КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року м. Київ справа №320/29800/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білоус А.Ю. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №5» виконавчого органу Київської міської ради до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання вчинити дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня №5» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовною заявою до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить суд:
- зобов`язати Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видати Комунальному некомерційному підприємству «Київська міська клінічна лікарня №5» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) дублікат свідоцтва про смерть ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 07.10.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами, встановлено строки для подання заяв по суті справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на лікуванні у КНП «КМКЛ № 5» перебував громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер внаслідок захворювання 05.10.2024. Зобов`язання щодо поховання померлого взяв на себе його знайомий - ОСОБА_2 , якому 07.10.2024 закладом охорони здоров`я було видано лікарське свідоцтво про смерть № 600. Того ж дня Департаментом з питань реєстрації КМДА проведено державну реєстрацію смерті ОСОБА_1 (актовий запис № 3805, що перебуває на зберіганні у відповідача) та видано ОСОБА_2 свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Однак після отримання вказаних документів ОСОБА_2 до патолого-анатомічного відділення лікарні для отримання тіла не з`явився, зв`язок із ним втрачено, його місцезнаходження невідоме, а родичі за тілом померлого також не звернулися. Тіло померлого тривалий час продовжує перебувати у патолого-анатомічному відділенні закладу. З метою забезпечення поховання позивач звертався до ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО», яка листом від 25.02.2025 № 270 повідомила про неможливість поховання померлого без надання оригіналу свідоцтва про смерть. На звернення лікарні щодо повторної видачі свідоцтва відповідач листом від 23.01.2025 № 74/33.7-80 відмовив, посилаючись на абзац 4 пункту 4 розділу IV Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, оскільки лікарня не є родичем чи спадкоємцем померлого. Позивач наголошує, що вказана формальна відмова позбавляє комунальне некомерційне підприємство можливості передати тіло померлого для здійснення поховання у порядку, встановленому Законом України «Про поховання та похоронну справу», та порушує вимоги законодавства щодо забезпечення гідного ставлення до тіла померлого і запобігання випадкам непоховання померлих.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
На лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня № 5» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перебував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в стаціонарі лікарні внаслідок хронічного захворювання (злоякісного новоутворення печінки).
Зобов`язання щодо поховання зазначеного громадянина взяв на себе його знайомий - ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), якому закладом охорони здоров`я у встановленому порядку було видано лікарське свідоцтво про смерть № 600 від 07.10.2024 року.
На підставі вказаного лікарського свідоцтва про смерть № 600 від 07.10.2024 року Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 07.10.2024 року зареєстровано смерть ОСОБА_1 , про що складено актовий запис про смерть № 3805, який знаходиться на зберіганні у Подільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та заявнику ОСОБА_2 було видано оригінал свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Після отримання лікарського свідоцтва про смерть та свідоцтва про смерть громадянин ОСОБА_2 до патолого-анатомічного відділення КНП «КМКЛ № 5» щодо отримання тіла померлого для здійснення його поховання так і не з`явився. З моменту видачі документів зв`язок із ОСОБА_2 відсутній, його місцезнаходження невідоме, а вжитими заходами встановити з ним зв`язок не вдалося. Ані будь-хто інший з родичів або близьких осіб ОСОБА_1 до закладу не зверталися та захоронення не здійснили.
Тіло ОСОБА_1 весь цей час перебуває на зберіганні у патолого-анатомічному відділенні позивача.
З метою здійснення поховання тіла померлого КНП «КМКЛ № 5» звернулося листом від 23.12.2024 № 061/05-4216 до Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про видачу дубліката свідоцтва про смерть ОСОБА_1 .
Листом від 15.01.2025 № 061/05-234 позивач звернувся до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з проханням повідомити, яким чином заклад охорони здоров`я може отримати повторне свідоцтво про смерть для подальшого поховання тіла померлого.
