ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 141476820

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 463/8582/24 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І. І.

Провадження № 22-ц/811/1770/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:,

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Савуляк Р.В., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Іванової О.О.,

з участю: апелянта ОСОБА_1 та представника апелянта – адвоката Чубик Б.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди,

В обґрунтування позову зазначав, що позивач ОСОБА_2 , працює професором кафедри права та менеджменту у сфері цивільного захисту Львівського державного університету безпеки життєдіяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 між сторонами залишилися неврегульовані спори щодо визначення місця проживання їхньої малолітньої доньки та участі батька у її вихованні. Без згоди позивача дитина була вивезена матір`ю до Канади, у зв`язку з чим позивач звернувся через Міністерство юстиції України щодо її повернення та забезпечення права доступу. На тлі цього конфлікту мати відповідачки — ОСОБА_1 — систематично вчиняла дії, спрямовані на тиск на позивача: влаштовувала конфлікти за місцем його проживання, поширювала серед третіх осіб недостовірну інформацію, а також погрожувала дискредитувати його. Зокрема, 19.08.2024 року відповідачка направила лист на місце роботи позивача, в якому стверджувала, що він зловживає алкоголем, вчиняє протиправні дії, поводиться аморально та неналежно виконує батьківські обов`язки. Внаслідок цього зазначена інформація стала відомою керівництву та працівникам установи, що негативно вплинуло на ділову репутацію позивача. Позивач вважає такі відомості недостовірними, оскільки вони не відповідають дійсності, що підтверджується характеристиками з місця роботи та проживання, а також результатами регулярних медичних перевірок. Вказана інформація має характер фактичних тверджень, а не оціночних суджень, і є негативною, тому підлягає спростуванню, якщо відповідач не доведе її достовірність. На думку позивача, поширення цієї інформації порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, завдає моральної шкоди та створює негативне уявлення про нього в суспільстві. У зв`язку з цим він просить суд визнати інформацію недостовірною, зобов`язати відповідача її спростувати у спосіб поширення та відшкодувати моральну шкоду.

Позивач просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену відповідачкою в листі на адресу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, зареєстрованому 19.08.2024 року в системі електронної документації АСКОД: « ОСОБА_4 зловживає алкогольними напоями, краде чуже майно, чинить неправомірні дії, вживає нецензурну лексику, погрожує, шантажує, ганьбить свою доньку»; зобов`язати ОСОБА_1 спростувати в письмовій формі поширену відносно ОСОБА_2 недостовірну інформацію, після набрання судовим рішенням в даній справі, наступного тексту спростування: «Мною, ОСОБА_1 , озвучувались недостовірні та неправдиві відомості відносно ОСОБА_2 , а саме те, що він зловживає алкогольними напоями, краде чуже майно, чинить неправомірні дії, вживає нецензурну лексику, погрожую, шантажує ганьбить свою доньку»; стягнути з відповідачки на користь позивача моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 120 000 грн; стягнути судовий збір за подання позовної заяви.

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди, – задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму моральної шкоди у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 252,33 (двісті п`ятдесят дві гривні 33 копійки).

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, та постановити нове судове рішення, яким в відмовити в задоволенні позову.

Покликається на те, що направлення скарги на ім`я ректора Львівського державного університету безпеки життєдіяльності є законним процесом реалізації права, передбаченого ст. 40 Конституції України. Лист було надіслано конкретній посадовій особі (ректору Боднару Д.В.) та зареєстровано в офіційній системі документообігу АСКОД. Будь-який подальший доступ третіх осіб до цього листа є внутрішнім процесом установи, за конфіденційність якого автор скарги не несе відповідальності згідно із ЗУ «Про захист персональних даних».

Стверджує, що позивач не надав жодних доказів (прізвищ, свідчень працівників), які б підтверджували, що зміст листа став відомий стороннім особам.

Суд першої інстанції самостійно визнав, що висловлювання у скарзі (такі як «неправомірні дії», «неадекватна поведінка», «ходить по судах, позорить себе») є оціночними судженнями, сформованими на підставі особистого сприйняття тривалого конфлікту. Відповідно до ст. 34 Конституції України та чинного законодавства, оціночні судження не містять чітких, перевірюваних фактичних даних і не підлягають спростуванню.

