ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/19579/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кошкош О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третьої особи – Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся через підсистему Електронний суд до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 10; ЄДРПОУ: 38621185) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство «Інфоресурс» (03057, м. Київ, вул. О.Довженка, будинок 3) з позовними вимогами :
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування у довідці Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 08.09.2026 року №925972 відомостей щодо ОСОБА_1 у частині послідовності здобуття освіти, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» із значенням: «Ні, порушує»;
- зобов`язати Міністерство освіти і науки України сформувати або забезпечити формування нової довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 із зазначенням у відомостях про послідовність здобуття освіти: «Так, не порушує».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01.09.2026 навчається у Державному професійному технічному навчальному закладі «Миколаївський професійний ліцей» за денною формою здобуття освіти за спеціальністю «Тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва / Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування / Водій автотранспортних засобів» (рівень освіти – Кваліфікований робітник). 08.09.2026 сформовано довідку №925972 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, з якої вбачається, що позивач порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Позивач вважає протиправним внесення вказаних відомостей, оскільки в нього наявна лише повна загальна середня освіта. Зауважив, що не здобув освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр», оскільки був відрахований з навчального закладу.
На підтвердження сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн надано квитанцію від 16.09.2026.
18.09.2026 судом постановлена ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
29.09.2026 до суду надійшов відзив Міністерства освіти і науки України, у якому зазначено, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, згідно з дорученням
Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Згідно з інформацією, наявною в ЄДЕБО, встановлено, що у 2016 ОСОБА_1 зарахований на навчання до Карпатського національного університету імені Василя Стефаника для здобуття освітнього рівня бакалавра та був відрахований. У 2026 зарахований на навчання до Державного професійно-технічного навчального закладу "Миколаївський професійний ліцей" для здобуття освітнього рівня кваліфікованого робітника. Здобуття освіти на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, не вважається послідовним. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Підстави для виправлення відсутні. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Суб`єктами ведення Електронної бази є: держатель та адміністратор Електронної бази; органи управління у сфері освіти; суб`єкти освітньої діяльності; підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління держателя Електронної бази. Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що на Міністерство освіти і науки України як на розпорядника ЄДЕБО покладено організаційні та контролюючі функції ведення цієї електронної бази, а на державне підприємство "Інфоресурс" як на технічного адміністратора ЄДЕБО - виключно технічні функції. Вважає, що позовні вимоги є безпідставними, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
29.09.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначено, що сам факт зарахування до закладу вищої освіти та проходження окремої частини освітньої програми не перетворює незавершене навчання на здобутий рівень освіти. Просив вимоги задовольнити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрований у АДРЕСА_2 .
У 2011 році закінчив Миколаївську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №2 Миколаївської міської ради Львівської області, про що свідчить атестат про повну загальну середню освіту НОМЕР_3 .
З метою збору документів для отримання відстрочки від призову на військову службу, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року N 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", позивач отримав довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі також - ЄДЕБО) від 08 вересня 2026 року N 925972.
З довідки вбачається, що з 01.09.2026 ОСОБА_1 є здобувачем освіти в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Миколаївський професійний ліцей», форма навчання – денна, ступінь/рівень освіти – кваліфікований робітник.
У розділі «Інформація про документи про освіту» відомості відсутні. Щодо навчання здобуття освітнього рівня бакалавра на факультеті «Історія» в записі від 05/06-06-1 від 13.01.2017 зафіксовано про відрахування ОСОБА_1 з 12.01.2017 з числа студентів за академічну неуспішність.
Вказана довідка містить запис про порушення послідовності здобуття освіти відповідно до частини другої статті 10 Закону України від 05 вересня 2017 року N 2145-VIII "Про освіту".
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Згідно з частинами першою - третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Відповідно до статті 3 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (частини перша та друга) кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Частиною другою статті 10 вказаного Закону встановлено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
За приписами частини другої статті 17 Закону України «Про освіту» вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту», згідно з визначенням термінів частини першої статті 1 якого (пункти 5, 19) вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти; результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.
Частина перша статті 4 цього ж Закону передбачає, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.
Здобувачем вищої освіти у розумінні пункту 1 частин другої статті 61 Закону України «Про вищу освіту» є студент - особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.
Рівні та ступені вищої освіти визначає стаття 5 Закону України «Про вищу освіту», частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти (частини друга, четверта статті 5 Закону України «Про вищу освіту»).
За змістом частин першої, другої статті 6 наведеного Закону атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Норми частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 7 Закону України «Про вищу освіту» містять положення про те, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою.
Пунктом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.
За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до вказаного Порядку, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - ТАК/НІ.
Згідно з установленими у справі обставинами станом на момент формування довідки про здобувача освіти від 08.09.2026 №925972 позивач здобував освіту за ступенем «кваліфікований робітник» у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Миколаївський професійний ліцей», до якого його зараховано згідно наказу від 01.09.2026 №1 «З-УДЗ».
Позивач вважає, що оскільки первинно при здобутті освіти освітнього рівня - «бакалавр» його було відраховано до закінчення відповідного навчання, то відсутні підстави вважати, що ним порушено визначену у законі послідовність здобуття освіти, тоді як Міністерств освіти та науки України такі доводи заперечує з огляду на те, що здобуття освіти не є послідовним, оскільки освітній рівень «бакалавра» не може передувати освітньому рівню - «кваліфікований робітник».
Верховний Суд у постанові від 29.10.2025 у справі №200/5372/24 зазначив, що нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.
