ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Постанова № 141468089

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 755/11171/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/17385/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Катющенко В.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КИЇВ-ДНІПРОВСЬКЕ МІЖГАЛУЗЕВЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ» про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 23.05.2024 №179/ос «Про припинення трудового договору із ОСОБА_1 »;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника земельного відділу управління з майнових питань ПрАТ «Київ Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»;

стягнути з ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.05.2024 по день прийняття рішення у справі;

стягнути з ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» понесені судові витрати;

допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді на посаді начальника земельного відділу управління з майнових питань ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (а.с. 1-6).

На обґрунтування позову зазначав, що наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 23.05.2024 року № 179/ос «Про припинення трудового договору із ОСОБА_1 » на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України припинено із ОСОБА_1 начальником земельного відділу управління з майнових питань, трудовий договір 23.05.2024 року.

Підставою для видання зазначеного вище наказу зазначено: наказ ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 22.02.2024 № 71 «Про введення в дію нового штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», попередження про наступне вивільнення від 15.03.2024 № 01-19/525/24, протокол засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

Позивач категорично не погоджується із наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 23.05.2024 № 179/ос «Про припинення трудового договору із ОСОБА_1 » та вважає його таким, що підлягає скасуванню у зв`язку із наступним.

Так, 19.03.2024 року позивачу було надано попередження про наступне вивільнення від 15.03.2024 № 01-19/525/24. В зазначеному попередженні зазначено, що відповідно до статті 49-2 КЗпП України, враховуючи норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на підставі наказу ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 22.02.2024 №71 «Про введення в дію нового штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці в апараті управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» попереджено, що посада позивача скорочується, а ОСОБА_1 підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату працівників 23.05.2024. Крім того, на виконання статті 49-2 КЗпП надано перелік вакантних посад, наявних в ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в цілому. Також проінформовано, що у разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яка відповідає кваліфікаційному рівню позивача, а також при його відмові від такої роботи, трудовий договір буде розірвано на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України.

Попередження та перелік вакантних посад в цілому по ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» позивач отримав 19.03.2024.

В той же день, 19.03.2024, ОСОБА_1 написав заяву про переведення його на вакантну посаду заступника начальника юридичного управління та заяву про переведення його на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства.

Службовими записками від 02.04.2024 №01-24/1649 та від 22.04.2024 №01-24/2114 працівникам ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» було надано оновлений список вакансій станом на 02.04.2024 та 22.04.2024 відповідно.

21.05.2024, відповідно до витягу №1 з протоколу 2 (далі - протокол 2), проведено засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

У протоколі 2 зазначено, що на виконання статті 49-2 КЗпП України, відповідно до наказів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 20.02.2024 №70 «Про введення в дію оновленої організаційної структури ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», від 22.02.2024 №71 «Про введення в дію нового штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», від 22.02.2024 №72 «Про введення в дію змін до штатного розпису Київ-Дніпровського виробничого підрозділу ПрАТ «Київ-Дніпровське МІЗТ» та на підставі наказу ПрАТ «Київ-Дніпровське ММПЗТ» від 23.02.2024 №76 (зі змінами) «Про створення тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів» (далі - тимчасова комісія) 21.05.2024 проведено консультації з профспілковими представниками щодо заходів із запобігання звільненню, зведення його до мінімуму та пом`якшення несприятливих наслідків звільнень. Питанням 2 протоколу 2 було розгляд заяв кандидатів на посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства ОСОБА_2. та ОСОБА_1 відповідно до оновленого штатного розпису та кваліфікаційних вимог. Члени тимчасової комісії обговорили кандидатури на посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування начальника відділу казначейства ОСОБА_2. та ОСОБА_1 відповідно до оновленого штатного розпису та кваліфікаційних вимог. Тимчасовою комісією відповідача було зазначено, що « ОСОБА_2 має освіту відповідного напряму підготовки - Київський національний економічний університет, за спеціальністю облік і аудит, стаж роботи в галузі фінансів та економіки - понад 11 років, в банківських установах - 13 років, досвід роботи у товаристві понад 6 років на керівних посадах. ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам до зазначеної вище вакантної посади. ОСОБА_1 здобув освіту за напрямами «землевпорядкування та кадастр» Інституту управління природними ресурсами «правознавство» Національного університету біоресурсів і природокористування України. Стажу роботи в галузі фінансів та економіки немає». На підставі зазначеного, тимчасовою комісією було вирішено ОСОБА_1 23.05.2024 звільнити відповідно до п.1 статті 40 К3пП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 23.05.2024 №177/ос «Про припинення трудового договору із ОСОБА_1 » на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України припинено із ОСОБА_1 - начальником земельного відділу управління з майнових питань, трудовий договір 23.05.2024.

Позивач зазначав, що скориставшись наданим йому правом, 19.03.2024 написав заяву про переведення його на вакантну посаду заступника начальника юридичного управління та заяву про переведення його на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства.

Проте, відповідно до Протоколу 2 засідання тимчасової комісії відповідача у задоволенні заяви про переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства було відмовлено та вирішено звільнити позивача з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Додатково зазначав, що жодної відмови від переведення на іншу роботу він не подавав як в усній, так і в письмовій формі, а сам протокол 2 не містить жодних відомостей що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації.

Вважав, що такі дії відповідача є безумовно протиправними, оскільки вирішуючи питання звільнення з посади 21.05.2024, за два дні до кінцевого терміну, зазначеного у попередженні, позивача було фактично позбавлено права повторного обрання посади, на яку б він міг претендувати за своєю кваліфікацією.