Звертає увагу на те, що у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_2 йшлося лише про визнання інформації недостовірною та її спростування. Там не було вимог чи зауважень щодо «брутальності висловлювань». Стягуючи моральну шкоду за нібито «брутальну та принизливу форму» висловлювань, суд вийшов за межі позову. При цьому в рішенні суду не наведено жодного конкретного брутального слова, і сам позивач під час засідання не зміг назвати таких слів.

Також покликається на те, що твердження у листі базуються на реальних подіях, що підтверджуються документально. Зокрема, щодо позивача внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) щодо побиття його колишньої дружини ОСОБА_5 , що підтверджено висновком експерта №122. Факт заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень з боку позивача (забій плеча, грудної клітки, гематоми) зафіксовано лікарем-ортопедом-травматологом ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» ОСОБА_7 , що виключає наявність наклепу з її боку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та представника апелянта – адвоката Чубик Б.Г. на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає таким вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 доведено поширення відповідачем щодо нього інформації образливого характеру, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а тому вважав, що наявні підстави для відшкодування з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції із врахуванням наступного.

Судом встановлено, що 16.08.2024 року відповідачем ОСОБА_1 на ім`я ректора Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ОСОБА_8 , було направлено скаргу, яка була зареєстрована ЛДУБЖД 19.08.2024 року вх. № Б-58, згідно змісту якої остання зазначає, що ОСОБА_2 , професор кафедри Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, чинить неправомірні дії, порушує закон України, захоплює чуже майно, яке йому не належить, оскільки квартиру придбали спільно з ОСОБА_3 , її дочкою, з якою вони розлучились 15.01.2024 року. На даний час ОСОБА_3 і її онука ОСОБА_9 , якій 9 років, перебувають за кордоном, а відповідач має генеральну довіреність на представництво її інтересів щодо володіння, управління та розпорядження майном. Вказує, що ОСОБА_2 не зважає на закони, ні на кого, ні на що, чинить неправомірні дії, захоплює, краде чуже майно, яке не належить йому. 18.07.2024 року ОСОБА_1 приїхала на квартиру, щоб взяти онуці любиму іграшку, літні речі, взуття, а також інші речі, він не впустив в квартиру, поміняв замок, поставив камеру, табличку на двері прикріпив «об`єкт під охороною». В під`їзді не впускав її ліфт, матюкав, штовхав, заламував руки, копав по ногах, вдарив її в праве плече, грудну клітку, наставив на руках повно синяків, був сильний біль. Після чого вона викликала поліцію, він хотів втекти на вулицю, однак йому це не вийшло, закрився в квартирі. Коли поліція приїхала на їх вимогу відчинити двері, він не зреагував. Від усього у неї розболілось серце, піднявся тиск, приїхала швидка дала таблетку від тиску, зазначає, що є пенсіонеркою. 23.07.2024 року, остання зняла побої. Зауважує у скарзі, що ОСОБА_10 багато разів погрожував дочці ОСОБА_11 , її сім`ї, шантажував, матюкається матами, внучка боялася його скандалів. Він вже декілька років судиться, проти нього відкрита кримінальна справа, зламав їй палець, був неадекватний, п`яний. Так як він захопив чуже майно, поміняв замок, не впускає в квартиру, ОСОБА_12 залишила гроші, щоб платити квартплату. На сьогоднішній день заборгованість приблизно 7 000,00 грн. Отакий професор Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ходить по судах, позорить себе і свою дочку ОСОБА_13 . Просить посприяти та пояснити, що він діє неправомірно, не по Закону України, йому не личить так низько себе опускати і позорити себе і свою дочку ОСОБА_14 . Повідомляє, що наступний суд 12.09.2024 року о 09:30 за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 просить суд зменшити аліменти до 1/8 частки заробітку доходу, герой, воює з жінками, коли в Україні війна, до скарги також долучено копію консультаційного висновку спеціаліста.

Із відповіді за вих. № 9001-2856/9012 від 23.08.2024 року за підписом ректора генерала-майора служби цивільного захисту ОСОБА_15 , адресованій ОСОБА_1 , встановлено, що скаргу ОСОБА_1 від 16.08.2024 року розглянуто університетом. У відповіді зазначено, що предметом скарги є викладені заявником твердження про неправомірні дії ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 та членів її сім`ї, зокрема щодо завдання тілесних ушкоджень, погроз та захоплення майна. Повідомлено, що відповідно до Статуту університету заклад не здійснює досудового розслідування кримінальних правопорушень і не надає правової оцінки діям осіб, оскільки такі питання належать до компетенції органів досудового розслідування та суду. Також зазначено, що з ОСОБА_2 проведено профілактичну розмову щодо недопустимості дій, які можуть не відповідати вимогам до поведінки офіцера служби цивільного захисту, та його попереджено про можливу дисциплінарну відповідальність у разі підтвердження викладених у скарзі обставин правоохоронними органами.

