УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2026
Справа №607/18004/14-к Провадження №1-кп/607/745/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі колегії суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисниці ОСОБА_6 дистанційно – в режимі відеоконференції, у м.Тернополі в залі суду під час відкритого судового засідання в кримінальному провадженні №42014000000000230, стосовно ОСОБА_7 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.368 КК України, -
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_7 надіслав клопотання про скасування, накладеного постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції ОСОБА_8 від 23.04.2012 року в межах кримінальної справи №49-3476, арешту на земельну ділянку земельну ділянку кадастровий номер: 3222487000:03:001:1047, що за адресою Київська область Обухівський район Ходосівська сільська рада, зареєстровано в реєстрі за N?2066, власником якої є ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ). Він зазначив, що постановою від 23.04.2012 року слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції ОСОБА_8 в межах розгляду кримінальної справи №49-3476, порушеної щодо ОСОБА_7 за ч.4 ст.368 КК України накладено арешт на все наявне у позивача майно. Копію постанови направлено для організації виконання до Хмельницького МБТІ, УДАІ УМВС України у Хмельницькій області, Першої Хмельницької державної нотаріальної контори. Арешт накладено у зв`язку з тим, що санкція ч.4 ст.368 КК України передбачає конфіскацію майна, тому з метою безпечення такої конфіскації в порядку визначеному ст.125,126,130 КПК України в редакції станом на 23.04.2012 року ( КПК від 28.12.1960 року). Тобто, арешт повинен бути накладений на все майно набуте позивачем на дату ухвалення постанови. 20.08.2024 року він придбав за договором купівлі-продажу земельну ділянку кадастровий номер: 3222487000:03:001:1047, що розташована за адресою Київська область, Обухівський район, Ходосівська сільська рада, зареєстровано в реєстрі за №2066. 30.09.2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 з метою відчуження вказаної земельної ділянки, проте нотаріус в усній формі відмовила у посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки. Тому, 08 жовтня 2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 з письмовою заявою про необхідність обґрунтування неможливості відчуження об`єкта нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, а саме: земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, Ходосівська сільська рада, кадастровий номер 3222487000:03:001:1047, та посвідчення договору купівлі-продажу.
Листом вих.№12/01-16 від 08.10.2024 року щодо неможливості посвідчення договору купівлі-продажу йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій. При цьому нотаріус в своєму листі зазначив, що проаналізувавши подані правовстановлюючі документи, та сформувавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб`єкта нерухомого майна, індексний номер 398383318 від 08.10.2024 року, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 , вважає, що відчужити вищезазначений об`єкт нерухомого майна та посвідчити договір купівлі-продажу немає можливості у зв`язку з тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме його складовій Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 21.05.2012 року зареєстровано обтяження (арешт нерухомого майна) 12518639 на невизначене майно, все нерухоме майно, що належить ОСОБА_7 .
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме його складовій Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 21 травня 2012 року Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження – арешт нерухомого майна №12518639 на невизначене майно, все нерухоме майно, що належить ОСОБА_7 .
Арешт накладено Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером обтяження: 12518639 на підставі постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції ОСОБА_8 від 23.04.2012 року в межах розгляду кримінальної справи №49-3476 на підставі положень КПК України 1960 року.
Генеральною прокуратурою відмовлено позивачу у скасуванні арешту, оскільки спір є приватноправовим.
ОСОБА_7 17.06.2025 року поштою направив заяву від 13.06.2025 року на адресу Хмельницької державної нотаріальної контори у якій просив перенести до Спецрозділу запис про арешт нерухомого майна, зареєстрований 21.05.2012 року Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером обтяження:12518639 на підставі Постанови Генеральної прокуратури України від 23.04.2012 року за наступними критеріями: вид обтяження: «арешт нерухомого майна» опис предмета обтяження: «все рухоме та нерухоме майно, окрім набутого рухомого та нерухомого майна після 21.05.2012 року». 09.07.2025 року ОСОБА_7 отримав відповідь Хмельницької державної нотаріальної контори вих.№1147/01-16 від 02.07.2025 року, у якій Перша Хмельницька державна нотаріальна контора повідомила про те, що така нотаріальна дія, як припинення або скасування арешту, внесення змін до відомостей про арешт майна нотаріусом чинним законодавством не передбачена і до повноважень нотаріуса не входить. У разі зміни обтяжувача, особи, в інтересах якої встановлено обтяження речових прав, чи зміни умов обтяження проводиться державна реєстрація таких змін відповідно до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV. Він 05.02.2025 року звертався до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради з заявою, в якій просив провести державну реєстрацію змін в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: перенести до Спецрозділу запис про арешт нерухомого майна, зареєстрований 21.05.2012 року Першою обтяження: 12518639 на підставі Постанови Генеральної прокуратури України від 23.04.2012 року за наступними критеріями: вид обтяження: «арешт нерухомого майна»; опис предмета обтяження: «все рухоме та нерухоме майно, окрім набутого рухомого та нерухомого майна після 21.05.2012 року», а також скасувати (вилучити) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про обтяження: 12518639 на об?єкт нерухомого майна - земельну ділянку кадастровий номер: 3222487000:03:001:1047, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Ходосівська сільська рада, зареєстровано в реєстрі за N?2066.
