ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141475606

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 727/485/26

Провадження № 2/727/892/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 Шевченківський районний суд м.Чернівці у складі:

головуючої судді Літвінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Гавалешко Н.С.

представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,2012 р.н. - адвоката Кусмарцева М.О.,

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Пилипюка О.М.

відповідача – ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Душинська Ніна Валеріївна про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

13 січня 2026 представник позивача ОСОБА_6 витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у власність малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 законним представником якого є мати – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .

28.07.2026 представником позивача було збільшено позовні вимоги, згідно яких просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у власність малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якого є його мати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 наступні об?єкти: земельну ділянку площею 0,0059 га. яка розташована АДРЕСА_3 під кадастровим номером 7310136300:08:002:0014, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку площею 0,0072 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3 кадастровий номер 7310136300:08:002:0013 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка); 3/10 ідеальні частки житлового будинку з відповідною часткою належних до нього будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_3 реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2772060873060., що складається з житлового будинку літ А, загальною площею 120,8 кв.м., житловою площею 82,3 кв.м., вбиральня літ Б, гараж літ Г, сарай лвт Д, сарай літ Е, вбиральня літ Є, сарай літ Ж, погріб літ Пг, криниці літ К, вигрібна яма І, огорожа 1-2. Відповідно до даних викладених в примітці: спадкується частина житлового будинку літ А, а саме: масандра загальною площею 47,4 кв.м., у тому числі житловою площею 32,9 кв.м. ( дві житлові кімнати), а також вбиральня літ Є, сарай літ Д, що згідно з розрахунком складає 3/10 ідеальні частки житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_2 у власність малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 законним представником якого є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкту нерухомості 3029804573060 загальною площею 28,7 кв.м. Визнати право власності на спадкове майно за малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 законним представником якого є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» і належали покійній ОСОБА_7 всього на суму 4811,70 грн., 3,23 долари США, 15002,56 Євро, а також на рахунку АТ КБ «ПриватБанк» по договору на вклад « стандарт» ОСОБА_7 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) від 24.12.2021 р., ідентифікатор 263056400924276034 на суму 10000 доларів США.

Визнати право власності на спадкове майно за малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 законним представником якого є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках АК «Державний ощадний банк» і належали покійній ОСОБА_7 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) у філії Чернівецьке обласне управління АТ «Ощадбанк»: рахунок № НОМЕР_4 сума залишку 1932,20 грн., № 9760/29785 сума в залишку 4499,25 грн., № 9760/23646 сума в залишку 3827,25 грн., всього на суму 10258,70 грн. та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Шевченкіського районного суду м.Чернівці від 21.01.2026 відкрито загальне провадження.

Ухвалою від 23.01.2026 витребувано докази за клопотання представника позивача.

25.02.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою від 31.03.2026 ухвалою суду було залучено в якості співвідповідача ОСОБА_4 та витребувано докази за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3

16.04.2026 до суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 20.04.2026 за клопотанням представника ОСОБА_3 витребувано докази.

01.06.2026 до суду надійшли додаткові пояснення від представника ОСОБА_4

06.08.2026 ухвалою суду було витребувано докази за клопотанням представника позивача.

Ухвалою від 24.09.2026 справу підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Пилип?юк О.М. подав заперечення на позовну заяву посилаючись на те, що протягом тривалого часу єдиною особою, яка допомагала та здійснювала догляд за померлими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , був ОСОБА_9 , який в свою чергу самостійно займався організацією і проведенням їх поховання. При цьому ні ОСОБА_10 , ні ОСОБА_1 не були присутні як при похованні ОСОБА_7 та і при похованні ОСОБА_8 та за їх життя жодної допомоги їм не надавали.

Після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ( який не встиг прийняти спадщину після матері), відбувалось спадкова трансмісія. Трансміссар в свою чергу повинен був вжити активних заходів для прийняття спадщини, чого зроблено не було. В даному випадку не застосовується правило автоматичного прийняття спадщини малолітнім після смерті першого спадкоємця, однак воно підлягає застосуванню після смерті трансмітета.

