ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141477203

Озвучення тимчасово недоступне

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 року

справа № 380/9736/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області (далі - позивач, Інспекція) до Дрогобицької міської ради Львівської області (далі - відповідач, Дрогобицька міська рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (далі - третя особа, Департамент), у якій прокурор просить:

- визнати протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради Львівської області щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення “Вікові дуби в урочищі "Великий"” у західній частині с. Медвежа на площі 0,3 га. та закріплення їх в натурі (на місцевості);

- зобов`язати Дрогобицьку міську раду забезпечити відповідно до вимог чинного законодавства проведення робіт із винесення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення “Вікові дуби в урочищі "Великий"” у західній частині с. Медвежа (на площі 0,3 га. та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Львівської обласної ради від 29.11.2022 №433 оголошено ботанічну пам`ятку природи місцевого значення «Вікові дуби в урочищі "Великий"» площею 0,3 га без вилучення земельних ділянок у землевласника. Охоронним зобов`язанням від 27.03.2023 цей об`єкт передано під охорону Дрогобицькій міській раді як землевласнику. На думку прокурора, відповідач як орган місцевого самоврядування, до повноважень якого належить організація землеустрою, та як землевласник зобов`язаний організувати розроблення проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж пам`ятки природи, встановлення її меж у натурі та внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Незважаючи на неодноразові звернення Львівської обласної державної адміністрації та Департаменту, протягом понад трьох років відповідач цих заходів не вжив: кошти не виділив, договір із розробником документації із землеустрою не уклав, проєкт землеустрою не замовив і не затвердив. Прокурор вважає таку бездіяльність триваючою, оскільки вона не припинена на день звернення до суду. Підстави для представництва прокурор обґрунтовує тим, що Інспекція як орган, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про природно-заповідний фонд, була повідомлена про порушення, до суду не звернулася та листом від 29.04.2026 просила прокурора подати позов в її інтересах.

Ухвалою від 18.05.2026 суд відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучив до участі у справі третю особу, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду є комплексною та багатостадійною процедурою землеустрою. Її завершення залежить від сертифікованих розробників документації із землеустрою та органів Держгеокадастру, а винесення меж у натуру є заключним геодезичним етапом формування земельної ділянки. Компетенція міської ради у цій процедурі, на думку відповідача, має лише організаційний характер. Відповідач зазначає, що закон не встановлює строку, протягом якого орган місцевого самоврядування зобов`язаний завершити встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду, тому незавершеність процедури не свідчить про протиправну бездіяльність. Відповідач також посилається на ч.4 ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», за якою до встановлення меж у натурі вони визначаються відповідно до проєкту створення об`єкта. Відповідач стверджує, що бездіяльність не є триваючим правопорушенням, оскільки відсутній постійний обов`язок, який він може виконати самостійно. Крім того, відповідач посилається на потребу у фінансуванні робіт із місцевого бюджету в умовах воєнного стану та на невизначеність позовних вимог, які, на його думку, не можуть бути виконані негайно та потребуватимуть роз`яснення. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №823/1793/17, від 18.02.2021 у справі №160/6885/19, від 10.10.2024 у справі №340/4709/23, від 25.07.2024 у справі №520/420/22 та у справі №367/6388/16-а.

Прокурор подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача. Прокурор зазначив, що не вимагає від міської ради самостійно виконати геодезичні чи землевпорядні роботи. На його думку, відповідач як орган місцевого самоврядування та власник земель має організувати виконання передбачених законом дій: прийняти необхідні рішення, замовити документацію із землеустрою, визначити виконавця робіт, забезпечити фінансування та подальше внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Складність процедури не звільняє відповідача від обов`язку діяти послідовно та у розумний строк. Норма ч.4 ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регулює лише період до встановлення меж і не скасовує обов`язку їх встановити. Прокурор наголосив, що відповідач не заперечує відсутності встановлених меж, документації із землеустрою та відомостей у Державному земельному кадастрі, а наведені у відзиві обставини свідчать лише про підготовчі заходи.

Третя особа письмових пояснень щодо заявленого позову не подала.

