ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року
м. Черкаси
Справа № 692/943/25
Провадження № 22-ц/821/1509/26
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря: Широкової Г.К.
учасники справи:
позивач: Фермерське господарство «Удача»,
представник позивача : адвокат Новіков Михайло Володимирович,
відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Бандура», Драбівська селищна рада , Приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Бірюк Олег Васильович,
представник ОСОБА_1 : адвокат Міщенко Сергій Валентинович,
представник ФГ «Бандура»: адвокат Гарбазей Дмитро Олександрович,
представник Драбівської селищної ради: Куць Микола Миколайович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційні скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Міщенка Сергія Валентиновича, представника Драбівської селищної ради – Куць Миколи Миколайовича на окрему ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року (постановлену в приміщенні Драбівського районного суду Черкаської області під головуванням судді Чепурного О.П.) у справі за позовом Фермерського господарства «Удача» до ОСОБА_1 , Драбівської селищної ради, Фермерського господарства «Бандура», приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Бірюка Олега Васильовича про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -
в с т а н о в и в :
У липні 2025 року ФГ «Удача» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Драбівської селищної ради, ФГ «Бандура», Приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Бірюка О. В. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
11 травня 2026 року Драбівським районним судом Черкаської області постановлено окрему ухвалу, якою вирішено надати Драбівській селищній раді строк для вжиття заходів щодо усунення виявлених при розгляді справи порушень - три місяці з дня оголошення даної ухвали.
Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що рішенням суду у цивільній справі № 692/943/25 було встановлено порушення норм статей 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» в частині ігнорування переходу прав та обов`язків права оренди землі до фермерського господарства. Дані порушення та їх наслідки у виді переходу прав до спадкоємця ОСОБА_1 та здачу земельної ділянки, яка належить на даний час Драбівській селищній раді, орендарю Фермерському господарству «Бандура» за договором суборенди, підлягають усуненню власником землі Драбівською селищною радою шляхом звернення з відповідним позовом до суду.
За висновками суду, характер виявлених порушень свідчить про неможливість їх усунення без звернення до суду. Час достатній для вжиття таких заходів, на думку суду, достатній у три місяця.
В апеляційній скарзі, поданій 25 травня 2026 року через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 – адвокат Міщенко С.В., вважаючи оскаржувану ухвалу суду необгрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати окрему ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що передача ОСОБА_2 спірної земельної ділянки в суборенду ФГ «Удача» беззаперечно свідчить про те, що ця земельна ділянка в розумінні ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» не є і ніколи не була ні ФГ «Удача», ні ФГ «Удача-1», а її користувачем на правах оренди, за погодженням з власником, був за життя виключно ОСОБА_2 , як фізична особа, правонаступником якого є ОСОБА_1 , оскільки ця земельна ділянка в установленому законом порядку в оренду ФГ «Удача» чи ФГ «Удача-1» набута не була.
Звертає увагу суду, що протягом періоду дії договору суборенди № 1 від 13.03.2015 і до припинення 24.09.2024 у ФГ «Удача» права суборенди, ні зі сторони ФГ «Удача», ні зі сторони ФГ «Удача-1» не пред`являлися претензії чи позовні вимоги до ОСОБА_2 або до його правонаступника щодо правомочності цих правочинів і наявності права користування цією землею з інших підстав ніж укладений з позивачем договір суборенди.
Вказує, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину набув в порядку спадкування право оренди на спірну земельну ділянку та за згодою Драбівської селищної ради уклав із ФГ «Бандура» 21.06.2025 договір суборенди.
Вважає протиправними і такими, що не відповідають обставинам справи посилання суду першої інстанції на те, що всі права та обов`язки орендаря по договору оренди землі від 30.09.2014 перейшли до ФГ «Удача» разом з правами від ФГ «Удача-1» після припинення його діяльності шляхом приєднання, а також, що рішенням Драбівської селищної ради від 21.05.2021 №9-174/VІІ та внесених на його підставі змін до договору в частині орендної плати та строку його дії, були укладені не з дійсною стороною договору, а з ОСОБА_2 .
Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що ОСОБА_1 та його правопопередник і спадкодавець ОСОБА_2 на праві оренди відкрито володіють спірною земельною ділянкою з 2014 року.
