ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141476849

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 року м. Київ №320/29351/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська Теплоелетроцентраль» до Міністерства з відновлення, інфраструктури та транспорту України про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернулось Приватне акціонерне товариство «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» з позовом до Міністерства з відновлення, інфраструктури та транспорту України (колишнє найменування – Міністерство розвитку громад та територій України), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 13 березня 2026 року № 512 «Про виключення підприємства з Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості» з моменту його прийняття.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову (шляхом доповнення новими підставами), поданої через підсистему «Електронний суд» 08.10.2026 та прийнятої судом, позивач зазначає про відсутність у ОСОБА_1 повноважень щодо прийняття спірного рішення, внаслідок наявності обставин прийняття ним іншого рішення, як посадовою особою Київської обласної військової адміністрації, яке мало своїм наслідком створення передумов для прийняття спірного наказу. Крім цього позивач наполягає на порушенні встановленого законом строку для прийняття рішення та порушення ним принципу юридичної визначеності, пропорційності та захисту легітимних очікувань. Також позивач стверджує, що відповідач порушив вимоги частини третьої статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення та вимоги Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки позивач не ухилявся від укладення договору про реструктуризацію заборгованості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому поміж іншого стверджує, що спірний наказ прийнятий ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII. Відповідач зазначає, що неможливість укладання позивачем законодавчо обов`язкового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ свідчить про відсутність правових підстав для подальшого перебування підприємства у Реєстрі. При цьому, на думку відповідача, позивач за наявності права на реструктуризацію заборгованості не забезпечив користування наданим правом і намагається або ж перекласти відповідальність за власну бездіяльність на орган влади або ж намагається захистити право, яке позивач вважає порушеним, у непередбачений законом спосіб, допустивши при цьому власне сам протиправну бездіяльність. Відповідач наголошує, що Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII не надано право Міністерству аналізувати переговори між сторонами, оцінювати листування, визначати винну сторону, вирішувати господарський спір між кредитором і боржником, тому твердження позивача щодо наявності обов`язку Міністерства у таких питаннях є безпідставними та юридично необґрунтованими. Просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній наполягає на раніше викладеній ним правовій позиції у позовній заяві та просить суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких наголошується на помилковому тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права, а доводи, викладені у відповіді на відзив не спростовують правових і фактичних підстав прийняття оскаржуваного наказу № 512.

Ухвалою суду від 11.09.2026 у задоволенні клопотання представника Міністерства розвитку громад та територій України про залишення позовної заяви без розгляду, відмовлено.

Ухвалою суду від 05.10.2026 здійснено перехід до розгляду справи у загальному позовному провадженні, розпочато підготовку справи до судового розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 20.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.10.2026.

Протокольною у хвалою суду від 27.10.2026 ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Суд при вирішенні спору по суті враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 17.07.2026 № 963 перейменовано Міністерство розвитку громад та територій України на Міністерство з відновлення, інфраструктури та транспорту України.

Згідно з частиною першою статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, судом допущено процесуальне правонаступництво відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Приватне акціонерне товариство «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованостівідповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 10.11.2022 № 206 «Про внесення змін до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості» на підставі заяви ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» від 02.11.2022 № 816/04.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», пункту 10 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та користування зазначеним реєстром, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року № 93, наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 31 березня 2023 року № 202 «Про утворення Робочої групи» (із змінами) та з урахуванням протоколу № 14 засідання Робочої групи з питань розгляду заяв про включення/виключення до/з реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, або внесення змін до даних, що містяться в реєстрі та підготовки відповідних пропозицій та рекомендацій (реєстраційний номер від 10 березня 2026 року № 64/8/30-26) Міністерством розвитку громад та територій України прийнято Наказ від 13 березня 2026 року № 512 «Про виключення підприємства з Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості».

