Справа № 135/1930/26
Провадження № 1-кс/135/400/26
У Х В А Л А
іменем України
13.11.2026 ? м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026020240000252 від 12 листопада 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1. Суть питання, що вирішується, та зміст клопотання
12 листопада 2026 року до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ладижинського відділу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 11 листопада 2026 року під час огляду місця події.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що 11 листопада 2026 року до відділення поліції № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення про виявлення працівниками державної установи «Ладижинська виправна колонія (№ 39)» під час перевірки посилки, адресованої засудженому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чотирьох прозорих поліетиленових пакетів із сухою подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору.
Цього ж дня слідчий провів огляд місця події — приміщення видачі посилок та бандеролей засудженим зазначеної установи за адресою: вул. Гранітна, 15, селище Губник, Ладижинська територіальна громада, Гайсинський район, Вінницька область.
Під час огляду вилучено чотири прозорі поліетиленові пакети із сухою подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, які працівники установи виявили всередині курей, приготовлених на грилі. Вилучену речовину поміщено до спеціального герметичного пакета «Національна поліція України» № 7374974.
Постановою слідчого від 12 листопада 2026 року зазначену речовину визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Слідчий просить накласти арешт на вилучену речовину шляхом позбавлення права її відчуження, розпорядження та користування з метою збереження речового доказу й забезпечення можливості проведення експертного дослідження.
Необхідність арешту обґрунтовує тим, що вилучена речовина може бути предметом кримінального правопорушення, а її використання, знищення або зміна властивостей можуть призвести до втрати доказового значення та перешкодити встановленню обставин кримінального провадження.
2. Порядок розгляду клопотання
Слідчий ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.
ОСОБА_5 , якому була адресована посилка, у судовому засіданні участі не брав. Про дату, час і місце розгляду клопотання його повідомлено через адміністрацію державної установи «Ладижинська виправна колонія (№ 39)». Заяв і клопотань від нього до суду не надходило.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України неприбуття зазначених у цій нормі осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.
З огляду на повідомлення слідчого та ОСОБА_5 про розгляд клопотання, наявність матеріалів, необхідних для перевірки його обґрунтованості, та строки розгляду, встановлені статтями 172, 173 КПК України, слідчий суддя визнав можливим розглянути клопотання за їх відсутності.
У зв`язку з неприбуттям усіх учасників розгляду фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України не здійснювалося.
3. Обставини, встановлені слідчим суддею, положення закону та мотиви ухваленого рішення
3.1. Обставини, встановлені за матеріалами клопотання
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань убачається, що 12 листопада 2026 року зареєстровано кримінальне провадження № 12026020240000252 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
З рапорту працівника поліції встановлено, що 11 листопада 2026 року о 15 год 05 хв до служби 102 надійшло повідомлення чергового державної установи «Ладижинська виправна колонія (№ 39)» про виявлення в посилці, адресованій засудженому ОСОБА_5 , речовини рослинного походження, схожої на канабіс. Повідомлення зареєстровано в журналі єдиного обліку за № 5134 від 11 листопада 2026 року.
У повідомленні також зазначено, що відомості про особу відправника та місце первинного відправлення посилки невідомі у зв`язку з її переадресуванням.
З листа державної установи «Ладижинська виправна колонія (№ 39)» убачається, що під час перевірки посилки, яка надійшла ОСОБА_5 , усередині трьох курей, приготовлених на грилі, виявлено чотири поліетиленові згортки із сіро-зеленою речовиною рослинного походження.
Матеріали клопотання містять також експреснакладну поштового відправлення № 59001830815497.
Згідно з протоколом огляду місця події від 11 листопада 2026 року в приміщенні видачі посилок та бандеролей засудженим зазначеної установи на столі виявлено й вилучено чотири прозорі поліетиленові пакети із сухою подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору. Вилучену речовину поміщено до спеціального герметичного пакета «Національна поліція України» № 7374974.
Постановою слідчого ОСОБА_3 від 12 листопада 2026 року зазначену речовину визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Отже, надані матеріали підтверджують обставини виявлення речовини працівниками виправної колонії під час перевірки посилки та її подальшого вилучення слідчим.
Водночас належність вилученої речовини до наркотичних засобів, її вид, склад і маса на час розгляду клопотання висновком експерта не встановлені.
Адресування посилки ОСОБА_5 саме собою не встановлює належності йому вилученої речовини та його причетності до кримінального правопорушення.
Клопотання про арешт майна надійшло до суду 12 листопада 2026 року, тобто наступного робочого дня після його вилучення, що відповідає вимогам абзацу першого частини п`ятої статті 171 КПК України.
3.2. Положення кримінального процесуального закону
Відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення його дієвості. До таких заходів належать тимчасове вилучення майна та арешт майна.
