ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141479807

Озвучення тимчасово недоступне

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_2 , в рамках кримінального провадження №12026162510001380 від 10.11.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про арешт майна, -

встановив:

Слідчому судді Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_2 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12026162510001380 від 10.11.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

На обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що у провадженні слідчого відділення Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12026162510001380 від 10.11.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.11.2026 року близько о 06 год. 14 хв., у Приморському районі м. Одеси, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Audi» А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Софіївська з боку вул. Ольгіївська в напрямку вул. Преображенська, напроти будинку № 6 по вул. Софіївська здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїжджу частину вул. Софіївська, по нерегульованому пішохідному переходу, зліва на право по ходу руху автомобіля, після чого з місця події поїхала, прийнятими заходами була затримана. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, у вигляді забою головного мозку, ЗЧМТ, перелому основи склепінь черепу, перелому тазу, з якими була госпіталізована до КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР. 10.11.2026 року автомобіль «Audi» А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Автомобіль «Audi» А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 , видане 23.01.2026, ТСЦ 5141. Таким чином автомобіль «Audi» А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , необхідно дослідити шляхом проведення авто-технічної та транспортно-трасологічної експертиз.

У зв`язку з викладеним, у органу досудового розслідування виникла необхідність в арешті майна, а тому прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.

Сторони кримінального провадження та власник майна в судове засідання не з`явились, згідно наданих заяв, прокурор підтримав подане клопотання, власник майна не заперечував проти його задоволення, просили провести розгляд клопотання за їх відсутності, у зв`язку з чим, у відповідності до положень ч. 4 ст. 107 КПК України судовий розгляд клопотання прокурора проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 131 КПК України визначає, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026162510001380 від 10.11.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

З наданих матеріалів досудового розслідування вбачається, що 10.11.2026 року транспортний засіб «Audi» А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою слідчого від 10.11.2026 року про визнання вказаного транспортного засобу речовим доказом та приєднання її до матеріалів кримінального провадження.

Будь-яке втручання у право власності повинне бути законним, наприклад, на підставі ухвали суду. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання майна у кримінальному провадженні в якості речового доказу (арешт майна) може бути необхідним для належного здійснення правосуддя, що є законною метою в «загальних інтересах» суспільства (наприклад, Рішення у справі East West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява № 19336, параграф 188). Разом з тим, має бути розумне співвідношення між засобами та метою, що досягається — так званий «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи (серед інших, Рішення у справі Edwards проти Мальти від 24.10.2006 року, заява № 17647/04, параграф 69). Тому, навіть сам факт тривалого тримання майна в якості речового доказу, у випадку якщо таке тримання є безпідставним, може бути порушенням статті 1 Протоколу 1 Конвенції.

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На цьому етапі слідчий суддя оцінює лише обставини, що стосуються арешту майна та які мають значення для прийняття рішення стосовно накладення чи не накладення такого арешту (визначені вище). Прокурор просить накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, відчуження, продажу майна.

При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до відчуження передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).

КПК у частині четвертій статті 173 визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження прав особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. При цьому, слідчий суддя враховує, серед іншого, суспільну небезпеку можливого кримінального правопорушення, його специфіку, тяжкість.

У ході розгляду клопотання на даній стадії досудового розслідування, слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна, що стосується прав та законних інтересів власників майна, тому слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є обтяжливими для них.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

Проаналізувавши матеріали поданого клопотання, слідчий суддя вважає, що вищевказане майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що дане майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження і вони мають бути піддані відповідним експертним дослідженням. А тому, з урахуванням можливості використання зазначеного майна як доказу у кримінальному провадженні та відповідно до вищезазначених положень КПК України, слідчий суддя вважає, що є всі правові підстави для накладення арешту на вказане у клопотанні майно, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним транспортним засобом, а відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 167-173 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_2 , про арешт майна – задовольнити.

Накласти арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування, із можливістю установлення подальшого місця зберігання на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: Одеська обл. Одеський р-н., с Міжлиманське, вул. Квіткова, 36:

- автомобіль «Audi» А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 , видане 23.01.2026, ТСЦ 5141.

Виконання ухвали покласти на прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_2 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/22682/26

Номер провадження № 1-кc/ 522/6113/26

Слідчий суддя – ОСОБА_1