Відповідно до пункту 1 Наказу № 512 наказано включити підприємство з Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, за заборгованістю, утвореною станом на 01 липня 2016 року та 01 червня 2021 року перед кредитором АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ») відповідно до абзацу другого частини третьої статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» у зв`язку із ухиленням від укладення цим учасником процедури врегулювання заборгованості договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ» (ПРАТ (код ЄДРПОУ 30664834).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Разом з цим комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення встановлює Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі Закон № 1730-VIII).

Відповідно до статті 1 згаданого закону процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, послуги з розподілу та транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з розподілу/передачі електричної енергії, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості; учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу, товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єкт господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", оператор газотранспортної системи та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, оператори газорозподільних систем, електропостачальники або оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1730-VIII його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.

Абзацом першим частини першої статті 3 Закону № 1730-VIII встановлено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1730-VIII виключення учасника процедури врегулювання заборгованості з реєстру здійснюється за рішенням керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженої ним посадової особи за кожним кредитором окремо у разі:

ухилення від укладення цим учасником процедури врегулювання заборгованості договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості, якщо укладення такого договору (договорів) є необхідним відповідно до статей 5 і 6 цього Закону, протягом трьох місяців з дати включення учасника процедури врегулювання заборгованості до реєстру;

нездійснення цим учасником процедури врегулювання заборгованості платежів за договором (договорами) про реструктуризацію заборгованості, укладеним (укладеними) відповідно до цього Закону, у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів за цим (цими) договором (договорами) з урахуванням положень статті 9 цього Закону;

закінчення строку дії договору (договорів) цього учасника процедури про реструктуризацію заборгованості або повне погашення заборгованості за ним (ними).

Рішення про виключення учасника процедури врегулювання заборгованості з реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою у десятиденний строк з дня надходження обґрунтованого звернення від відповідного кредитора.

Підприємство (організація) вважається виключеним з реєстру за певним кредитором з наступного дня після прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, рішення про виключення такого підприємства з реєстру та внесення відповідного запису до реєстру.

Порядок ведення та користування реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 3 Закону № 1730-VIII).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та користування зазначеним реєстром, який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), а також користування його даними (далі Порядок № 93).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 93 рішення про включення підприємства до реєстру або про відмову в його включенні приймається керівником Мінрозвитку або уповноваженою ним посадовою особою протягом одного календарного місяця з дня надходження заяви про включення підприємства до реєстру та розміщується на офіційному веб-сайті Мінрозвитку, крім випадків обмеження відкритого доступу до реєстру, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 93 виключення підприємства з реєстру здійснюється з підстав, визначених абзацами другим - четвертим частини третьої статті 3 Закону, за кожним кредитором окремо.

Рішення про виключення підприємства з реєстру приймається керівником Мінрозвитку або уповноваженою ним посадовою особою у десятиденний строк з дня надходження обґрунтованого звернення від відповідного кредитора.

Підприємство вважається таким, що виключене з реєстру за певним кредитором (запис вноситься у відповідному рядку), з наступного дня після прийняття керівником Мінрозвитку або уповноваженою ним посадовою особою рішення про виключення такого підприємства з реєстру та внесення відповідного запису до нього.

Аналіз викладеного дає суду підстави дійти висновку, що виключення підприємства з реєстру здійснюється за наявності підстав, визначених абзацами другим - четвертим частини третьої статті 3 Закону № 1730-VIII, за кожним кредитором окремо.

При цьому рішення про виключення учасника процедури врегулювання заборгованості з реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою у десятиденний строк з дня надходження обґрунтованого звернення від відповідного кредитора.

Тобто, для виключення підприємства з реєстру мають існувати підстави, регламентовані частиною третьою статті 3 Закону № 1730-VIII, зокрема, але не виключно, ухилення від укладення цим учасником процедури врегулювання заборгованості договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості, якщо укладення такого договору (договорів) є необхідним відповідно до статей 5 і 6 цього Закону, протягом трьох місяців з дати включення учасника процедури врегулювання заборгованості до реєстру.

При цьому, десятиденний строк для прийняття рішення уповноваженою на те особою про виключення підприємства з реєстру обчислюється з дня надходження обґрунтованого звернення від кредитора, а не з дня спливу трьохмісячного строку для укладання договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості перед кредитором.