Розглянувши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, дослідивши подані докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Львівської обласної ради XV чергової сесії VIII скликання від 29.11.2022 №433 «Про оголошення об`єктів природно-заповідного фонду - ботанічних пам`яток природи місцевого значення "Група дубів звичайних" та "Вікові дуби в урочищі "Великий"» з метою збереження та охорони вікових дубів породи «Дуб звичайний» (Quercus robur L.), розташованих у с.Медвежа на території Дрогобицької територіальної громади, без вилучення земельних ділянок у землевласника, землекористувача, оголошено, зокрема, ботанічну пам`ятку природи місцевого значення «Вікові дуби в урочищі "Великий"» (2 дерева віком 230-240 років та обхватом на висоті 1,3 м - 360 см та 380 см відповідно) у західній частині с.Медвежа (49.409102 пн.ш., 23.367448 сх.д.) на площі 0,3 га (далі - пам`ятка природи).

Пунктом 2 цього рішення Департаменту доручено в установленому законом порядку передати пам`ятку природи під охорону Дрогобицькій міській раді з оформленням охоронного зобов`язання у тримісячний термін. Підпунктом 3.1 п.3 рішення Дрогобицькій міській раді доручено забезпечити дотримання встановленого режиму охорони та збереження території ботанічних пам`яток природи місцевого значення. Підпунктом 3.2 п.3 рішення Дрогобицькій міській раді рекомендовано у встановленому законодавством порядку розробити проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж ботанічних пам`яток природи місцевого значення та позначити їх державними охоронними знаками. Пунктом 4 рішення Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області доручено за поданням Дрогобицької міської ради внести зміни у відповідні земельно-облікові документи.

Наказом Департаменту від 23.03.2023 №13-ОД затверджено Положення про ботанічну пам`ятку природи місцевого значення «Вікові дуби в урочищі "Великий"» (далі - Положення). Згідно з п.1.3 Положення пам`ятка природи розташована у західній частині с.Медвежа на площі 0,3 га на території Дрогобицької територіальної громади, яка визначена землевласником. Відповідно до п.1.4 Положення територія пам`ятки природи не вилучається з користування землевласника. Пунктом 1.6 Положення передбачено, що межі земельної ділянки, яка включена до території пам`ятки природи, встановлюються в натурі (на місцевості), закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством, а відомості про обмеження у використанні земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру. До встановлення меж пам`ятки природи в натурі її межі визначаються відповідно до проєкту її створення. Пунктом 1.7 Положення адресою землевласника визначено: пл.Ринок, 1, м.Дрогобич. Згідно з п.3.3 Положення забезпечення режиму охорони території земельних ділянок у межах пам`ятки природи здійснюється землевласником. Пунктом 3.7 Положення визначено, що державний контроль за додержанням режиму території пам`ятки природи здійснюється Державною екологічною інспекцією України та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Департамент оформив охоронне зобов`язання від 27.03.2023 №31-890/0/2-23, яким Дрогобицькій міській раді як землевласнику передано під охорону та дотримання встановленого режиму територію пам`ятки природи площею 0,3 га, що розташована у західній частині с.Медвежа на території Дрогобицької територіальної громади. Пунктами 3 та 4 охоронного зобов`язання на землевласника покладено обов`язок дотримуватися встановленого режиму території, не здійснювати забороненої господарської діяльності, вживати заходів щодо попередження і ліквідації наслідків шкідливого впливу на територію, забезпечувати охорону та збереження цінних природних комплексів.

Місце розташування пам`ятки природи позначено на картосхемі генерального плану с.Медвежа Дрогобицького району Львівської області (позначення II - «Вікові дуби в ур. Великий»).

Листом від 07.11.2023 №31-3071/0/2-23 Департамент повідомив Дрогобицьку міську раду про розташування в межах громади об`єктів природно-заповідного фонду, у тому числі пам`ятки природи, та просив вжити вичерпних заходів з розробки землевпорядної документації щодо винесення в натуру меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а про результати поінформувати до 20.12.2023.

