ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141476053

Озвучення тимчасово недоступне

Справа №464/8222/26

пр № 2/464/4818/26

У Х В А Л А

13 листопада 2026 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Шашуріна Г.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

у с т а н о в и л а:

Адвокат Богомазова І.О. від імені та в інтересам позивача, звернулася до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою, в якій просить:

визнати недійсним договір дарування 1/2 (однієї другої) частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки площею 0,0175 га, кадастровий номер 4610136800:03:006:0143, укладений 29 вересня 2025 року між ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_3 і малолітньою ОСОБА_5 , від імені якої діяла її законний представник ОСОБА_4 , з другої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сенів Анною Богданівною 29 вересня 2025 року;

застосувати наслідки недійсності правочину та відновити становище, яке існувало до порушення, а саме:

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:03:006:0143, набутого на підставі договору дарування від 29.09.2025;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/4 частку зазначеного житлового будинку та 1/4 частку зазначеної земельної ділянки, набутого на підставі договору дарування від 29.09.2025;

поновити державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право: 61659927) та на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:03:006:0143 (номер відомостей про речове право: 61658916).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Оглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшла наступного висновку.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами цивільного процесуального законодавства позовна заява повинна відповідати вимогам, викладеним у ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до заяви повинні бути додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджуються підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як визначено ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, -дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

При цьому у позовній заяві, як це передбачено п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, зазначається ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2026 року у справі № 214/5861/26, сам факт об`єднання у позові вимог про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації та застосування наслідків недійсності договору не дає підстав розглядати їх як одну вимогу або визначати їх характер виключно залежно від кінцевого майнового результату, якого прагне досягти позивач.

Вимога про визнання договору недійсним спрямована на встановлення недійсності правочину та за своїм безпосереднім змістом є вимогою немайнового характеру. Вимога про скасування державної реєстрації спрямована на припинення відповідного реєстраційного запису та також є самостійною вимогою немайнового характеру. Похідність вимоги про скасування державної реєстрації від вимоги про визнання договору недійсним не означає її поглинання останньою. Похідність характеризує взаємозв`язок позовних вимог, але не усуває їх самостійності як способів судового захисту. Вимога про скасування державної реєстрації має самостійний предмет та спрямована на досягнення окремого правового результату - припинення юридичної сили відповідного реєстраційного запису. Тому обставина її похідності не може сама собою бути підставою для кваліфікації такої вимоги як складової вимоги про визнання договору недійсним або для виключення її з числа самостійних позовних вимог при визначенні належного розміру судового збору.

Натомість вимога про застосування наслідків недійсності договору має іншу правову природу. Її безпосереднім наслідком є повернення майна, одержаного за недійсним правочином, тобто фактична зміна майнового стану сторін та відновлення становища, яке існувало до вчинення правочину. Саме тому така вимога є майновою, а розмір судового збору за її подання визначається з урахуванням вартості майна, щодо якого заявлено вимогу про реституцію.

Судовий збір має визначатися окремо щодо кожної самостійної вимоги відповідно до її правової природи: за вимогу про визнання договору недійсним та вимогу про скасування державної реєстрації - як за вимоги немайнового характеру (за кожну окремо), а за вимогу про застосування реституції - як за вимогу майнового характеру з урахуванням вартості майна, яке підлягає поверненню.

Вимога про визнання договору недійсним спрямована на встановлення недійсності правочину; вимога про скасування державної реєстрації - на припинення відповідного реєстраційного запису; вимога про застосування наслідків недійсності правочину - на повернення майна та відновлення первісного майнового стану сторін. Отже, кожна з них має окремий безпосередній предмет та спрямована на досягнення окремого правового результату.

Судовий збір має визначатися окремо щодо кожної самостійної вимоги відповідно до її правової природи: за вимогу про визнання договору недійсним та вимогу про скасування державної реєстрації - як за вимоги немайнового характеру (за кожну окремо), а за вимогу про застосування реституції - як за вимогу майнового характеру з урахуванням вартості майна, яке підлягає поверненню.

У цій справі позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору дарування, дві вимоги про скасування державної реєстрації права власності та поновлення державної реєстрації права власності як відновлення становища, що існувало до порушення.

Оскільки позивачем сплачено 1 331,20 грн судового збору за одну вимогу немайнового характеру, то слід ще доплати за 2 вимоги немайнового характеру – 2 662,40 грн.

Водночас не зазначено ціну позову з урахуванням вартості майна, яке підлягає поверненню, що унеможливлює визначення розміру судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» за вимогу майнового характеру.

За приписами ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням наведеного, позовну заяву слід залишити без руху та відповідно надати позивачу згідно з вимогами ст.185 ЦПК України строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.ст.175-177, 185, 258-261 ЦПК України,

п о с т а н о в и л а:

Позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Галина ШАШУРІНА