За змістом частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження потребує доведення обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості, потреб досудового розслідування, які виправдовують відповідний ступінь втручання у права і свободи особи, та можливості виконання завдання, для якого застосовується такий захід.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження.
Згідно з пунктом 1 частини другої та частиною третьою статті 170 КПК України арешт із метою забезпечення збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.
Відповідно до частини одинадцятої статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть застосовуватися лише за наявності обставин, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування або передачі майна.
Згідно з частиною першою статті 173 КПК України слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідності такого арешту та наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про арешт майна з метою збереження речових доказів, слідчий суддя відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 частини другої статті 173 КПК України враховує правову підставу арешту, можливість використання майна як доказу в кримінальному провадженні, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту для відповідних осіб.
Частина четверта статті 173 КПК України зобов`язує слідчого суддю в разі задоволення клопотання застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
3.3. Підстави, мета та співмірність арешту майна
Досліджені матеріали свідчать, що вилучену речовину рослинного походження виявлено всередині харчових продуктів у посилці, адресованій ОСОБА_5 , який відбуває покарання в державній установі «Ладижинська виправна колонія (№ 39)». Характер речовини та спосіб її приховування дають підстави вважати, що вона може бути предметом кримінально протиправних дій, обставини яких установлюються в цьому кримінальному провадженні.
Саме собою визнання речовини речовим доказом постановою слідчого не є достатньою підставою для її арешту. Водночас відомості, викладені в рапорті працівника поліції, листі виправної колонії та протоколі огляду місця події, у сукупності підтверджують зв`язок вилученого об`єкта з подією, що розслідується, та можливість його використання для встановлення обставин кримінального правопорушення. Отже, наявні достатні підстави вважати, що зазначена речовина відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.
Для встановлення того, чи належить вилучена речовина до наркотичних засобів, а також визначення її виду, складу та маси необхідне експертне дослідження. Відсутність висновку експерта на час розгляду клопотання не виключає арешту, оскільки збереження об`єкта необхідне саме для дослідження цих властивостей.
Арешт застосовується на підставі пункту 1 частини другої та частини третьої статті 170 КПК України з метою збереження речового доказу. Застосування арешту із цією метою не залежить від попереднього повідомлення певній особі про підозру чи остаточного встановлення власника майна.
Оцінюючи необхідність заявлених заборон, слідчий суддя враховує, що речовину було приховано в продуктах харчування, призначених для передачі до виправної колонії. Такі обставини вказують на ризик її передачі та використання в разі повернення без відповідних обмежень. Використання речовини, її змішування з іншими речовинами або перетворення можуть змінити склад і масу об`єкта чи призвести до його знищення, що може унеможливити або істотно ускладнити встановлення його первісних властивостей під час експертного дослідження.
З огляду на це заборони відчуження, розпорядження та користування є необхідними для запобігання втраті речовини або зміні її властивостей. Менший обсяг обмежень, який допускав би її передачу чи використання, не забезпечив би досягнення мети арешту.
Обмеження поширюються лише на вилучену речовину та не стосуються іншого вмісту посилки чи іншого майна. З урахуванням характеру об`єкта, його можливого доказового значення та необхідності експертного дослідження встановлені обмеження є розумними й співмірними завданням кримінального провадження. Установлені заборони не перешкоджають проведенню експертизи в передбаченому КПК України порядку.
Отже, слідчий довів необхідність арешту вилученої речовини для збереження речового доказу та наявність ризиків, яким цей захід має запобігти. Клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 94, 98, 107, 131, 132, 170–175, 309, 369–372, 395 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026020240000252 від 12 листопада 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, — задовольнити.
Накласти арешт із метою забезпечення збереження речового доказу на суху подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, тимчасово вилучену 11 листопада 2026 року під час огляду місця події в приміщенні видачі посилок та бандеролей засудженим державної установи «Ладижинська виправна колонія (№ 39)», шляхом заборони її відчуження, розпорядження та користування.
Зазначена речовина міститься в чотирьох прозорих поліетиленових пакетах, упакованих до спеціального герметичного пакета «Національна поліція України» № 7374974, та була виявлена працівниками установи всередині курей, приготовлених на грилі, у посилці, адресованій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Установлені заборони не перешкоджають проведенню експертного дослідження в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором відповідно до статті 175 КПК України.
Копії ухвали надіслати слідчому ОСОБА_3 та прокурору ОСОБА_4 не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надіслати ОСОБА_5 через адміністрацію державної установи «Ладижинська виправна колонія (№ 39)» для вручення. Адміністрації установи повідомити суд про вручення копії ухвали.
Роз`яснити, що арешт майна може бути скасований повністю або частково в порядку, передбаченому статтею 174 КПК України, зокрема якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів із дня її оголошення.
Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя?? ??????? ОСОБА_1