У зв`язку із цим, суд вважає помилковими доводи представника позивача у цій частині та відхиляє їх як безпідставні.

Одночасно суд зауважує, що для прийняття рішення про виключення підприємства з реєстру, звернення кредитора має бути обґрунтованим, містити посилання на частину третю статті 3 Закону № 1730-VIII та підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що 03.03.2026 на адресу відповідача надійшов лист АТ «НАК «Нафтогаз України» № Д/39-1.18/1/922-26, зареєстрований 04.03.2026 за № 22598/0/7-26 про виключення з Реєстру ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ».

Листом АТ «НАК «Нафтогаз України» від 09.03.2026 № Д/39-1.18/1/998-26 (вх. № 23866/0/7-26 від 09.03.2026) надано доповнення до попередньо надісланого листа. Зокрема, згідно з вказаними листами АТ «НАК «Нафтогаз України» на підставі Закону № 1730-VІІІ з метою врегулювання нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань і процентів річних, здійснених на заборгованість за спожитий природний газ, що утворилася в період до 01.07.2016, у загальному розмірі 100536120,33 грн перед АТ «НАК «Нафтогаз України» як кредитором включено ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» до Реєстру згідно з наказом Мінрегіону від 24.05.2017 № 127 (особовий запис 6).

За інформацією АТ «НАК «Нафтогаз України» в липні 2018 року вказана заборгованість була списана згідно зі статтею 7 Закону № 1730-VІІІ. Заборгованість за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, перед постачальником природного газу, відсутня.

Надалі, наказом Мінрегіону від 10.11.2022 № 206 (особовий запис 6.1) було внесено зміни до Реєстру за заборгованістю ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», що утворилася станом на 01.06.2021 перед кредитором - НАК «Нафтогаз України».

Загальний розмір заборгованості ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» за спожитий природний газ, використаний станом на 01.06.2021 для виробництва теплової та електричної енергії, яка згідно з Законом № 1730-VІІІ підлягала врегулюванню шляхом реструктуризації становить 604850178,81 грн.

Як повідомив кредитор станом на 03.03.2026, між НАК «Нафтогаз України» та ПРАТ «Білоцерківська ТЕЦ» договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ з урахуванням вимог закону укладено не було.

Судом встановлено, що листи НАК «Нафтогаз України» (кредитора) з наведеними обґрунтуваннями було розглянуто 13.03.2026 на засіданні Робочої групи з питань розгляду заяв про включення/виключення до/з реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, або внесення змін до даних, що містяться в реєстрі та підготовки відповідних пропозицій та рекомендацій (далі Робоча група).

За результатами голосування Робочою групою прийнято рішення, оформлене протоколом від 13.03.2026 № 14, відповідно до якого вирішено пропонувати на підставі частини третьої статті 3 Закону № 1730-VІІІ, пункту 10 Порядку № 93, наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 31.03.2023 № 202 «Про утворення Робочої групи» (із змінами) (далі Наказ № 202) прийняти рішення про виключення з Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, ПРАТ «Білоцерківська ТЕЦ» за заборгованістю, що утворилася станом на 01.07.2016 та 01.06.2021, перед кредитором - НАК «Нафтогаз України».

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач, за наявності права на реструктуризацію заборгованості, не забезпечив користування наданим правом, яким фактично допустив протиправну бездіяльність. При цьому, на думку відповідача, позивач фактично просить не враховувати офіційну позицію кредитора, а перед судом ставить питання надання оцінки чи є ухилення від укладання договору реструктуризації, що не може слугувати обґрунтуванням позовних вимог.

Суд критично сприймає такі доводи відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 5 Закону № 1730-VІІІ визначено, що реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).