Більш того, як вбачається з наданого позивачу витягу №1 з Протоколу №2, відповідачем було розглянуто виключно заяву про переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства, натомість як заяву про переведення на посаду заступника юридичного управління взагалі не було розглянуто, що знову ж таки є безумовним порушенням трудових прав позивача та підтвердженням протиправності наказу про звільнення.

Крім того, позивача взагалі не було повідомлено, які з переліченого списку посад відповідають його кваліфікації, що значно ускладнює здійснення вибору.

Більш того, відповідачем надавались позивачу для обрання посади, на які він працевлаштований бути не може за кваліфікаційними вимогами, зокрема, посади слюсаря-електрика, електромеханіка, монтера колій, інженер виробничо-технічного відділу, тощо.

Вважав, що такі дії роботодавця мають ознаки суто формального пропонування ОСОБА_1 вакантних посад та свідомого ускладнення реалізації прав позивача, котрий, як вразлива у трудових відносинах сторона, не зміг реалізувати своє конституційне право на працю, що прирівнюється до неналежного виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України. Ба більше, уваги заслуговує той факт, що в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України відповідачем не було надано перелік інші вакантних посад, які були наявними на підприємстві 21.05.2024, тобто у день відмови у переведенні ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства, та і тих, які існували на день звільнення 23.05.2024.

Звертав увагу на наявний колективний договір між адміністрацією та Об`єднаним профспілковим комітетом (трудовим колективом) Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на 2013 - 2024 р.р. (в редакції станом на 19.01.2024) (далі - Колективний договір). Зазначений Колективний договір перебуває у розпорядженні відповідача.

Так, відповідно до пункту 6.3 Розділу 6 Колективного договору, у випадку скорочення обсягів робіт, зменшення чисельності працівників проводити, у першу чергу, шляхом тимчасового обмеження прийому на роботу. Звільнення працівників за скороченням штатів або чисельності застосовувати лише як крайній засіб, коли вичерпані всі можливості їх працевлаштування на підприємстві, за згодою відповідних комітетів. Проте, слід зазначити, що відповідачем було проігноровано положення власного ж Колективного договору, оскільки: під час проведення процедур скорочення штату працівників відповідач продовжував здійснювати прийом на роботу без жодних обмежень; не було вжито всіх можливостей працевлаштування працівників, посади яких підлягали скороченню, про що детально зазначено вище. Таким чином, відповідачем було порушено не лише норми національного трудового законодавства, а й положення внутрішніх організаційно-розпорядчих документів, що знову ж таки свідчить про незаконність оскаржуваного наказу про звільнення з посади.

Враховуючи викладене, у зв`язку із незаконним звільненням позивача з посади, вважав за необхідне поновити його на посаді начальника земельного відділу управління з майнових питань ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та допустити поновлення на посаді до негайного виконання. Крім того, позивач вважає за необхідне заявити позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.05.2024 по день прийняття рішення у справі (а.с. 1-6).

17.07.2024 року від представника ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» - Ревенка О.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 39-45).

Обґрунтовуючи заперечення на позовну заяву відповідач посилався на те, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника земельного відділу управління з майнових питань.

Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 22.02.2024 № 70 введена в дію оновлена організаційна структура товариства, у зв`язку з впровадженням змін в організації виробництва і праці з метою раціоналізації робочих місць та приведення до оптимальної норми керованості в апарату управління, забезпечення відсутності дублювання керівних функцій і встановлення підпорядкування у відповідності до виробничих потреб товариства.

Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 22.02.2024 № 71 «Про введення в дію нового штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» введено в дію з 23.02.2024 штатний розпис. Внаслідок відповідних змін ліквідовувалось управління з майнових питань та скороченню підлягала посада начальника земельного управління з майнових питань, яку обіймав позивач. Вказані заходи не були масовим скороченням працівників, однак все одно товариство листом від 23.02.2024 № 01-19/398/24 повідомило Дніпровський районний центр зайнятості, та листом від 23.02.2024 № 01-19/396/24 Об`єднаний профспілковий комітет та Професійну спілку працівників промислового залізничного транспорту про запровадження змін в організації виробництва і праці та проведення відповідних організаційних заходів.

Попередженням про наступне вивільнення (від 15.03.2024 № 01-19/525/24) товариство попередило ОСОБА_1 про скорочення його посади, одночасно йому було надано перелік всіх вакантних посад. Також його проінформовано, що у разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яка відповідає кваліфікаційному рівню, а також при відмові від такої роботи, трудовий договір буде розірвано на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 23.05.2024.

У подальшому, позивачу надавався перелік вакантних посад станом на 02.04.2024 та 22.04.2024. 21.05.2024 на засіданні тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» розглянуто заяву ОСОБА_1 на переведення на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування-начальника відділу казначейства. Оскільки на вказану вакансію також претендував інший працівник - ОСОБА_2 , тому комісія розглядала обидвох кандидатів та дійшла до висновку, що ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним критеріям на зазначену вакантну посаду.

Наказом від 23.05.2024 № 179/ОС припинено трудовий договір 23.05.2024 з ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Роботодавець має лише запропонувати вакантні посади. Водночас, працівник якщо бажає перевестись на якусь посаду має вчинити активну дію - подати відповідну письмову заяву/надати згоду. ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» запропонувало ОСОБА_1 всі наявні вакантні посади з моменту попередження про вивільнення, що підтверджується наданими списками вакантних посад на момент попередження, та станом на 02.04.2024 та 22.04.2024. Отже, відповідач виконав свій обов`язок щодо пропонування іншої роботи на товаристві. Інших вакантних посад у роботодавця не було і зворотного позивачем не доведено.

