Справа № 345/1328/25
Провадження № 22-ц/4808/1442/26
Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.
Суддя-доповідач Луганська
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів Девляшевського В.А., Баркова В.М.,
за участю секретаря – Гудяк Х.М.
учасники справи
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Перегінець Людмила Василівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк»
на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2026 року, ухвалене в складі судді Сухарник І.І.,
за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Перегінець Людмила Василівна про визнання прав іпотекодержателя,
в с т а н о в и в:
У березні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання прав іпотекодержателя.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.07.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11021714000, згідно якого позичальник отримала кредит в розмірі 198208,00 швейцарських франків, строком до 23.07.2017 року.
В забезпечення вищезазначеного кредитного договору 24.07.2006 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу Тихан О.А., відповідно до якого, іпотекодавець ПП «Лагуна» передало в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю кафе з перукарнею загальною площею 463,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці площею 0,1134 га, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003.
Відомості про обтяження було внесено до Державного реєстру іпотек за № Д-880 та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № Д-881, №Д-882.
Також 26.04.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11148811000, згідно якого позичальник отримала кредит в розмірі 120000,00 швейцарських франків строком до 25.04.2014 року.
В забезпечення вищезазначеного кредитного договору 28.04.2007 року було укладено іпотечний договір з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу Тихан О.А., відповідно до якого, іпотекодавець, приватне підприємство «Лагуна», передало в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю кафе з перукарнею, загальною площею 463,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003, площею 0,1134 га, цільове призначення – обслуговування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому між ПАТ «Дельта Банк», як продавцем, та ПАТ «Альфа-Банк», як покупцем був укладений договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за кредитами від 09.12.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В.
Згідно вищезазначених договорів відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами №11021714000 від 24.07.2006 року та №11148811000 від 26.04.2007 року, що було укладено між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , а також договорами поруки та іпотеки, укладених на їх забезпечення, на користь АТ «Альфа-Банк» 12 серпня 2022 року.
Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
13.08.2015 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі №345/2014/15-ц за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПП «Лагуна» про стягнення заборгованості затверджено мирову угоду на стадії виконання виконавчого провадження, якою суд визнав мирову угоду між ОСОБА_3 та ПП «Лагуна» ПП «Лагуна» Фединяк П.А. передає ОСОБА_3 у приватну власність належні ПП «Лагуна» об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю кафе з перукарнею нежитлові приміщення (цегла) в цілому визначені загальною площею 463,3 кв.м, літера А, місце знаходження АДРЕСА_1 , право власності підтверджується Свідоцтвом про право власності від 15.09.2000р.; земельну ділянку загальною площею 0,1134 га, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення для обслуговування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », право власності підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку».
В 2016 році, ПП «Лагуна» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування записів в Державному реєстрі іпотек по Іпотечному договору від 28.04.2007 року. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2017 року (справа № 826/11237/16) позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2014 року індексний номер: 12200537, 12200702 та від 07.04.2014 року індексний номер: 12210564, 12210573 щодо зміни умов обтяження об`єкту . Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 року вказану постанову залишено без змін.
Після цього, в державному реєстрі було внесено записи від 19.06.2017 року про скасування записів про іпотеку та заборону відчуження по обох іпотечних договорах, а підставою внесення таких записів зазначено постанову суду від 23.03.2017 року № 826/11237/16. Постановою Верховного Суду № 826/11237/16 від 21.02.2019 року, згадані постанову та Ухвалу судів попередніх інстанцій скасовано, а провадження у справі закрито. Вищезазначена мирова угода, яка в подальшому була скасована, була підставою для оформлення у встановленому законодавством порядку державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна.
18 вересня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1134 га, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
18 вересня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі кафе з перукарнею по АДРЕСА_1 .
Через 2 місяці після оформлення права власності за ОСОБА_5 предмет іпотеки був знову відчужений.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.01.2020 вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі кафе з перукарнею та земельної ділянки загальною площею 0,1134 га. Інформація про заборону відчуження нерухомого майна та про іпотеку відсутня.