Листом від 23.01.2025 № 74/33.7-80 Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві повідомив, що смерть ОСОБА_1 зареєстровано 07.10.2024, актовий запис № 3805 знаходиться на зберіганні у відділі, свідоцтво серії НОМЕР_1 видано заявнику ОСОБА_2 . Разом з тим у повторній видачі свідоцтва про смерть КНП «КМКЛ № 5» було відмовлено з посиланням на абзац 4 пункту 4 розділу IV Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, оскільки позивач не є особою з визначеного переліку (другий з подружжя, діти, близькі родичі, спадкоємці).
Листом від 10.02.2025 № 061/05-515 КНП «КМКЛ № 5» звернулося до Ритуальної служби СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради (КМДА) щодо вирішення питання здійснення поховання ОСОБА_1 .
Листом від 25.02.2025 № 270 Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО» повідомила позивача, що ритуальна служба не має правових підстав на здійснення поховання померлого ОСОБА_1 за рахунок коштів місцевого бюджету за відсутності оригіналу свідоцтва про смерть, та зазначила, що поховання здійснюється виключно на підставі свідоцтва про смерть померлого відповідно до ст. 12, 16 Закону України «Про поховання та похоронну справу» і наказу Держжитлокомунгоспу від 19.11.2003 № 193.
Неможливість отримати дублікат свідоцтва про смерть для передачі спеціалізованій службі та подальшого поховання тіла померлого стала підставою для звернення КНП «КМКЛ № 5» до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
На підставі частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом в спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За нормами частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Законом України «Про поховання та похоронну справу» визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.
Так, статтею 4 даного Закону передбачено, що діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах: гарантування державою належного поховання померлих; достойного ставлення до тіла померлого; поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності - з урахуванням побажань родичів; створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; запобігання випадкам непоховання померлих; компенсації державою витрат, пов`язаних з похованням померлих, відповідно до закону; безоплатного виділення місця для поховання померлих (їхніх останків) чи урн із прахом померлих на кладовищі (у колумбарії); конфіденційності інформації про померлого; забезпечення збереження місць поховань.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про поховання та похоронну справу» усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті.
Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.
Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.
Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.
Статтею 16 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлих одиноких громадян, осіб без певного місця проживання, громадян, від поховання яких відмовилися рідні, знайдених невпізнаних трупів здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
Відповідно до пунктів 2 та 3 Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення, який затверджений Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193 поховання тіла померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого, поховання здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого (далі - Замовник).
На підставі свідоцтва про смерть Замовник звертається до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладання відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання не пізніше ніж за 24 години до їх проведення.
Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 №2398-VI (далі - Закон №2398-VI).
Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону № 2398-VI органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Частиною першою статті 18 Закону № 2398-VI встановлено, що про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану виготовляються за затвердженими Кабінетом Міністрів України зразками та їх описами.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 2398-VI свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя та близьким родичам померлого на підставі їх заяви та представникові органу опіки і піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва.
Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 затверджено Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні (далі - Правила № 52/5).
Пунктом 9 розділу I Правил № 52/5 передбачено, що повторна видача свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, а також видача витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану при підтвердженні права особи на отримання даних документів та, в окремих випадках, родинних відносин між заявником та особою, щодо якої складено актовий запис цивільного стану.
Згідно з пунктом 1 розділу IV Правил № 52/5 повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану, відділами державної реєстрації актів цивільного стану управлінь державної реєстрації головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також дипломатичними представництвами та консульськими установами України.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу IV Правил № 52/5 свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя, а також дітям, у тому числі й усиновленим, та їх законним представникам, близьким родичам померлого (братам і сестрам, онукам, діду і бабі як з боку батька, так і з боку матері), особі, яка є спадкоємцем за законом або заповітом, представникові органу опіки та піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва.
З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що для отримання свідоцтва про смерть особа повинна мати певний статус, як-то другого з подружжя померлого, його дитини, у тому числі й усиновленої, близького родича померлого, особи, яка є його спадкоємцем за законом або заповітом тощо. Відсутність такого статусу виключає можливість отримання цього документа.
