ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 405/4883/18
провадження № 61-17200св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,
відповідачі: ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Кропивницької міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Н», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження:
касаційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2024 року у складі судді Драного В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у складі колегії суддів Голованя А. М., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,
касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, в інтересах якого діє Павловська Світлана Сергіївна, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2024 року у складі судді Драного В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у складі колегії суддів Голованя А. М., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - РВ ФДМУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Кропивницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Н» (далі - ТОВ «Будсервіс-Н»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно за державою.
Позов обґрунтований тим, що 31 травня 1996 року начальником РВ ФДМУ надано згоду на приватизацію державного майна Тресту «Кіровоградсільбуд», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство.
За результатами інвентаризації майна вказаного підприємства складено акт оцінки, за яким вартість цілісного майнового комплексу Тресту становить 3 232 232 крб, з якого вилучено майно вартістю 236 649 крб, зокрема вартість майна, щодо якого встановлено особливий режим приватизації у розмірі 130 640 крб, та вартість майна, яке не підлягає приватизації - споруду цивільного захисту (сховище), тому приватизації підлягало майно вартістю 3 000 000,00 крб
За Трестом рахувався об`єкт цивільної оборони - сховище № НОМЕР_1 площею 160 кв. м, яке після приватизації новоствореним ВАТ «Сільбудсервіс» прийнято на баланс. Приватизації не підлягала частина адміністративної будівлі на АДРЕСА_1 площею 160 кв. м (частина підвалу), яка зайнята об`єктом цивільної оборони вартістю 106 000 крб. Статутний фонд ВАТ «Сільбудсервіс» становив 3 000 000 крб, що відповідало сумі вартості його майна.
25 травня 1999 року Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради прийняв рішення № 417, яким ВАТ «Сільбудсервіс» видано свідоцтво про право приватної власності на всю будівлю на АДРЕСА_1 , тобто разом із сховищем площею 160 кв. м (частиною підвалу). Прокурор вважав, що міською радою незаконно оформлено право власності на вказану частину підвалу, яка є об`єктом цивільної оборони.
Надалі рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі № 811/1408/13-а, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, вказане рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради визнано незаконним та скасовано.
Однак орган ФДМУ зареєструвати право державної власності не зміг, оскільки на вказаний цілісний майновий комплекс після проведення реконструкції на підставі рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2008 року № 1751 у 2011 році видано нове свідоцтво про право власності співвласникам ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ТОВ «Будсервіс-Н».
Згідно з актом розрахунку і поділу ідеальних часток нерухомого майна спірне приміщення увійшло у частку ТОВ «Будсервіс-Н», яке 16 жовтня 2012 року відчужило ОСОБА_2 9/50 часток вказаного комплексу площею 196,43 кв. м, що розташовані у підвальному приміщенні будівлі. У складі цієї частки перебуває і спірне нерухоме майно. 30 жовтня 2012 року ОСОБА_2 відчужив вказане нерухоме майно ОСОБА_3 , який подарував його 22 травня 2018 року ОСОБА_1 .
У травні 2018 року РВ ФДМУ звернувся до органів прокуратури з листом про представництво інтересів держави в суді з метою визнання права власності держави на підвальне приміщення площею 160 кв. м. на АДРЕСА_1 .
Органам прокуратури стало відомо про порушення вимог закону та необхідність їх захисту саме з травня 2018 року після ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи щодо спірного об?єкта нерухомості та з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 125462447 від 29 травня 2018 року.
Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності, витребувати нерухоме майно із чужого незаконного володіння, а саме частину підвального приміщення «А1» адміністративної будівлі «А», загальною площею 160 кв. м на АДРЕСА_1 та визнати право власності на нього за державою.
14 листопада 2019 року прокурор подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, зважаючи на скасування Верховним Судом рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2014 року в адміністративній справі № 811/1408/13-а, та, окрім заявлених раніше позовних вимог, просив також визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 25 травня 1999 року № 147 у частині оформлення права власності на вказане нерухоме майно та визнати недійсним свідоцтво про право власності на комплекс будівель від 27 травня 1999 року № 179, видане Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, у частині посвідчення права колективної власності ВАТ «Сільбудсервіс» на зазначене нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ленінський районний суд м. Кіровограда від 04 липня 2024 року у задоволенні позову прокурора відмовив.
Суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на комплекс будівель, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння слід відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності, а у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на нерухоме майно за державою - у зв`язку з її необґрунтованістю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Кропивницький апеляційний суд постановою від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури задовольнив частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2024 року змінив у частині вирішення вимог про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення виконавчого міської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на комплекс будівель, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду в частині зміни мотивів рішення суду першої інстанції мотивована тим, що позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету міської ради, визнати недійсним свідоцтво про право власника будівлі та визнати право власності держави на нерухоме майно. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У таких випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України, є неефективними. Апеляційний суд виснував, що обрані позивачем способи захисту порушеного права, а саме визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради та визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі, не відповідають закону та є неефективними.
Щодо пропуску позовної давності суд апеляційний суд вказав, що із заявою про застосування позовної давності звернулися відповідачі і про порушення права власності держави на спірне нерухоме майно прокурору стало достеменно відомо у 2012 році в рамках перевірки за листом начальника РВ ФДМ України по Кіровоградській області щодо спроб привласнення об`єкта державної власності, про що свідчить звернення прокурора м. Кіровограда у 2013 році з позовом у порядку адміністративного судочинства про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення виконавчого комітету міської ради в частині визнання за ВАТ «Сільбудсервіс» права власності на приміщення, яке є предметом розгляду цієї справи.
Таким чином, зважаючи на те, що про порушене право прокурору стало відомо у 2012 році, а з позовом до суду він звернувся у 2018 році, тобто з пропуском позовної давності і поважних причин її пропуску не навів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння на користь держави спірного нерухомого майна.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи осіб, які їх подали
20 грудня 2024 року заступник керівника Кіровоградського обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 грудня 2020 року у справі № 909/1165/19, від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 14 травня 2024 року у справі № 910/2128/20, від 04 вересня 2024 року у справі № 947/9769/22,
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 261, частини четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник указує на те, що учасниками справи № 811/1408/13-а були РВ ФДМУ та всі співвласники спірного нерухомого майна, в тому числі ТОВ «Будсервіс-Н» та ОСОБА_3 , і їм було відомо про встановлення рішенням суду, яке набрало законної сили 09 грудня 2014 року, факту незаконності вибуття з державної власності та набуття у власність ВАТ «Сільбудсервіс» частини підвального приміщення площею 160 кв. м в адмінбудівлі, тобто відсутності у ВАТ «Сільбудсервіс» та його правонаступника ТОВ «Будсервіс-Н» права на відчуження такого майна, а також про наявність рішення суду, яким підтверджено належність такого майна державі.
Отже, відповідачі у період з 26 вересня 2013 року до 21 березня 2019 року (дата скасування Верховним Судом судових рішень у справі № 811/1408/13-а) не мали права вчиняти будь-які дії щодо розпорядження таким майном, у тому числі здійснювати його подальше відчуження.
РВ ФДМУ лише у червні 2016 році, маючи намір провести інвентаризацію спірного майна, дізналося, що права держави продовжують порушуватися та встановив факт невиконання рішення у справі № 811/1408/13-а, судові рішення в якій були скасовані постановою Верховного Суду від 21 березня 2019 року у зв`язку зі зміною судової практики. Наведене підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, відступлення від якого немає.
Отже, у період з 2012 року до 2018 року у РВ ФДМУ були відсутні підстави для самостійного звернення до суду з відповідними вимогами, а наявність фактів про недобросовісність дій ТОВ «Будсервіс-Н» та ОСОБА_3 щодо відчуження державного майна за чинності судового рішення, яке набрало законної сили, вказує на поважність причин пропуску позовної давності, оскільки фактичні обставини справи унеможливлювали звернення до суду з позовом у вказаний період з такими ж вимогами і до цих же відповідачів у справі, яка переглядається, що не враховано судами.