Листом від 20.06.2024 №5/42-7246/0/2-24/9-31 Львівська обласна державна адміністрація звернулася до територіальних громад Львівщини щодо необхідності встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру, з проханням поінформувати до 10.07.2024. Листом від 08.08.2024 №31-5384/0/2-24 Департамент повторно звернувся до територіальних громад, які не надали інформацію, з проханням вжити вичерпних заходів з розробки землевпорядної документації та поінформувати до 20.08.2024.

Листом від 20.08.2024 №53-02/607/1.1-2 виконавчий комітет Дрогобицької міської ради надіслав Департаменту інформацію у формі таблиць та повідомив, що за наявності коштів у бюджеті міською радою будуть здійснюватися подальші заходи щодо встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі. У доданих таблицях щодо пам`ятки природи не зазначено кадастрового номера, зареєстрованих обмежень та площі згідно із землевпорядною документацією.

Листом від 10.12.2025 №31-7668/0/2-25 Департамент повідомив Дрогобицьку міську раду, що у поданій нею таблиці не вказано інформацію щодо винесення меж (кадастрових номерів та реєстраційних номерів обмежень), наявності проєктів землеустрою та вартості робіт, і просив надати таку інформацію по кожному об`єкту.

Листом від 11.02.2026 №53-02/79/1.1-1 Дрогобицька міська рада надала Департаменту інформацію за встановленою формою. У ній щодо пам`ятки природи (позиція 15) зазначено, що документація з винесення меж у натуру відсутня. Рішення про надання дозволу на розробку такої документації щодо пам`ятки природи не зазначено. Розпорядження міського голови від 18.11.2024 №662-р про створення робочої групи з організації та планування землеустрою стосується ботанічних пам`яток природи місцевого значення у м.Дрогобичі.

Листом від 27.03.2026 №31-2427/0/2-26 на лист Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради від 17.03.2026 №276 Департамент повідомив, що у листі відповідача не зазначено інформацію про наявність пам`ятки природи, та повторно просив вжити вичерпних заходів з розробки землевпорядної документації щодо винесення в натуру меж об`єктів природно-заповідного фонду з внесенням до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель.

На лист Дрогобицької окружної прокуратури від 30.12.2025 №14.52/04-27-7028ВИХ-25 Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради листом від 30.01.2026 №109 повідомив, що здійснює пошук, збір та аналіз загальнодоступної інформації про ціну послуг з розроблення документації із землеустрою з метою визначення розробника такої документації та що триває процедура відбору землевпорядної організації для подальшого укладення договорів та виготовлення землевпорядної документації.

Відділ №2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області листом від 03.04.2026 №752/15-26 на запит прокурора від 30.03.2026 №14.52/04-27-1767ВИХ-26 повідомив, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж в натурі на земельні ділянки об`єктів природно-заповідного фонду, зазначених у запиті, у тому числі пам`ятки природи, не виготовлялася, а відомості про державну реєстрацію земельних ділянок цих об`єктів у Державному земельному кадастрі відсутні.

Департамент у відповідь на запит прокурора від 30.03.2026 №14.52/04-27-1772ВИХ-26 (лист зареєстровано в окружній прокуратурі 09.04.2026 за №2358-26) повідомив, що неодноразово скеровував Дрогобицькій міській раді листи щодо вжиття вичерпних заходів з розробки землевпорядної документації, однак проєкти землеустрою щодо організації та встановлення меж ботанічних пам`яток природи місцевого значення в межах Дрогобицької територіальної громади на його розгляд не надходили.

Інспекція листом від 06.04.2026 №06-1045 на запит прокурора від 30.03.2026 №14.52/04-27-1768ВИХ-26 повідомила, що межі пам`ятки природи в натуру не винесені, інформаційні та охоронні знаки встановленого зразка відсутні. Листом від 29.04.2026 №06-1335 на запит прокурора від 27.04.2026 №14.52/04-27-2244ВИХ-26 Інспекція повідомила, що з позовними заявами до суду щодо винесення в натуру земельних ділянок об`єктів природно-заповідного фонду, у тому числі пам`ятки природи, не зверталася, та просила прокурора подати відповідний позов в її інтересах.

