Справа № 712/15505/26
Провадження № 2-о/712/279/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
заінтересованої особи ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,
ВСТАНОВИВ:
І. Описова частина
1.1. Стислий зміст заяви та поданих заперечень
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 строком на шість місяців. Просила заборонити йому перебувати в місці її проживання та наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця її проживання (перебування) і роботи.
Заявниця зазначила, що ОСОБА_3 є її співмешканцем і впродовж тривалого часу вчиняє щодо неї фізичне та психологічне насильство, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася до поліції. За її словами, він періодично приходить до її помешкання та на роботу, застосовує до неї фізичну силу і завдає тілесних ушкоджень.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що 18.06.2026 ОСОБА_3 вчинив щодо неї фізичне насильство, а 20.10.2026 - домашнє насильство фізичного та психологічного характеру. Щодо події 18.06.2026 заявниця послалася на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2026 у справі № 712/9020/26. На підтвердження обставин події 20.10.2026 вона додала до заяви довідку поліції та повідомила, що складений за цим фактом протокол про адміністративне правопорушення передано до суду для розгляду у справі № 712/15058/26.
Заінтересована особа ОСОБА_3 заперечень проти вимог ОСОБА_1 до суду не подавав.
1.2. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Заява ОСОБА_1 надійшла 11.11.2026 до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.11.2026 заяву прийнято до провадження та призначено судовий розгляд на 13.11.2026.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги.
Заінтересована особа ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення заяви, запевнивши, що в подальшому не буде вчиняти протиправних дій щодо заявниці.
ІІ. Мотивувальна частина
2.1 Фактичні обставини встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Ці відомості підтверджує довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 1514337-2023 від 10.11.2023. Відомості про особу заявниці також підтверджує картка платника податків від 20.11.2023. Ту саму адресу її проживання зазначено в заяві та в довідці поліції від 26.10.2026.
З довідки Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області від 26.10.2026 вбачається, що 20.10.2026 ОСОБА_1 повідомила поліцію про домашнє насильство з боку ОСОБА_3 . Звернення зареєстровано в єдиному обліку за № 78281. За результатами перевірки поліція зазначила, що 20.10.2026 за місцем проживання заявниці ОСОБА_3 вчинив щодо неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру.
У довідці також зазначено, що 23.10.2026 поліція склала протокол за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, провела оцінку ризиків і винесла терміновий заборонний припис на три доби, яким заборонила вхід до місця проживання постраждалої особи та контакти з нею. 26.10.2026 протокол направлено до Соснівського районного суду м. Черкаси. Наразі справа про адміністративне правопорушення не розглянута.
З матеріалів про адміністративне правопорушення № 712/9020/26 встановлено, ОСОБА_3 , 18.06.2026 близько 23 год 30 хв за адресою АДРЕСА_1 вчинив фізичне насильство стосовно своєї співмешканки ОСОБА_1 . Судом ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2.2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України від 07.12.2017 № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон № 2229) або Законом України від 08.09.2005 № 2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (далі Закон № 2866), на строк від одного до шести місяців.
Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229). Пункти 4, 14 та 17 ст. 1 Закону № 2229 визначають поняття економічного, психологічного та фізичного насильства.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 6, 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229).
Оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229).
Частиною 2 ст. 3 Закону № 2229 визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких колишнє подружжя; особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою.
Стаття 26 Закону № 2229 визначає серед спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, зокрема, обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Справи про домашнє насильство неодноразово були предметом розгляду Верховного Суду.
У справі № 404/5203/19 Верховний Суд у своїй постанові від 19.05.2020, підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій, зазначив, що доводи заінтересованої особи відносно того, що він не набув статусу «кривдника», оскільки не притягувався до відповідальності за вчинення домашнього насильства, попри наявні факти звернень до правоохоронних органів з заявами про вчинення насильства у сім`ї, зареєстрованих у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, не є обґрунтованими, оскільки сам по собі факт того, що особа не притягалась до юридичної відповідальності, не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.
