ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141476999

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 листопада 2026 року м. Київ справа № 320/43134/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

29 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС», позивач, звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду з вимогами до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» від 24 вересня 2026 року №2409-8Т про затвердження Оголошення про проведення спрощеної закупівлі UA-2026-09-24-015140-a за предметом «Засіб індивідуального обігріву (Тип 1)» (ДК 021:2015:35820000-8: Допоміжне екіпірування) у частині пункту 7 Додатка №1 до Оголошення такого змісту: «Гарантійний лист про відсутність фактів повного та/або часткового розірвання раніше укладених договорів із ДП МОУ «ДОТ» та/або ДП МОУ «АОЗ» протягом останнього календарного року до дати оголошення закупівлі, предметом яких був запропонований учасником товар виробництва суб`єкта(-ів) господарювання, зазначеного(-их) учасником у формі Додатку №2 Оголошення».

Згідно з актом Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2026 року, у зв`язку з великим навантаженням при реєстрації документів працівниками канцелярії 11 листопада 2026 року було виявлено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенції оборонних закупівель» (в поряду статті 282 Кодексу адміністративного судочинства України), що надійшла до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» 29 вересня 2026 року. Після виявлення зазначену позовну заяву було негайно зареєстровано та призначено автоматизований розподіл між суддями.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2026 року о 15 год. 36 хв. головуючим суддею у справі визначено суддю Молочну І. С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2026 року провадження у справі відкрито з розглядом у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених статтями 268, 269, 282 Кодексу адміністративного судочинства України.

12 листопада 2026 року представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив суд закрити провадження в адміністративній справі №320/43134/26, обґрунтовуючи це тим, що 09 жовтня 2026 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРМТОРГ» укладено договір №RM-11851-VDK-26, період дії договору з 09 жовтня 2026 року до 30 березня 2027 року. Відповідач наголошує, що норми закону України «Про публічні закупівлі» не передбачають зупинення процедури закупівлі внаслідок судового оскарження будь-якого з її етапів, а укладання Державного контракту (договору) про закупівлю №RM-11851-VDK-26 від 09 жовтня 2026 року по результатам спрощеної закупівлі за UA-2026-09-24-015140-a унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки будь-яке рішення, винесене судом за результатами розгляду цієї справи по суті буде неможливо виконати.

Крім того відповідач зазначив, що із змісту пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, пункту 11 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, частини першої статті 282 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що правовідносини між сторонами в спрощеній процедурі, проведеній в порядку Закону України «Про публічні закупівлі», на стадії після укладання між замовником та переможцем договору про закупівлю, відносяться до господарської юрисдикції та розглядаються по правилам Господарського процесуального кодексу України, а не Кодексу адміністративного судочинства України.

У судове засідання 12 листопада 2026 року представник позивача не з`явився, через підсистему електронний суд подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

У судове засідання 12 листопада 2026 року представник відповідача прибув.

У судовому засіданні 12 листопада 2026 року представник відповідача наполягав на задоволенні вказаного клопотання та закритті провадження у справі.

Керуючись положеннями статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Розглянувши заявлене клопотання про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Приписами статті 4 КАС України установлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю.

Статтею 282 КАС України визначено особливості провадження у справах щодо гарантованого забезпечення потреб оборони.

Так, частиною першої статті 282 КАС України визначено, що позовна заява щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних з укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю, може бути подана протягом десяти робочих днів з дня, коли особа мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, з наведеного слідує, що адміністративні суди розглядають спори, регламентовані приписами статті 282 КАС України, лише у випадку, якщо вони не пов`язані з укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до пунктів 1, 10 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, необхідно ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Наведене законодавче регулювання визначає, за якими критеріями певні спірні правовідносини належить відносити до тих, на які поширюється або не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Вияв і вибір ознак належності спору до відповідної юрисдикції суду в кожному конкретному випадку має провадитися із суб`єктного складу спірних правовідносин, суті та юридичної природи фактичних передумов конфлікту і, що головне, змісту правовідносин між їх суб`єктами, характеру життєвої ситуації, яка вимагає застосування саме тих відповідних їй положень права, які на публічній владній підставі неодмінно призведуть до правового, обґрунтованого, переконливого і справедливого вирішення життєвої ситуації (правового явища).