Позивач подав заяви на дві вакантні посади - заступника начальника юридичного управління та заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування-начальника відділу казначейства. Позивача не було переведено на жодну з двох вказаних посад, оскільки він не відповідав кваліфікаційним критеріям на вказані посади.

Щодо посади заступника начальника юридичного управління, то згідно п. 6.1 посадової інструкції (додається) вимогами, зокрема, є стаж роботи у сфері юриспруденції не менше 5 років та наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Позивач не відповідав вказаним вимогам, зокрема, щодо наявності свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та стажу роботи у сфері юриспруденції. Наказом Товариства від 10.04.2024 № 134/ОС на вказану посаду був прийнятий інший працівник, тому у подальшому комісією не розглядалось питання переведення позивача на вказану посаду.

Щодо посади заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування-начальника відділу казначейства то кваліфікаційними вимогами згідно п. 5.2 відповідної посадової інструкції є - стаж роботи в галузі фінансів та економіки не менше 5 років; досвід роботи на керівних посадах не менше 5 років; досвід роботи в банківських установах не менше 5 років. ОСОБА_1 не має стажу роботи в галузі фінансів та економіки. Натомість інший кандидат відповідав вказаній посаді, тому тимчасовою комісією було запропоновано на заняття вакантної посади кандидату ОСОБА_2 , який має стаж роботи в банківських установах 13 років, в галузі фінансів та економіки понад 11 років. Отже, позивач не відповідав кваліфікаційним вимогам на зазначені вакантні посади, на які ним подавались заяви. На інші посади він заяв не подавав. Таким чином, звільнення ОСОБА_1 було правомірним.

Крім того, позивач помилково зазначав, що рішення про його звільнення було прийнято 21.05.2024, що начебто позбавило його можливості обрання вакантної посади.

Насправді, 21.05.2024 було засідання тимчасової комісії, яка розглядала заяви працівників на заняття вакантних посад. Оформлення звільнення працівника відбувається шляхом видання наказу керівником підприємства, або особи, що його замінює. Саме такий наказ стосовно позивача було видано 23.05.2024 за № 179/ОС.

Отже, юридичною підставою звільнення був наказ від 23.05.2024 № 179/ОС, а не протокол комісії від 21.05.2024.

Позивач не був позбавлений можливості у строк до 23.05.2024 подати заяву про переведення його на будь-яку іншу із запропонованих вакантних посад, однак він цього не зробив, як наслідок, його звільнення відбулось з дотриманням чинного законодавства.

Щодо надмірного формалізму, про який зазначає позивач, зазначаючи, що відповідач пропонував абсолютно всі вакансії (навіть монтера колій, слюсаря тощо), то бувають випадки, що працівники не повідомляють роботодавця про наявність у нього певних навичків, нової освіти чи опанування якоїсь нової професії. Тому задля запобігання порушенню прав працівника абсолютно законно пропонуються йому усі наявні посади. Такі дії роботодавця не є порушенням законодавства про працю та тим паче, не є підставою для задоволення позову у даній справі.

Щодо доводу позивача про начебто недотримання роботодавцем п. 6.3 розділу 6 Колективного договору, в частині того, що під час процедур скорочення відповідач продовжував здійснювати прийом на роботу працівників, то позивач невірно трактує п. 6.3 розділу 6 Колективного договору, відповідно до якого у випадку скорочення обсягів робіт, зменшення чисельності працівників проводити, у першу чергу, шляхом тимчасового обмеження прийому на роботу. Звільнення працівників за скороченням штатів або чисельності застосовувати лише як крайній засіб, коли вичерпані всі можливості їх працевлаштування на підприємстві, за згодою відповідних профспілкових комітетів. Перше речення даного пункту колективного договору стосується випадку зменшення чисельності працівників у зв`язку зі скороченням обсягу робіт. У даному спорі дане положення не може бути застосовано, оскільки через зміни в організації виробництва і праці було проведено заходи по скороченню штату працівників. Тобто, в штатному розписі змінювались посади - додавались нові з новими структурними підрозділами, та скорочувались інші. Отже, скорочувались саме посади, а не зменшувалась кількість працівників за однорідними посадами. В таких випадках не заборонено роботодавцю паралельно шукати нових працівників, зокрема на новостворені структурні одиниці/посади, якщо наявні працівники або не підходять на нові посади за кваліфікаційними вимогами або не бажають їх обіймати. Однак зауважує, що всі вакантні посади пропонувались позивачу, про що зазначено вище у відзиві, отже не було жодного порушення п. 6.3 розділу 6 Колективного договору.

Обставини справи свідчать, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, внаслідок чого посада позивача підлягала скороченню. Відповідач запропонував усі наявні вакантні посади з моменту попередження про вивільнення. Строк з моменту попередження до моменту звільнення становить більше двох місяців. Погодження профспілки на звільнення під час воєнного стану не вимагалось. Позивач подав заяви на дві вакантні посади, але його не було на них переведено з правомірних підстав - не відповідність кваліфікаційним вимогам. Таким чином, звільнення позивача відбулось із дотриманням законодавства про працю. Як наслідок позовні вимоги про скасування наказу про звільнення не підлягають задоволенню, оскільки він є правомірним. Інші вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку є похідними, а отже також не підлягають задоволенню з наведених підстав (а.с. 39-45)

23.07.2024 від представника ОСОБА_1 - адвоката Борисевича Д.В. надійшла відповідь на відзив, у якій останній наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с. 93-98).