Згідно відповіді за вих. № 878899/3-19607/12.5.1 від 17.06.2024 року за підписом директора Департаменту міжнародного співробітництва та представництва ОСОБА_16 – ОСОБА_2 вбачається, що у зв?язку із заявою про сприяння поверненню неповнолітньої дитини ОСОБА_17 з Канади до України відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей останнього інформовано про те, що пакет документів, наданий ним в електронному звернені від 06.06.2024 року, надіслано до Центрального органу для провінції Онтаріо із виконання вказаної Конвенції з листом від 14.06.2024 для подальшого опрацювання та вжиття заходів відповідно до Конвенції.

Також відповідно до відповіді за вих. № 113793/3-25496/12.5.2 від 13.08.2024 року за підписом директора Департаменту міжнародного співробітництва та представництва Захара Тропіна – ОСОБА_2 повідомлено про те, що заяву про забезпечення реалізації права доступу до дитини ОСОБА_18 , що перебуває на території Канади, подану відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей та додані до неї документи в електронній формі надіслано з листом Мін?юсту від 02.07.2024 року до Міністерства Державного прокурора Канади провінції Онтаріо для розгляду та вжиття відповідних заходів.

Згідно характеристики на ОСОБА_2 за підписом начальника кафедри вбачається, що позивач за місцем служби та роботи характеризується позитивно, має високий рівень професійної підготовки, є професором, активно займається науковою та науково-організаційною діяльністю, бере участь у міжнародних стажуваннях, є автором значної кількості наукових праць та виконує функції у спеціалізованих вчених радах. У характеристиці також зазначено, що він користується авторитетом серед колег і здобувачів освіти, дисциплінарних стягнень не має, дотримується етичних норм поведінки, а його службова та наукова діяльність відзначена державною нагородою — почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України», копія якої долучена до матеріалів справи.

У характеристиці на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Львів, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , наданої за підписом голови правління ОСББ «ЖК Шоколад» Галини Плебанівської, зазначено, що він проживає за вказаною адресою з 2017 року та за час проживання зарекомендував себе виключно з позитивного боку. Повідомляється, що скарг від сусідів на нього не надходило. У характеристиці також вказано, що позивач проживає з сім`єю, характеризується як працьовитий, ввічливий і товариський, у побуті — доброзичливий і чуйний. Зазначено, що він бере активну участь у громадському житті житлового комплексу, обіймав посади у правлінні ОСББ, зокрема заступника голови та голови правління, та брав участь у реалізації проєктів з благоустрою. Крім того, у характеристиці зазначено, що позивач підтримує добрі стосунки із сусідами, у конфліктних ситуаціях не помічений, а навпаки — характеризується як дружелюбний та такий, що за можливості надає допомогу.

До матеріалів справи долучено довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 281071 від 29.11.2023 року та серії 23ААА № 0000252 від 08.12.2022 року, відповідно до яких психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання служби в ДСНС відсутні.

Також, згідно відповіді за № 21258/41/01/09-24 від 05.08.2024 року із ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області, повідомлено, що звернення позивача щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_19 та ОСОБА_1 було розглянуто працівниками поліції. У відповіді зазначено, що за результатами перевірки працівниками поліції проведено профілактичну бесіду з ОСОБА_20 та ОСОБА_1 щодо неприпустимості вчинення протиправної поведінки та роз`яснено можливі наслідки у вигляді адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності відповідно до чинного законодавства України. Також вказано, що у зв`язку з відсутністю достатніх даних, які б свідчили про наявність кримінального правопорушення, відомості до ЄРДР не вносилися. Повідомлено, що матеріали перевірки зберігаються у ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області, а у разі незгоди із прийнятим рішенням особа має право оскаржити його у встановленому законом порядку.