Реструктуризація заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення шляхом розстрочення:

на 72 календарні місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору - у разі відсутності забезпечення виконання зобов`язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості будь-яким видом забезпечення, передбаченим законодавством України, якщо загальний обсяг заборгованості такої теплопостачальної або теплогенеруючої організації за спожитий природний газ, яка підлягає реструктуризації відповідно до цього Закону, не перевищує 10 мільйонів гривень;

на 84 календарні місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору, за умови забезпечення виконання зобов`язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості на суму реструктуризації згідно з частиною четвертою цієї статті.

В окремих випадках, за наявності обґрунтованих підстав, граничний строк розстрочення заборгованості, визначений абзацом третім цієї частини, може бути продовжено до 180 місяців за погодженням з органом управління та/або наглядовим органом кредитора, якщо загальний обсяг заборгованості теплопостачальної або теплогенеруючої організації, яка підлягає реструктуризації відповідно до цього Закону, перевищує 5 мільярдів гривень.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

Виконання зобов`язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації, включеної до реєстру, за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним згідно з цим Законом, забезпечується застосуванням одного або декількох гарантійних механізмів, а саме:

надання учасниками процедури врегулювання заборгованості фінансових та/або інших гарантій на суму реструктуризації (крім суми заборгованості, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету) або будь-якого виду забезпечення, передбаченого законодавством України, за згодою сторін;

прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування (військово-цивільною/військовою адміністрацією), що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, або органом місцевого самоврядування (військово-цивільною/військовою адміністрацією), на території якого провадять ліцензовану господарську діяльність теплопостачальна та/або теплогенеруюча організації некомунальної форми власності на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області або громади, здійснюючи постачання теплової енергії та надання споживачам цієї територіальної громади послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Повне або часткове нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону, у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів за таким договором, є підставою для:

дострокового стягнення всієї реструктуризованої та непогашеної заборгованості згідно з договором про реструктуризацію заборгованості;

нарахування на непогашену суму реструктуризованої заборгованості неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань згідно з умовами договорів про постачання (купівлю-продаж) природного газу, надання послуг з розподілу або транспортування природного газу.

Реструктуризація кредиторської заборгованості теплопостачальних або теплогенеруючих організацій державної та комунальної форм власності здійснюється за погодженням з державним органом, до сфери управління якого належить така організація, або відповідним органом місцевого самоврядування (військово-цивільною адміністрацією/військовою адміністрацією).

Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

За зверненнями споживачів теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, зобов`язані укласти з такими споживачами договори про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію та комунальні послуги станом на 1 червня 2021 року, за умови здійснення ними поточних розрахунків за спожиту теплову енергію та відповідні комунальні послуги. Умови реструктуризації заборгованості споживачів згідно з такими договорами в частині строків реструктуризації не можуть бути гіршими, ніж умови реструктуризації заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, передбачені укладеними ними договорами.

Заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, реструктуризована станом на 1 червня 2021 року в порядку та на умовах, визначених цим Законом, повторній реструктуризації не підлягає.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що виконання зобов`язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації, включеної до реєстру, за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним згідно з цим Законом, забезпечується застосуванням одного або декількох гарантійних механізмів, а саме:

надання учасниками процедури врегулювання заборгованості фінансових та/або інших гарантій на суму реструктуризації (крім суми заборгованості, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету) або будь-якого виду забезпечення, передбаченого законодавством України, за згодою сторін;

прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування (військово-цивільною/військовою адміністрацією), що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, або органом місцевого самоврядування (військово-цивільною/військовою адміністрацією), на території якого провадять ліцензовану господарську діяльність теплопостачальна та/або теплогенеруюча організації некомунальної форми власності на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області або громади, здійснюючи постачання теплової енергії та надання споживачам цієї територіальної громади послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

При цьому, реструктуризація кредиторської заборгованості теплопостачальних або теплогенеруючих організацій державної та комунальної форм власності здійснюється за погодженням з державним органом, до сфери управління якого належить така організація, або відповідним органом місцевого самоврядування (військово-цивільною адміністрацією/військовою адміністрацією).

