ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10746/26 Справа № 212/6768/25
Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І.Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів: Акуленка В.В., Остапенко В.О.
сторони:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Амельчишин Олег Валерійович, на додаткове рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення 27 липня 2026 року,
ВСТАНОВИВ
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 червня 2026 року позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Макаренко О.Ю. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ткаченко Л.Б., про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності, задоволений.
Визнано недійсним договір дарування однокімнатної квартири, розташованої на другому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку загальною площею (кв.м.): 37.1, житлова площа (кв.м.): 19, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2001123712110, серія та номер: 480, виданий 12.04.2024, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ткаченко Лолітою Борисівною, та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно.
Визнано недійсним договір дарування двокімнатної квартири розташованої на третьому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку загальною площею (кв.м.): 52.3, житлова площа (кв.м.): 28.9, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2001084112110, серія та номер: 481, виданий 12.04.2024, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ткаченко Лолітою Борисівною, та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4 845.00 гривень, по 2422,50 грн з кожної.
Визначено, що заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 16 червня 2025 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Додатковим рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 липня 2026 року заяву представника позивача адвоката Макаренка Олександра Юрійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №212/6768/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макаренко Олександр Юрійович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ткаченко Лоліта Борисівна, про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності, задоволено частково.
Ухвалено по справі додаткове рішення.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 гривень, по 12 500 грн з кожної.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Амельчишин О.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права внаслідок неправильного тлумачення закону, невідповідність висновків суду обставнам справи, просить скасувати додаткове рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 липня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача або розподілити витрати понесені позивачем в сумі 4 000 грн.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України сторона має подати докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Проте у другому випадку сторона має завчасно (до закінчення судових дебатів) зробити про це відповідну заяву.
Посилається, що додаткова угода між позивачем ОСОБА_1 і його представником укладена лише 21.12.2024 року, тобто після закінчення судового розгляду справи по суті та переходу до стадії ухвалення судового рішення. Разом з тим в договорі про надання правничої допомоги №89/34АО від 24.12.2024 в п. 3.1 зазначено, що вартість оплати визначається за домовленістю сторін. При цьому в п. 1.2 вказаного договору був визначений перелік послуг, які адвокати мали надати позивачу. В свою чергу в додатковій угоді №1 від 06.06.2025 року до Договору №89/АО від 24.12.2024 року в п. 3 були визначені всі види наданих послуг і, зокрема, за представництво інтересів позивача в судових засіданнях незалежно від кількосиі та тривалості судових засідань. Тому представник вважає, що до переходу суду до стадії ухвалення судового 16.06.2026 року у справі між позивачем та його представниками вже існувала письмова домовленість про розмір оплати за договором від 24.12.2024 року, тому не існувало жодних поважних причин не подання суду до закінчення судових дебатів доказів витрат на правничу допомогу.
Також посилається, що під час визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності) а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи і фінансового стану сторін. Тому слід врахувати майновий стан відповідачів, які не мають значного доходу.
В разі, якщо суд не погодиться з тим, що відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, їх розмір підлягає зменшенню з врахуванням вищенаведеного, а також з нерозумністю їх розміру.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 3 ст. 270, 369 ЦПК України, оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідачки на додаткове рішення не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції додаткове рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
Задовольняючи частково заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції, врахувавши складність справи, обсяг наданих адвокатами послуг, кількість проведених судових засідань, характер виконаної роботи, а також врахувавши заперечення представника відповідачів щодо співмірності заявлених витрат, дійшов висновку про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню в загальній сумі 25 000 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та виходить з наступного.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин першої-п`ятоїстатті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року усправі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
В позовній заяві у даній справі представником позивача адвокатом Макаренком О.Ю. було заявлено, що у зв`язку з розглядом позовної заяви розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 30 000 грн, докази чого будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення Покровським районним судом міста Кривого Рогу у відповідності ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи, рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволений.
30 червня 2026 року представник позивача адвокат Макаренко О.Ю. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30 000,00 грн, у рівних частках по 15 000,00 грн з кожного відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи у суді першої інстанції інтереси позивача ОСОБА_1 представляі адвокат адвокатського об`єднання «Альфа Лекс» Макаренко Л.Ю., а також адвокати Крикун П.А., Атакшиєва М.Ю.
До заяви представником позивача додано оригінал ордеру серії АЕ № 1394502 від 12 червня 2025 р. на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом адвокатського об`єднання «Альфа Лекс» Макаренком Олександром Юрійовичем, оригінал ордеру серії АЕ №1444914 від 17 листопада 2025 року адвоката Крикун П.А., оригінал ордеру серії АЕ №1498912 від 29 квітня 2026 року адвокатом Атакшиєвою М.Ю.; засвідчену копія договору № 89/24АО від 24.12.2024 р. про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 ; засвідчену копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4394 від 22.02.2011 року та посвідчення адвоката № КВ4394 Макаренка Олександра Юрійовича виданого 16.02.2015 року; засвідчену копію профайлу адвоката Макаренка О.А., додаткову угоду від 06.06.2025 року якою погоджено вартість послуг правової допомоги (30 000,00 грн.), яка включає підготовку процесуальних документів та участь у судових засіданнях; Акт № 1 приймання передачі послуг від 30.06.2026 р. у відповідності до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги на загальну суму 30 000,00 грн.
З доданих доказів установлено, що сторони договорів про надання правничої допомоги та додатків до них передбачили розмір гонорару адвоката в залежності від виконаного об`єму роботи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.(Постанова Великої Палати Верховного Суду справа №755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).
Так, відповідно положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5 та 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Варто також зауважити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
До того ж, представник відповідачів адвокат Амельчишин О.В. скористався правом на подання заперечень щодо заяви представника позивача, які містили доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги і які були враховані судом при визначенні сум компенсацій за надання правничої допомоги, що підлягають стягненню з позивача.
При цьому судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання представника відповідачів на порушення строків подання доказів та відсутність поважних причин для їх неподання до закінчення судових дебатів відповідно до висновків Об`єднаної палати КЦС ВС у справі №346/2744/21, оскільки ще у позовній заяві представником позивача було заявлено про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу та зазначено, що відповідні докази будуть надані до суду на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України після ухвалення рішення. Послуги з представництва в суді надавалися включно до дати ухвалення судового рішення 25.06.2026 року. Відповідно, формування кінцевого Акту приймання-передачі послуг об`єктивно могло бути здійснено лише після завершення розгляду справи (Акт датований 30.06.2026 року). Це є обґрунтованою та поважною причиною подання доказів після ухвалення рішення.
Щодо доводів про неспівмірність розміру гонорару та «надмірне цитування норм законодавства», судом обґрунтовано зауважено, що цивільна справа №212/6768/25 про визнання договорів дарування недійсними (фраудаторними правочинами) відзначалася складністю обставин (доведення ухилення боржника від виконання рішення суду про поділ майна), потребувала збору доказів, накладення арешту, підготовки ґрунтовних пояснень та участі адвоката у низці судових засідань з допитом свідків.
Щодо тверджень про скрутний майновий стан відповідачів, що на думку представника відповідачів є підставою для зменшення розміру судових витрат, суд звернув увагу, що представник відповідачів не надав суду жодних належних та допустимих доказів (довідок про доходи, податкових декларацій тощо), які б підтверджували неможливість відповідачів сплатити визначені витрати на правову допомогу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір витрат позивача в сумі 25 000,00 гривень, понесених на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності, справедливості та виваженості, а також відповідає обсягу виконаної адвокатом роботи та складності справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного додаткового рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.
Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2026 року.
Головуючий:
Судді: