ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141466477

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 442/9053/26

Провадження № 2/442/3519/2026

УХВАЛА

іменем України

13 листопада 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Медведик Л.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Потічна Наталія Юріївна до ПП «Консул», АТ «УкрСибБанк», за участю третьої особи Трускавецької міської ради про визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації заборони та іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження Дрогобицького міськрайонного суду поступила вищезгадана цивільна справа.

Перевіривши матеріали позовної заяви, приходжу до наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 23 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частиною другою та третьої цієї статті.

Частиною першою статті 30 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає правила виключної підсудності, встановлено, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 42 Постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №461/6956/17 вказав, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Постанові від 29 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі №369/238/15-ц дійшла правового висновку, що розгляд справи судами з порушенням правил виключної підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у даній справі просить зокрема скасувати проведену на підставі договору іпотеки від 30.08.2007 року державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, а саме на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 .

Тому на справи, предметом яких є нерухоме майно, поширюються норми частини першої статті 30 Цивільного процесуального кодексу України та даний спір не підсудний Дрогобицькому міськрайонному суду Львівської області за правилами виключної підсудності.

Згідно положень пункту 1 частини першої статті 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до положень частини першої-другої статті 32 Цивільного процесуального кодексу України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи, що даний спір не підсудний Дрогобицькому міськрайонному суду Львівської області, то справу належить надіслати за підсудністю до Трускавецького міського суду Львівської області.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 4, 23, 27, 31, ч.9 187 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу №442/9053/26, провадження 2/442/3319/2026 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Потічна Наталія Юріївна до ПП «Консул», АТ «УкрСибБанк», за участю третьої особи Трускавецької міської ради про визнання недійсним договору іпотеки, скасування державної реєстрації заборони та іпотеки передати на розгляд до Трускавецького міського суду Львівської області (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул.Мазепи, 21/1).

Спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передані з одного суду до іншого в порядку, встановленого статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Львівського апеляційного суду.

Суддя Медведик Л.О.