Вищевказані обставини встановлені під час розгляду цивільної справи № 345/709/20 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Лагуна», ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: приватний нотаріус Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Перегінець Л.В. про визнання договорів недійсними та скасування їх державної реєстрації.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05.04.2023 року, залишеної без змін Постановою Касаційного цивільного суду від 11.10.2023 року, було відмовлено в задоволенні позову у зв`язку з обранням невірного способу захисту порушеного права.
АТ «Сенс Банк» вважає, що нерухоме майно, яке перебуває у власності відповідача є предметом іпотеки, позивач вважає себе іпотекодержателем, право якого порушене, належним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права іпотекодержателя.
Посилається на те,що дії ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вочевидь не можуть вважатися добросовісними набувачами, зважаючи, що перехід предмету іпотеки до нового власника відбувався через 2 місяці після оформлення права власності за ОСОБА_5 . Відповідач мав можливість належним чином перевірити правовий статус майна перед його придбанням, зокрема, перевірити наявність судових обмежень чи претензій інших осіб.
Також, обставини, що майно було предметом судових спорів, не могли залишитися непоміченими при належній перевірці документів та юридичної історії майна, зокрема у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Просить суд визнати за АТ «Сенс Банк» право іпотеки на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю кафе з перукарною нежитлові приміщення (цегла) в цілому визначені загальною площею 463,3 кв.м, місце знаходження: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1289022826104) на умовах, передбачених договором іпотеки від 24 липня 2006 року та договору іпотеки 28 квітня 2007 року;
внести запис до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна. а саме: нежитлову будівлю кафе з перукарною нежитлові приміщення (цегла) в цілому визначені загальною площею 463,3 кв.м, місце знаходження: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1289022826104) на умовах, передбачених договором іпотеки від 24 липня 2006 року та внести відповідний запис в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження вказаного приміщення.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не з`ясування усіх обставин, що мають істотне значення для справи та не надання їм належної оцінки, просить рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11травня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що в оскаржуваному рішенні суд посилається на судову практику, де ключовою підставою для правомірності набуття права власності на нерухоме майно вільним від обтяження є саме добросовісність поведінки набувача, тобто чи набувач знав або повинен був знати про незареєстроване обтяження такого майна.
Позивач вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів недобросовісності поведінки ОСОБА_9 при набутті права власності на спірне майно.
Матеріалами справи підтверджується, що перше відчуження іпотечного майна відбулось на користь ОСОБА_3 в порядку виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою суду, та при наявності записів в державних реєстрах про іпотеку та заборону, по причині чого оформлення такого права власності в державних реєстрах відбулось тільки 27 червня 2017 року після скасування їх в судовому порядку.
Наступне відчуження на користь ОСОБА_1 відбулось вже після того, як записи про іпотеку та заборону були вилучені з державних реєстрів, а саме таке вилучення відбулось за три місяці до дати укладення договору купівлі продажу від 18вересня 2017 року.
Таким чином і перше відчуження і друге відбулись завдяки судовим рішенням, які носять публічний характер і є загальнодоступними для ознайомлення згідно положень Закону України «Про доступ до судових рішень», а відомості про номери справ містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Скаржник вважає, що ОСОБА_3 очевидно знала про наявність іпотеки та заборон відчуження спірного майна, адже такі записи на час реєстрації за нею права власності були наявні в державних реєстрах, саме тому запис про належне їй право власності було внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно тільки 27.06.2017 року після скасування їх в судовому порядку.
