КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження:
22-ц/824/16157/2026 Доповідач - Кафідова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 761/26048/24
12 листопада 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Д`яченко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Левицької Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Приватного акціонерного товариства «Юридична практика» про захист честі, гідності та ділової репутації,
в с т а н о в и в:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати недостовірною інформацію, що була повідомлена 04 липня 2024 року головою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі- АРМА) ОСОБА_2 під час круглого столу «EU-UA»: назрілі євроінтеграційні зміни в підходах до управління арештованими активами», організованого видавництвом «Юридична практика» щодо ОСОБА_1 та його дружини з приводу наявності в них тісних стосунків з кремлівською верхівкою та перебування дружини ОСОБА_3 племінницею дружини ОСОБА_4 ;
- зобов`язати АРМА та Приватне акціонерне товариство «Юридична практика» спростувати недостовірну інформацію, що була повідомлена ІНФОРМАЦІЯ_1 головою ОСОБА_5 під час круглого столу «EU-UA»: назрілі євроінтеграційні зміни в підходах до управління арештованими активами», організованого видавництвом «Юридична практика» щодо ОСОБА_1 та його дружини з приводу наявності в них тісних стосунків з кремлівською верхівкою та перебування дружини ОСОБА_3 племінницею ОСОБА_6 через його дружину шляхом публічного спростування головою ОСОБА_5 зазначеної інформації з розміщенням на інформаційних ресурсах видавництва «Юридична практика»(веб-сайт, сторінці фейсбук, ютуб-каналі) не пізніше п`ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду за даним позовом законної сили;
- стягнути з АРМА на його користь на відшкодування моральної шкоди 1 (одну) гривню; стягнути з АРМА та Приватного акціонерного товариства «Юридична практика» судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 липня 2024 року видавництвом «Юридична практика» було проведено круглий стіл «EU-UA: назрілі євроінтеграційні зміни в підходах до управління арештованими активами», де спікерами, окрім інших, була голова АРМА ОСОБА_7 .
Це був відкритий онлайн-захід з метою доведення інформації для широкої аудиторії, у тому числі шляхом трансляції в подальшому на інформаційних ресурсах «Юридична практика», у тому числі на каналі YouTube, з метою поширення та доведення інформації ще більшій аудиторії. Зазначена трансляція розміщена на вебпорталі ІНФОРМАЦІЯ_4, в публікації інформації фейсбук-сторінці на ІНФОРМАЦІЯ_3, ютуб-каналі https:// ІНФОРМАЦІЯ_2 , де кожен охочий може ознайомитися й переглянути відповідний запис круглого столу, що таким чином призводить до розповсюдження інформації великому за чисельністю колу осіб.
Як зауважує позивач, відповідно до відеозапису круглого столу вбачається, що спікером- головою АРМА ОСОБА_5 було заявлено недостовірну інформацію відносно ОСОБА_3 та його дружини наступного змісту: «Ви знаєте, що у засобах масової інформації нещодавно просто взірвалася тема передачі в управління арештованого активу торгового центру Гулівер. Величезний торговий центр. Я маю, до речі, сказати про те, що насправді власники мають відношення до ОСОБА_3 , дружина якого і він сам мають, зокрема, тісні стосунки, на жаль, з кремлівською верхівкою. Його дружина є племінницею, ееее, дружини ОСОБА_4 , здається, але це все свідчить про те, які є сплетіння корупційні, коріння і т.д.». Інформацію головою АРМАОСОБА_14 заявлено відносно ОСОБА_3 та йогодружини. Оскільки інформація відносно того, хто є дружиною ОСОБА_3 , є загальнодоступною, то необмеженому колу осіб зрозуміло, що мова йде про ОСОБА_8. Головою ОСОБА_5 , яка є представником державного органу й посадовою особою АРМА, надано інформацію необмеженому колу осіб під час проведення круглого столу.
Позивач вказує, що заявлена головою ОСОБА_5 інформація не відповідає дійсності та її викладення у широкі маси населення представником державного органу на офіційному заході щодо діяльності АРМА негативно впливає на ділову репутацію ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_8 , оскільки з урахуванням військової агресії зі сторони РФ на території України будь-яка причетність до РФ є практично руйнівною для кар`єри та життя в Україні, а так як ця інформація не відповідає дійсності, то заявлені фактичні твердження призводять до повного руйнування життя та кар`єри позивача та його дружини в результаті поширення головою АРМА ОСОБА_2 недостовірної інформації.