Судом встановлено, що позивач звернувся до міського голови міста Біла Церква з листом від 25.11.2022 № 968/04, в якому просив надати гарантію на реструктуризацію відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

05.12.2022 ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» листом № 1010/04 звернулося до голови Київської обласної військової адміністрації з проханням забезпечити вжиття належних заходів для підписання договору з АТ «НАК «Нафтогаз України» на виконання вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

12.12.2022 листом № 1041/04 позивач просив повідомити Київську обласну військову адміністрацію про результати розгляду листа від 05.12.2022 № 1010/04.

13.12.2022 позивач скерував листа АТ «НАК «Нафтогаз України» та його копію відповідачу з проханням залишити його у відповідному реєстрі.

11.01.2023 ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» скерувало листа № 45/04 банківським установам згідно з переліком з проханням розглянути надання йому банківської гарантії договору реструктуризації заборгованості перед АТ «НАК «Нафтогаз України». В матеріалах справи наявні листи банківських установ про фактичну відмову у наданні банківських гарантій.

12.01.2023 позивач звернувся до голови Київської обласної військової адміністрації з листом № 52/04, в якому просив терміново прийняти рішення про гарантування ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» договорів реструктуризації за АТ «НАК «Нафтогаз Україна».

Листом від 19.01.2023 № 190/35.01/35.03-2023 за підписом директора департаменту Галини Король, рекомендовано ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» спільно з Білоцерківською міською радою опрацювати зазначене питання в межах чинного законодавства та фінансової спроможності бюджету громад.

Також 12.01.2023 позивач звернувся з листом вих. № 55/04 до міського голови міста Біла Церква, в якому просив терміново прийняти рішення про гарантування ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» договорів реструктуризації за АТ «НАК «Нафтогаз Україна».

У відповідь листом від 21.02.2023 № 475/0112 Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради повідомив позивача, що відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної міської ради для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов`язань суб`єктів господарювання - резидентів України, що належать до комунального сектору економіки міста або Автономної Республіки Крим, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних проектів, метою яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровадження ресурсозберігаючих технологій.

26.01.2023 позивач звернувся з листом вих. № 127/04 до АТ «НАК «Нафтогаз України», яким запропоновано в якості гарантійного механізму укладання договору застави майнових прав вимоги сплати дебіторської заборгованості контрагентами позивача.

У відповідь листом від 13.02.2023 НАК «Нафтогаз України» повідомив позивача, що запропонований вид забезпечення виконання зобов`язань ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» за відповідними договорами про реструктуризацію заборгованості, є достатньо сумнівним з точки зору економічної вигоди та містить значні ризики щодо фактично виконання. Запропоновано ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» розглянути можливість отримання банківської гарантії.

Крім цього судом встановлено, що листом від 09.02.2023 № 193/04 позивач повідомив відповідача про вчинені ним дії з метою укладання договорів реструктуризації з АТ «НАК «Нафтогаз України».

20.02.2023 позивач повторно звернувся до Київської обласної військової адміністрації з листом № 207/04, в якому просить терміново прийняти рішення про гарантування ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» договорів реструктуризації за АТ «НАК «Нафтогаз Україна».

У відповідь на лист від 20.02.2023 № 207/04 щодо прийняття Київською обласною військовою адміністрацією рішення про гарантування виконання ПРАТ «Білоцерківська ТЕЦ» договорів реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ перед АТ «НАК «Нафтогаз України», департамент житлово-комунального господарства та енергоефективності Київської обласної державної адміністрації повідомляє, що ґрунтовну відповідь із зазначеного питання було надано листом Департаменту від 19.01.2023 № 190/35.01/35.03 2023.

Також судом встановлено, що НАК «Нафтогаз України» розглянуло лист Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» від 28.04.2023 № 427/04 щодо укладення мирових угод у справах № 911/1216/21, № 911/1592/21, № 911/2385/22 та повідомило листом від 03.05.2023 № 39/9-821-23 про необхідність надання позивачем додаткових документів.