Вважає, що оскаржувана ухвала є втручанням суду у мирне володіння майном і проявом неналежного втручання, що є самостійною підставою для її скасування.
В апеляційній скарзі, поданій 26 травня 2026 року через систему «Електронний суд», представник Драбівської селищної ради – Куць М.М., вважаючи оскаржувану ухвалу суду незаконною, просив суд скасувати окрему ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у винесенні окремої ухвали щодо Драбівської селищної ради.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що окрема ухвала не може підміняти вирішення спору про право та не може містити обов`язковість висновків щодо прав та обов`язків осіб, які не встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.
Вказує, що право на звернення до суду є диспозитивним, а не обов`язком органу місцевого самоврядування.
Суд не вправі підміняти дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування щодо визначення способу захисту.
Суд фактично поставив у вину Драбівській селищній раді укладення додаткової угоди від 02.06.2021 із ОСОБА_2 , однак такі висновки виходять за межі предмету розгляду окремої ухвали та фактично є передчасним вирішенням спору щодо прав та обов`язків інших осіб.
Судом не встановлено умисних чи протиправних дій Драбівської селищної ради.
Вважає, що при укладенні додаткової угоди від 02.06.2021 , Драбівська селищна рада діяла відповідно до вимог закону та офіційних відомостей державного реєстру, тому відсутні правові підстави вважати іншою стороною договору особу, не зазначену у державному реєстрі.
Вказує, що суд фактично встановив незаконність набуття спадкових прав ОСОБА_1 , незаконність передачі земельної ділянки в суборенду ФГ «Бандура» та зобов`язав Драбівську селищну раду звернутися до суду з відповідними вимогами.
Таким чином, суд фактично сформував висновки щодо незаконності правочинів та прав третіх осіб поза межами вирішення заявлених позовних вимог.
Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та втрутився у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування і суд не наділений повноваженнями зобов`язувати орган місцевого самоврядування здійснювати представництво інтересів у суді у конкретний спосіб.
Крім того, судом не враховано відсутність державної реєстрації переходу права оренди до ФГ «Удача».
На переконання скаржника, окрема ухвала грунтується на припущеннях.
Суд дійшов висновку, що внаслідок дій Драбівської селищної ради земельна ділянка була передана в суборенду особою, яка не мала на це право.
Разом з тим, висновки окремої ухвали суперечать резолютивній частині рішення у справі, так як у задоволенні позову про визнання недійсним договору суборенди відмовлено, суд не визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину, а державна реєстрація права оренди за спадкоємцем ОСОБА_1 не скасована.
Вказує, що окрема ухвала постановляється у випадку очевидних та встановлених порушень законодавства, однак у даному випадку між сторонами існує складний спір щодо переходу права оренди земельної ділянки, правонаступництва ФГ та наслідків укладення додаткових угод.
Сам факт існування різних правових позицій щодо тлумачення законодавства не свідчить про наявність порушень з боку органу місцевого самоврядування.
Вважає, що Драбівська селищна рада при укладенні договору суборенди від 01.04.2015 діяла у межах наданих законом повноважень та відповідно до офіційних відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 16 червня 2026 року, представник ФГ «Бандура» - адвокат Гарбазей Д.О. вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 такими, що підлягають до задоволення, а окрему ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року такою, що підлягає до скасування у зв`язку із її необгрунтованістю та безпідставністю.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 23 червня 2026 року, представник ФГ «Бандура» - адвокат Гарбазей Д.О. просив апеляційну скаргу Драбівської селищної ради задовільнити, а окрему ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року скасувати, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, а оскаржувана ухвала є необгрунтованою та незаконною.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість окремої ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням суду у цивільній справі № 692/943/25 було встановлено порушення норм статей 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» в частині ігнорування переходу прав та обов`язків права оренди землі до фермерського господарства, дані порушення та їх наслідки у виді переходу прав до спадкоємця ОСОБА_1 та здачу земельної ділянки, яка належить на даний час Драбівській селищній раді, орендарю Фермерському господарству «Бандура» за договором суборенди, підлягають усуненню власником землі Драбівською селищною радою шляхом звернення з відповідним позовом до суду. Характер виявлених порушень свідчить про неможливість їх усунення без звернення до суду. Час достатній для вжиття таких заходів, на думку суду, достатній у три місяці.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Згідно з частиною другою статті 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Тлумачення частини першої статті 262 ЦПК України свідчить, що суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо під час вирішення спору встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності.