Вказував, що позивач скориставшись наданим йому правом 19.03.2024, написав 2 заяви - про переведення його на вакантну посаду заступника начальника юридичного управління та про переведення на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства. Відповідно до протоколу 2 засідання тимчасової комісії відповідача у задоволенні заяви про переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства було відмовлено та вирішено звільнити позивача з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП. Як самостійно зазначає відповідач у своєму відзиві, «щодо посади заступника начальника юридичного управління, то згідно п. 6.1 посадової інструкції вимогами, зокрема, є стаж роботи у сфері юриспруденції не менше 5 років та наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Позивач не відповідав вказаним вимогам, зокрема, щодо наявності свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та стажу роботи у сфері юриспруденції. Наказом Товариства від 10.04.2024 № 134/ОС на вказану посаду був прийнятий інший працівник, тому у подальшому комісією не розглядалось питання переведення позивача на вказану посаду». Проте, з дати подання позивачем заяви про переведення на посаду заступника начальника юридичного управління і до дати звільнення позивача з посади, відповідачем не було жодним чином оформлено відмову у переведенні ОСОБА_1 на посаду заступника начальника юридичного управління, а про нібито розгляд такої заяви відповідачем зазначено виключно у відзиві на позовну заяву. Саме із зазначених вище обставин позивач не подавав інших заяв на переведення на вакантні посади, оскільки вважав, що заява на переведення на посаду заступника начальника юридичного управління знаходиться на розгляді відповідача. Таким чином, у позивача були обґрунтовані легітимні очікування щодо отримання відповіді від відповідача щодо розгляду заяви про переведення на посаду заступника начальника юридичного управління, які протиправно були порушені відповідачем, позбавивши позивача права на працю.

Щодо нібито «помилкового» зазначення прийняття рішення про звільнення позивача з посади 21.05.2024 слід зазначити, що у своєму відзиві відповідач перекручує факти, оскільки відповідно до протоколу 2 засідання тимчасової комісії відповідача, чітко вбачається, що відповідач вирішив « ОСОБА_1 23.05.2024 звільнити відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку». Таким чином, фактичними обставинами справи та наявними доказами підтверджено, що рішення про звільнення позивача з посади відповідачем було прийнято саме 21.05.2024, а наказом відповідача від 23.05.2024 було зафіксовано та реалізоване таке рішення.

Крім того, роботодавець на виконання ч. 3 ст. 49-2 КЗпП має запропонувати вакантні посади, які з`явилися протягом періоду з моменту попередження про наступне вивільнення та до моменту звільнення з посади включно. Натомість, відповідач запропонував позивачу перелік вакантних посад 15.03.2024, 02.04.2024 та 22.04.2024, тобто більше ніж за місяць до самого звільнення. Враховуючи викладене, відповідач точно не є таким, що виконав свій обов`язок по працевлаштуванню позивача, оскільки не пропонував ОСОБА_1 вакантні посади, наявні на підприємстві з 22.04.2024 по день звільнення включно. Більш того - 21.05.2024 на вакантні посади було призначено інших працівників, зокрема, на посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства ОСОБА_2 , а отже той перелік вакансій, які були запропоновані позивачу стали меншими, що знову ж таки є підставою для надання оновленого переліку таких посад.

Щодо надмірного формалізму відповідача під час проведення процедури вивільнення, то у своєму відзиві на позовну заяву відповідач вкотре підтверджує, що його дії під час вивільнення працівників ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» були суто формальними та не спрямованими на реальне виконання своїх обов`язків. Натомість, під час прийняття рішення тимчасовою комісією 21.05.2024, відповідач навіть не запросив позивача на таке засідання з метою надання інформації «наявність у нього певних навичків, нової освіти чи опанування якоїсь нової професії» під час вирішення питання про переведення ОСОБА_1 на посаду. Представник позивача вважає, що відповідач вкотре доводить суперечність між власними доводами та фактично вчиненими діями під час процедури вивільнення працівників.

Також у своєму відзиві відповідач зазначає, що «роботодавцю не заборонено паралельно шукати нових працівників, зокрема на новостворені структурні одиниці/посади, якщо наявні працівники або не підходять на нові посади за кваліфікаційними вимогами або не бажають їх обіймати. Однак, всі вакантні посади пропонувались позивачу, про що зазначено вище у відзиві, отже не було жодного порушення п. 6.3 розділу 6 Колективного договору». Представник позивача зазначав, що положення зазначеного пункту колективного договору мали на меті унеможливити порушення трудових прав працівників, яким було вручено попередження про наступне вивільнення. Проте, ігноруючи положення даного пункту відповідач вчинив наступне - 15.03.2024 позивачем було подано, зокрема, заяву про переведення на посаду заступника начальника юридичного управління, відповідно до наданого переліку вакантних посад. Станом на дату звільнення відсутні відомості щодо розгляду такої заяви, а про нібито її розгляд стало відомо виключно з відзиву відповідача. Проте, розпорядженням №134/0с від 10.04.2024 відповідач прийняв на посаду заступника начальника юридичного управління ОСОБА_3 . Таким чином, саме через недотримання відповідачем п.6.3 Колективного договору та здійснення подальшого прийому на роботу, позивач був позбавлений права зайняття посади заступника начальника юридичного управління. Враховуючи викладене вважав, що відповідачем жодним чином не спростовано доводів позивача, викладених у позовній заяві та не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували б правомірність дій ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» під час звільнення ОСОБА_1 з посади (а.с. 93-98).

29.07.2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній наполягав на відмові в задоволенні позовної заяви (а.с. 109-112).