12.06.2023 позивач скерував Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури, Київській обласній військовій адміністрації/Київській обласній державній адміністрації, міському голові місті Біла Церква Білоцерківської міської ради листа вих. № 594/04, в якому повідомляється, серед іншого про наступне:

«…З метою викопаний другої умови ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» вчинила всі можливі на сьогодні дії для надання АТ «НАК «Нафтогаз України» гарантійного механізму.

Так, ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» звернулося до всіх без виключення банківських установ України задля отримання фінансової гарантії. На жаль, отримати фінансову гарантію ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" не змогло, оскільки банки вимагають заставу грошових коштів в сумі гарантії, що є неможливим для виконання (адже, якби ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» мало в наявності грошові кошти в сумі, що відповідає сумі заборгованості перед АТ «НАК «Нафтогаз України», то не стояло б взагалі питання про врегулювання заборгованості і наявна заборгованість була б погашена).

Окрім того ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» декілька разів зверталося до Білоцерківської міської ради та Київської обласної військової адміністрації з проханням прийняти відповідне рішення органом місцевого самоврядування або військово-цивільною адміністрацією. У відповідь на свої звернення ПрАТ ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» отримало відповідь КОДА № 190/35.1/35.03-2023 від 19.01.2023 та виконкому Білоцерківської міської ради № 475/0112 від 21.02.2023, якими орган місцевого самоврядування та обласна адміністрація відмовилися від прийняття рішення, передбаченого Законом.

Також ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» письмово зверталося до АТ «НАК «Нафтогаз України» з пропозицією в якості гарантійного механізму укласти договір застави майнових прав, які належні ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль». Запропонувати АТ «НАК «Нафтогаз України» в заставу інше майно ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» не може, оскільки майновий комплекс підприємства перебуває в заставі у Національного банку України. Листом від 13.02.2023 року АТ «НАК «Нафтогаз України» відмовилося від врегулювання заборгованості з застосуванням гарантійного механізму у вигляді застави майнових прав та наполягало на наданні банківської гарантії або рішення органу місцевого самоврядування/військової адміністрації.

Звертаємо Вашу увагу, що незважаючи на самоусунення органів місцевого самоврядування та обласної адміністрації від вирішення питання про врегулювання заборгованості, а також фізичної неможливості виконання вимог Закону через відмову АТ «НАК «Нафтогаз України» використовувати альтернативний гарантійний механізм. ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» продовжує вживати заходів щодо вирішення питання. Так, підприємство звернулося до АТ «НАК «Нафтогаз України» з пропозицією укладення мирових угод. Дана пропозиція зараз перебуває на стадії активного опрацювання, що підтверджується листом АТ «НАК «Нафтогаз України» від 03.05.2023. Сторони вже прийшли до попередніх висновків про можливість врегулювання заборгованості за виконання певних умов.…».

Разом з цим 02.10.2023 позивач звернувся до АТ «НАК «Нафтогаз України» про можливість врегулювання заборгованості. Згідно з листом АТ «НАК «Нафтогаз України» від 11.10.2023 № 39/9-1910-23, останній повідомляє позивача, що більшість запропонованих ним у листі умов врегулювання заборгованості, зокрема стосовно визнання факту поставки природного газу в січні-квітні 2021 року згідно з умовами укладених договорів, відстрочення сплати заборгованості на один рік з моменту підписання/затвердження договорів/мирових угод, а також списання пені. Процентів річних та інфляційних витрат, нарахованих на основну заборгованість, в момент підписання договорів чи затверджених мирових угод, є не прийнятними.

Аналіз викладеного дає суду підстав дійти висновку, що ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» вчиняв активні дії з метою укладення договорів реструктуризації, тобто з метою забезпечення виконання вимог Закону № 1730-VІІІ.

Суд нагадує, що відповідно частини третьої статті 3 Закону № 1730-VIII виключення учасника процедури врегулювання заборгованості з реєстру здійснюється за рішенням керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженої ним посадової особи за кожним кредитором окремо у разі:

ухилення від укладення цим учасником процедури врегулювання заборгованості договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості, якщо укладення такого договору (договорів) є необхідним відповідно до статей 5 і 6 цього Закону, протягом трьох місяців з дати включення учасника процедури врегулювання заборгованості до реєстру.