Листом вих.№1/04-12 від 07.02.2025 року Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно йому було відмовлено у здійснені змін в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання протиправною відмови Хмельницької державної нотаріальної контори про перенесення до Спецрозділу запису про арешт нерухомого майна, зареєстрованого 21.05.2012 року Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером обтяження:12518639 на підставі Постанови Генеральної прокуратури України від 23.04.2012 року за наступними критеріями: вид обтяження: «арешт нерухомого майна» опис предмета обтяження: «все рухоме та нерухоме майно, окрім набутого рухомого та нерухомого майна після 21.05.2012 року»; зобов`язання Хмельницької державної нотаріальної контори провести державну реєстрацію змін в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,а саме: перенести до Спецрозділу запис про арешт нерухомого майна належного ОСОБА_1, зареєстрований 21.05.2012року Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою за реєстрацій ним номером обтяження: 12518639 на підставі Постанови Генеральної прокуратури України від 23.04.2012 року за наступними критеріями: вид обтяження: «арешт нерухомого майна» опис предмета обтяження: «все рухоме та нерухоме майно, окрім набутого рухомого та нерухомого майна після 21.05.2012року.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2026 року у справі №686/19709/25 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2025 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії закрито. Ухвалюючи зазначене рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що Кримінальне провадження №607/18004/14-к за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_7 про обвинувачення за ч.4 статті 368 КК України у кримінальному провадженні №4201400000000023 перебуває на розгляді у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області. Оскільки кримінальне провадження у справі, у якій ухвалена постанова від 23.04.2012 року про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 , перебуває на розгляді у суді, право власності ОСОБА_7 порушено у кримінальному провадженні, то вирішення питання щодо спірних правовідносин чи оскарження дій чи бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні здійснюється за правилами КПК України від 1960 року. Позивач має право захистити свої права відповідно до норм КПК України, у порядку кримінального судочинства.
Обвинувачений ОСОБА_7 вважає, що в порушення вимог п.п.6, 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень нерухомого майна №1844/5 та пп.2.6.1-2.6.3 п.2.6 «Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об?єктів нерухомого майна» Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме його складовій Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна 21.05.2012 року зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна №12518639 на невизначене майно, все нерухоме майно, що належить ОСОБА_7 який був у подальшому перенесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (номер запису про обтяження: 12518639). При цьому, згідно постанови слідчого в особливо важливих справах Генерально прокуратури України молодшого радника юстиції ОСОБА_8 від 23.04.2012 року в межах розгляду кримінальної справи №49-3476 чітко зазначено: «накласти арешт на все наявне майно підозрюваного ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючого за адресою АДРЕСА_2 та зареєстрованого в АДРЕСА_3 ».
Слідчий вправі був накласти арешт лише на майно, тільки для забезпечення заявленого цивільного позову або можливої конфіскації майна наявного у обвинуваченого станом на дату такого накладення та відповідно провести його опис в порядку визначеному КПК чинним на дату накладення арешту та з дотриманням порядку визначеного «Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об?єктів нерухомого майна».