Листом від 13.05.2026 №14.52/04-27-2621ВИХ-26 прокурор повідомив Інспекцію про підготовку позовної заяви в інтересах держави в її особі до Дрогобицької міської ради. 14.05.2026 прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно до ч.1 ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави суд зазначає таке.

Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі Закон №1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з абз.2 ч.3 ст.23 Закону №1697-VII наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

За змістом абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 окремі приписи абз.1 ч.3 ст.23 Закону №1697-VII визнано такими, що не відповідають Конституції України. Водночас згідно з цим рішенням вони втрачають чинність із 1 січня 2027 року, а тому на час звернення прокурора до суду та вирішення цієї справи є чинними та підлягають застосуванню.

Відповідно до ч.4 ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. Згідно з ч.5 ст.53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 сформулювала висновок про те, що «Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.»; «Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.»; «Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.»

Відповідно до п.«а» ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-XII (далі Закон №1264-XII) до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням, зокрема, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади вимог законодавства про використання та охорону земель і про природно-заповідний фонд. Згідно з п.«й» ст.20-2 Закону №1264-XII до компетенції цього органу належить вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 (далі Положення №275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Згідно з абз.3 підп.5 п.4 Положення №275 Держекоінспекція звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідно до п.7 Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з підп.9 п.«б» ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою. Отже, організація землеустрою, у тому числі щодо встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду, належить до сфери, у якій Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за діяльністю органів місцевого самоврядування.

Верховний Суд у постанові від 14.08.2024 у справі №420/20281/21 зазначив: «Таким чином, Державна екологічна інспекція є органом, уповноваженим на звернення до суду із позовом у цій справі.»

Суд встановив, що Інспекція за результатами планового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Дрогобицькою міською радою у період з 07.10.2025 по 31.10.2025 була обізнана з відсутністю встановлених меж пам`ятки природи, що підтвердила у листі від 06.04.2026 №06-1045. Однак до суду з позовом Інспекція не звернулася, а у листі від 29.04.2026 №06-1335 прямо просила прокурора подати позов в її інтересах. Перед зверненням до суду прокурор повідомив Інспекцію про подання позову листом від 13.05.2026 №14.52/04-27-2621ВИХ-26. Відповідач наявність підстав для представництва не оскаржив.

За таких обставин прокурор дотримав порядку, визначеного ст.23 Закону №1697-VII, обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та довів нездійснення цим органом захисту інтересів держави. Тому суд вважає підтвердженими підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Інспекції.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 №2456-XII (далі Закон №2456-XII) до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва. Згідно з ч.2 ст.3 Закону №2456-XII заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Згідно з ч.4 ст.7 Закону №2456-XII межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Відповідно до ч.5 ст.7 Закону №2456-XII на використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону №2456-XII пам`ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані. Відповідно до ч.2 ст.27 Закону №2456-XII оголошення пам`яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Відповідно до ч.4 ст.28 Закону №2456-XII власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Згідно зі ст.53 Закону №2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.46 Закону №2456-XII витрати, пов`язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться.

Згідно з ч.2 ст.60 Закону №2456-XII охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. Відповідно до ч.3 ст.60 Закону №2456-XII органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Відповідно до ст.43 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі ЗК України) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Згідно зі ст.44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до п.«а» та п.«д» ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад та організація землеустрою.

Згідно з п.«в» ч.1 ст.2 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (далі Закон №858-IV) землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; б) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Згідно з п.«а», п.«б» та п.«г» ч.1 ст.20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №858-IV землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Згідно з п.«в» ч.2 ст.25 Закону №858-IV видами документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Згідно з ч.3 ст.47 Закону №858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Відповідно до ч.9 ст.47 Закону №858-IV рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій. Згідно з ч.10 ст.47 Закону №858-IV відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до абз.2 п.3 ч.3 ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення). Згідно з абз.4 п.3 ч.3 ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів затверджуються їх замовниками.