Згідно з ч. 5 ст. 262 ЦПК України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі, його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.
Виходячи із змісту наведених норм, підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.
Отже, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад порушення.
Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для постановлення окремої ухвали немає.
Окрема ухвала має містити дійсні причини та умови, які сприяли порушенню саме матеріального або процесуального закону.
Окрема ухвала як форма реагування на виявлені порушення вимог законодавства та інструмент для їх усунення має бути законною і обґрунтованою, відповідати вимогам судового рішення (частини перша-третя статті 263 ЦПК України).
Окрема ухвала повинна бути належно мотивованою і може бути постановлена тільки на підставі перевірених у суді доказів.
Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення, або запобігти їх повторенню (частина шоста статті 262 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що «постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року у справі №761/32388/13-ц (провадження №61-3251св18) зазначено, що «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали, суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».
Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №755/15473/20.
У постанові від 25 червня 2025 року у справі № 873/223/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував, що окремі ухвали є засобом зміцнення законності та правопорядку, сприяють усуненню недоліків у діяльності державних органів, громадських організацій і посадових осіб, запобігають вчиненню злочинів та інших правопорушень, впливають на формування у громадян поваги до права та становлять важливу частину діяльності судів.
Відтак окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Вона може бути постановлена лише, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи було встановлене відповідне правопорушення. Суд не здійснює юридичну кваліфікацію правопорушення, хоча в окремій ухвалі може зазначити, елементи якого складу правопорушення потрібно перевірити.
Ураховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону (постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі № 160/980/24, від 25 січня 2019 року у справі № 822/1832/18 тощо).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 січня 2026 року у справі № 490/10876/23 зазначила, що за своєю правовою природою окрема ухвала суду є особливим видом судового рішення, за допомогою якого реалізується процесуальний механізм фіксації судом виявлених під час судового розгляду справи порушень закону (законодавства) чи недоліків у діяльності відповідних суб`єктів з метою доведення їх до відома уповноважених органів задля їх усунення та недопущення в майбутньому.
Із матеріалів справи вбачається, що на час розгляду цивільної справи №692/943/25, власником земельної ділянки площею 65,2243 га з кадастровим номером 7120655100:02:002:1316, яка розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області, є Драбівська селищна рада.
Дана обставина не спростована учасниками справи.
Під час розгляду даної справи по суті судом першої інстанції було встановлено, що всі права та обов`язки орендаря по договору оренди земельної ділянки від 30.09.2014, перейшли до ФГ «Удача» разом з правами від ФГ «Удача-1» після припинення його діяльності шляхом приєднання. Драбівська селищна рада є стороною договору і власником земельної ділянки з кадастровим номером 7120655100:02:002:1316, цільове призначення для ведення фермерського господарства. Рішенням Драбівської селищної ради від 21.05.2021 № 9-174/VІІ було вирішено внести зміни до вказаного договору в частині орендної плати та строку його дії. Проте, такі зміни були укладені не з дійсною стороною договору, а з ОСОБА_2 . В подальшому, відсутність вірно визначеної сторони у договорі та продовження з такою стороною строків договору мало наслідком те, що після смерті ОСОБА_2 майнові права на оренду землі перейшли його спадкоємцю ОСОБА_1 , яким вказана земельна ділянка передана у суборенду ФГ «Бандура» за договором суборенди землі.
Таким чином, виникла ситуація, коли через укладення не уповноваженою на те особою, договір оренди землі було продовжено, права на оренду успадковані, а земельна ділянка передана у суборенду особою, яка не має на неї прав. Драбівській селищній раді, як власнику землі, належить право захисту правомірного користування її земельними ділянками, в тому числі і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120655100:02:002:1316.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України, органи місцевого самоврядування здійснюють управління земельними ресурсами в межах своїх повноважень.
Згідно пунктів 34 та 34-1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 12 ЗК України вирішення питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад, до відання яких належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель.
Пунктом 10 частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.
Отже, відповідно до чинного законодавства України, саме органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) є розпорядниками земель комунальної власності та зобов`язані здійснювати контроль за їх використанням і забезпечувати захист прав громади, зокрема звернення до суду із відповідними позовами.