ОСОБА_9 таку інформацію мав можливість отримати перед укладенням договорів купівлі-продажу як з державних реєстрів речових прав на нерухоме майно при формуванні деталізованої інформаційної довідки (по зразку який долучений до позовної заяви), так і з Єдиного державного реєстру судових рішень, в якому на той час вже були наявні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі про скасування записів в Державному реєстрі іпотек яким скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2014 року індексний номер: 12200537, 12200702 та від 07.04.2014 року індексний номер: 12210564, 12210573, щодо зміни умов обтяження об`єкту, по Іпотечному договору від 28.04.2007 року (справа № 826/11237/16), та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 року.
Із вказаних судових рішень вбачається, що у даній справі було виключено записи про іпотеку та заборону з тих підстав що вони внесені без вчинення нотаріальної дії, однак питання чинності ж самої іпотеки в справі не вирішувалось, а рішення суду стосувалось тільки одного договору іпотеки по кредитному договору №11148811000. Таким чином ОСОБА_9 мав можливість отримати інформацію про те, що іпотека якою обтяжено спірне майно є чинною.
Про обізнаність ОСОБА_1 з фактичними обставинами справи свідчать також і його усні пояснення в суді першої інстанції.
У 2016 році ПП «Лагуна» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування записів в Державному реєстрі іпотек по іпотечному договору від 28.04.2007 року (справа № 826/11237/16), при цьому не заявивши вимогу про припинення іпотеки. 23.03.2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва у справі винесено постанову, якою позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2014 року індексний номер: 12200537, 12200702 та від 07.04.2014 року індексний номер: 12210564, 12210573, щодо зміни умов обтяження об`єкту.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 року постанову суду першої інстанції було залишено без змін, а через трохи більше як за два місяці 18.09.2017 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу набув право власності на предмет іпотеки, тобто через два місяці та кілька днів після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
28.07.2017 року, менш як за два місяці до дати укладення договору купівлі – продажу, у справі було відкрито касаційне провадження, що додатково свідчить про те що сторони договору купівлі продажі розуміли ризики пов`язані із касаційним переглядом справи, та скористались коротким відрізком часу коли судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишались в силі, для укладення в цей період договору купівлі – продажу і таким чином «виведення» майна з під обтяження. Все вище наведене в хронологічному порядку свідчить про вчинення сторонами договору умисних дій із незначними періодами часу між ними для створення максимальної кількості перешкод для звернення стягнення на майно, що свідчить про обізнаність відповідача про такі обставини.
Скаржник звертає увагу на вартість спірного майна яке двічі відчужувалось з моменту укладення договорів іпотеки. Так згідно іпотечного договору від 24.07.2006 року вартість предмета іпотеки складала 1 450 910,00 грн. Згідно іпотечного договору від 28.04.2007 року вартість предмета іпотеки складала 1 916 995,00 грн. Тобто вартість передбачувано зростала навіть без будь – яких істотних покращень.
13.08.2015 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі №345/2014/15-ц за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПП «Лагуна» про стягнення заборгованості було затверджено мирову угоду на стадії виконання виконавчого провадження, згідно якої вартість спірного майна сторонами визнавалась в розмірі 600 174,00 грн. Тобто за вісім років сторони оцінили вартість майна в більш як у тричі менше від попередньої зафіксованої ціни.
Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі - кафе з перукарнею від 18.09.2017 року її вартість сторони визначили в розмірі 99 581,00 грн. Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.09.2017 року, її вартість сторони визначили в розмірі 48 951,00 грн, Тобто вартість спільного майна станом на 18.09.2017 року склала 148 532,00 грн. Зазначена вартість є явно заниженою та не відповідає реальній вартості такого роду майна станом на 2017 рік, а хронологія зменшення вартості майна з моменту укладення договорів іпотеки до моменту його останнього відчуження явно свідчить про умисел усіх попередніх власників та ОСОБА_1 на сприяння виведенню майна з під власності боржника та заподіяння шкоди кредитору, а відтак і про наявність в таких їх діях умислу та недобросовісності. Зазначене свідчить про розумний сумнів в реальності визначення такої вартості спірного майна та недобросовісність сторін правочину.
