Справа №523/10761/26
Провадження №1-кс/523/9964/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62026150020000292 від 23.01.2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у відношенні
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді стрільця відділення оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у військовому званні «солдат», фактично проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020000292 від 23.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 3 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України, звернувся до Пересипського районного суду міста Одеси з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 .
Відповідно до даного клопотання, ОСОБА_5 , будучи залученим до складу групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , до якої входили військовослужбовці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи спільно із суміжним екіпажем групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 до складу якого входив військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та інші невстановлені військовослужбовці, які рухалися поряд на невстановленому досудовим розслідуванням транспортному засобі, при цьому учасники обох екіпажів координували свої дії між собою за допомогою радіостанцій, діючи узгоджено та виконуючи взаємодоповнюючі ролі, за участю невстановленого працівника Національної поліції України на ім`я ОСОБА_10 , який перебував у складі групи оповіщення, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою групою осіб, 05.03.2026 близько 14 год. 50 хв., рухаючись вулицею Люстдорфська дорога, поряд з будинком № 166 у місті Одесі(більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) на службовому автомобілі марки «Volkswagen Transporter», 2009 року випуску,VIN: НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , помітили невстановленого на той момент чоловіка, яким у подальшому виявився ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після чого не встановивши особу ОСОБА_11 , не з`ясувавши його анкетних даних, не перевіривши та не встановивши наявності передбачених законом підстав для його затримання, примусового доставлення чи будь-якого іншого обмеження свободи пересування, діючи в порушення вимог статей 3, 28, 29 Конституції України, а також вимогами Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі та викрадення потерпілого з метою його примусового доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_7 для проходження військово-лікарської комісії, діючи спільно та узгоджено з членами іншого екіпажу, під`їхавши на вищевказаному службовому автомобілі марки «Volkswagen Transporter» та зупинившись поруч із потерпілим ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_8 , вибігли зі службового автомобіля та разом із членом суміжного екіпажу ОСОБА_9 , почали переслідувати ОСОБА_11 , при цьому невстановлений працівник Національної поліції України на ім`я ОСОБА_10 , перебуваючи у салоні службового автомобіля та діючи за вказівкою ОСОБА_8 , утримував бокові двері автомобіля у відкритому положенні, чим забезпечував безперешкодне насильницьке поміщення потерпілого до салону автомобіля та подальше його протиправне переміщення.
Після цього, наздогнавши потерпілого ОСОБА_11 поблизу будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи спільно та узгоджено, застосували до нього фізичну силу, утримували його та позбавили можливості продовжувати втечу і вільно пересуватися.
Надалі, продовжуючи свої спільні та узгоджені дії, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 повели потерпілого у напрямку вулиці Люстдорфська дорога. Під час примусового переміщення ОСОБА_11 , намагаючись привернути увагу осіб, які перебували в автомобілі, що проїжджав повз, та отримати допомогу, простягнув руку у бік зазначеного транспортного засобу, після чого ОСОБА_7 наніс йому удари по тілу, а ОСОБА_9 застосував щодо нього спеціальний засіб сльозоточивої дії, розпиливши його вміст в обличчя потерпілого, внаслідок чого останній почав задихатися, не міг повноцінно дихати, відчував фізичний біль та був позбавлений можливості чинити ефективний опір.
Після цього, продовжуючи діяти спільно та узгоджено, ОСОБА_5 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 утримували ОСОБА_11 та примусово переміщували його у напрямку службового автомобіля «Volkswagen Transporter», за кермом якого перебував ОСОБА_8 , який під`їхав до місця події, після чого силоміць помістили потерпілого до його салону всупереч волі ОСОБА_11 , чим позбавили його можливості вільно визначати своє місцезнаходження та пересуватися на власний розсуд.
Після насильницького поміщення ОСОБА_11 до салону службового автомобіля ОСОБА_8 , перебуваючи за кермом службового автомобіля, надав ОСОБА_7 вказівку сісти поруч із потерпілим з метою забезпечення контролю за ним під час його подальшого незаконного переміщення, після чого ОСОБА_7 зайняв місце безпосередньо поруч із ОСОБА_11 .
У подальшому, у період з 14 год. 50 хв. до 15 год. 03 хв., перебуваючи у салоні службового автомобіля марки «Volkswagen Transporter» під час незаконного переміщення ОСОБА_11 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , учасники групи продовжували утримувати потерпілого всупереч його волі, позбавляючи його можливості вільно пересуватися та залишити транспортний засіб. При цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , за вказівкою ОСОБА_8 , проводили особистий обшук ОСОБА_11 , при цьому ОСОБА_7 вимагав від потерпілого не рухатися, прибирав його руки та погрожував застосуванням фізичного насильства у разі невиконання його вимог, після чого наказав потерпілому, назвати свої анкетні дані працівнику поліції. У подальшому ОСОБА_9 також вимагав від ОСОБА_11 повідомити його анкетні дані.