Тобто для прийняття рішення виключення учасника процедури врегулювання заборгованості з реєстру необхідним та безумовним є встановлення уповноваженою на те особою обставин ухилення підприємством від укладання договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості.

Системний аналіз положень Закону № 1730-VІІІ свідчить, що обставини наявності / відсутності ухилення учасником процедури врегулювання заборгованості від укладання договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості має встановлюватися уповноваженим на те органом, за наслідком надходження звернення кредитора та й, відповідно дослідженням ним обставин наведених кредитором на предмет обґрунтованості та достатності для прийняття рішення про виключення учасника процедури врегулювання заборгованості з реєстру.

Отже, лише надходження до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України звернення кредитора не є безумовною підставою для формування ним висновку про ухилення учасником процедури врегулювання заборгованості від укладання договору (договорів) про реструктуризацію.

В протилежному випадку нівелюється процедура розгляду звернення кредитора суб`єктом владних повноважень, що має своїм наслідком прийняття ним автоматичного безальтернативного владного рішення, що базується виключно на позиції однієї сторони (кредитора).

За таких обставини виключається один із головних принципів прийняття рішення суб`єктом владних повноважень такий як, обґрунтованість, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Крім цього, суд при вирішенні спору по суті враховує, що відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина регулює Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі Закон № 2073-IX).

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2073-IX його дія не поширюється на відносини, що виникають під час:

1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин;

2) конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції;

3) державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби;

4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

5) оскарження процедур публічних закупівель;

6) нагородження державними нагородами та відзнаками;

7) здійснення помилування;

8) здійснення оцінки впливу на довкілля.

Отже, положення частини другої статті 1 Закону № 2073-IX чітко регламентують перелік відносин, на які Закон № 2073-IX не поширює свою дію. Серед таких відносин відсутні відносини, які виникають на підставі Закону № 1730-VІІІ. Відтак, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону № 2073-IX.

Суд зазначає, що у статті 4 Закону № 2073-IX визначено принципи адміністративної процедури, зокрема, обґрунтованість, безсторонність (неупередженість) адміністративного органу та презумпцію правомірності дій особи, офіційність та гарантування ефективних засобів правового захисту.

З огляду на статтю 8 «Обґрунтованість» Закону № 2073-IX адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи, враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи, та зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти.

Статтею 9 «Безсторонність (неупередженість) адміністративного органу» Закону № 2073-IX передбачено, що не допускається неправомірна заінтересованість адміністративного органу в результатах розгляду та вирішення справи, а стаття 15 «Презумпція правомірності дій та вимог особи» цього Закону визначає, що дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи.

Принцип офіційності, передбачений статтею 16 Закону № 2073-IX, зобов`язує суб`єкта владних повноважень самостійно збирати необхідні докази та матеріали для прийняття рішення; цей орган не може покладатися лише на заяви чи звинувачення без належної перевірки та збору доказів.

У разі незгоди з прийнятим рішенням особа може захистити свої права шляхом позасудового та/або судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу (стаття 18 Закону № 2073-IX).

Згідно зі статтею 28 Закону № 2073-IX учасники адміністративного провадження мають право бути поінформованими про дату, час і місце слухання у справі (пункт 6); брати участь в адміністративному провадженні особисто або через своїх представників (пункт 2); бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника (пункт 4); отримувати та надавати документи, інші докази, що стосуються обставин справи (пункт 5).

Тобто Закон № 2073-IX встановлює чіткі вимоги до діяльності адміністративних органів, спрямовані на забезпечення законності, обґрунтованості та неупередженості в адміністративних процедурах, а також гарантує особам ефективні засоби захисту їхніх прав та інтересів.