Відповідно до ч.7 ст.186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду підлягають встановленню в натурі шляхом землеустрою, який у цьому разі є обов`язковим. Встановленню меж передує розроблення проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду. Такий проєкт розробляється сертифікованим розробником на підставі договору із замовником, погоджується структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища та затверджується замовником. Рішення про затвердження проєкту одночасно є рішенням про встановлення меж, а відомості про межі вносяться до Державного земельного кадастру. Організація землеустрою на території сіл, селищ, міст належить до повноважень відповідної ради, а власник земель, на яких без вилучення оголошено пам`ятку природи, бере на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму її охорони та збереження та несе відповідні витрати.

Верховний Суд у постанові від 29.11.2024 у справі №260/1681/23 зазначив: «Таким чином, встановлення меж територій природно-заповідного фонду є одним з обов`язкових за чинним законодавством заходів із землеустрою, який забезпечує закріплення на місцевості меж цих територій з метою їх раціонального використання та охорони.» У цій же постанові Верховний Суд вказав, що «питання про організацію та встановлення меж територій природно-заповідного фонду невід`ємно пов`язане із підготовкою та затвердженням проектів землеустрою. Відтак, винесенню меж певного об`єкту природно-заповідного фонду на місцевість передує діяльність щодо розробки проекту землеустрою, оскільки рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій. Водночас, землеустрій щодо організації раціонального використання та охорони земель та встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні (саме такими є землі природно-заповідного фонду) проводиться в обов`язковому порядку.»

У постанові від 16.03.2020 у справі №823/1793/17 Верховний Суд зазначив: «Колегія суддів зазначає, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, питання щодо замовлення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.»

У даній справі мали місце такі обставини. Пам`ятку природи оголошено рішенням Львівської обласної ради від 29.11.2022 №433 без вилучення земельних ділянок. Її територія розташована в межах Дрогобицької територіальної громади. Землевласником території пам`ятки природи Положенням визначено Дрогобицьку територіальну громаду з адресою органу місцевого самоврядування - Дрогобицької міської ради. Дрогобицька міська рада прийняла пам`ятку природи під охорону як землевласник за охоронним зобов`язанням від 27.03.2023 №31-890/0/2-23 та у листах до Департаменту включала її до переліку об`єктів природно-заповідного фонду на території громади. Відповідач у відзиві не заперечує, що є землевласником території пам`ятки природи, та не наводить відомостей про інших власників чи користувачів відповідних земель.

Отже, саме Дрогобицька міська рада як орган місцевого самоврядування, до повноважень якого належить організація землеустрою на території громади, та як орган, що здійснює від імені територіальної громади права власника земель, на яких розташована пам`ятка природи, є суб`єктом, на якого законом покладено обов`язок організувати встановлення меж пам`ятки природи в натурі. Цей обов`язок полягає у прийнятті рішення про проведення робіт із землеустрою, замовленні проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж пам`ятки природи, укладенні договору з розробником документації із землеустрою, забезпеченні фінансування робіт, поданні проєкту на погодження, його затвердженні та забезпеченні внесення відомостей про межі до Державного земельного кадастру.

Суд зазначає, що цей обов`язок відповідача ґрунтується на вимогах п.«а» та п.«д» ч.1 ст.12 ЗК України, п.«в» ч.1 ст.2, п.«а» ч.1 ст.19, ч.1 ст.20, ч.1 ст.26, ст.47 Закону №858-IV, ч.4 ст.7, ч.4 ст.28 та ч.3 ст.46 Закону №2456-XII, а не лише на змісті підп.3.2 п.3 рішення Львівської обласної ради від 29.11.2022 №433 чи охоронного зобов`язання. Тому рекомендаційний характер підп.3.2 п.3 рішення обласної ради не звільняє відповідача від обов`язку, визначеного законом.

Оцінивши докази, які є у справі, суд встановив, що з дати оформлення охоронного зобов`язання (27.03.2023) до дати звернення прокурора до суду (14.05.2026) минуло більше трьох років. Протягом цього часу Департамент та Львівська обласна державна адміністрація щонайменше п`ять разів зверталися до відповідача з вимогами вжити вичерпних заходів з розробки землевпорядної документації щодо винесення в натуру меж об`єктів природно-заповідного фонду. Однак відповідач не прийняв жодного рішення щодо розроблення проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж пам`ятки природи, не уклав договору з розробником документації, не передбачив для цього коштів, не подавав проєкт на погодження до Департаменту. Відомості про межі пам`ятки природи у Державному земельному кадастрі відсутні, межі в натуру не винесені, інформаційні та охоронні знаки встановленого зразка відсутні.