У той же час, у відповіді за вих. № 18457/41/01/0924 від 01.07.2024 року, за підписом начальника із ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області Василя Васько зазначено, що звернення щодо можливих неправомірних дій гр. ОСОБА_2 було розглянуто працівниками відділу поліції. Повідомлено, що звернення внесено до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за відповідним реєстраційним номером. За результатами розгляду вказано, що викладені у зверненні факти мають цивільно-правовий характер і віднесені до компетенції судових органів. У зв`язку з цим заявнику рекомендовано звернутися до суду з цивільним позовом.

Згідно відповіді за вих. № 21257/41/01/09-24 від 05.08.2024 року, за підписом начальника із ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області Василя Васько – Ользі Барабаш, повідомлено, що звернення ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_2 розглянуті працівниками відділу поліції. Зазначено, що відповідні звернення внесено до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за відповідними реєстраційними номерами. За результатами перевірки з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду щодо недопустимості вчинення протиправної поведінки та роз`яснено можливі види відповідальності відповідно до чинного законодавства України. Також вказано, що у зв`язку з відсутністю даних, які б свідчили про наявність кримінального правопорушення, відомості до ЄРДР не вносилися. Повідомлено, що викладені у зверненнях факти щодо користування квартирою носять цивільно-правовий характер і підлягають вирішенню в судовому порядку. Матеріали перевірки зберігаються у ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області.

Згідно відповіді за вих. № Б-20/41/01/09-24 від 05.09.2024 року, за підписом начальника із ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області Василя Васько – Ользі Барабаш, що скарга ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_2 та неналежного реагування працівників поліції на її звернення була розглянута працівниками відділу поліції. Зазначено, що скаргу зареєстровано у ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області та проведено перевірку, за результатами якої не встановлено ознак неналежного виконання службових обов`язків або дисциплінарного проступку з боку працівників сектору превенції. Також вказано, що у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення за викладеними у зверненнях обставинами, відомості до ЄРДР не вносилися. Заявнику роз`яснено, що питання користування квартирою має цивільно-правовий характер і підлягає вирішенню в судовому порядку. Повідомлено, що про результати розгляду звернень вже надано письмову відповідь, а матеріали перевірки зберігаються у ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 29.12.2023 року зобов`язано уповноважену особу Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області, внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі звернення про кримінальне правопорушення від 03 жовтня 2023 року ОСОБА_3 .

Із консультаційного висновку спеціаліста виданого 02.10.2023 року ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об?єднання м. Львова», було встановлено наступне: п.7 «Висновок спеціаліста» (основний діагноз): «Закритий перелом проміжної та основної фаланги 5-го пальця правої стопи із зміщенням та підвивихом проміжної фаланги. Забійні садна, синці, в ділянці правої плечової кістки; Випадок: кримінальна травма; Зі слів хворої травму отримала внаслідок конфлікту з чоловіком.».

Відповідно до висновку експерта № 122 від 23.02.2024 року встановлено, що у ОСОБА_3 , згідно наданого консультаційного висновку спеціаліста, при обстеженні у ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об?єднання м. Львова» 02.10.2023 р. було встановлено діагноз: «Закритий перелом проміжної та основної фаланги 5-го пальця правої стопи із зміщенням та підвивихом проміжної фаланги. Забійні садна, синці в ділянці правої плечової кістки». На час проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень і слідів їх загоєння виявлено не було. При вивченні ренттенограми правої стопи за 02.10.2023р. в бюро підтверджено наявність перелому 5-го пальця. «Перелом 5-го пальця правої стопи», садна, синці в ділянці правого плеча утворились від дії тупих предметів, могли виникнути в період 29-30 вересня 2023 р. Перелом відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров?я, згідно п. 2.2.1.в «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р. Садна, синці відносяться до легкого ступеня тяжкості; судово-медичних даних про утворення тілесних ушкоджень у потерпілої внаслідок падіння на площину з висоти власного росту та спричинення їх власноручно немає; після спричинення тілесних ушкоджень, враховуючи локалізацію і характер їх, у потерпілої залишилась здатність до активних дій.

Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису, долученого відповідачем ОСОБА_1 на флеш-носії, вбачається, що після паркування транспортного засобу з автомобіля вийшли чоловік, зовні схожий на ОСОБА_2 , та жінка з білявим волоссям (зі слів відповідача — її дочка, колишня дружина ОСОБА_2 — ОСОБА_3 ). Між зазначеними особами виник конфлікт, який переріс у штовханину: спочатку чоловік штовхнув жінку, після чого вона почала наносити йому удари сумкою. Поруч перебувала дитина сторін, яка спостерігала за конфліктом.