У кримінальному провадженні формулювання «накласти арешт на все наявне майно підозрюваного» має цілком конкретне юридичне значення. Воно не означає «на все майно, яке може з?явитися в майбутньому», і не означає «на широке коло абстрактних речей». Таке формулювання виключає множинне тлумачення дії яку слід вчинити на підставі зазначеної постанови, оскільки "Все наявне майно" в буквальному сенсі означає що усе майно, яке належало особі на момент винесення постанови/ухвали. Тобто арешт поширюється на те, що існувало у власності підозрюваного на дату. винесення постанови (земля, квартири, будинки, транспорт, гроші на рахунках, цінні папери, обладнання, рухомі речі, інше) і не поширюється на майно, набуте після цієї дати. Отже, арешт не може обмежувати майнові права на майбутні об?єкти, яких ще не існує. Тому, якщо в постанові чи ухвалі зазначено "накласти арешт на все наявне майно підозрюваного" це має тлумачитися як усе майно, що належало йому на момент винесення постанови, а не на невизначене коло майбутнього майна. Відповідно це також означає, що державний реєстратор/нотаріус не може поширювати арешт на будь-які об?єкти, набуті пізніше, нові об?єкти мають відображатися як не обтяжені, якщо немає нового арешту. ОСОБА_7 вважає, що наявність арешту на майно, набуте ним після ухвалення постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції ОСОБА_8 від 23.04.2012 року за відсутності правових підстав для цього порушує його право власності, адже він позбавлений можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Прокурор ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечила з підстав, зазначених у письмовому запереченні. У вказаному запереченні прокурор зазначає, що сторона захисту у клопотанні посилається на норми КПК України в редакції 1960 року і намагається скасувати арешт на підставі ст. 126 кодексу тієї ж редакції, яка передбачає можливість скасування арешту на майно у підозрюваного та обвинуваченого у випадку, коли у застосуванні такого заходу відпаде потреба. На даний час відсутні підстави для ствердження про відсутність потреби у застосуванні такого заходу, оскільки санкція статті як у редакціях на день вчинення кримінального правопорушення, так і на даний час передбачає застосування конфіскації майна. Разом з тим, сторона захисту покликаючись на норми кодексу 1960 року не враховує відмінності, які стосуються статусу обвинуваченого за кодексом старої та кодексом нової редакцій, адже статус обвинуваченого раніше особа отримувала на стадії досудового розслідування, а не після його закінчення. А тому скасувати на стадії судового розгляду справи постанову слідчий не міг як за кодексом у старій редакції, так і у новій. Окрім того, відсутні підстави для скасування постанови слідчого і самою колегією суддів, оскільки на сьогоднішній день не існує передумов для визнання постанови про раніше накладений арешт незаконною, як і відсутні передумови для визнання, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Разом з тим, оскаржувана постанова про накладення арешту на майно підозрюваного від 23 квітня 2012 року не містить вказівку на арешт майна, набутого після винесення вказаної постанови. Також як і стара редакція, так і нова редакції процесуального закону містять однакову норму про те, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. А тому вимога обвинуваченого про скасування арешту майна, накладеного на підставі постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України в межах розгляду кримінальної справи N?49-3476 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3233487000:03:001:1047, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Ходосівська сільська рада, зареєстровано в реєстрі за № 2066 є безпідставним, оскільки вказаною постановою такий арешт не накладався, а тому не підлягає до задоволення.
Згідно з пунктом 9 Розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 125 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року (у редакції, чинній на момент винесення постанови слідчого), слідчий зобов`язаний вжити заходів до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного, а також вилучення майна, на яке накладено арешт. Згідно з частиною 1 статті 126 КПК України 1960 року, накладення арешту на майно полягає в оголошенні заборони розпоряджатися, а в необхідних випадках — і користуватися майном, і проводиться за мотивованою постановою слідчого. При цьому частина 4 статті 126 цього ж Кодексу передбачала, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Положеннями частини 1 статті 174 КПК України 2012 року визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, аналіз як норм КПК України 1960 року, так і положень чинного КПК України 2012 року свідчить про те, що підставами для скасування арешту майна судом є виключно дві обставини: доведення заявником факту необґрунтованості його накладення або того, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба.
Суд розглядає справу ЄУН - 607/18004/14-к (к/п №42014000000000230) про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Санкція статті у редакції на час події та в чинній редакції передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 23 квітня 2012 року у межах кримінальної справи № 49-3476, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, винесено постанову про накладення арешту на все наявне майно підозрюваного ОСОБА_7 . На виконання цієї постанови 21 травня 2012 року Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (надалі — складової частини Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) внесено запис про обтяження № 12518639 — арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_7 .
