ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141479278

Озвучення тимчасово недоступне

**ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**

****

**Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я**

****і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2026 року

м. Полтава

Справа №440/6150/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні заяву адвоката Ткаченко Анни Володимирівни про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА\_1 до Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №16" Дніпровської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України про визнання протиправною та скасування довідки, зобов\`язання вчинити певні дії,

**В С Т А Н О В И В:**

****

Рішенням** **Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2026 у справі №440/6150/26 позовні вимоги ОСОБА\_1 задоволено частково.

02\.11.2026 до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Ткаченко Анни Володимирівни про стягнення судових витрат, в якій заявник просила стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 998,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2026 заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач заперечень на заяву про стягнення судових витрат не надав.

У судове засідання 10.11.2026 учасники справи не з\`явились, що не перешкоджає розгляду заяви у порядку письмового провадження.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат регламентований статтею 139 КАС України.

Згідно із частиною сьомою цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв\`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п\`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд враховує, що позовна заява ОСОБА\_1 містила застереження щодо понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, у судовому засіданні 27.10.2026 представник позивача, адвокат Ткаченко А.В. у поясненнях щодо позовних вимог зауважила, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть надані нею після ухвалення рішення суду по суті позовних вимог.

Заяву про ухвалення додаткового рішення подано до суду у п\`ятиденний строк після розгляду справи по суті.

Тож подана заява відповідає вимогам частини сьомої статті 139 КАС України.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб\`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов\`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев\`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов\`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов\`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб\`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб\`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов\`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов\`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі представник позивача надала копії: договору від 13.06.2025 № ТА-20/06/25 про надання правничої допомоги, детального опису робіт та наданих послуг, платіжної інструкції від 13.06.2025.

Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз\`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або *якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони* суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб\`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб\`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оцінюючи надані заявником документи у взаємозв\`язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що визначений адвокатом та клієнтом розмір гонорару відповідає складності справи, підтверджений документально, а тому підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів, передбачених на утримання КНП "МКЛ №16" ДМР.

При цьому суд врахував, що передумовою для виникнення цього спору є протиправна постанова ВЛК, позов носив немайновий характер, а адвокатом у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу самостійно зменшено розмір витрат з 2000,00 грн до 1500,00 грн.

Крім того, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Як визначено частиною першою статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як визначено частиною третьою цієї статті, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

А відповідно до частини першої статті 4 названого Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2026 - 3328,00 грн.

Оскільки позовну заяву в цій справі подано в електронній формі, позивач при зверненні до суду мав сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн (3328,00 грн х 0,4 х 0,8).

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн на підставі наведених вище положень частин першої, третьої, восьмої статті 139 КАС України належить стягнути на користь ОСОБА\_1 за рахунок коштів, передбачених на утримання КНП "МКЛ №16" ДМР.

Своєю чергою, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною першою статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Тож, надмірно сплачений за подання позовної заяви у цій справі судовий збір у розмірі 266,24 грн належить повернути позивачу з Державного бюджету України.

За вищевикладених обставин, заяву адвоката Ткаченко А.М. про ухвалення додаткового судового рішення належить задовольнити.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

**В И Р І Ш И В:**

****

Заяву адвоката Ткаченко Анни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Ухвалити в адміністративній справі №440/6150/26 додаткове рішення, яким стягнути за рахунок Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №16" Дніпровської міської ради на користь ОСОБА\_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев\`яносто шість копійок) та на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п\`ятсот гривень).

Позивач: ОСОБА\_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР\_1 ; АДРЕСА\_1 ).

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна лікарня №16" Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 01984624; пр-т Богдана Хмельницького, 19, м. Дніпро, 49069).

Третя особа: Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 08356179; вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

**Суддя Олександр КУКОБА**

****