У справі № 754/11171/19 Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 частково не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали, що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, у тому числі через існування декількох відкритих кримінальних проваджень щодо заінтересованої особи за заявами заявниці, але відмовились задовольняти вимогу про встановлення дистанції, на якій особа має триматися від місця перебування заявниці. Верховний Суд зазначив, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом про запобігання домашньому насильству, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.
У справі № 531/352/22 Верховний Суд у своїй постанові від 22.02.2023 виснував, що відповідно до преамбули Закону про запобігання домашньому насильству його мета саме у запобіганні та протидії домашньому насильству. При цьому важливою є і встановлена послідовність двох зазначених завдань. Обмежувальний припис визначений у цьому законі як один з інструментів досягнення відповідних завдань. Його реалізація передбачена як в межах ЦПК України (ч. 8 ст. 26 цього Закону), так і в межах КПК України (ч. 10 ст. 26 цього Закону). Метою реалізації обмежувального припису в межах ЦПК України є саме реалізація тимчасової перестороги, тимчасового заходу захисту на підставі оцінки ризиків здійснення домашнього насильства або його повторення. У випадку застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що між заявницею та її колишнім співмешканцем наявний конфлікт та напружені стосунки, внаслідок чого при безпосередньому контакті ОСОБА_3 не може стримувати свої емоції та належним чином контролювати свою поведінку та дії, що має наслідком відкриту форму психологічного та фізичного насильства. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Заявниця, відчуваючи емоційну невпевненість у своїй безпеці, реальне побоювання спричинення шкоди своєму здоров`ю звернулася до суду із зазначеною заявою.
Отже, оцінюючи в сукупності обставини стосунків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , особливості теперішнього влаштування свого проживання та життєдіяльності, суд доходить висновку, що поведінка ОСОБА_3 відповідає в розумінні положень Закону № 2229 ознакам статусу кривдника відносно заявниці, яка стала жертвою домашнього насильства, і на теперішній час існує висока вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.
Визначаючи пропорційність, легітимність та виправданість застосування забезпечувального припису, про який просить заявниця суд звертає увагу на наступне.
Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі № 753/23624/18 зазначив, що протидія насильству є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Аналіз практики ЄСПЛ стосовно порушеного заявницею питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов`язаним із позитивними обов`язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 ЄКПЛ, а також права на життя згідно ст. 2 та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно ст. 8 ЄКПЛ.
Таким чином, враховуючи усі надані суду докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд, приходить до висновку, що наявні обґрунтовані ризики продовження вчинення заінтересованою особою домашнього насильства щодо заявниці, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису відносно заінтересованої особи ОСОБА_3 , шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків, зокрема, встановлених ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Разом із тим, вирішуючи питання про конкретні заходи обмежувального припису, суд виходить із того, що такий припис є заходом тимчасового захисту, який застосовується на підставі оцінки ризиків та має бути необхідним, пропорційним і придатним до виконання з огляду на обставини справи.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону № 2229-VIII обмежувальний припис може передбачати, зокрема, заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання/перебування постраждалої особи. Водночас застосування такого заходу вимагає, щоб він був чітко визначеним, реалістичним для дотримання та підлягав ефективному контролю.
Як встановлено судом, заінтересована особа проживає неподалік місця роботи заявниці. Вимога заявниці про заборону наближатися до місця роботи ближче 500 метрів є такою, що об`єктивно ускладнює виконання та може створювати ситуацію правової невизначеності щодо того, які дії вважати порушенням припису. Фактично встановлення такої дистанції може призводити до непропорційного обмеження прав заінтересованої особи та до труднощів у практичному забезпеченні виконання припису.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
На підставі викладеного та керуючись .ст. 247,259,263-265,268,350-1,350-6 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису задовольнити частково.
Видати стосовно ОСОБА_3 обмежувальний припис строком на шість місяців з дня ухвалення цього рішення. Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом цього строку наближатися ближче ніж на 300 (триста) метрів до місця проживання ОСОБА_1 - будинку АДРЕСА_1 та місця роботи – будинку АДРЕСА_2 .
В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України).
Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Копії рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити Черкаське районне управління Національної поліції в Черкаській області та Черкаську міську раду для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 13.11.2026.
Найменування учасників справи:
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя В.О. Пономар