Додатково зазначив, що позивач абсолютно невірно трактує положення ст. 49-2 КЗпП України стосовно обов`язку роботодавця запропонувати працівнику всі вакансії, що наявні. Так вперше перелік вакантних посад надається одразу з попередженням про вивільнення. У подальшому протягом двох місяців до дня звільнення роботодавець має запропонувати інші вакансії, які могли з`явитись за цей період. Тобто, норма закону зобов`язує запропонувати всі вакансії, які існували з моменту попередження та до дня звільнення. В даній справі ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» виконало цей обов`язок. Всі вакансії які існували з моменту попередження та до 23.05.2024 були запропоновані. Зворотного позивачем належними та допустимими доказами не доведено. Позивач зазначав, що начебто з 22.04.2024 відповідач не пропонував вакансії. Однак це пов`язано з тим, що нових (інших) вакансій вже не було. Законодавством не встановлена періодичність пропонування вакансій. А отже, твердження позивача про незаконність звільнення з цих підстав є необґрунтованим.

Крім того, «надмірний формалізм» про який зазначає позивач не є підставою для скасування наказу про звільнення. Жодного формалізму з боку відповідача не було. Пропонування абсолютно всіх вакантних посад не заборонено, про що детально зазначено у відзиві. Як вже зазначалось вище, законодавство зобов`язує роботодавця лише ознайомити працівника з переліком вакантних посад. Тому роботодавець провів процедуру скорочення згідно з законом, прав позивача не порушив.

Як вже зазначалось у відзиві позивач подав заяви на дві вакантні посади - заступника начальника юридичного управління та заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування-начальника відділу казначейства. Тобто, позивач у відповіді на відзив сам собі суперечить та вводить суд в оману зазначаючи, що він після подачі заяви на посаду заступника начальника юридичного управління чекав результатів її розгляду та не подавав через це інших заяв. У відзиві чітко зазначено причини не переведення позивача на вказані дві посади - позивач не відповідав кваліфікаційним вимогам на зазначені вакантні посади, на які ним подавались заяви. На інші вакантні посади заяв ним не подавалось, і позивач жодним чином не був позбавлений можливості це зробити. Як вбачається з матеріалів справи позивач не є адвокатом, не має достатнього стажу у сфері юриспруденції, отже не призначення його на посаду заступника начальника юридичного управління не призвело до порушення прав позивача. Так само і стосовно посади заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства, ОСОБА_1 не має стажу роботи в галузі фінансів та економіки, а отже не переведення його на вказану посаду також не призвело до порушення його прав.

Ба більше, ні позивач, ні його представник не можуть тлумачити п. 6.3 розділу 6 Колективного договору. Натомість у заявах по суті справи позивачка довільно на власну користь намагається перекрутити та поставити суд в оману щодо змісту даного пункту Колективного договору. Відповідно до п. 6.3 розділу 6 Колективного договору, у випадку скорочення обсягів робіт, зменшення чисельності працівників проводити, у першу чергу, шляхом тимчасового обмеження прийому на роботу. Звільнення працівників за скороченням штатів або чисельності застосовувати лише як крайній засіб, коли вичерпані всі можливості їх працевлаштування на підприємстві, за згодою відповідних профспілкових комітетів. Перше речення даного пункту стосується випадку скорочення обсягу робіт та зменшення чисельності працівників. Зменшення чисельності працівників - це зменшення кількості працівників однорідних професій чи посад. В даному випадку зменшення чисельності працівників не відбувалось, а відбувалось скорочення штату, тобто скорочувались посади. Друге речення цього пункту стосується обов`язку в т.ч. при скороченні штатів здійснити всі можливі заходи щодо працевлаштування. Відповідач виконав цей обов`язок пропонуючи усі наявні вакансії. Підсумовуючи наведене, вважав, що позивач не спростував доводів викладених у відзиві, не довів належними доказами та аргументами незаконність звільнення, позивач не довів, які саме вакантні посади йому не пропонувались з моменту попередження та до дня звільнення, як і не довів порушення своїх прав при не переведенні його на посади, на які ним подавались заяви. Одним із принципів процесу є змагальність. ОСОБА_1 не подав до суду доказів, які б підтверджували відповідність його кваліфікації вимогам вакантних посад, на які ним подавались заяви (а.с. 109-112).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про поновлення на роботі - відмовлено (а.с. 162-170).

Не погодившись з рішенням районного суду, 13 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Борисевич Д.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 172-179).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що прийняте без повного та всебічного дослідження обставин справи.

Позивач скориставшись наданим йому правом, написав заяву про переведення його на вакантну посаду заступника начальника юридичного управління та заяву про переведення його на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства.

Проте, відповідно до Протоколу 2 засідання тимчасової комісії Відповідача у задоволенні заяви про переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства було відмовлено та вирішено звільнити Позивача з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП.

Жодної відмови від переведення на іншу роботу Позивач не подавав як в усній, так і в письмовій формі, а сам Протокол 2 не містить жодних відомостей що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації.

Вважав, що такі дії Відповідача є безумовно протиправними, оскільки вирішуючи питання звільнення з посади 21.05.2024, за два дні до кінцевого терміну, зазначеного у Попередженні, Позивача було фактично позбавлено права повторного обрання посади, на яку б він міг претендувати за своєю кваліфікацією.

Більш того, як вбачається з наданого Позивачу витягу №1 з Протоколу №2, Відповідачем було розглянуто виключно заяву про переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства, натомість, як заяву про переведення на посаду заступника юридичного управління взагалі не було розглянуто, що знову ж таки є безумовним порушенням трудових прав Позивача та підтвердженням протиправності наказу про звільнення.

ОСОБА_1 взагалі не було повідомлено, які з переліченого списку посад відповідають його кваліфікації, що значно ускладнює здійснення вибору.

Більш того, Відповідачем надавались Позивачу для обрання посади, на які він працевлаштований бути не може за кваліфікаційними вимогами, зокрема, посади слюсаря-електрика, електромеханіка, монтера колій, інженер виробничо-технічного відділу, тощо.

