КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року м. Київ справа №320/26064/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 19.12.2023 № 356696.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач не є автомобільним перевізником у розумінні ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344). Так, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною, а позивач наголошує, що здійснював виключно внутрішні вантажні перевезення в межах України. На його думку, приписи Закону України «Про автомобільний транспорт» та Інструкції № 385 покладають обов`язок ведення тахокарт та перевірки належної роботи тахографів виключно на водіїв та перевізників, які задіяні у міжнародному сполученні. Додатково, позивач посилається на процедурні порушення з боку контролюючого органу, а саме неповідомлення його про час і місце розгляду справи про правопорушення, а також наявність розбіжностей у кваліфікації норм закону між первинним актом перевірки та постановою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, та у відзиві на позовну заяву зазначив, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Також, обов`язок обладнання транспортних засобів тахографами поширюється на всі вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн незалежно від виду сполучення (внутрішнє чи міжнародне). Оскільки зафіксований під час перевірки автомобіль позивача був технічно облаштований аналоговим тахографом, водій зобов`язаний був надати діючу та заповнену тахокарту, тому відсутність цього документа на момент контрольного заходу, є порушенням вимог Закону № 2344, що тягне за собою відповідальність за ст. 60 цього ж Закону. Всі процедурні вимоги щодо розгляду справи відповідачем було дотримано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі видано направлення на рейдову перевірку № 045/В.
09.11.2023 на 21 км + 434 м автомобільної дороги М-14 «Одеса-Мелітополь», посадовими особами відповідача було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF 95 XF 380, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 .
Зазначений автомобіль належить та використовується у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , який виконував внутрішнє перевезення вантажу.
За результатами перевірки встановлено, що транспортний засіб технічно обладнаний контрольним пристроєм - аналоговим тахографом, проте у водія відсутня заповнена тахокарта (реєстраційний листок режиму праці та відпочинку) за поточний робочий день 09.11.2023.
Контролюючим органом було виявлено порушення вимог ст. ст. 34 та 48 Закону № 2344, тому інспектором складено акт рейдової перевірки № АР 018010 від 09.11.2023. Водій ОСОБА_1 з висновками акта не погодився, зазначивши, що виконує внутрішній рейс.
19.12.2023 виконувачем обов`язків начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі О. Кравцем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 356696. Вказаною постановою до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 17000 грн, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом № 2344.
Відповідно до норм ст. 1 Закону № 2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Згідно з абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Отже, Державній службі України з безпеки на транспорті в особі її відділів державного нагляду (контролю) в областях надано право здійснювати державний контроль за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до положень ч. 11 ст. 6 Закону № 2344 державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Так, ст. 48 Закону № 2344 визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, за якою, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що зазначений перелік не є вичерпним, а положеннями ст. 48 Закону № 2344, передбачено необхідність наявності, як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством.
За нормами ч. 2 ст. 49 Закону № 2344 водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3). Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Пунктом 1.3. Положення № 340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції № 385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Отже, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових.
У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.
З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) підписаної у Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Тож, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР у разі обладнання аналоговим тахографом, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
При цьому, п. 3.3 Інструкції № 385 альтернативно визначає наявність наступних документів: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Тобто, лише у разі відсутності заповненої тахокарти при обладнанні транспортного засобу аналоговим тахографом, або карти водія чи роздруківки даних роботи тахографа при обладнанні транспортного засобу цифровим тахографом, вважається, що водій не виконав вимоги п. 3.3 Інструкції № 385.
Так, згідно з приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Транспортний засіб позивача вантажний автомобіль DAF 95 XF 380 (номер НОМЕР_1 ), повна маса якого перевищує 3,5 тонни, підпадає під дію пункту 6.1 Положення № 340 та в обов`язковому порядку мав бути обладнаний належним чином функціонуючим контрольним пристроєм (тахографом).
Оскільки транспортний засіб позивача був обладнаний аналоговим тахографом, водій відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385 був зобов`язаний мати при собі та пред`явити для перевірки заповнені тахокарти за поточний день. Відсутність тахокарти даних роботи водія на момент рейдової перевірки 09.11.2023 зафіксована в акті № АР 018010. Ведення індивідуальної контрольної книжки водія допускається лише у випадку, якщо ТЗ за своїми технічними характеристиками або законом не підлягає обов`язковому обладнанню тахографом (п. 6.3 Положення № 340). В даному випадку наявність встановленого тахографа вимагала виключно використання тахокарт.
З аналізу наведених приписів законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія. Водночас, виходячи з аналізу вищенаведених положень, саме водій несе відповідальність за заповнення тахокарти.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17, від 14.12.2023 у справі №340/5660/22.
Таким чином, згідно із вимогами п. 6.1 Положення № 340 вантажний автомобіль, яким виконуються перевезення вантажів, в обов`язковому порядку повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. Оскільки на момент проведення перевірки у водія не було роздруківки даних роботи тахографа/тахокарта роботи аналогового тахографа, як того вимагає Інструкція № 385, тобто повного комплекту документів, що передбачений законодавством, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу згідно з абзацом третім частини першої ст. 60 Закону № 2344 за наведеного вище правового регулювання покладається саме на автомобільного перевізника, яким у спірному випадку є позивач.
Неявка позивача, належним чином повідомленого про час і місце засідання, згідно з п. 26 Порядку № 1567 не перешкоджала розгляду справи без його участі. При цьому, на переконання суду, технічні описки в номерах статей в акті перевірки не спростовують суть зафіксованого правопорушення і не є підставою для скасування законного по суті рішення суб`єкта владних повноважень. Крім того, позивачем не було надано доказів щодо повідомлення перевіряючих про можливі несправності чи/або пошкодження аналогового тахографа, що позбавило його можливості заповнити таку тахокарту в момент проведення перевірки.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши дії суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.