КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
13 листопада 2026 року 320/43166/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Абдукадирова К.Е., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у проведенні перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_2 вх. №К-3068 від 13.10.2026 року, виражену в листі від 26.10.2026 №9591; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перевірку сімейного стану ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем іі проживання: АДРЕСА_1 , у порядку пункту 14.30 розділу ХІV Інструкціі, затвердженої наказом МОУ від 10.04.2009 року №170, та оформити іі результати актом із відображенням фактично встановлених обставин, без наперед визначеного позитивного змісту висновків, надавши копію позивачу і направивши іі військовій частині НОМЕР_1
Разом із позовною заявою позивач звернувся з заявою про зазпечення повову, в якій просить заборонити військовій частині НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , в особі іі командира та уповноважених посадових осіб вчиняти дії щодо направлення або переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , для проходження військової служби до іншої військової частини до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
В обгрунтування своїх вимог щодо забезпечення позову посилається на те, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 14.09.2026 №1776/1/ф5/4042. Стверджує, що його бабуся ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду відповідно до висновку ЛКК за формою №080-4/о №1610 від 24.09.2026. батько ОСОБА_1 (позивача) син бабусі, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Наявність інших родичів та фактичну можливість догляду належить перевірити, саме таку первірку заявник намагаєтьмя отримати від відповідача. Інвалідність І або ІІ бабусі ОСОБА_2 (бабусі) не встановлена. Тому, на думку позивача, цією заявою не доводиться очевидність права на негайне звільнення з військової служби. Підставою тимчасового захисту заявник визначає пункт 1 частини 2 статті 150 КАС України - ризик істотного ускладнення ефективного захисту в конкретному процедурному спорі. Переведення до іншої військової частини змінить командування, яке отримуватиме акт і організуватиме подальший рух документів спричинити повторне направлення документів, витребування їх з попередньої частини. За обставин триваючого спору щодо початку перевірки це може спричинити повторне направлення документів, витрубування їх з попередньої частини та додаткові звернення.Просить суд оцінити цей ризик у сукупності з підтвердженою потребою бабусі в догляді та повідомленою позивачем стадією завершення підготовки.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Таким чином, забезпечення позову є винятковим процесуальним засобом, спрямованим на тимчасовий захист прав та інтересів особи у випадку існування реальної загрози їх порушення, а не способом попереднього вирішення спору по суті.
При цьому забезпечення позову має застосовуватися виключно за наявності достатньо обґрунтованих підстав вважати, що невжиття відповідних заходів може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення або ефективного захисту чи поновлення порушених прав позивача.
Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову суд повинен установити наявність реальної, а не гіпотетичної загрози порушення прав заявника, з`ясувати зв`язок такої загрози з предметом спору, оцінити достатність доказів на її підтвердження, а також перевірити співмірність запитуваних заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
У цьому випадку представник позивача пов`язує необхідність забезпечення позову насамперед із тим, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою від 14.09.2026 №1776/1/ф5/4042. За повідомленням він завершує БЗВП, після якої можливе направлення до іншої частини. Точної дати завершення підготовки, копії наказу про переведення чи затвердженого плану вибуття у розпорядженні немає. Документально підтвердженої дати переведення або прийнятого рішення також немає.
За таких обставин доводи заявника про неминучість прийняття рішення про переведення до іншої частини ґрунтуються на припущенні щодо можливого розвитку подій у майбутньому, а не на належно підтверджених фактах вчинення уповноваженими органами конкретних дій, спрямованих на настання таких наслідків.
Водночас підстави для забезпечення позову не можуть ґрунтуватися виключно на ймовірних припущеннях та повинні підтверджуватися належними і допустимими доказами, які свідчать про реальність загрози порушення прав особи.
Крім того, суд звертає увагу, що заявник фактично ототожнює наявність групи інвалідності І чи ІІ, які не підтверджені документально, з неминучістю його подальшого переведення до іншої військової частини.
Зокрема, матеріали заяви не містять доказів прийняття щодо позивача конкретного рішення про переведення його до іншої військової частини, визначення дати його відправлення, видачі відповідного розпорядження про направлення до військової частини або вчинення інших дій.
За таких обставин твердження заявника про реальність та невідворотність його переведення до іншої частини не підтверджені належними доказами, такі доводи не ґрунтуються на положеннях процесуального законодавства.
Отже, можливе переведення позивача до іншої військової частини саме по собі не усуває предмета спору та не свідчить про неможливість перевірки судом правомірності дій відповідача щодо відмови ІНФОРМАЦІЯ_2 у проведенні перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_2 вх. №К-3068 від 13.10.2026 викледену у листі від 26.10.2026 №9591.
Таким чином, посилання заявника на можливе переведення до іншої військової частини та неефективність майбутнього судового рішення є загальними твердженнями, які не підтверджують наявності обставин, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.
Вирішення зазначених питань потребує повного дослідження доказів та перевірки доводів сторін під час розгляду справи по суті.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі №640/15534/22 наголосив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом саме під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішень та дій відповідача, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Суд також звертає увагу на неспівмірність заявлених заходів забезпечення позову із предметом основних позовних вимог.
Заявником не наведено належного обґрунтування того, яким саме чином кожна із зазначених дій безпосередньо пов`язана з предметом спору та яким чином їх заборона є необхідною для забезпечення виконання можливого судового рішення у цій справі.
Фактично застосування запропонованих заходів забезпечення позову призвело б до тимчасового усунення можливості здійснення відповідачем передбачених законодавством повноважень щодо заявника у значно ширшому обсязі, ніж це необхідно для забезпечення розгляду спору про правомірність його військового обліку.
При цьому заборона вчиняти будь-які дії щодо направлення або переведення до іншої військової частини заявника сформульована без конкретизації відповідних дій, їх правової природи та меж застосування.
Така заборона фактично охоплює невизначене коло можливих правовідносин та не дає можливості чітко встановити, які саме дії відповідача підлягали б обмеженню в разі її застосування.
Отже, заявлений захід забезпечення позову не має безпосереднього зв`язку з предметом спору, а його застосування фактично означало б надання судового захисту щодо правовідносин, які не є предметом розгляду у цій справі.
Тобто, наведені у заяві обставини не свідчать про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій/бездіяльності відповідача та не підтверджують існування реальної і безпосередньої загрози порушення прав заявника до ухвалення судового рішення.
Таким чином, представником позивача не доведено наявності передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення його прав.
Так само представником позивача не доведено наявності обставин, передбачених пунктом 2 частини другої статті 150 КАС України, а саме очевидних ознак протиправності дій суб`єкта владних повноважень та порушення такими діями його прав, свобод чи інтересів.
Крім того, заявлені заходи забезпечення позову не відповідають критеріям співмірності та адекватності, оскільки виходять за межі предмета спору, охоплюють правовідносини, які не є безпосереднім предметом судового розгляду, та фактично спрямовані на встановлення для заявника особливого правового режиму до завершення розгляду справи.
Враховуючи викладене, представником позивача не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України та не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини 2 статті 150 КАС України, у зв`язку з чим суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 150-157,243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військовоі частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у проведенні перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_2 вх. №К-3068 від 13.10.2026 року, виражену в листі від 26.10.2026 №9591; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перевірку сімейного стану ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем іі проживання: АДРЕСА_1 , у порядку пункту 14.30 розділу ХІV Інструкціі, затвердженої наказом МОУ від 10.04.2009 року №170, та оформити іі результати актом із відображенням фактично встановлених обставин, без наперед визначеного позитивного змісту висновків, надавши копію позивачу і направивши іі військовій частині НОМЕР_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Абдукадирова К.Е.