Враховуючи вищенаведені норми права та встановлені обставини у даній справі, зокрема, встановлення порушення ст.ст. 7,8 Закону України «Про фермерське господарство» в частині ігнорування переходу прав та обов`язків права оренди землі до ФГ, дані порушення та їх наслідки у виді переходу прав до спадкоємця ОСОБА_1 та здачу спірної земельної ділянки, належної Драбівській селищній раді, орендарю ФГ «Бандура» за договором суборенди, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вказані порушення підлягають усуненню власником земельної ділянки – Драбівською селищною радою.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції чітко визначив норми права, вимоги яких порушено, зміст і характер таких порушень, що повністю узгоджується з підходом, сформульованим у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №911/961/17, від 04 травня 2018 року у справах №922/3997/15 та №922/1733/17, згідно з якими просте констатування фактів порушення без зазначення конкретних положень закону є неприпустимим.
Крім того, судом першої інстанції було належно обґрунтовано необхідність реагування у формі окремої ухвали, з огляду на те, що встановлені порушення стосуються суспільно значимої сфери, розпорядження землями державної власності, і які створили умови для виникнення судового спору у даній справі.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що характер і зміст виявлених порушень вимагають вчинення дій, зокрема, звернення до суду, з метою усунення причин і умов, що сприяли їх виникненню.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи окрему ухвалу, діяв законно, обґрунтовано, в межах своїх повноважень та з дотриманням вимог процесуального закону, а окрема ухвала є належним і необхідним засобом судового реагування на виявлені порушення законності, відповідає завданням цивільного судочинства та сприяє зміцненню правопорядку в сфері земельних відносин.
Доводи апеляційної скарги Драбівської селищної ради, що окрема ухвала не може підміняти вирішення спору про право та не може містити обов`язковість висновків щодо прав та обов`язків осіб, які не встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, відхиляються колегією суддів, оскільки винесення окремої ухвали не пов`язане з безпосереднім вирішенням судового спору по суті, не впливає на кінцевий результат його вирішення та є самостійним процесуальним засобом реагування суду на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли їх вчиненню.
Безпідставними є посилання Драбівської селищної ради на те, що висновки суду виходять за межі предмету розгляду окремої ухвали та фактично є передчасним вирішенням спору щодо прав та обов`язків інших осіб, оскільки підставою винесення оскаржуваної ухвали були встановлені судом порушення ст.ст. 7,8 Закону України «Про фермерське господарство», перехід прав та обов`язків права оренди до спадкоємця ОСОБА_1 та здача земельної ділянки в суборенду.
Також є необгрунтованими і посилання Драбівської селищної ради на те, що висновки окремої ухвали суперечать резолютивній частині рішення у справі, так як у задоволенні позову про визнання недійсним договору суборенди відмовлено, суд не визнав свідоцтво про право на спадщину недійсним , а державна реєстрація права оренди за спадкоємцем ОСОБА_1 не скасована, оскільки підставою для відмови у задоволенні позову ФГ «Удача» стало те, що права цього фермерського господарства на спірну земельну ділянку не порушені.
Доводи представника ОСОБА_1 – адвоката Міщенка С.В., що передача ОСОБА_2 спірної земельної ділянки в суборенду ФГ «Удача» беззаперечно свідчать про те, що ця земельна ділянка в розумінні ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» не є і ніколи не була ні ФГ «Удача», ні ФГ «Удача-1», а її користувачем на правах оренди, за погодженням з власником, був за життя виключно ОСОБА_2 , як фізична особа, правонаступником якого є ОСОБА_1 , оскільки ця земельна ділянка в установленому законом порядку в оренду ФГ «Удача» чи ФГ «Удача-1» набута не була, відхиляються колегією суддів, оскільки нормами Закону України «Про фермерське господарство» запроваджений чіткий механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте, останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.
Аналіз положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» свідчить про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу, обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).
Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Міщенка С.В. на окрему ухвалу по своїй суті є аналогічними доводам апеляційної скарги на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року, яким колегією суддів надана оцінка при апеляційному перегляді даного рішення, вони не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, –
у х в а л и в :
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Міщенка Сергія Валентиновича, представника Драбівської селищної ради – Куць Миколи Миколайовича - залишити без задоволення.
Окрему ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Ю.В. Сіренко
/повний текст постанови суду виготовлений 13 листопада 2026 року/