Унаслідок зазначених спільних дій потерпілий зазнав сильного фізичного болю та моральних страждань, тривалий час задихався, не міг повноцінно дихати та перебував у безпорадному стані.
Під час подальшого незаконного переміщення, ОСОБА_5 , діючи узгоджено з іншими учасниками групи, забезпечував реалізацію спільного злочинного умислу, контролював обстановку під час вчинення злочину, унеможливлював втручання сторонніх осіб, перебував у салоні службового автомобіля під час незаконного переміщення потерпілого та своєю присутністю і спільними діями забезпечував безперешкодне вчинення викрадення.
Після цього, о 15 год. 03 хв., ОСОБА_5 , діючи спільно із ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 всупереч волі ОСОБА_11 доставили його на територію ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
13.08.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколами впізнання ОСОБА_11 ; протоколами проведених негласних слідчих розшукових дій; іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами у своїй сукупності.
Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено за клопотанням слідчого до 3-х (трьох) місяців Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону, тобто до 13.11.2026 включно.
Закінчити досудове розслідування, у передбачений п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України строк, протягом 2 (двох) місяців з дня повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не можливо, оскільки для прийняття законного та обґрунтованого рішення за вказаними матеріалами досудового розслідування необхідно виконати наступне:
? завершити огляд вилучених речових доказів;
? завершити огляд протоколів НСРД з метою фіксації інформації, яка має значення для досудового розслідування;
? за результатом проведених слідчих дій встановити та допитати в якості свідків та потерпілих осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення;
? отримати висновки вибухотехнічної експертизи;
? вирішити питання про наявність/відсутність підстав для повідомлення про зміну раніше повідомленої та про нову підозру;
? зняти грифи секретності та долучити до матеріалів кримінального провадження матеріали, на підставі яких проведено негласні слідчі (розшукові) дії;
? виконати інші слідчі дії з метою всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення тих обставин, які викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваного, пом`якшують чи обтяжують покарання;
? виконати вимоги, передбачені ст. ст. 290, 291 КПК України, а саме: відкрити матеріали стороні захисту та скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування;
? в установленому законом порядку повідомити осіб, стосовно яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії, про вказаний факт.
У зв`язку з викаденим, ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 від 10.11.2026 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62026150020000292 від 23.01.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України, до 5 (п`яти) місяців, тобто до 13.01.2027 включно.
Слідчий, приймаючи до уваги те, що підозрюваний, вчинив нетяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, має постійне місце мешкання в Одеській області, в клопотанні просив продовжити щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладанням на нього відповідних обов`язків.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, вказавши при цьому, що вважає необхідним застосування саме такого запобіжного засобу з підстав, що зазначені у вищевказаному клопотанні.
Підозрюваний та захисник не заперечували проти задоволення клопотання.
Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню частково на підставі наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 9 Конституції України міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Суд зазначив (п. 175 справи), що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, підстави продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваному ОСОБА_5 залишати житло, є цілком обґрунтованими, а застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.
Крім того, продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка 11.09.1997 набрала чинності для України (статті 5 Конвенції).
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт у певний період доби може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Разом з цим, беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, неможливо застосувати до підозрюваного інші, більш м`які запобіжні заходи, крім цілодобового домашнього арешту, оскільки ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може скоїти нове правопорушення, незаконно впливати на свідків під час досудового розслідування, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (штучне затягування досудового розслідування, судового розгляду, можливість виїзду за кордон через неконтрольовані пункти пропуску на окупованих територіях та ін.).
Відповідно до ст. 184 КПК України, встановлено наявність ряду ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) - підозрюваний ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, у зв`язку з чим з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування (наприклад на тимчасово окупованих територіях, ПМР, тощо);
- незаконно впливати на свідків у даному кримінальному проваджені, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) – незаконно впливати на свідків, схиляючи останніх до дачі завідомо неправдивих показань або зміни показань, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, жодний інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить запобіганню вищевказаних ризиків.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Окрім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваної, в силу характеру інкримінованого ОСОБА_5 діяння та одночасної потереби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, достатнім є продовження до останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, враховуючи особу підозрюваного, який офіційно не працює, має постійне місце мешкання в Одеській області, раніше засуджений, той факт, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62026150020000292 від 23.01.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України, до 5 (п`яти) місяців, тобто до 13.01.2027 включно, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 181 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у відношенні ОСОБА_5 – задовольнити.
Продовжити у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 11.01.2027 року.
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:
1) прибути до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити залишати житло в період з 22:00 до 07:00 годин наступної доби, за виключенням необхідності слідування до бомбосховищ, найпростіших укриттів, інших безпечних місць під час оголошення повітряної тривоги;
2) не відлучатися з м. Одеса без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.
Виконання ухвали доручити територіальному органу поліції Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню органом внутрішніх справ.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1