Поширення такої інформації відповідачем порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_9 , дискредитує їх в очах широкого загалу, вказує на наявність, нібито, родинних стосунків з представниками керівного складу РФ, що призводить до негативного ставлення суспільства до позивача та його сім`ї, висвітлення позивача та членів його сім`ї з точки зору загальноприйнятих у суспільстві уявлень про добро і зло у взаємозв`язку з ворогом, може породжувати негативне ставлення до їх якостей як людей, громадян, бізнесменів. Поширення інформації, яка є недостовірною, створює та принижує діяльність позивача та його дружини з боку громадськості та суспільства й негативно впливає на їх бізнес та ділову репутацію, породжує сумніви щодо дотримання ними моральних правових норм, завдає їм значних моральних страждань.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2025 року заяву представника позивача Горкуші В.В. про відмову від частини позовних вимог задоволено. Закрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Приватного акціонерного товариства «Юридична практика» про захист честі, гідності та ділової репутації, в частині позовних вимог про зобов`язання Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Приватне акціонерне товариство «Юридична практика» спростувати недостовірну інформацію, що була повідомлена ІНФОРМАЦІЯ_1 головою АРМА ОСОБА_5 під час круглого столу «EU-UA»: назрілі євроінтеграційні зміни в підходах до управління арештованими активами», організованого видавництвом «Юридична практика» щодо ОСОБА_1 та його дружини з приводу наявності в них тісних стосунків з кремлівською верхівкою та перебування дружини ОСОБА_3 племінницею ОСОБА_6 через його дружину шляхом публічного спростування головою ОСОБА_5 зазначеної інформації з розміщенням на інформаційних ресурсах видавництва «Юридична практика» (веб-сайт, сторінці фейсбук, ютуб-каналі) не пізніше п`ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду за даним позовом законної сили; стягнення з Приватного акціонерного товариства «Юридична практика» судових витрат.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до АРМА, Приватного акціонерного товариства «Юридична практика» про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено.
Визнано недостовірною інформацію, що була повідомлена 04 липня 2024 року головою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ОСОБА_2 під час круглого столу «EU-UA»: назрілі євроінтеграційні зміни в підходах до управління арештованими активами», організованого видавництвом «Юридична практика» щодо ОСОБА_1 та його дружини з приводу наявності в них тісних стосунків з кремлівською верхівкою та перебування дружини ОСОБА_3 племінницею дружини ОСОБА_4 .
Стягнуто з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 (одну) гривню.
Стягнуто з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 391,36 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи доведено розповсюдження головою АРМА ОСОБА_5 як представником державної установи та посадовою особою АРМА відповідної недостовірної інформації, тягар доведеності достовірності повідомленої інформації, що ОСОБА_11 та його дружина «мають, зокрема, тісні стосунки, на жаль, з кремлівською верхівкою. Його дружина є племінницею дружини ОСОБА_12 », покладається саме на особу, яка повідомила цю інформацію - голову АРМА
ОСОБА_13 поширеної інформації підтверджується тим, що станом на дату розповсюдження вищезазначеної інформації доказів про достовірність такої інформації відповідачем-1 суду не надано. Наявність родинних стосунків та тісних контактів повинна бути підтвердженою відповідними доказами. Отже, інформація щодо ОСОБА_1 та його дружини з приводу наявності в них тісних стосунків з кремлівською верхівкою та перебування дружини ОСОБА_3 племінницею дружини ОСОБА_4 , не відповідає дійсності, відтак є недостовірною.
Доводи сторони відповідача-1 про те, що позивач є публічною особою, а тому межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, ніж до окремої пересічної особи, в даному випадку жодним чином не спростовують обставини, що вищевказана інформація, поширена головою ОСОБА_5 , є фактичними твердженнями, висловлюваннями і мають бути підтверджені при розгляді справ вказаної категорії доказами в розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України та не можуть бути поширені необмеженому колу осіб без наявності таких доказів.
Відповідач-1, всупереч вимогам частини 3 статті 12 ЦПК України, не надав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що поширена ним про позивача інформація відповідала принципу достовірності, була перевірена і не була спрямована на посягання на особисті немайнові права позивача.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 13 серпня 2026 року АРМА подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29.05.2026 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що рішення є таким, що не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а також неповному дослідженні доказів і встановленні обставин у справі.