Оцінюючи обґрунтованість накладення арешту, суд зазначає, що постанова слідчого від 23 квітня 2012 року була винесена уповноваженою особою в межах її компетенції, за наявності законних підстав (передбаченої законом можливої конфіскації майна) та з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, чинного на момент її прийняття. Доказів незаконності чи необґрунтованості постанови слідчого стороною захисту не надано, а судом не встановлено. Суд враховує, що судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 368 КК України на цей час не завершений, остаточне судове рішення по суті обвинувачення не ухвалено, а санкція статті обвинувачення передбачає конфіскацію всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ст. 59 КК України). За таких обставин потреба у збереженні заходів забезпечення можливої конфіскації майна не відпала.
Перешкода у розпорядженні земельною ділянкою (відмова приватного нотаріуса у посвідченні договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2024 року), виникла не через існування процесуального рішення про арешт цієї ділянки, а внаслідок способу відображення та перенесення відомостей про загальне обтяження № 12518639 від 21 травня 2012 року (щодо невизначеного майна суб`єкта) в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під час реєстрації права власності на новий об`єкт у 2024 році.
У межах розгляду клопотання про скасування арешту майна в кримінальному провадженні наділений повноваженнями виключно щодо перевірки законності та доцільності самого процесуального рішення про арешт майна, і не вправі підміняти собою суб`єктів державної реєстрації прав або вирішувати питання щодо технічного коригування реєстраційних записів, редагування опису предмета обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна чи перенесення записів до спеціального розділу реєстру, оскільки порядок внесення змін до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно врегульований спеціальним законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Питання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження вирішуватиметься судом за результатами розгляду кримінального провадження в порядку ст.368 КПК України.
Оскільки, постанова слідчого від 23 квітня 2012 року є законною та обґрунтованою, а потреба у забезпеченні можливої конфіскації майна в кримінальному провадженні не відпала, тому клопотання до задоволення не підлягає. Обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням про зупинення судового розгляду у даному кримінальному провадженні у зв`язку з тим, що його призвано для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Клопотання обґрунтовує тим, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №167 від 11 червня 2026 року, його призначено на посаду командира роти матеріального забезпечення з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 , ВОС – НОМЕР_3 за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, захисниця ОСОБА_6 подала клопотання про зупинення судового провадження. У зазначено, що 31 липня 2026 року ОСОБА_7 було подано до суду клопотання про зупинення судового провадження в зв?язку з його призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію". З метою підтвердження об?єктивної неможливості обвинуваченим брати участь у засіданнях навіть через відеозв?язок у зв?язку з виконанням бойових завдань 25 вересня 2026 року було направлено адвокатський запит №25/09-0925 на адресу військової частини НОМЕР_2 про надання інформації щодо конкретного територіального місцезнаходження (дислокацію) підрозділу, в якому проходить службу ОСОБА_7 , а також чи встановлено його конкретні строки проходження військової служби. 28.09.2026 року від військової частини НОМЕР_2 надійшла відповідь вих.№2304. Як вбачається з офіційної відповіді ТВО командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_10 від 28 вересня 2026 року №2304, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22 вересня 2026 року № 279, ОСОБА_7 був офіційно відряджений до Основного командного пункту (ОКП) військової частини НОМЕР_2 з метою виконання безпосередніх бойових (спеціальних) завдань, йому офіційно видано посвідчення про відрядження № 40 та закріплено бойову зброю. Додатково повідомлено, що у зв?язку з дією правового режиму воєнного стану, динамічною оперативною обстановкою та безпосередній виконанням бойових наказів, визначити конкретний строк завершення бойового відрядження лейтенанта ОСОБА_11 наразі неможливо. Відомості про точну дислокацію підрозділу становлять службову таємницю з міркувань безпеки. Отримані докази фактично доводять, що перебування на основному командному пункті під час виконання бойових розпоряджень унеможливлює використання обвинуваченим засобів зв?язку для дистанційних судових засідань. Зупинення провадження у цьому випадку це єдина законна можливість забезпечити дотримання фундаментального права на захист, гарантованого статтею 63 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини, а також з урахуванням підтвердження належними доказами факту перебування обвинуваченого у бойовому відрядженні та неможливість визначення строків його закінчення, просить зупинити судове провадження стосовно ОСОБА_7 до його звільнення з військової служби або офіційного повернення з бойового відрядження.