Скаржник зазначає, що на підставі зібраних по справі доказів та вище викладених обставин є очевидним, що ОСОБА_9 станом на 18.09.2017 року мав можливість отримати інформацію про те, що іпотека якою обтяжено спірне майно є чинною, однак суд першої інстанції безпідставно відкинув такі доводи позивача не надавши їм належної оцінки.
Посилаючись на правові позиції Верховного Суду щодо спірних правовідносин, скаржник зазначає, що добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про дефект угоди, а недобросовісним набувачем є особа, яка знала або могла знати про такий дефект угоди. На переконання позивача ОСОБА_1 знав та міг знати що майно, яке він має намір придбати фактично обтяжене іпотекою, а такими діями він завдає шкоди іпотекодержателю.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_10 , просить рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2026 року залишити без змін. Зазначає, що рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Судом першої інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_1 придбав майно за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу з реєстрацією права власності в Державному реєстрі речових прав. На момент здійснення правочинів реєстр не містив жодних відомостей про іпотеку, заборону чи арешти, а відсутність обтяжень попередньо перевірила приватний нотаріус Перегінець Л.В. Водночас позивач не довів наявність змови, фіктивності, удаваності чи обізнаності ОСОБА_1 щодо наявності незареєстрованої іпотеки.
Посилання скаржника на обов`язок ОСОБА_1 перевіряти Єдиний державний реєстр судових рішень є помилковим. Офіційним джерелом інформації про обтяження є виключно Державний реєстр речових прав, а не реєстр судових рішень. Покупець не зобов`язаний здійснювати юридичний аудит усіх судових справ щодо майна. Публічність судових рішень не означає, що кожна особа вважається обізнаною з усіма судовими рішеннями,які теоретично можуть стосуватися певного майна.
Посилання скаржника на ведення переговорів з ОСОБА_4 , який раніше був пов`язаний із ПП «Лагуна», попереднє користування майном та час на підготовку договорів є припущеннями, які не доводять недобросовісності ОСОБА_1 . Очікування оформлення нотаріального договору також не є доказом недобросовісності. Підготовка договору щодо нерухомого майна може передбачати збір документів, оцінок, згод, перевірок реєстрів та інших технічних дій. Позивач не надав доказів того, що в цей період ОСОБА_1 отримав інформацію про наявність іпотеки або про сумнівність реєстрових даних.
У судовому засідання представник АТ «Сенс Банк» - Матвійчук М.З. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 – Гунько О.Ю. апеляційну скаргу не визнав, вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду доходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно в порядку та в спосіб передбачений законом за відплатним правочином. На час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна у відповідному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні будь-які обтяження, заборони чи арешти. Суд дійшов висновку,що позивач не надав доказів того, що ОСОБА_1 знав про чинність іпотеки, знав про судові спори щодо реєстраційних записів або діяв узгоджено з іншими особами з метою завдання шкоди банку.
Суд дійшов висновку, що добросовісний набувач не зобов`язаний проводити юридичне розслідування поза межами Державного реєстру речових прав, особливо якщо нотаріус при посвідченні договору перевірив відсутність іпотеки та заборон. Публічність судових рішень не означає, що кожна особа вважається обізнаною з усіма судовими рішеннями, які потенційно можуть стосуватися майна. Позивач підміняє поняття «можливість теоретичного доступу» поняттям «реальна обізнаність». Той факт, що судові рішення були у відкритому доступі, не доводить, що ОСОБА_1 їх знав, читав, аналізував або мав обов`язок їх аналізувати. На дату набуття майна запис про іпотеку був відсутній, а позивач не довів, що ОСОБА_1 знав або повинен був знати про незареєстроване обтяження. Положення статті 23 Закону України «Про іпотеку» не може бути застосована таким чином, щоб покласти на добросовісного набувача обов`язки іпотекодавця за зобов`язаннями, яких він не брав, за якими він не поручався і про які не було відомостей у реєстрі. Суд дійшов висновку, що визнання іпотеки щодо майна добросовісного набувача через багато років після набуття права власності за відсутності запису в реєстрі на момент придбання,створить для відповідача індивідуальний та надмірний тягар.