Висновок суду щодо наявних підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації є помилковим та необґрунтованим. Суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи АРМА про відсутність належних та допустимих доказів, а поширена інформація про ОСОБА_1 не виходить за рамки суспільної моралі, висловлена у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей та не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації, а також те, що інформація є оціночним судженням, а не фактичним твердженням.
Відповідно до правил українського правопису та лінгвістичних стандартів, слово «здається» є модальним маркером гіпотетичності. Воно вказує на те, що мовець не стверджує про наявність об`єктивного факту, а лише висловлює свій погляд на події. Оскільки висловлювання має характер припущення, воно є класичним оціночним судженням у розумінні статті 30 Закону України «Про інформацію». Використання вставної конструкції «на жаль» безпосередньо вказує на вираження суб`єктивного емоційного ставлення (жалю, незадоволення, оцінки) мовця до інформації, що озвучується. Це відображає внутрішнє психо-емоційне сприйняття оратора, яке неможливо перевірити на предмет відповідності дійсності. Наявність емоційного забарвлення та вираження особистого відношення повністю виключає кваліфікацію цієї фрази як поширення недостовірної фактичної інформації.
Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на лінгвістичну структуру виступу та проігнорував наявність граматичних і стилістичних засобів оціночних суджень (вставних слів «на жаль» та «здається»). Наявність цих маркерів у тексті промови свідчить про те, що оспорювана інформація є критикою, суб`єктивною думкою та припущенням мовця. Оскільки оціночні судження не містять фактичних даних, вони не можуть бути визнані недостовірними, що є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові.
Додатково звертає увагу, що інформація, яку було проговорено Головою АРМА ОСОБА_5 під час проведення круглого столу, була поширена у засобах масової інформації та мережі Інтернет задовго до її виступу.
У вересні 2026 року представника ОСОБА_1 - адвокат Горкуша В. В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання з`явився представник Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ОСОБА_15., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Горкуша В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Приватного акціонерного товариства «Юридична практика» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена адресату 14.09.2026.
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 04 липня 2024 року видавництвом «Юридична практика» було проведено круглий стіл «EU-UA: назрілі євроінтеграційні зміни в підходах до управління арештованими активами», де спікерами, окрім інших, була голова АРМА ОСОБА_7 . Це був відкритий онлайн-захід з метою доведення інформації для широкої аудиторії, у тому числі шляхом трансляції, розміщеної на вебпорталі ІНФОРМАЦІЯ_5, на каналі YouTube, з метою поширення та доведення інформації ще більшій аудиторії.
Під час проведення круглого столу спікером - головою АРМА ОСОБА_5 було заявлено недостовірну інформацію відносно ОСОБА_3 та його дружини наступного змісту: «Ви знаєте, що у засобах масової інформації нещодавно просто взірвалася тема передачі в управління арештованого активу торгового центру Гулівер. Величезний торговий центр. Я маю, до речі, сказати про те, що насправді власники мають відношення до ОСОБА_3 , дружина якого і він сам мають, зокрема, тісні стосунки, на жаль, з кремлівською верхівкою. Його дружина є племінницею, ееее, дружини ОСОБА_12 , здається, але це все свідчить про те, які є сплетіння корупційні, коріння і т.д.» (стенограма запису проміжку відеозапису 18:09-18:46).
Так, статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно приписів статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб- на свій вибір.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У відповідності до положень статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.
Відповідно до частин першої та другої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Відповідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загально прийнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб- підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя (стаття 2 Закону України «Про інформацію»).
За змістом частин першої та другої статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Положеннями статті 30 вказаного Закону визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. При цьому, не містить оціночних суджень інформація, яка стосується конкретних подій, конкретної особи та подається як вже установлений факт.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши зміст висловлювань, які є предметом розгляду у цій справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у них міститься інформація, яка за своїм змістом є фактичною, підлягає перевірці на предмет її відповідності дійсності та не має характеру суто оціночних суджень.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували дійсність поширеної головою ОСОБА_5 під час круглого столу «EU-UA» інформації щодо ОСОБА_1 та його дружини з приводу наявності в них тісних стосунків з кремлівською верхівкою та перебування дружини ОСОБА_3 племінницею дружини ОСОБА_4 .
За таких обставин, зазначена інформація є недостовірною.
Поширення такої інформації без перевірки на предмет її правдивості свідчить про порушення прав позивача, які підлягають відновленню шляхом визнання оспорюваної інформації недостовірною та відшкодування завданої йому моральної шкоди.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правильними та обґрунтованими.
Наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судового рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення .
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2026 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2026 року
Головуючий: Судді: