міста Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- 04.12.2019 вироком Святошинського районного суду міста Києва ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- 08.01.2020 вироком Шевченківського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 10.03.2020 вироком Деснянського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.15, ч. 2

ст. 185, ч. 1 ст. 70 ст. 71 КК України до 2 років 4 місяців позбавлення волі;

- 22.05.2020 вироком Шевченківського районного суду міста Києва за ч. 2 ст; 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 10 місяців позбавлення волі.

- 07.04.2023 вироком Оболонського районного суду міста Києва за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;

- 05.07.2023 вироком Оболонського районного суду міста Києва за ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 15, ч. 4

ст.185 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України , -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_7 , відбуваючи в Державній установі «Коростенська виправна колонія (№71)» покарання згідно вироку Оболонського районного суду м.Києва від 05.07.2023 за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин.

Прибувши 12.12.2023 для відбуття покарання до ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)», що розташована за адресою: Білокоровицьке шосе, 4, Коростень, Житомирська область, та будучи ознайомлений з режимом тримання в установі, засуджений ОСОБА_7 систематично його порушував.

Зокрема, у період часу з грудня 2023 року по травень 2025 року ОСОБА_7 допустив 35 порушень вимог режиму відбування покарання, за що до нього 35 разів застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Через безуспішне застосування інших заходів впливу, на підставі ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.05.2025 до засудженого ОСОБА_7 за порушення вимог режиму відбування покарання, судом застосовано стягнення у виді переведення його до приміщення камерного типу на строк два місяці.

Згідно статті 2 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28 серпня 2018 року, засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами.

Відповідно до п.6 вказаних Правил, прибирання камер ДІЗО, карцерів, ПКТ та ОК проводиться засудженими, які у них тримаються, почергово за графіком.

Будучи підданий стягненню у виді поміщення до приміщення камерного типу ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)», незважаючи на застосовані раніше заходи дисциплінарного впливу, засуджений належних висновків не зробив та в черговий раз вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань.

Так, перебуваючи у приміщенні камерного типу, засуджений ОСОБА_7 21.05.2025 о 09 годині 10 хвилин, будучи забезпеченим необхідним для прибирання інвентарем, в категоричній формі відмовився виконувати письмове розпорядження начальника ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)» від 21.05.2025 приступити до роботи з благоустрою колонії та прилеглої до неї території згідно статті ч.5 ст.118 КВК України, а саме приступити до робіт по прибиранню камери ПКТ №7 в якій він утримується, згідно графіку чергувань на травень 2025 року, чим не виконав законні вимоги представників адміністрації.

Своїми умисними діями, які виразились у злісній непокорі законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, та за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 391 КК України.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи ОСОБА_7 якому висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення яке йому пред`явлено. Визнав себе винуватим у

вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України в повному обсязі, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини кримінального провадження встановлені досудовим розслідуванням, зазначив, що відмовився прибирати через включену працівниками установи відеокамеру, просив врахувати при призначенні покарання що він визнав вину і розкаюється.

Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав себе винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого . Інші докази судом не досліджувалися.

Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого 391 КК України доведена повністю та кваліфікація його дій за 391 КК України правильна, оскільки своїми умисними діями, які виразились у злісній непокорі законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, та за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 391 КК України.

У своїх рішеннях Ірландія проти Сполученого Королівства від 18 січня 1978 року, Коробов проти України від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Частина 2 статті 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». При призначенні покарання ОСОБА_7 суд виходить із положень статті 65 КК України , а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його суспільну небезпечність, вік та здоров`я обвинуваченого, характеризуючі особистість обвинуваченого - раніше засуджений, негативно характеризується. Згідно довідки про наявність стягнень та заохочень, за період відбування покарання неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності. Заходи заохочення не застосовувалися.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України , є визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України , судом не встановлено.

Згідно зі ст. 12 КК України , кримінальне правопорушення, передбачене ст. 391 КК України , є нетяжким злочином.

Отже, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше судимий, що свідчить про стійкість протиправної поведінки обвинуваченого, його небажання виправитись, нормально адаптуватись в суспільстві та притримуватись загальноприйнятих в ньому норм та правил, обставини кримінального провадження, суд вважає, що виправлення ОСОБА_7 неможливо без ізоляції від суспільства і йому слід обрати покарання відповідно до санкції частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України , якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 05.07.2023 у вигляді позбавлення волі, згідно з положеннями ст. 71 КК України , суд остаточно призначає покарання за сукупністю вироків та до призначеного покарання за цим вироком частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати, речові докази відсутні заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Визначаючи відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в п.п. 46, 47 Рішення по справі «Руслан Яковенко проти України» (заява № 5425/11, статус остаточного 04.09.2015), згідно якої відлік строку відбування покарання особою, засудженою судом першої інстанції, тоді як вирок не набрав законної сили, розпочинається після ухвалення вироку, адже особа вважається такою, що засуджена компетентним судом, а попереднє ув`язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючисть ст.ст. 370 - 371 , 373 - 374 , 376 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України , та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 2 (два) місяці.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 05.07.2023 та остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 13.11.2026.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити (направити) обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_9

копія згідно з оригіналом