Таким чином, оскільки ОСОБА_8 не проживав постійно із ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, а отже він її не прийняв, позивач зобов?язаний був вчинити активні дії з метою прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії, а саме подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 протягом встановленого законом строк. Просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позову заяву, в якому зазначається, що 28.01.2025 між нею та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Даний договір був оплатним та нею були сплачені ОСОБА_3 грошові кошти. На час укладання договору, будь-яких застережень для укладання договору не було. Таким чином, вона є добросовісним набувачем і не може нести відповідальність. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

В подальшому від представника ОСОБА_11 – адвоката Левченко Н.В. до суду надійшло додаткові пояснення згідно яких, ОСОБА_4 не була спадкоємців після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , не брала участь у відкритті спадщини, не подавала будь-яких заяв нотаріусу з цього приводу. ОСОБА_4 добросовісно купила спірну квартиру, є добросовісним набувачем і тому не може нести відповідальність.

Сама по собі наявність спору між спадкоємцями або твердження про можливі порушення під час оформлення спадщини не свідчить про недобросовісність особи, яка в подальшому придбала майно за відплатним договором.

В судовому засіданні позивач в режимі відеоконференції, представник позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Позивач також суду пояснила, що вона з померлим ОСОБА_8 перебувала фактично в шлюбних відносинах. У них є спільний син. Вона з сином тривалий час проживають за кордоном. Періодично підтримувала зв?язок з померлою ОСОБА_7 . Коли вона не могла зв?язатись із ОСОБА_7 , вона шукала інші контакти та зв?язалась із відповідачем ОСОБА_3 . Від останнього дізналась про смерть ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Через деякий час приїхала. Зверталась до нотаріуса щодо написання заяви про прийняття спадщини, однак їй повідомили, що вже свідоцтва видані і тому прийняти заяву про прийняття спадщини не можуть. Вона в інтересах сина вимушена була звернутись до суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що померла ОСОБА_7 була його сестрою Коли вона померла, він за проханням ОСОБА_8 ( сина померлої) звернувся до нотаріуса за консультацією щодо отримання спадщини. Буквально через місяць-два помер ОСОБА_8 , не оформивши спадщину за мамою. Він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і через деякий час отримав свідоцтво про спадщину за законом. Він знав, що є неповнолітній син у померлого ОСОБА_8 , який разом із мамою живуть за кордоном. Коли отримав свідоцтво про право на спадщину він продав одну квартиру, бо у нього були борги за поховання. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_13 в судовому засіданні підтримав позицію ОСОБА_3 , посилався на обставини, викладені у відзиві на позов та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є добросовісним набувачем. Будь-яких перепон для укладання договору купівлі-продажу квартири на той час не було. Вони з чоловіком сплатили грошові кошти за квартиру. Просила відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 в судовому засіданні звернула увагу суду на те, що її клієнт є добросовісним набувачем. Будь-яких протиправних дій не вчиняла, а тому не можу нести відповідальність не за свої дії. Просила відмовити в задоволенні позову.

Третя особа в судове засіданні не з?явилась, на ухвалу суду про витребування надала суду копію спадкової справи, заведеної після померлого ОСОБА_8 .

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 ( який був сином ОСОБА_7 ), що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_6 та копією свідоцтва про народження № НОМЕР_7 .

ОСОБА_3 є братом ОСОБА_7 та відповідно дядьком ОСОБА_8 .

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_8 .

Після смерті ОСОБА_14 спадкоємцем першої черги є його син неповнолітній ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем першої черги був її син - ОСОБА_8 . Після їх смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 0,0059 га. яка розташована АДРЕСА_3 під кадастровим номером 7310136300:08:002:0014, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельної ділянки площею 0,0072 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3 кадастровий номер 7310136300:08:002:0013 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка); 3/10 ідеальні частки житлового будинку з відповідною часткою належних до нього будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_3 реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2772060873060, що складається з житлового будинку літ А, загальною площею 120,8 кв.м., житловою площею 82,3 кв.м., вбиральня літ Б, гараж літ Г, сарай лвт Д, сарай літ Е, вбиральня літ Є, сарай літ Ж, погріб літ Пг, криниці літ К, вигрібна яма І, огорожа 1-2, квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкту нерухомості 3029804573060 загальною площею 28,7 кв.м., грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» і належали покійній ОСОБА_7 всього на суму 4811,70 грн., 3,23 долари США, 15002,56 Євро, а також на рахунку АТ КБ «ПриватБанк» по договору на вклад « стандарт» ОСОБА_7 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) від 24.12.2021 р., ідентифікатор 263056400924276034 на суму 10000 доларів США, грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках АК «Державний ощадний банк» і належали покійній ОСОБА_7 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) у філії Чернівецьке обласне управління АТ «Ощадбанк»: рахунок № НОМЕР_4 сума залишку 1932,20 грн., № 9760/29785 сума в залишку 4499,25 грн., № 9760/23646 сума в залишку 3827,25 грн., всього на суму 10258,70 грн.