Вважав, що такі дії роботодавця мають ознаки суто формального пропонування ОСОБА_1 вакантних посад та свідомого ускладнення реалізації прав Позивача, котрий, як вразлива у трудових відносинах сторона, не зміг реалізувати своє Конституційне право на працю, що прирівнюється до неналежного виконання вимог ст. 49-2 КЗпП.

Крім того, уваги заслуговує той факт, що в порушення вимог статті 49-2 КЗпП Відповідачем не було надано перелік інші вакантних посад, які були наявними на підприємстві 21.05.2024, тобто день відмови у переведенні ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства, та і тих, які існували на день звільнення 23.05.2024.

Якби суд першої інстанції дійсно досліджував переліки вакантних посад станом на 22.04.2024 та станом на 23.05.2024, то встановив би, що порівняно перелік станом на 23.05.2024 містить на 10 вакансій менше, аніж станом на 22.04.2024. І це не дивно, оскільки 21.05.2024, в день засідання тимчасової комісії були прийняті рішення про задоволення заяв на переведення інших працівників, що зменшило перелік вакансій, а отже Позивач аж ніяк не міг знати які саме посади є актуальними станом на день звільнення. Вважав, що зазначене має вкрай важливе значення під час розгляду справи, проте було протиправно проігноровано судом першої інстанції та призвело до прийняття неправомірного рішення (а.с. 172-179).

12 жовтня 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» - Ревенко О.В., в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а.с. 203-206).

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Борисевич Д.В. підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити. Представник відповідача - адвокат Ревенко О.В. заперечував проти скарги і просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Повідомлення позивача ОСОБА_1 повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Проте, факт належного повідомлення позивача ОСОБА_1 його представник - адвокат Борисевич Д.В. підтвердив в суді про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 199-202, 211-212, 214).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що з ОСОБА_4 працював у ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» з 07.06.2022 на посаді Начальника земельного відділу.

Рішенням ради директорів ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», протокол від 21.02.2024 №18/2024, затверджено організаційну структуру ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (а.с. 61).

Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 22.02.2024 № 70, введено в дію з 23.02.2024 оновлену організаційну структуру Товариства (а.с. 59-60).

Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 22.02.2024 № 71 «Про введення в дію штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» введено в дію з 23.02.2024 року штатний розпис апарату управління Товариства, що затверджений рішенням Ради директорів Товариства від 21.02.2024. Затверджено перелік структурних підрозділів, які видаляються з організаційної структури та штатного розпису апарату управління з 23.05.2024 року. Затверджено перелік посад, які підлягають скороченню з 23.05.2024 року. Затверджено перелік структурних підрозділів, які змінюють назву та до яких переходять основні трудові функції. Затверджено перелік посад, у яких відбуваються зміни істотних умов праці (а.с. 62-68).

В Переліку посад, які підлягають скороченню з 23.05.2024 року, зазначено посаду начальника земельного відділу - 1 шт.од. (а.с. 65).

Основні трудові функції відділу управління об`єктами власності, земельного відділу, відділу реалізації та оренди майна управління з майнових питань департаменту з майнової політики та економічного планування переходять до відділу обліку майна та аналітики, відділу розпорядження майном департаменту з майнової політики та економічного планування (а.с. 66).

23.02.2024 року повідомлено Дніпровський районний центр зайнятості про вивільнення працівників ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (а.с. 55).

Про проведення організаційних заходів також повідомлено 23.02.2024 року голову Об`єднаного профспілкового комітету Івана Категоренка та голову професійної спілки працівників промислового залізничного транспорту Ірину Зікій (а.с. 56-58).

19.03.2024 року ОСОБА_1 вручене попередження про наступне вивільнення від 15.03.2024 № 01-19/525/24 (а.с. 11, зворот).

У вказаному попередженні зазначено, що відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, враховуючи норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на підставі наказу ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 22.02.2024 року № 71 «Про введення в дію нового штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці в апараті управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» попереджено, що посада начальника земельного відділу скорочується, а ОСОБА_1 підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату працівників 23.05.2024 року.

На виконання вимог статті 49-2 КЗпП надається перелік вакантних посад, наявних в ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в цілому.

Також проінформовано, що у разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яка відповідає кваліфікаційному рівню ОСОБА_1 , а також при його відмові від такої роботи, трудовий договір буде розірвано на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України (а.с. 11, зворот-14).

Попередження від 15.03.2024 № 01-19/525/24 про наступне вивільнення було вручено особисто під підпис ОСОБА_1 19.03.2024 року (а.с. 11, зворот).

19.03.2024 року ОСОБА_1 подав заяву про переведення його на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства (а.с. 15).

Також, 19.03.2024 року ОСОБА_1 подав заяву про переведення його на вакантну посаду заступника начальника юридичного управління (а.с.15, зворот).

02.04.2024 року службовою запискою № 01-24/1649 працівникам ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» було надано оновлений список вакансій станом на 02.04.2024 року (а.с. 16-17).

ОСОБА_1 ознайомився із службовою запискою № 01-24/1649, про що свідчить його підпис у реєстрі розсилки (а.с. 49).

22.04.2024 року службовою запискою № 01-24/2114 працівникам ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» було надано оновлений список вакансій станом на 22.04.2024 року (а.с. 18-21).

23.04.2024 року ОСОБА_5 ознайомився із службовою запискою № 01-24/2114, про що свідчить його підпис у списку розсилки (а.с. 51).

21 травня 2024 року, відповідно до витягу з протоколу № 2, проведено засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» (а.с. 102-105).