Відповідач у листі від 20.08.2024 №53-02/607/1.1-2 обмежився зазначенням про те, що подальші заходи будуть здійснюватися за наявності коштів. У листі від 11.02.2026 №53-02/79/1.1-1 щодо пам`ятки природи відповідач не зазначив жодного рішення про надання дозволу на розробку документації, тоді як щодо ботанічних пам`яток природи у м.Дрогобичі послався на створення робочої групи. У листі від 17.03.2026 №276 відомостей про пам`ятку природи відповідач не навів взагалі. Повідомлення Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради від 30.01.2026 №109 про пошук і аналіз інформації про ціну послуг та про процедуру відбору землевпорядної організації стосується об`єктів природно-заповідного фонду загалом і свідчить лише про початкову підготовчу стадію, яка не завершилася укладенням договору чи прийняттям будь-якого рішення. Доказів інших дій, спрямованих на встановлення меж саме цієї пам`ятки природи, відповідач до відзиву не додав.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Верховний Суд у постанові від 14.08.2024 у справі №420/20281/21 зазначив: «Протиправну бездіяльність суб`єкта слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.»

Дії з організації встановлення меж пам`ятки природи віднесені законом до компетенції відповідача. Вони є об`єктивно необхідними, оскільки без встановлених меж, внесених до Державного земельного кадастру, неможливо достовірно визначити територію, на яку поширюється режим охорони пам`ятки природи, та забезпечити його дотримання. Ці дії є реально можливими для відповідача, оскільки законодавство визначає порядок їх вчинення, а відповідач є замовником документації та суб`єктом її затвердження. Протягом тривалого часу ці дії фактично не були вчинені.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність установленого законом строку для встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду. Згідно з п.10 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність конкретного строку в законі не означає, що суб`єкт владних повноважень може не виконувати обов`язок необмежений час. Понад три роки невчинення відповідачем жодних юридично значимих дій щодо пам`ятки природи, за наявності неодноразових звернень Департаменту та Львівської обласної державної адміністрації, виходить за межі розумного строку.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що встановлення меж залежить від розробників документації із землеустрою та органів Держгеокадастру. Участь цих суб`єктів передбачена на стадіях, які настають після того, як замовник прийняв рішення про проведення робіт та уклав договір на розроблення документації. Відповідач цих початкових дій, які залежать виключно від нього, не вчинив. Доказів того, що він звертався до розробників, до Департаменту чи до органів Держгеокадастру щодо пам`ятки природи і отримав відмову або зіткнувся з перешкодами з їхнього боку, відповідач не надав. Тому посилання на участь інших суб`єктів не спростовує висновку про бездіяльність відповідача.

Посилання відповідача на ч.4 ст.7 Закону №2456-XII суд також відхиляє. Ця норма визначає спосіб встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду на період до їх встановлення в натурі та не скасовує вимоги першого речення цієї ж частини про встановлення меж у натурі відповідно до законодавства. Визначення меж за проєктом створення має тимчасовий характер і не звільняє відповідача від обов`язку організувати встановлення меж у натурі та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Доводи відповідача про відсутність коштів у місцевому бюджеті в умовах воєнного стану суд не бере до уваги. Відповідно до ч.3 ст.46 Закону №2456-XII витрати, пов`язані із забезпеченням режиму охорони пам`яток природи, здійснюються за рахунок землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться. Відповідач не надав доказів того, що він планував відповідні видатки, розглядав питання про їх включення до місцевого бюджету чи отримав відмову у фінансуванні. Відтак ці доводи зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність триваючого порушення. Обов`язок відповідача організувати встановлення меж пам`ятки природи виник з моменту оголошення пам`ятки природи на землях громади та прийняття її під охорону і існує доти, доки межі не буде встановлено. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.02.2025 у справі №9901/309/21 зазначила: «Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.» Станом на день звернення прокурора до суду бездіяльність відповідача не припинилася.

