Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/3322/26
Провадження № 2-о/935/102/26
РІШЕННЯ
Іменем України
12 листопада 2026 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Щербаченко І.В., за участю секретаря судового засідання Кумечко С.М., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи Василевської О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коростишів Житомирської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо її колишнього чоловіка ОСОБА_3 .
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що є власницею 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому окрім заявниці також проживають її неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Власником іншої 1/2 частини даного житлового будинку є колишній чоловік заявниці ОСОБА_3 , який час від часу приходить за місцем проживання заявниці та неповнолітніх дітей, однак фактичного там не проживає. Так, протягом останній років, ОСОБА_1 постійно перебуває у напрузі та страху, оскільки її чоловік ОСОБА_3 систематично зловживає алкогольними напоями та приходячи до будинку, чинить відносно неї домашнє насильство, ображає словами брутальної лайки, руйнує в будинку майно, влаштовує сварки, що відбувається на очах у неповнолітніх дітей, заявниця боїться перебувати вдома сама, переживає за своє життя і здоров`я, оскільки такі протиправні дії ОСОБА_3 носять характер, що прямо загрожує життю та здоров"ю заявника. ОСОБА_1 неодноразово зверталася за захистом до правоохоронних органів проте, це не дає жодного результату. ОСОБА_3 не змінив своєї поведінки, йому виносились офіційні попередження про недопустимість вчинення домашнього насильства, 3 ним проводились профілактично-роз`яснювальні бесіди, він притягався до адміністративної відповідальності, але це не спричинило бажаного результату та не припинило насильство, яке виражається як в моральному та психологічному тиску на заявницю так і намаганням спричинити умисні тілесні ушкодження. Факт вчинення відносно ОСОБА_1 протиправних дій з боку ОСОБА_3 неодноразово був зафіксований останньою на відеокамеру мобільного телефону, оскільки під час таких неадекватних дій з боку ОСОБА_3 остання боялася за своє життя та здоров`я. Окрім того, вчинення протиправних насильницьких дій з боку ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 підтверджується наступними наданими доказами по справі: за Постановою Коростишівського районного суду у справі 935/3431/24 від 03.02.2025, Постановою Коростишівського районного суду у справі 935/562/26 від 08.06.2026, Постановою Коростишівського районного суду у справі 935/980/26 від 24.04.2026. На даний час в Коростишівському районному суді Житомирської області перебувають матеріали адміністративних проваджень у справі за № 935/3271/26 (головуючий суддя Щербаченко І.В.) та № 935/3139/26 (головуючий суддя Василенко Р.О.) щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.2 ст. 173-1 КУпАП, а саме: про вчинення домашнього насильства останнім щодо ОСОБА_1 , рішення по яким на даний час ще не прийнято. Тому просить: заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживати та наближатись на відстань 0,5 км. до місця проживання ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею у тому числі вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 12.11.2026 відкрито провадження та призначено судове засідання.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні доводи заяви підтримала, з мотивів, наведених в ній.
Представник заявника ОСОБА_2 у судовому засіданні просив суд заяву про видачу обмежувального припису задовольнити з підстав, наведених у ній.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 проживає в м. Житомир, враховуючи наявний обмежувальний припис, ОСОБА_1 сама провокує ОСОБА_3 .
Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали заяви дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2ст. 12 ЦПК).
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом в ході розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_3 є колишнім чоловіком ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 28.07.2021, згідно якого шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
ОСОБА_3 є співвласником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, який належить йому на праві спільної часткової власності .
Місцем реєстрації ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 .
На підтвердження наведених обставин, щодо вчинення домашнього насильства, заявницею долучено до матеріалів справи копії постанов, які досліджені судом а саме: Постанова Коростишівського районного суду у справі 935/3431/24 від 03.02.2025, Постанова Коростишівського районного суду у справі 935/562/26 від 08.06.2026, згідно якої якої ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-1 КУпАП, Постановою Коростишівського районного суду у справі 935/980/26 від 24.04.2026. На даний час в Коростишівському районному суді Житомирської області перебувають матеріали адміністративних проваджень у справі за № 935/3271/26 (головуючий суддя Щербаченко І.В.) та № 935/3139/26 (головуючий суддя Василенко Р.О.) щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.2 ст. 173-1 КУпАП, а саме: про вчинення домашнього насильства останнім щодо ОСОБА_1 , рішення по яким на даний час ще не прийнято.
Згідно п. 3, 6, 7, 8, 14, 17 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Статтею 26 цього ж Закону визначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:
1) постраждала особа або її представник;2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;
3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.
Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.
Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.
Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.
Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім`ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно ст.350-6ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Уразі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців. Обмежувальний припис, виданий судом стосовно особи, яка на момент винесення рішення суду не досягла вісімнадцятирічного віку, не може обмежувати право проживання (перебування) цієї особи у місці свого постійного проживання (перебування) Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Отже, Закон визначає, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Вирішуючи питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису, суд оцінює та приймає до уваги форми домашнього насильства яким піддавався заявник та оцінює ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
З наведених доказів судом встановлено, що поведінка кривдника по відношенню до заявниці є агресивною та спричиняє їй психологічні та моральні страждання. Характер такої поведінки, незважаючи на заходи вжиті органами, належних результатів не дали.
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального ОСОБА_3 належним чином обґрунтувала свої вимоги, зокрема тим, що заінтересована особа вчиняє щодо неї психологічне насильство, фізичне насильство, що підтверджується долученими до справи доказами, у зв`язку з чим є висока ймовірність в майбутньому проявів домашнього насильства.
Надані суду докази, безпосередньо стосуються ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, тобто стосуються обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, свідчить про те, що існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованою.
Суд погоджується з доводами заявниці про те, що саме запропонований спосіб та вид обмежень забезпечить її ефективний захист, оскільки, серед іншого, стосується безпосереднього місця проживання заявниці.
Суд також виходить з того, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Водночас, Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи».
Частиною 1 ст. 270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права (рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також, суд виходячи з характеру встановлених обставин справи, дійшов висновку, що строк дії обмежувального припису щодо вжиття заходів та заборон на 6 (шість) місяців буде достатнім у цій ситуації.
Отже, у вказаній справі за допомогою належних та допустимих доказів встановлено наявність відповідних ризиків та підстави видачі обмежувального припису, а тому суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.3 ст.350-5 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,
ухвалив:
Заяву задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та вжити наступні заходи та заборони строком на 6 (шість) місяців з моменту ухвалення рішення:
1) Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживати та наближатись на відстань 0,5 км. до місця проживання ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 строком на 6 місяців.
2) Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею у тому числі вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце реєстрації та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя І. В. Щербаченко