У Протоколі 2 засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» зазначено, зокрема, що був розгляд заяви кандидата на посаду начальника юридичного управління ОСОБА_1 відповідно до оновленого розпису та кваліфікаційних вимог та вказано, що оскільки за кваліфікаційними вимогами до зазначеної вище посади обов`язковим є наявність адвокатського посвідчення, а у працівників Товариства, які отримали попередження про вивільнення, воно відсутнє, було прийнято рішення позачергово призначити і прийняти на роботу іншого кандидата, який відповідає всім кваліфікаційним вимогам до цієї посади, до завершення процедури звільнення за скороченням. Наразі ця вакансія зайнята. Вирішили: відмовити ОСОБА_1 у розгляді його заяви на посаду заступника начальника юридичного управління у зв`язку з його невідповідністю кваліфікаційним вимогам (а.с. 102-105).

Крім того, згідно витягу № 1 з протоколу 2 засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 21.05.2024, з другого питання порядку денного члени тимчасової комісії обговорили кандидатури на посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства ОСОБА_2. та ОСОБА_1 відповідно до оновленого штатного розпису та кваліфікаційних вимог. ОСОБА_2 має освіту відповідного напряму підготовки - Київський національний економічний університет, за спеціальністю облік і аудит, стаж роботи в галузі фінансів та економіки - понад 11 років, в банківських установах - 13 років, досвід роботи у Товаристві понад 6 років на керівних посадах. ОСОБА_1 здобув освіту за напрямами «землевпорядкування та кадастр» Інституту управління природними ресурсами та «правознавство» Національного університету біоресурсів і природокористування України. Стажу роботи в галузі фінансів та економіки немає. Вирішили: ОСОБА_1 23.05.2024 звільнити відповідно до п.1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 21, зворот-22).

Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 23 травня 2024 року №179/ос «Про припинення трудового договору із ОСОБА_1 » припинено із ОСОБА_1 - начальником земельного відділу, трудовий договір 23.05.2024 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку на підставі ст. 44 КЗпП України; компенсацію за 8 календарних днів відпустки на підставі ст. 24 Закону України «Про відпустки»: за період до 31.12.2023 - 1 календарний день; за період з 01.01.2024 - 7 календарних днів.

Підставою вказано наказ ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 22.02.2024 № 71 «Про введення в дію нового штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», попередження про наступне вивільнення від 15.03.2024 № 01-19/525/24, протокол засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 21.05.2024 № 2 (а.с. 22, зворот).

Згідно довідки, виданої ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 23.05.2024 № 01-19/884/24, підтверджується, що ОСОБА_1 з 07.06.2022 по 23.05.2024 працював на посаді начальника відділу та його дохід за період з 01.12.2023 по 23.05.2024 склав 255 313,94 грн (а.с. 23).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що звільнення позивача з посади начальника земельного відділу на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулось з дотриманням вимог законодавства, оскільки дійсно відбулись зміни в організаційній структурі ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», скорочено посаду начальника земельного відділу, яку займав позивач, останній також попереджений про наступне вивільнення, відповідно до вимог закону та йому запропоновано всі вакантні посади, про що свідчать службові записки з особистим підписом останнього; позивачем виявлено бажання про зайняття вакантних посад, однак за результатами розгляду поданих заяв встановлено, що останній не відповідав кваліфікаційним вимогам для зайняття посад заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства чи заступника начальника юридичного відділу, при цьому після відмови і до дня звільнення позивачем не подано інших заяв про зайняття вакантних посад, перелік яких після 22.04.2024 не доповнювався.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до висновків у постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 6-1264цс17 «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».

Крім цього Верховний Суд України в постанові від 18.10.2017 у справі № 577/3997/15-ц (провадження № 6-1723цс17), а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18) (провадження № 11-431асі18) дійшли висновків, що «однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».

За загальним правилом суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (висновки Верховного Суду у постановах від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 297/868/18, від 28.04.2021 у справі № 373/2133/17, від 27.05.2021 у справі № 201/6689/19).

У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 210/6543/21 (провадження № 61-10117св23) визначено, що під час вирішення спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення, тобто чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників та дотримання відповідної процедури.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи видно, що 22.02.2024 року ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» видано наказ № 71 про введення в дію нового штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ». Додатком №1 та додатком №2 до вказаного наказу затверджено перелік структурних підрозділів та перелік посад, які з 23.05.2024 року видаляються з організаційної структури та штатного розпису ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», серед яких посада заступника начальника земельного відділу, яку обіймав ОСОБА_1 .

Суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу відповідно до статті 64 Господарського кодексу України (висновки Верховного Суду в постановах від 27 травня 2021 року в справі № 201/6689/19, від 02 квітня 2025 року в справі № 758/4824/23), норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, суд перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 , частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, тощо. Водночас, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав обов`язок щодо працевлаштування працівника, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо особливостей застосування вказаних норм права, що враховується у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК .

Так послідовним є підхід про те, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 , частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду й існувала на день звільнення (див. постанови Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21, від 10 січня 2024 року у справі № 333/4779/20).

Роботодавець має запропонувати працівнику, якого він вивільняє, всі вакансії, які були (з`явилися) на підприємстві, аж до моменту звільнення (див. постанови Верховного Суду від 20 лютого 2023 року у справі № 199/4766/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 210/6543/21).

Сам факт зміни в організації праці створює для роботодавця позитивне зобов`язання щодо збереження трудових правовідносин з його працівниками.

Належним виконанням такого зобов`язання є здійснення визначених КЗпП дій, які нададуть працівникові можливість продовжити виконання попередніх функціональних обов`язків, а в разі неможливості, - інших, які відповідають його кваліфікації.