Суди також не врахували, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою.
Прокурор зазначає, що враховуючи характер спірних правовідносин у цій справі, захист порушеного права з одночасним застосуванням способів, передбачених статтями 387 та 392 ЦК України є необхідним та лише у сукупності призведе до досягнення ефективного захисту - визнання права власності держави на її майно з часу набрання рішенням у спорі законної сили, а не після внесення інформації до Державного реєстру речових прав на майно, яке затягнеться у часі. Отже, способи захисту, обраній прокурором у цій справі, є ефективними.
30 грудня 2024 року РВ ФДМУ шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд», подалодо Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 261 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду, ТОВ «Будсервіс-Н», в інтересах якого діє Кривонос А. І., просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5, просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2025 року у складі колегії суддів Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 03 лютого 2025 року у складі колегії суддів Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Фаловська І. М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.
Верховний Суд ухвалою від 23 жовтня 2026 року справу призначив до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 05 листопада 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: головуючий - Синельников Є. В., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Сердюк В. В. (суддя-доповідач).
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
31 травня 1996 року РВ ФДМУ наказами № 1103 та № 1108а надало згоду та прийняло рішення про створення комісії з приватизації майна Тресту «Кіровоградсільбуд» (т. 1, а. с. 124). Як вбачається з пункту 12 розділу 3 Плану приватизації державного майна Тресту, затвердженого начальником РВ ФДМУ 25 червня 1996 року, визначений перелік і вартість майна, яке не підлягало приватизації, а саме частина адміністративної будівлі площею 160 кв. м, яка зайнята об`єктом цивільної оборони (т. 1, а. с. 126-129).
Згідно з розрахунком вартості адміністративного будинку Тресту на АДРЕСА_1, зайнятої під захист цивільної оборони, загальна площа будівлі становить 1 300 кв. м, площа зайнята під захистом - 160 кв. м, вартість будівлі відповідно до акта - 860 млн крб, вартість частини будівлі, зайнятої під захист - 106 млн крб (т. 1, а. с. 135). Крім того, як вбачається з довідки Штабу цивільної оборони Кіровоградської області від 21 червня 1996 року на обліку Треста обліковується об`єкт цивільної оборони ЦО-Сховище № 4004о, площею 160 кв. м та після приватизації підприємства новостворене ВАТ «Сільбудсервіс» приймає на баланс та зобов`язується експлуатувати у відповідності з вимогами цивільної оборони (т. 1, а. с. 134).
В акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу Тресту, затвердженого начальником РВ ФДМУ 25 червня 1996 року, вартість цілісного майнового комплексу Тресту становить 3 232 232 тис. крб. Водночас вартість майна, щодо якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації становить 130 649 тис. крб. та об`єктів, що не підлягають приватизації - 106 000 тис. крб Вартість майна з урахуванням збільшення вартості майна на суму 4 417 тис. крб, що враховує потенційну прибутковість, становить 3 млрд крб. (3 232 232 - 130 649 - 106 000 + 4 417) (т. 1, а. с. 132-133).
25 червня 1996 року наказом РВ ФДМУ № 1251 затверджено вказаний акт та прийнято рішення про перетворення Тресту у ВАТ «Сільбудсервіс». Вартість цілісного майнового комплексу - 3 млрд крб., вартість майна, що підлягає приватизації - 3 млрд крб. (т. 1, а. с. 134).
Також 25 червня 1996 року наказом РВ ФДМУ № 1255 перетворено ДП Трест «Кіровоградсільбуд» у ВАТ «Сільбудсервіс». Статутний фонд товариства склав 3 млрд крб., які поділені на 120 тис. штук простих іменних акцій номінальною вартістю 25 тис. крб. Також цим наказом затверджено статут ВАТ «Сільбудсервіс» (т. 1, а. с. 137-138).
У 1999 році ВАТ «Сільбудсервіс» виявило бажання виготовити свідоцтво про право власності на адміністративний будинок. 13 квітня 1999 року Управління містобудування та архітектури Кіровоградської ОДА на замовлення ВАТ «Сільбудсервіс» зробило технічне заключення про стан адміністративного будинку за вказаною вище адресою, згідно якого адміністративний будинок є двоповерховою спорудою з підвалом (т. 1, а. с. 104-106).
