ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 141474406

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 712/6481/26

Провадження № 2/712/3984/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - Пироженко В.Д.

за участю секретаря - Каплі А.С.

за участі представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Ульянова С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання договорів дарування недійсними.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що у квітні 2026 року, вона з`ясувала, що 26 червня 2009 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 , від імені якої та в інтересах діяла ОСОБА_3 , був укладений договір дарування частини будинку, а саме 9/20 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Даний договір дарування посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О., та зареєстрований в реєстрі за № 2-2843.

Крім того, 26 червня 2009 року, між нею та відповідачкою ОСОБА_2 , від імені якої та в інтересах діяла ОСОБА_3 , був укладений договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Вказаний договір дарування посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фішук С.О., та зареєстрований в реєстрі за № 2-2845. На підставі даного договору дарування земельної ділянки було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №843879 від 20 вересня 2010 року, кадастровий номер земельної ділянки № 7110136700:04:058:0103, загальною площею 0,0385 га.

Позивачка зазначає, що під час укладення вказаних договорів вона вважала, що укладає саме договори довічного утримання, оскільки вона є особою похилого віку, сподівалася що ОСОБА_2 буде доглядати за нею і остання досить довгий період здійснювала догляд, передавала гроші, завозила продукти, однак, на даний час відповідачка зв?язків з нею тривалий час не підтримує. ОСОБА_2 не проживає в будинку. Позивач проживає в будинку одна, самостійно утримує житловий будинок, сплачує комунальні послуги, здійснює догляд саду та городу. Її знайомі та родичі знали, що ОСОБА_2 довгий час здійснювала догляд за нею, допомагала їй матеріально, але останнім часом самоусунулась від своїх обов?язків.

Просить визнати недійсними: договір дарування частини житлового будинку укладений 26 червня 2009 року між нею та ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності посвідченої Другою черкаською нотаріальною конторою 11.06.2009 за р.№2-2577, а саме 9/20 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О., та зареєстрований в реєстрі за № 2-2843; договір дарування земельної ділянки укладений 26 червня 2009 року між нею та ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності посвідченої Другою черкаською нотаріальною конторою 11.06.2009 за р.№2-2577, що знаходиться за адресою місто Черкаси, вул. Червоноармійська № 202, посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О., та зареєстрований в реєстрі за № 2-2845 та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №843879 від 20 вересня 2010 року виданий ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки № 7110136700:04:058:0103, загальною площею 0,0385 га. Також просить стягнути з відповідачки на її користь судовий збір.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку загального провадження.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу за до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Ульянов С.М. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з мотивів викладених у позовній заяві. Позивачка зазначила, що вона сама проживає в будинку, сплачує усі комунальні послуги та відповідачка ніяким чином допомоги їй не надає.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була належним чином повідомлена, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася. У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не надала.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, на офіційному веб-сайті Соснівського районного суду міста Черкаси було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши позивачку, представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд установив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 26.06.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір дарування частини будинку, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 9/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Вказаний договір був посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О. та зареєстровано в реєстрі за №2843.

Крім того, 26.06.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 384,6 кв.м. призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Черкаської міської ради по АДРЕСА_2 .

Вказаний договір був посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О. та зареєстровано в реєстрі за №2845. На підставі даного договору дарування земельної ділянки ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №843879 від 20 вересня 2010 року, кадастровий номер земельної ділянки № 7110136700:04:058:0103, загальною площею 0,0385 га.

Позивачка зазначає, що під час укладення вказаних договорів вона вважала, що укладає саме договори довічного утримання, оскільки вона є особою похилого віку, та сподівалася що її донька ОСОБА_2 буде доглядати за нею, однак, на даний час відповідачка зв?язків з нею тривалий час не підтримує, проживає в іншій країні, вона проживає в будинку одна, з 2009 року самостійно утримує житловий будинок, сплачує комунальні послуги та здійснює догляд саду та городу.

В розумінні цивільного процесуального права підставу позову складають власне не норми матеріального права, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін (правова підстава позову), а зазначення фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто юридичних фактів матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини (їх виникнення, зміну, припинення), та докази, на підтвердження зазначених позивачем обставин.