Переглядаючи справу колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 24 липня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11021714000, згідно якого позичальник отримала кредит в розмірі 198208,00 швейцарських франків, строком до 23.07.2017 року.
В забезпечення вищезазначеного кредитного договору 24.07.2006 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу Тихан О.А., відповідно до якого, іпотекодавець ПП «Лагуна» передало в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля кафе з перукарнею, загальною площею 463,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці площею 0,1134 га, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003.
Відомості про обтяження було внесено до Державного реєстру іпотек за № Д-880, та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № Д-881, №Д-882.
26 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11148811000, згідно якого позичальник отримала кредит в розмірі 120000,00 швейцарських франків, строком до 25.04.2014 року.
В забезпечення вказаного кредитного договору 28 квітня 2007 року було укладено іпотечний договір з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу Тихан О.А., відповідно до якого, іпотекодавець, приватне підприємство «Лагуна» передало в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля кафе з перукарнею, загальною площею 463,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003, площею 0,1134 га, цільове призначення – обслуговування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». За адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п.1.1 цього договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно нежитлова будівля кафе з перукарнею - нежитлові приміщення (цегла) в цілому, загальною площею 463,3 кв.м., які є власністю іпотекодавця та розташовані в АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,1134 га, кадастровий номер 26104000000:08:012:0003. За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки визначена в розмірі 1916955 грн.
Відомості про обтяження було внесено до Державного реєстру іпотек за № Д-517, та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №Д-518, №Д-519.
В подальшому між ПАТ «Дельта Банк», як продавцем та ПАТ «Альфа-Банк», як покупцем, був укладений договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за кредитами від 09.12.2019 року.
Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами № 11021714000 від 24 липня 2006 року та № 11148811000 від 26 квітня 2007 року.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
13 серпня 2015 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі №345/2014/15-ц за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ПП «Лагуна» про стягнення заборгованості було затверджено мирову угоду на стадії виконання виконавчого провадження, якою суд ухвалив: «Визнати мирову угоду між ОСОБА_3 та директором ПП «Лагуна» Фединяком П.А., укладену між ними 08.07.2015 року на стадії виконання рішення Калуського міськрайонного суду від 17.06.2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ПП «Лагуна» на користь ОСОБА_3 659438,36 грн боргу та 3654 грн судових витрат. Директор ПП «Лагуна» Фединяк п.А. передає ОСОБА_3 у приватну власність належні ПП «Лагуна» об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю кафе з перукарнею нежитлові приміщення (цегла) в цілому визначені загальною площею 463,3 кв.м, літера А, місце знаходження АДРЕСА_1 , право власності підтверджується Свідоцтвом про право власності від 15.09.2000р.; земельну ділянку загальною площею 0,1134 га, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення для обслуговування кафе «Лагуна», право власності підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку».
16 лютого 2022 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду скасовано ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2015 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2022 року, яка залишена без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди відмовлено.
В 2016 році ПП «Лагуна» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування записів в Державному реєстрі іпотек по Іпотечному договору від 28 квітня 2007 року (справа № 826/11237/16).
23 березня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва позов ПП «Лагуна» задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 квітня 2014 року індексний номер: 12200537, 12200702 та від 07 квітня 2014 року індексний номер: 12210564, 12210573, щодо зміни умов обтяження об`єкту .
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2017 року вказану постанову залишено без змін.
19 червня 2017 року в державному реєстрі було внесено записи від про скасування записів про іпотеку та заборону відчуження по обох іпотечних договорах, а підставою внесення таких записів зазначено постанову суду від 23 березня 2017 року № 826/11237/16.
Постановою Верховного від 21лютого 2019 року у справі № 826/11237/16, вказані вище постанов та ухвала судів попередніх інстанцій скасовано, а провадження у справі закрито.