Разом з тим, до матеріалів справи відповідачем також долучено копії судових рішень Сихівського районного суду м. Львова від 15.01.2024 року, від 27.09.2023 року та Шевченківського районного суду м. Львова від 26.11.2024 року, отримані у вигляді роздруківок із Єдиного державного реєстру судових рішень. Зазначені копії не містять належних реквізитів офіційного судового документа, зокрема підпису судді, печатки суду, повних даних щодо сторін та інших ідентифікаційних відомостей, що унеможливлює їх перевірку на предмет автентичності та належного процесуального оформлення. У зв`язку з цим суд позбавлений можливості належним чином оцінити обставини, викладені у вказаних рішеннях, а також встановити їх процесуальне значення у межах даної справи.

У той же час, в судовому засіданні встановлено та визнано сторонами, що 15.01.2024 року Сихівським районним судом м. Львова було розірвано шлюб позивача з ОСОБА_3 , яка є дочкою відповідача ОСОБА_1 , в матеріалах справи також знаходиться довіреність від 14.03.2024 року, посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвєєвою Ю. В. та зареєстрована в реєстрі за № 993, відповідно до якої, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , цією довіреністю уповноважила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , представляти її інтереси з питань володіння, управління і розпорядження усім її майном, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося, тощо.

Однак, між колишнім подружжям залишився спір щодо розміру аліментів, визначення місця проживання, визначення способів участі батька у вихованні дитини та усунення перешкод у спілкуванні щодо їхньої доньки ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також щодо поділу та користування помешканням за адресою: АДРЕСА_2 .

Стаття 28 Конституції України гарантує кожній особі право на повагу до її гідності, а за частиною четвертою статті 32 основного Закону кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Тож право на захист честі, гідності і ділової репутації - один з основних способів захисту Конституційних прав людини на недоторканність особистого життя. Кожен має право захищати честь, гідність і ділову репутацію в суді, крім того Конституція України передбачає судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе або членів своєї сім`ї.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів), пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до статті 297 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України «Про інформацію»).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співвжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 зроблено правовий висновок про те, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону України Законом України «Про звернення громадян»).

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 752/5766/16-ц (провадження № 61-9541св19) зазначено, що у разі, якщо особа звертається до юридичної особи із зверненням про проведення перевірки певних обставин і в якому міститься та чи інша інформація, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою права, передбаченого Законом України «Про звернення громадян», а не поширення недостовірної інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач звернулась із листом на ім`я ректора Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ОСОБА_8 . Аналізуючи відомості, поширені ОСОБА_1 в листі, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що такі висловлювання є оціночним судженням, право на висловлювання якого гарантоване статтею 34 Конституції України. Оцінюючи зміст скарги ОСОБА_1 від 16.08.2024 року, суд вірно врахував, що вона була адресована конкретній посадовій особі — ректору Львівського державного університету безпеки життєдіяльності — та зареєстрована у встановленому порядку, тобто подана в межах реалізації права на звернення, гарантованого статтею 40 Конституції України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що значна частина викладених у листі відомостей має характер оціночних суджень, зокрема висловлювання щодо «неправомірних дій», «порушення закону», «неадекватної поведінки», «недопустимості поведінки», «герой, воює з жінками, коли в Україні війна», «ходить по судах, позорить себе і свою дочку» які є суб`єктивною оцінкою заявника дій позивача, сформованою на підставі особистого сприйняття конфліктної ситуації між сторонами, та не містять чітких, перевірюваних фактичних даних у розумінні практики розгляду справ про захист честі, гідності та ділової репутації.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що зазначена відповідачем в листі інформація мотивована цілеспрямованими діями, направленими на приниження честі та гідності позивача.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачу шкоди.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів зазначає, що вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про захист честі та гідності та ділову репутацію, а відтак оскільки судом першої інстанції відмолено в задоволенні позову, то у суду не було підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. на користь позивача.

Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції у справі в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з відмовою у задоволені позову.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частинами 12 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, витрати понесені позивачем в суді першої інстанції на сплату судового збору покладаються на позивача.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено судовий збір сплачений нею за подання апеляційної скарги слід стягнути з ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

у х в а л и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 4542 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 12.11.2026 року.

Головуючий: О.М. Ванівський

Судді: Р.В. Савуляк

Р.П. Цяцяк