Як неодноразово указувала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України від 25 грудня 2015 року №922-VIII «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон №922-VIII).

Загальні правові засади планування, порядок формування обсягів та особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, а також порядок здійснення державного і демократичного цивільного контролю у сфері оборонних закупівель визначає Закон України «Про оборонні закупівлі» від 17 липня 2020 року №808-ІХ (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон №808-ІХ).

Згідно з пунктом 21 частини першої статті 1 Закону №808-ІХ оборонні закупівлі – здійснення державним замовником закупівель товарів, робіт і послуг, призначених для виконання державних програм у сферах національної безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони;

Пунктом 3 частини першої статті 16 Закону №808-ІХ передбачено, що придбання державними замовниками товарів, робіт і послуг може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких закупівель, зокрема, спрощені торги із застосуванням електронної системи закупівель.

Водночас, відповідно до вимог частини четвертої статті 23 Закону №808-ІХ оскарження прийнятих рішень, дій та/або бездіяльності державного замовника під час закупівлі, передбаченої розділом IV цього Закону, здійснюється у судовому порядку відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що торги було проведено саме за процедурою «спрощених торгів» та застосовано електронну систему закупівель.

Спрощені закупівлі регулює стаття 14 Закону №922-VIII.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №922-VIII спрощена закупівля проводиться замовником із застосуванням електронного аукціону відповідно до статті 30 цього Закону.

Згідно з частиною дванадцятою статті 14 Закону №922-VIII за результатами оцінки та розгляду пропозиції замовник визначає переможця. Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю замовник оприлюднює в електронній системі закупівель.

Частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону №922-VIII передбачено, що замовник може укласти договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем спрощеної закупівлі, на наступний день після оприлюднення повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, але не пізніше ніж через 20 днів. Договір про закупівлю укладається згідно з вимогами статті 41 цього Закону.

Водночас, стаття 33 Закону №922-VIII регулює, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі (частина перша цієї статті).

Так, відповідно до частини шостої статті 33 Закону №922-VIII замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовжений до 60 днів.

Як зауважено Верховним Судом у справі №904/4036/18, конструкція «замовник укладає», а не «замовник має право укласти» свідчить, що ця норма покладає саме обов`язок і саме на замовника укласти договір з переможцем торгів, проект та істотні умови якого вже узгоджені сторонами.

Єдиними підставами не підписання договору є дії або бездіяльність саме учасника торгів, а не замовника: відмова переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації, неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону.

Указана правова позиція була підтримана Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2021 року у справі №910/836/20, від 01 червня 2021 року у справі №910/840/20, від 30 вересня 2021 року у справі №922/3928/20.

Відповідно до частин першої, другої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставою адміністративного позову є обставини (юридичні факти) і норми права, на яких у сукупності ґрунтуються вимоги позивача (предмет позову).

Водночас, предметом спору у цій справі є незгода позивача з рішенням Уповноваженої особи Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» від 24 вересня 2026 року №2409-8Т про затвердження Оголошення про проведення спрощеної закупівлі UA-2026-09-24-015140-a за предметом «Засіб індивідуального обігріву (Тип 1)» (ДК 021:2015:35820000-8: Допоміжне екіпірування) у частині пункту 7 Додатка №1 до Оголошення такого змісту: «Гарантійний лист про відсутність фактів повного та/або часткового розірвання раніше укладених договорів із ДП МОУ «ДОТ» та/або ДП МОУ «АОЗ» протягом останнього календарного року до дати оголошення закупівлі, предметом яких був запропонований учасником товар виробництва суб`єкта(-ів) господарювання, зазначеного(-их) учасником у формі Додатку №2 Оголошення».

Тобто, у даному випадку, спірні правовідносини виникли до укладання державного контракту про закупівлю, отже, до виникнення договірних правовідносин між замовником та переможцем тендеру.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню за правилами адміністративного, а не господарського судочинства, як помилково вважає відповідач.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для закриття провадження у справі, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 4, 19, 238, 243, 248, 282 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

1. У задоволенні заяви представника Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про закриття провадження у справі – відмовити.

2. Копію ухвали суду направити (видати) учасникам справи.

3. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Молочна І.С.