ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Вирок № 141467112

Озвучення тимчасово недоступне

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2026 Справа №607/21095/26 Провадження №1-кп/607/1947/2026 м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12026211040001155 , дані про яке 12.08.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підгороддя Івано-Франківського (Рогатинського) району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. При цьому, згідно з ч. 10 ст. 62 цього ж Закону поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.

Поліцейський взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_6 та інспектор взводу №2 роти №4 УПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_7 згідно графіку заступили на чергування з 20 год. 00 хв. 05.08.2026 по 08 год. 00 хв. 06.08.2026 у складі екіпажу «Юпітер-203» у форменому одязі із спецзасобами та табельною вогнепальною зброєю.

06.08.2026 близько 00 год. 50 хв., в ході виконання службових обов`язків, працівниками поліції було виявлено механічний транспортний засіб - мотоцикл, на якому був встановлений номерний знак, що не належав вказаному транспортному засобу, на законну вимогу поліцейських водій вказаного транспортного засобу не зупинявся, чим не виконав законної вимоги поліцейського. У зв`язку із наведеним ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було розпочато переслідування вказаного транспортного засобу з метою його зупинки та припинення адміністративного правопорушення.

Зупинивши вказаний транспортний засіб на перехресті вулиць Подільська-Гайова в м. Тернопіль було встановлено, що водієм мотоцикла є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про вказану подію ОСОБА_8 повідомив свого брата ОСОБА_3 , який згодом прибув на місце події.

Надалі, 06.08.2026 о 00 год. 53 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи на перехресті вулиць Подільська-Гайова в м. Тернопіль, достовірно усвідомлюючи, що перед ним перебувають працівники Національної поліції України, почав поводитися зухвало, агресивно, висловлювався нецензурною лайкою, на зауваження працівників поліції припинити свої протиправні дії не реагував.

В подальшому, 06.08.2026 близько 00 год. 53 хв. в ОСОБА_3 , який перебував на перехресті вулиць Подільська-Гайова в м. Тернопіль, виник злочинний умисел, спрямований на погрозу вбивством та застосуванням насильства відносно працівників правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ними своїх службових обов`язків.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 06.08.2026 близько 00 год. 53 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи на перехресті вулиць Подільська-Гайова в м. Тернопіль, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу - поліцейський взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_6 та інспектор взводу №2 роти №4 УПП в Тернопільський області ДПП ОСОБА_7 , висловив в сторону останніх погрози вбивством, а саме, повідомив, що застрелить працівників поліції, у зв`язку із виконанням ними службових обов`язків, які ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сприйняли як таку, що загрожує їх життю і здоров`ю та реально може бути приведена до виконання. Окрім цього, надалі, ОСОБА_3 , продовжуючи висловлюватись нецензурною лайкою, висловив погрозу застосувати фізичне насильство стосовно працівників поліції.

В результаті злочинних дій ОСОБА_3 , порушено суспільні відносини, які забезпечують нормальну законну діяльність органів державної влади, особисту недоторканість поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Тернопільські області ДПП ОСОБА_6 та інспектора взводу №2 роти №4 УПП в Тернопільський області ДПП ОСОБА_7 під час виконання ними своїх службових обов`язків, передбачених Законом України «Про Національну поліцію»

За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, тобто у погрозі вбивством, насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини його вчинення. Показав, що 06.08.2026 у нічний період доби до нього подзвонив його брат ОСОБА_8 та повідомив, що на перехресті вулиць Подільська-Гайова в м. Тернопіль його переслідували, а згодом зупинили працівники поліції. Будучи схвильованим за здоров`я свого брата, він, прибувши на місце події, під час спілкування з поліцейським взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Тернопільські області ДПП ОСОБА_6 та інспектором взводу №2 роти №4 УПП в Тернопільський області ДПП ОСОБА_7 висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою, погрожував вбивством та застосуванням фізичного насильства, про що зараз шкодує.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні не наполягали на застосуванні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 суворого покарання, однак звернули увагу на неприпустимість таких дій.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , заслуховуванням думки потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з приводу міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються речових доказів. При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту обставин, які ніким не оспорюються, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , заслухавши думку потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з приводу міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 та дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються речових доказів, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 345 КК України, як погроза вбивством, насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 4 ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з положеннями ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не перебуває на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, є сином військовослужбовця, який загинув під час виконання бойового завдання.

Окремо суд враховує й позицію щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , висловлену потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні, яка не може бути залишена без належної уваги та оцінки суду і безумовно підлягає врахуванню в сукупності з усіма іншими обставинами, які суд повинен врахувати при призначенні покарання у відповідності до приписів закону про кримінальну відповідальність.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання передбачене санкцією ч. 1 ст. 345 КК України у виді пробаційного нагляду на мінімальний строк, визначений для такого виду покарання положеннями ч. 4 ст. 59-1 КК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України обов`язків.

Підстав для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов за яких, норми, передбачені даною частиною статті можуть бути застосовані.

Суд також не знаходить підстав для призначення ОСОБА_3 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, іншого, передбаченого санкцією вказаної частини статті покарання у виді виправних робіт, оскільки вважає його таким, що не призведе до виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та не відповідатиме меті покарання.

Крім того суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_3 за вчинення ним вказаного кримінального правопорушення інших покарань, а саме у виді обмеження волі або позбавлення волі, які також передбачені санкцією інкримінованої обвинуваченому частини статті, оскільки такі, на переконання суду, будуть явно несправедливими через надмірну суворість, зважаючи на дані особу обвинуваченого та наявність обставини, яка пом`якшує його покарання.

На переконання суду, покарання у виді пробаційного нагляду, яке полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, з покладенням на обвинуваченого передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України обов`язків буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у тому числі проти авторитету органів державної влади, та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

За змістом статей 369, 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення, в тому числі запобіжних заходів до набрання вироком законної сили, та мотиви його ухвалення.

Враховуючи, що на даний час у цьому кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає підстав для прийняття рішення про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання даним вироком законної сили.

Судом також встановлено, що заходи забезпечення у даному кримінальному провадженні не застосовувалися, цивільні позови не пред`являлися, процесуальні витрати, зокрема пов`язані із залученням експертів, відсутні.

Долю електронних документів слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 336, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України в період пробаційного нагляду покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою ОСОБА_3 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили, електронні документи відеозаписи, які зберігаються на носії інформації у вигляді DVD-R диску, залишити при матеріалах кримінального провадження №12026211040001155 від 12.08.2026.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддяОСОБА_1