Важливо також те, що відповідно до пункту 3 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закон № 2073-IX до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.06.2025 у справі № 560/8264/24.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що відповідач не повідомив ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» про розгляд питання про виключення товариства з реєстру (тобто, не повідомило про початок адміністративного провадження), не надало можливість взяти участь у провадженні, а також ознайомитися з відповідними матеріалами. Наведене мало своїм наслідком не можливість скористатися позивачем своїм правом бути заслуханим адміністративним органом, подати клопотання, пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта

Також матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів встановлення відповідачем всіх обставин справи, які мають значення для її вирішення, зокрема, але не виключно шляхом зібрання додаткових доказів за власною ініціативою.

Тобто, на переконання суду, за фактичних обставин цієї справи, відповідач не перевірив всіх обставини, що мають значення для вирішення справи, прийнявши рішення виключно на оцінці, викладеної кредитором позиції без врахування пояснень позивача та не вчинив жодних дій з метою отримання таких пояснень від ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», чим, за висновком суду допустив порушення адміністративної процедури.

Відповідно до статті 87 Закону № 2073-IX адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: 1) прийнятий адміністративним органом, що: а) не мав на це повноважень; б) використав дискреційні повноваження незаконно; 2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта; 3) порушує норми матеріального права; 4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2026 у справі № 160/7445/25, Верховний Суд сформував висновки про те, що посилання на недоліки адміністративної процедури саме по собі не звільняє суд від обов`язку з`ясувати, чи наявний у діях позивача склад правопорушення по суті та чи вплинули або об`єктивно могли вплинути відповідні процедурні недоліки на встановлення фактичних обставин справи і зміст оскаржуваної постанови. Якщо ж позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається лише на формальні недоліки процедури, не доводячи істотності таких порушень для результату розгляду справи та не спростовуючи встановлених контролюючим органом фактичних обставин правопорушення, це не є достатньою підставою для скасування відповідного акта.

Суд зауважує, що під час розгляду справи встановлено істотні порушення відповідачем адміністративної процедури, що безумовно могло вплинути на правомірність вирішення адміністративного спору по суті.

Отже, приймаючи оскаржуваний наказ відповідач не дотримався принципів адміністративної процедури тому, за висновком суду, таке рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною другою статі 2 КАС України.

Одночасно суд відхиляє посилання позивача на ті обставини, що спірне рішення прийнято та підписано ОСОБА_1 , який в період з 21.05.2023 по 21.01.2023 був головою Київської обласної військової адміністрації та здійснював розгляд звернень позивача, оскільки лист 19.01.2023 № 190/35.01/35.03-2023 підписаний іншою особою. Суд наголошує, що саме по собі адресування позивачем листів, на ім`я ОСОБА_1 не свідчить про прийняття ним рішень за результатами їх розгляду, та не дає суду підстави сформувати висновки про необхідність застосування положень статті 23 Закону № 2073-IX.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

У підсумку, враховуючи встановлення обставин порушення відповідачем принципів адміністративної процедури під час прийняття Наказу № 512, суд вважає, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України.

Відтак, наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 13 березня 2026 року № 512 «Про виключення підприємства з Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості» є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимог позивача в частині визначення темпорального критерію визнання протиправним та скасування рішення, суд зауважить про таке.

Так, відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17, такий спосіб захисту як визнання акта нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 04.06.2024 у справі № 240/27690/23.

З урахування викладеного, суд вважає відсутніми обставини невірного обрання позивачем способу захисту порушеного права та помилковість посилання відповідача у цій частині.

Тому, суд доходить висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 13 березня 2026 року № 512 «Про виключення підприємства з Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості» з моменту його прийняття є належним способом захисту порушеного права й не суперечить викладеній вище правовій позиції Великої Палати Верховного Суду.

Беручи до уваги викладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 3 328 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 13 березня 2026 року № 512 «Про виключення підприємства з Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості» з моменту його прийняття.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 30664834, 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, 361) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства з відновлення, інфраструктури та транспорту України (код ЄДРПОУ 37472062, 01135, місто Київ, проспект Берестейський, 14) судовий збір у розмір 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім грн 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.