Оцінюючи взаємодію наведених приписів законодавства з обставинами даної справи, суд констатує, що буквальне застосування обмежень частини другої статті 19 Закону № 2398-VI та пункту 4 розділу IV Правил № 52/5 за відсутності врахування спеціальних норм Закону України «Про поховання та похоронну справу» призводить до порушення засад правової визначеності та принципу верховенства права.
Судом беззаперечно з`ясовано, що ОСОБА_1 помер у стаціонарі лікарні ще 05 жовтня 2024 року. Громадянин ОСОБА_2 , отримавши лікарське свідоцтво про смерть № 600 та оригінал свідоцтва серії НОМЕР_1 , взяті на себе зобов`язання щодо поховання не виконав, за тілом померлого не прибув та припинив будь-який зв`язок. Родичі померлого до медичного закладу не зверталися, у зв`язку з чим тіло понад тривалий період вимушено зберігається в патолого-анатомічному відділенні лікарні.
При цьому положеннями статей 4, 6 та 16 Закону України «Про поховання та похоронну справу» на державу покладено обов`язок щодо гарантування належного поховання кожного померлого, забезпечення гідного ставлення до його тіла, недопущення фактів непоховання та здійснення поховання осіб, від яких відмовилися рідні чи знайомі, за рахунок коштів місцевого бюджету. Водночас Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО» листом від 25.02.2025 № 270 повідомило позивача, що ритуальна служба не має правових підстав на здійснення поховання померлого ОСОБА_1 за рахунок коштів місцевого бюджету за відсутності оригіналу свідоцтва про смерть, та зазначила, що поховання здійснюється виключно на підставі свідоцтва про смерть померлого відповідно до ст. 12, 16 Закону України «Про поховання та похоронну справу».
За таких надзвичайних обставин формальна відмова органу ДРАЦС у видачі дубліката свідоцтва створює непереборну перешкоду для здійснення законної процедури поховання тіла померлого та спричиняє невиправдане зволікання, що безпосередньо порушує санітарно-епідеміологічні вимоги та законодавчі гарантії поваги до померлого.
Суд бере до уваги, що позивач звертається за отриманням дубліката не задля задоволення приватного чи майнового інтересу, а з метою реалізації публічного обов`язку - передачі документа спеціалізованій ритуальній службі для проведення захоронення відповідно до статті 16 Закону України «Про поховання та похоронну справу».
Крім того, позивач не має об`єктивної можливості у позасудовому порядку отримати свідоцтво про смерть.
Разом з тим, підстави для висновку про наявність спору, що міг би бути вирішений в порядку іншого судочинства, а саме встановлення факту смерті особи в судовому порядку, в даному випадку відсутні, оскільки факт смерті громадянина ОСОБА_1 ніким не оспорюється та підтверджується наявними в справі матеріалами.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Надмірний формалізм у правозастосуванні, що паралізує реалізацію базових публічних гарантій та поваги до людської гідності, є неприпустимим.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, проте може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав та інтересів позивача.
Зважаючи на те, що відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, доказів правомірності відмови у видачі документа з урахуванням особливих обставин справи не надав і фактичних доводів позову не спростував, позовні вимоги КНП «КМКЛ № 5» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом зобов`язання відповідача видати закладу охорони здоров`я дублікат свідоцтва про смерть.
З огляду на викладене, з метою ефективного захисту суспільних інтересів та прав позивача відповідно до статті 245 КАС України, позовні вимоги про зобов`язання Подільського відділу ДРАЦС видати КНП «КМКЛ № 5» дублікат свідоцтва про смерть підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 139 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також враховуючи відсутність витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 5» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити повністю.
Зобов`язати Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 26089181; 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 6) видати Комунальному некомерційному підприємству «Київська міська клінічна лікарня № 5» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 00185028; 03115, м. Київ, вул. Відпочинку, буд. 11) дублікат свідоцтва про смерть ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 07 жовтня 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоус А.Ю.