При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступень вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 має лише повну загальну середню освіту, і станом на дату формування довідки здобував освіту за рівнем «кваліфікований робітник» на денній формі навчання. При цьому, будь-які докази на підтвердження того, що позивачем отримано документ про вищу освіту, у тому числі за ступенем вищої освіти бакалавр відповідачем не надано, а в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин справи та наявного у спірних правовідносинах правового регулювання суд вважає, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки ОСОБА_1 здобуває освіту за рівнем «кваліфікований робітник», який є вищим за раніше здобутий ним рівень «повна загальна середня освіта».
На такий висновок суду не впливають обставини справи щодо того, що позивач раніше навчався на факультеті історії, політології і міжнародних відносин напряму підготовки «Історія» і був з нього відрахований, оскільки передбаченого законом документа про вищу освіту не отримував, а отже не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня бакалавр і, відповідно, починаючи навчатись в іншому навчальному закладі за рівнем освіти «кваліфікований робітник», здобуває освіту вищого рівня ніж рівень попереднього навчання (повна загальна середня освіта).
Такий висновок відповідає викладеному у постанові Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №280/11497/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131747199).
Суд критично оцінює покликання відповідача на лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», оскільки такий документ не належить до нормативних актів, а отже має лише рекомендаційний характер для суб`єктів, яким він адресований (керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та ДП «Інфоресурс»), і спірних у цій справі правовідносин не врегульовує.
Установлені судовим розглядом цієї справи обставини не вказують на існування як правових, так і фактичних підстав для формування довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти із зазначенням у ній відомостей про те, що поточне здобуття освіти позивача порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Формування та видача позивачу такої довідки порушило його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2026 року по справі № 280/9417/24 звернув увагу на те, що Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620 (далі - Положення про ЄДЕБО; втратило чинність на підставі наказу Міносвіти від 22 жовтня 2025 року № 1384), яке розроблено відповідно до статті 74 Закону № 2145-VIII з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб (абзац перший пункту 1 розділу I зазначеного Положення). (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136682961)
В абзаці четвертому пункту 2 розділу I Положення про ЄДЕБО наведений перелік уповноважених суб`єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб`єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством..
Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про ЄДЕБО).
Згідно зі змістом приписів підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ Положення про ЄДЕБО, ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб`єктами освітньої діяльності документів у сферах, зокрема вищої освіти.
Уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено пунктом 12 розділу III Положення про ЄДЕБО.
Відповідно до підпунктів 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб`єкт, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення про ЄДЕБО, уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Отже, формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт.
При цьому за змістом пункту 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.
Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.
Аналогічний підхід до вирішення справ у подібних правовідносинах застосований у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24, від 07 листопада 2025 року у справі № 160/31314/24, від 11 листопада 2025 року у справі № 280/11497/24, від 12 листопада 2025 року у справі № 620/16629/24, від 14 листопада 2025 року у справі № 160/30918/24, від 25 листопада 2025 року у справі № 160/34591/24, від 26 листопада 2025 року у справі № 160/29658/24, від 15 січня 2026 року у справі № 300/2794/25 та від 03 березня 2026 року у справі №340/7912/24.
Суд враховує, що аналогічні за змістом вимоги викладені в Положенні про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 №872 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
У справі, що розглядається, Державний професійно-технічний навчальний заклад «Миколаївський професійний ліцей», в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчався ОСОБА_1 не мав технічної можливості для формування та видання позивачу довідки з іншим змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або не порушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає Міносвіти.
Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міносвіти закріплених за ним у законі повноважень, це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.
Суд додатково зауважує, що цифровізація адміністративних процедур не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України), а також від обов`язку забезпечити достовірність інформації, яка використовується для реалізації прав особи. Використання автоматизованих засобів обробки даних у ЄДЕБО має допоміжний характер і не може підміняти правову оцінку обставин, що мають юридичне значення, зокрема факту здобуття або нездобуття особою відповідного рівня вищої освіти.
Зазначений підхід узгоджується з європейським стандартом належного адміністрування, закріпленим у статті 41 Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union, 2012/C 326/02) - «Право на належне адміністрування» (Right to good administration).
Згідно з частиною першою статті 41 зазначеної Хартії кожна особа має право на те, щоб її справи розглядалися неупереджено, справедливо та протягом розумного терміну установами, органами, службами та агентствами Союзу. Частиною другою цієї статті визначено, що зазначене право включає, зокрема: право кожної особи бути вислуханою до вжиття будь-якого індивідуального заходу, який може негативно вплинути на неї; право кожної особи на доступ до своєї справи, поважаючи при цьому законні інтереси конфіденційності та професійної і ділової таємниці; обов`язок адміністрації обґрунтовувати свої рішення.
Отже, якщо автоматизований алгоритм ЄДЕБО формує результат (документ), який не відповідає змісту закону та фактичним обставинам, Міносвіти як розпорядник ЄДЕБО не може перекладати відповідальність на технічний алгоритм або на заклад освіти, який не має повноважень змінювати параметри такого алгоритму.
Водночас ДП «Інфоресурс» як технічний адміністратор ЄДЕБО не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та не приймає рішень щодо внесення або зміни інформації в ЄДЕБО про здобувачів освіти.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо формування у даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту».
З метою ефективного захисту порушених прав позивача та враховуючи встановлені обставини, суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З матеріалів справи встановлено, що позов подано через систему «Електронний суд». До позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи те, що фактично вимоги задоволені, оскільки дії визнані протиправними, а вимога про зобов`язання вчинити певні дії є похідною, суд дійшов висновку про стягнення з Міністерства освіти і науки України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1064,96 грн, який підлягав сплаті при поданні позову як за одну вимогу немайнового характеру з урахуванням коефіцієнту пониження.
Щодо надміру сплаченого судового збору, суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третьої особи – Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування у даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту».
Зобов`язати Міністерство освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 10; ЄДРПОУ: 38621185) внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо порушення ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10, ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Олена КОШКОШ