ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141465609

Озвучення тимчасово недоступне

Справа №522/16590/26

Провадження №2/522/11441/26

УХВАЛА

12 листопада 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

секретаря судового засідання – Гресько Б.Ю.,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Тимошенко Таїси Федорівни про зупинення провадження у справі,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом риморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – Одеська міська рада про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення.

Підготовче засідання по справі призначено на 10 листопада 2026 року.

05 листопада 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Тимошенко Таїси Федорівни про зупинення провадження у справі, у якому заявниця просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №522/10054/25.

У підготовче засідання, призначене на 10 листопада 2026 року з`явилася відповідачка та її представник. Судом заслухано думку учасників справи щодо заявленого клопотання. Учасники справи підтримали заявлене клопотання, просили його задовольнити.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву до 12.11.2026 задля розгляду клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №522/10054/25 за позовом ОСОБА_1 до ПРА ОМР про визнання факту постійного проживання однією сім`єю, про визнання права користування житловим приміщенням. Вказує, що предметом у справах є законність користування відповідачкою спірним приміщенням та між ними існує тісний матеріально-правовий зв`язок, оскільки факти, встановлені в одній із справ будуть мати преюдиційне значення для розгляду справи.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) вказано, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».

У Постанові КЦС ВС від 27.09.2023 у справі № 588/1156/21 вказано, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. Отже, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 588/1040/23, так і щодо того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Верховний Суду наголошує, що дії відповідача ОСОБА_2 , який наполягає на зупиненні провадження у справі з апеляційного перегляду рішення, ухваленого не на його користь, не відповідають принципу добросовісності. За таких обставин інститут зупинення провадження у справі не може бути застосований у цій справі на шкоду інтересам позивача, меті цього інституту та принципам цивільного судочинства. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що зупинення провадження у справі, яка переглядається, до набрання законної сили рішенням у справі № 588/1040/23, порушує вимоги закону щодо розумності строку розгляду справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Так, предметом у справі №522/16590/26 є:

- виселення ОСОБА_1 із житлових приміщень комунального житлового фонду, а саме із двох житлових кімнат загальною житловою площею 23.97 кв.м., що знаходяться у квартирі АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення;

- усунення перешкоди територіальній громаді міста Одеси в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради у здійсненні права користування та розпорядження житловими приміщеннями загальною прощею 23,97 кв.м., що знаходяться у квартирі АДРЕСА_1 .

В той же час, предметом спору у справі №522/10054/25 є встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_2 , визнання з нею права користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язання ПРА ОМР укласти договір найму щодо вказаного об`єкта нерухомого майна.

Поряд з тим, між справами не може існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, а факти, встановлені під час розгляду справи не матимуть преюдиційне значення в одній із справ, оскільки, під час розгляду справи №522/16590/26 суд повинен перевірити правомірність користування ОСОБА_1 спірним об`єктом нерухомого майна, встановити наявність або відсутність підстав для такого користування саме на момент розгляду справи. При цьому, можливе задоволення позову у справі №522/10054/25 не свідчитиме про законність користування таким об`єктом нерухомого майна в минулому, та право користування в такому випадку виникне саме з моменту набрання рішенням у справі №522/10054/25 законної сили.

За таких обставин, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Пунктом 14 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі не зазначені у переліку ухвал, визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення.

КЦС ВС в ухвалі від 06 грудня 2023 року у справі № 753/1798/22 зробив висновок, оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження у справі не належить до вичерпного переліку ухвал, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду, тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 43, 222, 251-254 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Тимошенко Таїси Федорівни про зупинення провадження у справі – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, ухвалене за наслідками розгляду справи.

Текст ухвали складено та підписано 12 листопада 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.