Згідно з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 27 червня 2017 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю кафе з перукарнею та земельну ділянку загальною площею 0,1134 га.
18 вересня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі кафе з перукарнею №1 ,що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Згідно п.2.2. договору продаж нежитлової будівлі здійснено за 99 581,00 грн.
18 вересня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1134 га, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно п.2.2. договору продаж земельної ділянки здіснено за 48951,00 грн.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.01.2020 вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі кафе з перукарнею та земельної ділянки загальною площею 0,1134 га. Інформація про заборону відчуження нерухомого майна та про іпотеку відсутня.
У 2020 році АТ «Сенс Банк» звертався до суду з позовною заявою про визнання вказаних договорів недійсними та скасування їх державної реєстрації.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 квітня 2023року відмовлено у задоволенні позову, у зв`язку з обранням позивачем не належного способу захисту порушених прав.
Згідно висновку про незалежну оцінку вартості нежитлової будівлі кафе з перукарнею загальною площею 463,3 кв.м, що розташована на земельній ділянці загальною площею 0,1134 га, за адресою: АДРЕСА_1 , який надано позивачем, ринкова вартість нежитлової будівлі кафе з перукарнею станом на 14 січня 2025 року складає 6 139 237,00 грн; земельної ділянки станом на 14 січня 2025 року складає 674 274,00 грн.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У пункті 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до частини першої статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.
У статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.
У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку»).
таття 11 Закону України «Про іпотеку» визначає, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Згідно з частинами першою-третьою статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина четверта статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» констатував, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме собою не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.6 указаної постанови дійшла висновку, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.
У пункті 9.8 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) також зазначила, що якщо іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, ані на чинність іпотеки. Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час вирішення спорів щодо прав на нерухоме майно потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/ відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).
У випадку виникнення судового спору учасники цивільного обороту мають розуміти, що їхні дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
Верховний Суд у постановах від 10 грудня 2025 року у справі № 372/790/23 (провадження № 61-17136св24) та від 25 лютого 2026 року у справі № 932/3042/24 (провадження № 61-4962св25) зазначив, що добросовісний набувач, окрім інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, повинен оцінювати й інші обставини, які можуть свідчити про сумнівний характер правочину. До таких обставин, зокрема, можуть належати: істотно занижена ціна договору; неодноразовий перепродаж майна протягом короткого проміжку часу; зміна вигляду або стану об`єкта нерухомості (наприклад, багаторазове об`єднання чи поділ об`єкта нерухомості без очевидної необхідності); наявність та значна кількість судових спорів щодо продавця стосовно цього або аналогічного майна у подібних правовідносинах; наявність кримінальних проваджень щодо незаконних дій продавця стосовно такого чи іншого аналогічного майна тощо.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц)
У справі, яка переглядається, встановлено, що 24 липня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11021714000, згідно якого позичальник отримала кредит в розмірі 198208,00 швейцарських франків, строком до 23.07.2017 року.
В забезпечення кредитного договору 24 липня 2006 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу Тихан О.А., відповідно до п.1.1 якого іпотекодавець з метою забезпечення викладених нижче зобовязань боржника передає в іпотеко держателю нерухоме майно:
нежитлову будівлю кафе з перукарнею - нежитлові приміщення (цегла) в цілому, загальною площею 463,3 кв.м., які є власністю іпотекодавця та розташовані в АДРЕСА_1 . Вартість нежитлових приміщень становить 1 403 799,00 грн.
Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,1134 га, кадастровий номер 26104000000:08:012:0003.
За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки визначена в розмірі 1 450 910 грн.
Відомості про обтяження було внесено до Державного реєстру іпотек за № Д-880, та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № Д-881, №Д-882.
26 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11148811000, згідно якого позичальник отримала кредит в розмірі 120000,00 швейцарських франків, строком до 25.04.2014 року.