07 лютого 2024 ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття на всю спадщину після смерті ОСОБА_8 , де зазначено, що про інших спадкоємців він не знає.

Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Душинською Н.В. заведено спадкову справу № 11/2024, копію якої направлено до суду.

Згідно копії спадкової справи № 11/2024 після ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведеної Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Душинською Н.В., відповідачу ОСОБА_3 , були видані такі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.10.2024 на 3/10 ідеальні частки житлового будинку із відповідною часткою належних до нього будівель та споруд, що розташований за адресою АДРЕСА_3 , що належали спадкодавцеві ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої був ОСОБА_8 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, реєстраційний номер майна 8501218; свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.10.2024 р., відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: квартири АДРЕСА_2 , що належала спадкодавиці ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої був ОСОБА_8 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, реєстраційний номер майна 26617363; свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.10.2024 р., відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 0,0059 га у межах згідно з планом, що розташована АДРЕСА_3 під кадастровим номером 7310136300:08:002:0014, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належала спадкодавиці ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої був ОСОБА_8 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав; свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.10.2024 р., відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 0,0072 га у межах згідно з планом, що розташована АДРЕСА_3 під кадастровим номером 7310136300:08:002:0013, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належала спадкодавиці ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої був ОСОБА_8 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Як було встановлено в судовому засіданні після смерті ОСОБА_7 залишились грошові кошти грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» та належали покійній ОСОБА_7 всього на суму 4811,70 грн., 3,23 долари США, 15002,56 Євро, а також на рахунку АТ КБ «ПриватБанк» по договору на вклад « стандарт» ОСОБА_7 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) від 24.12.2021 р., ідентифікатор 263056400924276034 на суму 10000 доларів США, грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках АК «Державний ощадний банк» і належали покійній ОСОБА_7 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) у філії Чернівецьке обласне управління АТ «Ощадбанк»: рахунок № НОМЕР_4 сума залишку 1932,20 грн., № 9760/29785 сума в залишку 4499,25 грн., № 9760/23646 сума в залишку 3827,25 грн., всього на суму 10258,70 грн. На зазначені грошові кошти свідоцтва про право на спадщину видано не було. Однак, згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 04.11.2024, надана на запит нотаріуса по рахунку НОМЕР_9 на суму 15000,21 Євро наявне заповідальне розпорядження, згідно якого спадкоємцем є онук – ОСОБА_2 .

Згідно договору купівлі-продажу від 28.01.2025 ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – 3029804573060, сплативши за квартиру ОСОБА_3 - 828217,00 грн.

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно чинного на час відкриття спадщини законодавства, спадкоємцем, що прийняв спадщину, вважається особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, ця особа не заявила про відмову від спадщини, а також спадкоємцем, що прийняв спадщину, є особа, яка на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, однак у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України).

Крім того, згідно ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_8 є:

- син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом народження серії НОМЕР_8 від 17.07.2012 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 4 ст. 1268 ЦК України передбачено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини був неповнолітньою особою, тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України.

Судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , будучи відповідно до ст. 1263 ЦКУ спадкоємцем 3 черги, достовірно знаючи, що підтвердив в судовому засіданні про існування сина померлого ОСОБА_8 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після смерті останнього, при цьому не повідомивши нотаріуса про наявність спадкоємця першої черги – сина.

В подальшому, ОСОБА_3 отримавши свідоцтво про спадщину, через декілька місяців, а саме 28.01.2025 уклав з відповідачем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 . В судовому засіданні ОСОБА_3 суду пояснив, що до укладання договору купівлі-продажу він спілкувався із ОСОБА_1 ( мамою неповнолітнього спадкоємця), яка не повідомляла про намір відмови від спадщини, однак в полдальшому уклав договір купівлі-продажу із ОСОБА_4 , пояснивши, що мав борги і таким чином вирішив їх закрити.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 292/389/17 вказано що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги. Отже, за правилами ЦК України до таких спадкоємців слід також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення (стаття 1266 ЦК України). Тобто, при обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом, Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 170/581/21.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Отже, аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном (04 липня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 641/8266/16-ц, провадження № 61-5131св20 ( ЄДРСРУ № 112087843).

У постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 вказано, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі № 754/11747/18 (провадження № 61-22947св19), від 23 лютого 2022 року у справі № 201/4783/19 (провадження № 61-10587св20), від 07 грудня 2022 року у справі № 757/2618/14-ц (провадження № 61-4958св21), від 15 березня 2023 року у справі № 759/8653/17 (провадження № 61-15468св19) та від 18 квітня 2023 року у справі № 674/839/21 (провадження № 61-9594св22).