При цьому процесуальне законодавство не вимагає від позивача визначення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню.

Таким чином, позивач зобов`язаний зазначити в позовній заяві про фактичні обставини справи, якими він обґрунтовує свої вимоги, та докази на підтвердження цих вимог.

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З роз`яснень, які викладені в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» убачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суду необхідно встановити: вік позивача, його стан здоров`я та потребу у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірному житлі після укладення договору дарування, тощо.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-202цс15.

З`ясування підстави позову має суттєве значення для встановлення судом фактів матеріально-правового значення для вирішення спору по суті.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила, що ОСОБА_1 уклала зі своєю донькою ОСОБА_2 договір і думала що донька буде утримувати її довічно. Але коли подивилась документ, то побачила, що уклала не договір довічного утримання, а договір дарування. На даний час вона є особою похилого віку, має ряд захворювань та потребує належного догляду. Дане житло є її єдиним житлом, яку вона сама і утримує та сплачує комунальні послуги.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що вона не була присутня при укладенні договорів, однак ОСОБА_1 їй говорила, що думала що уклала із ОСОБА_2 договір довічного утримання, а потім дізналася, що було укладено договори дарування. Після 2014 року донька позивачки ОСОБА_2 перестала приїжджати до матері, проживає у Москві.

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що йому відомо, що ОСОБА_1 у 2009 році подарувала своїй дочці ОСОБА_2 будинок і земельну ділянку, однак, при укладенні договору думала що укладає договір довічного утримання. Останні 10 років донька не спілкується з матір`ю та не допомагає їй.

Суд дійшов висновку про те, що спірні договори дарування нерухомого майна від 26.06.2009 року було укладено внаслідок помилки з боку позивача, а тому їх слід визнати недійсними виходячи з наступного.

Суд враховує вік позивача (68 роки на момент укладення спірних договорів), її поганий стан здоров`я та потребу у зв`язку із цим у догляді і сторонній допомозі; відсутність у позивача іншого житла; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваними договорами дарування дарувальником обдаровуваному та продовження проживання позивача в спірному будинку після укладення договорів дарування.

Судом установлено, що позивач на момент укладення договорів була людиною похилого віку і у зв`язку із цим потребувала догляду, а тому не мала наміру дарувати своє єдине житло відповідачу, вона продовжувала проживати у даному господарстві, а відповідачка ОСОБА_2 останні 10 років там навіть не появлявся, що підтвердили в суді свідки.

Крім того, позивач продовжувала після укладення договорів дарування сплачувати за комунальні послуги, що підтверджується відповідними квитанціями, що також свідчить про її небажання дарувати єдине житло, яким вона користувалася та за яке вона сплачувала комунальні платежі.

Також, відповідачка фактично не користувалася будинком і земельною ділянкою, які були їй подаровані позивачем, оскільки з 2014 року перестала приїжджати та спілкуватись з матір`ю, оскільки проживає в РФ, що підтвердили свідки.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши усі фактичні обставини, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, а також їх достатність та взаємозв`язок, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи ту обставину, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами те, що вона дійсно помилилася щодо правової природи правочинів, оскільки вона фактично мала намір у момент підписання договорів укласти договір довічного утримання, а не договір дарування.

У зв`язку із цим позов підлягає задоволенню, а договори дарування житлового будинку та земельної ділянки слід визнати недійсними, оскільки саме такий спосіб захисту забезпечить ефективне відновлення її порушених прав.

Керуючись ст. ст. 263, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 16, 203, 229, 717, 744 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку укладений 26 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності посвідченої Другою черкаською нотаріальною конторою 11.06.2009 за р.№2-2577, а саме 9/20 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О., та зареєстрований в реєстрі за № 2-2843.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки укладений 26 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності посвідченої Другою черкаською нотаріальною конторою 11.06.2009 за р.№2-2577, що знаходиться за адресою місто Черкаси, вул. Червоноармійська № 202, посвідчений державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О., та зареєстрований в реєстрі за № 2-2845.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №843879 від 20 вересня 2010 року виданий ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки № 7110136700:04:058:0103, загальною площею 0,0385 га.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Головуючий:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Повний текст рішення складений 13.11.2026