Звільнення з роботи є крайнім заходом у зв`язку з об`єктивною неможливістю збереження трудових правовідносин або ж через небажання працівника продовжувати працювати на запропонованих умовах (найкращих умовах, які роботодавець об`єктивно має змогу запропонувати з урахуванням приписів трудового законодавства з дотриманням прав інших працівників, зокрема щодо переважного права на залишення на роботі).

Якщо працівник відмовився від усіх запропонованих роботодавцем вакансій, висловлюючи цим своє небажання продовжувати працювати на змінених умовах праці, тоді роботодавець вправі звільнити його з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП .

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 755/11168/24 (провадження № 61-8050св25).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» було проінформовано ОСОБА_1 про перелік вакантних посад в цілому по ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» станом на 19.03.2024 року, 02.04.2024 року, 22.04.2024 року.

Розглянувши запропоновані відповідачем вакансії, 19.03.2024 року ОСОБА_1 подав заяву про переведення його на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства (а.с. 15).

Також, 19.03.2024 року ОСОБА_1 подав заяву про переведення його на вакантну посаду заступника начальника юридичного управління (а.с.15, зворот).

Поряд з цим, 21 травня 2024 року, відповідно до витягу № 1 з протоколу 2 засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», вказаною комісією прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 23 травня 2024 року відповідно до п. 1 статті 40 К3пП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 23 травня 2024 року №179/ос «Про припинення трудового договору із ОСОБА_1 » припинено із ОСОБА_1 - начальником земельного відділу, трудовий договір 23.05.2024 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, серед іншого, підставою для звільнення зазначено протокол засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 21 травня 2024 року № 2 (а.с. 22, зворот).

Поряд з цим, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано, жодного належного та допустимого доказу, в розумінні чинного ЦПК України, про те, що ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» виконано приписи частини третьої статті 49-2 КЗпП та запропоновано позивачу перелік вакантних посад в цілому по ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» станом на 21 травня 2024 року (дату прийняття протоколу про звільнення позивача) та станом на 23 травня 2024 року (дату видання наказу про звільнення позивача), зокрема посади за наданим відповідачем переліком вакансій станом на 23.05.2024 року (старший менеджер з внутрішньої безпеки, старший менеджер економічної безпеки, провідний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи та інші за вказаним переліком) (а.с. 144-149).

Тобто, відповідач, як роботодавець, вирішуючи питання звільнення ОСОБА_1 з посади начальника земельного відділу 21 травня 2024 року, за два дні до кінцевого терміну, зазначеного у попередженні, не надав йому переліку інших вакантних посад, які були наявними на підприємстві, як на 21 травня 2024 року, так і тих, які існували на день звільнення позивача 23 травня 2024 року, чим фактично позбавив позивача права обрання іншої вакантної посади, на яку позивач міг би претендувати з урахуванням своєї освіти та кваліфікації після відмови 21 травня 2024 року відповідачу у переведенні його на вакантну посаду начальника відділу казначейства та на вакантну посаду заступника начальника юридичного управління.

Таким чином, роботодавцем не виконано обов`язку і працівникові не були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися (були наявні) на підприємстві і існували на день звільнення, що є підставою для визнання незаконним та скасування наказу ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 23.05.2024 року № 179/ос про припинення із ОСОБА_1 - начальником земельного відділу, трудового договору 23 травня 2024 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до частин першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки ОСОБА_1 станом на день звільнення займав посаду начальника земельного відділу ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» то, керуючись приписами ч. 1 ст. 235 КЗпП України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника земельного відділу ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з 24 травня 2024 року.

Частиною другою та сьомою статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше. як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

У пункті 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку №100).

Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, апеляційний суд застосовує до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП та покладає на відповідача обов`язок відшкодувати позивачці середній заробіток.

З наданої до суду першої інстанції довідки від 23.05.2024 року № 01-19/884/24 ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» вбачається, що ОСОБА_1 у березні 2024 року ОСОБА_1 отримав заробітну плату в розмірі 34 198,93 грн., а у квітні 2024 року 36 062,52 грн. (а.с. 23).

Кількість робочих днів за два місяці - 42, період вимушеного прогулу з 24 травня 2024 року по 12 листопада 2026 року становить 645 робочих днів.

Отже, середній заробіток позивача за період з 24 травня 2024 року по 12 листопада 2026 року становить 1 079 014,05 грн, виходячи з розрахунку: 70 261,45 (34 198,93 + 36 062,52) : 42 = 1672,89 х 645.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року по справі № 6-511цс16 зроблено правовий висновок, що «виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин».

Такий висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), яка не вбачала підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (у справі № 6-511цс16).

За юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист, як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002).

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Отже, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в цивільному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 травня 2024 року по 12 листопада 2026 року у розмірі 1 079 014,05 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Відтак, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами апеляційного перегляду даної справи апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог, а тому, з урахуванням того, позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в дохід держави судового збору за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі та за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі 12 001,34 грн. (1 немайнова (1211,20 грн) + 1 майнова (10 790,14 грн., виходячи з суми 1 079 014,05 грн)) та за розгляд судом апеляційної інстанції в розмірі 18 002,01 грн. (12 001,34 грн *150 %).

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2026 року - скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 23.05.2024 № 179/ос «Про припинення трудового договору із ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника земельного відділу Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» з 24 травня 2024 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (код ЄДРПОУ 04737111) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 травня 2024 року по 12 листопада 2026 року у розмірі 1 079 014,05 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в дохід держави судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі 12 001,34 грн. та за розгляд судом апеляційної інстанції в розмірі 18 002,01 грн. допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді на посаді начальника земельного відділу управління з майнових питань ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 12 листопада 2026 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

А.М. Стрижеус