Прокурор ОСОБА_5 щодо зупинення судового провадження заперечила, як передчасне. Вважає, що треба з`ясувати щодо безпосередньої участі обвинуваченого в бойових діях.
Відповідно до ч.2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
Поважні причини неприбуття особи на виклик визначено ст.138 КПК України, яка також передбачає, що такою є обставина, яка об`єктивно унеможливлює з`явлення особи на виклик.
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Законом України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022 року затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», яким в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року на строк 30 діб, який було продовжено і діє по даний час.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022 року, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації, що триває дотепер.
Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №167 від 11 червня 2026 року ОСОБА_7 призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
З відповіді т.в.о.командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_12 №2304 від 28 вересня 2026 року вбачається, що ОСОБА_7 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22 вересня 2026 року №279 відряджений до основного командного пункту (ОКП) військової частини НОМЕР_2 з метою виконання бойових (спеціальних) завдань. У зв`язку з дією правового режиму воєнного стану на території України, динамічною оперативною обстановкою та необхідністю виконання бойових наказів командування, визначити конкретний строк завершення відрядження ОСОБА_7 неможливо. Відомості про точне місцезнаходження (дислокацію) основного командного пункту та місця виконання бойових (спеціальних) завдань належить до інформації з обмеженим доступом (службової/таємної) інформації та не підлягають розголошенню з міркувань безпеки та забезпечення оборонної спроможності.
Т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_12 №2679 від 03 листопада 2026 року повідомив, що у зв`язку із залученням ОСОБА_7 до виконання бойових (спеціальних) завдань, проходженням військової служби в умовах особливого періоду, необхідністю виконання покладених на нього службових обов`язків у районі виконання завдань, а також з огляду на особливості організації управління та зв`язку у відповідних умовах, забезпечити його участь у судовому засіданні шляхом особистої явки до суду або в режимі відеоконференції об`єктивно неможливо.
Введення воєнного стану, оголошення мобілізації, перебування ОСОБА_7 на військовій службі під час мобілізації, на особливий період, відрядження обвинуваченого до основного командного пункту (ОКП) військової частини НОМЕР_2 з метою виконання бойових (спеціальних) завдань та безпосереднє виконання таких завдань, суд вважає об`єктивними обставинами, які унеможливлюють його з`явлення на виклик, тобто він по поважній причині не прибув до суду.
Відповідно до ст.335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
В контексті цього закону єдиною та достатньою умовою для зупинення судового провадження сам факт призову обвинуваченого для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Отже, закон не вимагає підтвердження безпосередньої участі в бойових діях. Долучені до матеріалів справи копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №167 від 11 червня 2026 року та відповідь т.в.о.командира військової частини НОМЕР_2 №2304 від 28 вересня 2026 року повною мірою підтверджують факт призову ОСОБА_7 на військову службу та об`єктивну неможливість його участі в судових засіданнях у зв`язку з відрядженням до основного командного пункту для виконання бойових (спеціальних) завдань.
Верховний Суд у постанові від 14.07.2026 року у справі ЄУН - 333/9365/24 вказав, що в разі встановлення факту призову обвинуваченого для проходження військової служби за призовом під час мобілізації приписи зазначеної норми процесуального закону покладають на суд обов`язок зупинити судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби, не зважаючи на місце її проходження та можливості брати участь у судових засіданнях.
Оскільки, участь обвинуваченого при розгляді судового провадження на усіх стадіях судового провадження є обов`язковою, однак обвинуваченого призвано на військову службу під час мобілізації, суд вважає, що клопотання сторони захисту про зупинення судове провадження до звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 з військової служби підлягає до задовлення.
Керуючись статями 42, 135, 174, 318, 335, 336, 350 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування арешту на земельну ділянку земельну ділянку кадастровий номер: 3222487000:03:001:1047, що розташована за адресою: Київська область Обухівський район Ходосівська сільська рада, зареєстровано в реєстрі за N?2066, власником якої є ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), накладеного постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції ОСОБА_8 від 23.04.2012 року, в межах розгляду кримінальної справи №49-3476, відмовити.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та захисниці ОСОБА_6 задовільнити, судове провадження у кримінальному провадженні №42014000000000230, стосовно ОСОБА_7 про обвинувачення за ч.4 ст.368 КК України, зупинити до звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 з військової служби.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3