Щодо постанов Верховного Суду, на які посилається відповідач, суд зазначає таке.

У постанові від 16.03.2020 у справі №823/1793/17 Верховний Суд погодився з тим, що нормативні акти не встановлюють строку для розроблення органом місцевого самоврядування проєкту землеустрою щодо меж об`єкта природно-заповідного фонду, а рішення обласної ради, яке лише пропонувало розробити таку документацію, не покладало відповідного обов`язку. Водночас у цій постанові Верховний Суд визнав, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить замовлення таких проєктів, скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову в позові та направив справу на новий розгляд, оскільки суди не встановили, чи створено об`єкт на землях сільської ради без вилучення земельних ділянок у неї як землевласника. У цій справі ця обставина встановлена, а обов`язок відповідача суд виводить із норм закону, а не з рішення обласної ради. Питання розумного строку суд вирішив з урахуванням п.10 ч.2 ст.2 КАС України та встановлених обставин справи.

У постанові від 25.07.2024 у справі №520/420/22 Верховний Суд розглядав спір щодо бездіяльності адміністрації національного природного парку. Висновку, на який посилається відповідач, ця постанова не містить. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову в позові та направив справу на новий розгляд, оскільки суди обмежилися висновком про вчинення відповідачем окремих дій і не встановили, чи дотримано ним порядок та строки підготовки документів для отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою.

У постанові від 03.03.2020 у справі №367/6388/16-а Верховний Суд розглядав спір щодо скасування рішень міської ради про розроблення та затвердження детального плану території. Питання встановлення меж об`єктів природно-заповідного фонду у цій постанові не вирішувалося. Тому висновки, викладені у цій постанові, не є релевантними для обставин справи, що розглядається.

Відповідач також посилається на постанови Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №160/6885/19 та від 10.10.2024 у справі №340/4709/23. Однак тексти цих постанов відповідач не навів, а суду не вдалося встановити постанов Верховного Суду з такими реквізитами, які містили б висновки, наведені у відзиві. Тому суд не може врахувати ці посилання.

Щодо способу захисту суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2024 у справі №420/18750/22 зазначив: «Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.»

Суд не погоджується з доводами відповідача про невизначеність та неможливість виконання вимоги про зобов`язання. Прокурор просить зобов`язати відповідача не виконати геодезичні роботи власними силами, а забезпечити відповідно до вимог чинного законодавства проведення робіт із винесення меж пам`ятки природи та закріплення їх в натурі. Зміст такого обов`язку визначається нормами ЗК України та Закону №858-IV, наведеними вище, і полягає в організації відповідачем передбачених законом дій як замовника документації із землеустрою та власника земель. Ця вимога відповідає повноваженням відповідача та не втручається в його розсуд щодо вибору конкретного розробника, обсягу видатків чи послідовності організаційних дій у межах закону. Те, що виконання рішення суду потребуватиме часу, не є підставою для відмови у захисті порушених інтересів держави.

Подібний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 у справі №813/716/16, у якій залишено без змін судові рішення про зобов`язання міської ради забезпечити проведення робіт з винесення меж історичного ареалу міста та закріплення їх в натурі. У цій постанові Верховний Суд зазначив: «Отже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, саме до компетенції Львівської міської ради відносяться винесення меж історичного ареалу м.Львова, закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення, про зобов`язання відповідача до вчинення яких просить позивач.»

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушені інтереси держави у даному випадку підлягають відновленню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його забезпечити відповідно до вимог чинного законодавства проведення робіт із винесення меж пам`ятки природи та закріплення їх в натурі (на місцевості). Такий спосіб захисту відповідає змісту порушення та забезпечує ефективний захист інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таких витрат у справі не понесено, тому судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради Львівської області щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Вікові дуби в урочищі "Великий"» у західній частині с.Медвежа на площі 0,3 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Зобов`язати Дрогобицьку міську раду Львівської області (ЄДРПОУ 04055972) забезпечити відповідно до вимог чинного законодавства проведення робіт із винесення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Вікові дуби в урочищі "Великий"» у західній частині с.Медвежа на площі 0,3 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.