В забезпечення вказаного кредитного договору 28 квітня 2007 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу Тихан О.А., відповідно до п.1.1 якого іпотекодавець з метою забезпечення викладених нижче зобовязань боржника передає в іпотеко держателю нерухоме майно:
нежитлову будівлю кафе з перукарнею - нежитлові приміщення (цегла) в цілому, загальною площею 463,3 кв.м., які є власністю іпотекодавця та розташовані в АДРЕСА_1 . Вартість нежитлових приміщень становить 1 838 978,00 грн.
Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,1134 га, кадастровий номер 26104000000:08:012:0003.
За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки визначена в розмірі 1 916 955 грн.
Відомості про обтяження було внесено до Державного реєстру іпотек за № Д-517, та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №Д-518, №Д-519.
Відповідно до п.2.1 договорів іпотеки від 08 квітня 2007року та від 24 липня 2006 року у разі невиконання боржником зобов`язань за договором, зазначеним в п.1.3 цього договору іпотеко держатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в порядку, визначеному в розділі 5 цього договору,у повному обсязі.
Пунктом 3.4 вказаних договорів іпотеки іпотекодавець зобов`язаний без попередньої письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати наступної іпотеки і дій, пов`язаних зі зміною права власності на предмет іпотеки, а також дій,пов`язаних з передачею вказаного майна третім особам.
На підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за кредитами від 09 грудня 2019 року до ПАТ «Альфа-Банк» перейшло право вимоги за вказаними кредитними договорами та іпотечними договорами.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2015 року у справі №345/2014/15-ц визнано мирову угоду між ОСОБА_3 і ПП «Лагуна», укладену 08 липня 2015 року на стадії виконання рішення Калуського міськрайонного суду від 17.06.2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ПП «Лагуна» на користь ОСОБА_3 659438,36 грн боргу та 3654 грн судових витрат.
За умовами мирової угоди директор ПП «Лагуна» Фединяк п.А. передав ОСОБА_3 у приватну власність належні ПП «Лагуна» об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю кафе з перукарнею загальною площею 463,3 кв.м, літера А, місце знаходження АДРЕСА_1 , право власності підтверджується.; земельну ділянку загальною площею 0,1134 га, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення для обслуговування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », право власності підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку».
В 2016 році ПП «Лагуна» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування записів в Державному реєстрі іпотек по іпотечному договору від 28 квітня 2007 року (справа № 826/11237/16).
23 березня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва позов ПП «Лагуна» задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 квітня 2014 року індексний номер: 12200537, 12200702 та від 07 квітня 2014 року індексний номер: 12210564, 12210573, щодо зміни умов обтяження об`єкту .
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2017 року вказану постанову залишено без змін.
19 червня 2017 року в державному реєстрі було внесено записи від про скасування записів про іпотеку та заборону відчуження по обох іпотечних договорах, а підставою внесення таких записів зазначено постанову суду від 23 березня 2017 року № 826/11237/16.
Постановою Верховного від 21лютого 2019 року у справі № 826/11237/16, вказані вище постанов та ухвала судів попередніх інстанцій скасовано, а провадження у справі закрито.
16 лютого 2022 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду скасовано ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2015 року про затвердження мтровоїугоди, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
18 вересня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі кафе з перукарнею №1, що знаходиться по АДРЕСА_1 та укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1134 га, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
З урахуванням встановлених вище обставин, вбачається, що перше відчуження нерухомого майна, яке було обтяжено іпотекою відбулось на користь ОСОБА_3 в порядку виконання умов мирової угоди затвердженої ухвалою суду, яка в подальшому була скасована, та при наявності записів в державних реєстрах про іпотеку про заборону відчуження. Наступне відчуження на користь ОСОБА_1 відбулося в короткий строк після того, як записи про іпотеку та заборону були вилучені з державних реєстрів на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано.
