ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141473753

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 635/2583/24

Провадження № 1-в/635/225/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Зміївського відділу державної виконавчої служби в Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського районного суду Харківської області надійшла заява Зміївського відділу державної виконавчої служби в Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_3 , а саме 1/6 будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву мотивує тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №635/2583/24, виданого 28.11.2025 року Харківським районним судом Харківської області про конфіскацію майна ОСОБА_3 1996 року народження в дохід держави.

08.12.2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

07.05.2026 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої накладений арешт на нерухоме майно боржника, 1/6 будинку, реєстраційний номер 3584664, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , яка згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_3 .

З метою реалізації вказаного об`єкту нерухомого майна 08.05.206 року державним виконавцем направлено вимогу до Зміївської міської ради Харківської області про надання вичерпної інформації щодо складу зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 .

15.05.2026 року було отримано відповідь з Відділу надання адміністративних послуг Зміївської міської ради, відповідно до якої за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована неповнолітня особа ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.05.2026 року на адресу Служби захисту дітей Зміївської міської ради було надіслано запит про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, а саме 1/6 будинку за адресою АДРЕСА_1 .

25.05.2026 року надійшла відповідь на запит, відповідно до якої Служба у справах дітей Зміївської міської ради не може надати дозвіл на примусову реалізацію майна, що належить боржнику ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи викладене вище з метою виконання судового рішення, державний виконавець звернувся до суду з даною заявою.

У судове засідання прокурор, засуджений і державний виконавець не прибули, про дату та час судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку, що не перешкоджає у відповідності до ст.539 КПК України розгляду заяви у їх відсутності.

Враховуючи, що судове засідання відбувалося у відсутності сторін,

Вивчивши матеріали заяви та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 14 ч. 1ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Судом встановлено, що вироком Харківського районного суду Харківської області від 28.10.2025 ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі із конфіскацією належного йому майна.

28.11.2025 року Харківським районним судом Харківської області було видано виконавчий лист №635/2583/24 від 28.11.2025 року стосовно засудженого ОСОБА_3 щодо конфіскації усього належного йому майна в дохід держави.

Згідно п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішення суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 18 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Частиною 3 ст. 535 КПК України передбачено, що у разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 50 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Згідно ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, відмовлятися від належних дитині майнових прав, зобов`язуватися від імені дитини порукою чи видавати письмові зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.06.2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Отже, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25.11. 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10.10.2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

У постанові від 26.10.2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти. У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.

Під час розгляду подання ( заяви) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші.

Як вбачається з матеріалів справи 25.05.2026 Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області повідомила державного виконавця про неможливість надання дозволу на реалізацію майна, що належить боржнику ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини. Отже з урахування практики Європейського суду з прав людини, слід дійти висновку, що в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати приватні інтереси.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, надання дозволу державному виконавцю на примусову реалізацію частини житлового будинку, яка фактично не виділена, призведе до фактичного виселення із житла малолітньої дитини, право користування на яке офіційно зареєстровано за нею, та фактично буде підставою для позбавлення права на житло, буде суперечити інтересам малолітньої дитини та стратегічному загальнонаціональному пріоритету, закріпленому в Законі України «Про охорону дитинства», у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання Зміївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про надання дозволу на примусову реалізацію майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , а саме 1/6 будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення 7-денного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1