Таким чином, оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.

До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 20 квітня 2021 року у справі № 727/967/16-ц (провадження № 61-14293св19), від 22 червня 2022 року у справі № 335/8468/18 (провадження № 61-8286св21), від 14 червня 2023 року у справі № 715/2438/21 (провадження № 61-748св23), від 14 червня 2023 року у справі № 757/23492/13-ц (провадження № 61-11014св20), від 19 червня 2023 року у справі № 521/4328/16 (провадження № 61-4268св23) та інших.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Отже, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні висновки викладені також і в інших постановах, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17 (провадження № 61-5121св19), від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц (провадження № 61-34501св18), від 01 грудня 2021 року у справі № 463/2340/17 (провадження № 61-16441св20).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

У відповідності до ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22) вказано, що: «належна позивачці 1/2 частки нерухомого майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки, є майном, яке може бути витребувано від особи, яка заволоділа ним. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.[...] Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17, а також висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 757/32440/15-ц (провадження № 61-14437св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 723/1983/16-ц (провадження № 61-22402св18) та від 20 січня 2021 року у справі № 2-4440/11 (провадження № 61-5464св20) про те, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі».

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України (див. правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12)).

Спадкоємець який прийняв спадщину може пред`являти віндикаційний позов (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2024 року в справі № 465/4103/21 (провадження № 61-3678св24)).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

За таких обставин, враховуючи те, що на час смерті ОСОБА_8 спадкоємець першої черги - син померлого ОСОБА_2 був неповнолітнім та відповідано до ст. ч.4 ст. 1268 ЦК України вважаєтья таким, що прийняв спадщину, то позовні вимоги ОСОБА_1 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння підляшають до задоволення.

Що стосується грошових коштів, то судом було встановлено, що будь-яких спадкових документів ані відповідачу ОСОБА_3 ані іншим особам видано не було. Крім цього, на вклад в АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку НОМЕР_9 на суму 15000,21 Євро наявне заповідальне розпорядження, згідно якого спадкоємцем є онук – ОСОБА_2 .

Аналізуючи вищезазначене, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, підлягають вирішенню розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-81, 89, 141, 258-263, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у власність малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якого є його мати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 наступні об?єкти:

-земельну ділянку площею 0,0059 га. яка розташована АДРЕСА_3 під кадастровим номером 7310136300:08:002:0014, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

-земельну ділянку площею 0,0072 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3 кадастровий номер 7310136300:08:002:0013 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка);

-3/10 ідеальні частки житлового будинку з відповідною часткою належних до нього будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_3 реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2772060873060., що складається з житлового будинку літ А, загальною площею 120,8 кв.м., житловою площею 82,3 кв.м., вбиральня літ Б, гараж літ Г, сарай лвт Д, сарай літ Е, вбиральня літ Є, сарай літ Ж, погріб літ Пг, криниці літ К, вигрібна яма І, огорожа 1-2. Відповідно до даних викладених в примітці: спадкується частина житлового будинку літ А, а саме: масандра загальною площею 47,4 кв.м., у тому числі житловою площею 32,9 кв.м. ( дві житлові кімнати), а також вбиральня літ Є, сарай літ Д, що згідно з розрахунком складає 3/10 ідеальні частки житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_2 у власність малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 законним представником якого є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкту нерухомості 3029804573060 загальною площею 28,7 кв.м.

Визнати право власності на спадкове майно за малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 законним представником якого є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» і належали покійній ОСОБА_7 всього на суму 4811,70 грн., 3,23 долари США, 15002,56 Євро, а також на рахунку АТ КБ «ПриватБанк» по договору на вклад « стандарт» ОСОБА_7 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) від 24.12.2021 р., ідентифікатор 263056400924276034 на суму 10000 доларів США.

Визнати право власності на спадкове майно за малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 законним представником якого є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках АК «Державний ощадний банк» і належали покійній ОСОБА_7 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) у філії Чернівецьке обласне управління АТ «Ощадбанк»: рахунок № НОМЕР_4 сума залишку 1932,20 грн., № 9760/29785 сума в залишку 4499,25 грн., № 9760/23646 сума в залишку 3827,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_10 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_11 сплачений судовий збір в сумі 16640,08 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Дата складення повного тексту судового рішення 13.11.2026.

Суддя О.Г.Літвінова