Виключення з державного реєстру запису про обтяження та відомостей про право іпотеки на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки, яка залишається чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек, приймаючи до уваги положення статті 23 Закону України «Про іпотеку», а також те, що забезпечені іпотекою зобов`язання за договорами кредиту щодо сплати боргу не виконані.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 зазначив: «Відповідно до статті 32 Закону № 1952 інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених Законом № 1952 (частина перша); для фізичних та юридичних осіб інформація за об`єктом нерухомого майна та суб`єктом речового права надається в електронній формі через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі (абзац перший частини другої).
Вказане нормативне регулювання дає підстави стверджувати, що набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб та здатний виявити розумну обачність, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов`язаних із набуттям статусу іпотекодавця, у тому числі і тих, що можуть настати у разі невиконання основного зобов`язання».
ОСОБА_1 , який набув право власності за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі кафе з перукарнею №1, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0,1134 га, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003, що розташована за адресою АДРЕСА_1 мав належним чином поцікавитися юридичною історією майна та, відповідно, розуміти наслідки та ризики придбання такого майна, яке обтяжено іпотечним договором, крім того, звернути увагу, що вартість майна була істотно занижена, а тому його дії не можна вважати добросовісними
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання за ним права іпотеки на спірне майно.
Що стосується заявлених вимог про внесення запису до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою спірного нерухомого майна, колегія суддів зазначає наступне.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 зазначено, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис проіпотекодержателя.
Оскільки вимога позивача про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна обґрунтована і підлягає задоволенню,то вимога про внесення запису до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою спірного нерухомого майна не є належним захистом порушеного права.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції сторона відповідача посилалася на те, що позивачем пропущено строк позовної давності з огляду на те, що попередньому кредитору ПАТ «Дельта Банк» 13 червня 2018року було відомо про відчуження іпотечного майна, правонаступництво не є підставою для поновлення позовної давності,переривання її перебігу, початку нового строку звернення до суду, ігнорування обізнаності попереднього кредитора.
Щодо строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Так, матеріалами справи підтверджується, що попередньому кредитору про відчуження іпотечного майна стало відомо з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.06.2018 року.
Позивач звернувся до суду зданим позовом 24 березня 2025 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався та скасований з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.
Таким чином, впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно.
Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжений (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану до 3 вересня 2025 року включно.
З огляду на встановлені у цій справі обставини щодо початку перебігу позовної давності, а також з урахуванням продовження та зупинення перебігу такого строку на період дії карантину та воєнного стану, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем строк позовної давності не пропущено.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2026 року з урахуванням вимог п.п.1, 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення яким позовні вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати за АТ «Сенс Банк» право іпотеки на нерухоме майно: нежитлову будівлю кафе з перукарнею нежитлові приміщення (цегла), загальною площею 463,3 кв.м, місце знаходження: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1289022826104) на умовах, передбачених договором іпотеки від 24 липня 2006 року та договору іпотеки 28 квітня 2007 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви за вимогу майнового характеру АТ «Сенс Банк» в суді першої інстанції сплачено 17410,92 грн судового збору (а.с. 23 том 1).
За подання апеляційної скарги АТ «Сенс Банк» сплачено 26 116,38 грн судового збору (а.с. 173, том 3).
Оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено частково та задоволено позовну заяву в частині вимоги майнового характеру, тому з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» пропорційно розміру задоволених вимог слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подання позовної та апеляційної скарги в розмірі 38 304,02 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за Акціонерним товариством «Сенс Банк» право іпотеки на нерухоме майно: нежитлову будівлю кафе з перукарнею нежитлові приміщення (цегла), загальною площею 463,3 кв.м, місце знаходження: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1289022826104) на умовах, передбачених договором іпотеки від 24 липня 2006 року та договору іпотеки 28 квітня 2007 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ витрати по сплаті судового збору за подання позовної та апеляційної скарги в розмірі 38 304,02 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2026року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.М. Барков
В.А. Девляшевський