ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141473986

Озвучення тимчасово недоступне

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 листопада 2026 рокуСправа № 215/7406/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Турлакової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції, визнання протиправною бездіяльністю та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в якому просить суд встановити наявність компетенції (повноважень) Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради при отриманні заяви від 26.02.26р вх. С-123-П створювати штучні перешкоди для розгляду її на сесії Тернівської районної у місті ради та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати вжити заходи для перерахунку призначеної йому компенсаційної виплати за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі до правової позиції ст. 46 Конституції України.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.08.2026 року адміністративну справу № 215/7406/26 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2026 року адміністративна справа №215/7406/26 передана для розгляду судді Серьогіній О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду доказів сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

11.11.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Стояновського Валерія Володимировича надійшла заява про відвід судді Серьогіної Олени Василівни.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає: «У судді завжди не гаразд з доброзичливістю, увагою, оскільки предмет позову захист соціальних прав. Не можна довіряти судді, який гарантії ст. 46 Конституції України не захищає, не вказує дату підписання позову, не зазначає мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного з посиланням на норми права, не підкорюється п. 1 ст. 4, 8 ЗУ «Про судовий збір», ст. 245, 248 КАСУ тлумаче на свій розсуд, що суперечить його точному змісту та не розуміє спосіб захисту соціальних прав, які до ст. 21 Основного закону є непорушними, тому не здатний винести неупередженого рішення. Суддя помилково вважає, що предметом позову не є захист соціальних прав. Таке свавілля, нелюдність судді при захисті соціальних прав в соціальній державі не припустимо. Довіра до судді відсутня і саме самовідвід судді сприяв би уникненню сумнівів, що до неупередженості суду та виконанню принципу верховенства права і правової визначеності та сприяв виконанню завдання судочинства».

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Серьогіна О.В.) ухвалою від 11 листопада 2026 року визнав заяву ОСОБА_1 в адміністративній справі №215/7406/26 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіної О.В. необґрунтованою; передав заяву про відвід для вирішення по суті у порядку ч.4 ст.40 КАС України іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення питання про відвід судді.

Згідно із протоколом від 12.11.2026 автоматизованого розподілу між суддями, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Серьогіної О.В. передано для розгляду судді Турлаковій Н.В.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши вказану заяву, суд зазначає про таке.

Згідно із частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Згідно із частиною одинадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Частинами першою - другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до частин 1-3 ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

Головна мета відводу - гарантувати безсторонність суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігти будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.

У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі Білуха проти України , заява №33949/02, ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Суд зазначає, що обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та свідчать лише про незгоду заявника з процесуальним рішенням суду, що у відповідності до зазначених вище вимог законодавства, не може бути підставою для відводу.

Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

З огляду на викладене, суд уважає заяву ОСОБА_1 про відвід судді Серьогіної О.В. у справі № 215/7406/26 необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.12 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Згідно із ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Серьогіної О.В. у справі № 215/7406/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції, визнання протиправною бездіяльністю та зобов`язання вчинити певні дії.

Адміністративну справу №215/7406/26 передати для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.В. Турлакова