25 травня 1999 року Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради прийняв рішення № 417, пунктом 2 якого визнано за ВАТ «Сільбудсервіс» право власності на адміністративний будинок (літ. «А», «А1») площею 607,3 кв. м на АДРЕСА_1 у м. Кіровоград. Пунктом 3 рішення зобов`язано Кіровоградське ООБТІ видати свідоцтво про право власності ВАТ «Сільбудсервіс» на адміністративний будинок на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 97). 27 травня 1999 року ВАТ «Сільбудсервіс» одержало свідоцтво про право власності на весь адміністративний будинок на АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано в БТІ (т. 1, а. с. 98).
У 2008 році ВАТ «Сільбудсервіс» з метою узаконення самовільного будівництва звернулося до Управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради та рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 28 липня 2008 року № 1157 надано ВАТ «Сільбудсервіс» дозвіл на реконструкцію (самовільно розпочату) адміністративної будівлі літ. АА1 на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 45), а рішенням від 10 листопада 2008 року № 1751 оформлено право власності з видачею свідоцтва про право власності на комплекс будівель на АДРЕСА_1 , а саме адміністративна будівля А, гаражі Б, В, Г, Д, Е, огорожа N, замощення І (т. 1, а. с. 47-48).
19 листопада 2008 року Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради видано ВАТ «Сільбудсервіс» свідоцтво про право власності на комплекс будівель на АДРЕСА_1 , зокрема адміністративну будівлю АА1а площею 1 288,89 кв. м, що було зареєстровано у БТІ (т. 1, а. с. 49, 50). У 2010 році ВАТ «Сільбудсервіс» припинено шляхом реорганізації у ТОВ «Будсервіс-Н» (т. 1, а. с. 195-197).
Рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 18 січня 2011 року № 73 оформлено право власності з видачею свідоцтв про право власності на комплекс будівель на АДРЕСА_1 , а саме на 13/100 частин ОСОБА_1 , на 4/25 частин ОСОБА_4 та на 71/100 частин ТОВ «Будсервіс-Н», зокрема адміністративну будівлю площею 1 351,13 кв. м, про що 29 березня 2011 року видано відповідні свідоцтва про право власності, які зареєстровані в БТІ (т. 1, а. с. 60-61, 62). Як вбачається з акта розрахунку і поділу ідеальних часток на АДРЕСА_1 , спірне підвальне приміщення є складовою частки ТОВ «Будсервіс-Н» (т. 1, а. с. 53-58).
16 жовтня 2012 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л. Ю., ТОВ «Будсервіс-Н» продало ОСОБА_2 9/50 частин комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,43 кв. м, які складаються із: тамбура площею 2,84 кв. м, складу - 48,68 кв. м, складу - 16,93 кв. м, кладової - 3,3 кв. м, коридору - 1,95 кв. м, вбиральні - 0,68 кв. м, вбиральні - 0,72 кв. м, роздягальні - 2,2 кв. м, складу - 10,6 кв. м, коридору - 6,0 кв. м, класу - 18,33 кв. м, коридору - 15,98 кв. м, кладової - 8,91 кв. м, кладової - 9,18 кв. м, архіву - 11,0 кв. м, архіву - 5,08 кв. м, сходів - 20,35 кв. м, коридору - 5.4 кв. м, складу 8,3 кв. м, що розташовані у підвальному приміщенні адміністративної будівлі (т. 1, а. с. 72-75, 78).
30 жовтня 2012 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л. Ю., ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 9/50 частин комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,43 кв. м, з указаними відповідними приміщеннями що розташовані у підвальному приміщенні адміністративної будівлі (т. 1, а. с. 84-87).
У 2013 році прокурор м. Кіровограда звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - РВ ФДМУ в Кіровоградській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ТОВ «Будсервіс-Н», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року в адміністративній справі № 811/1408/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, визнано протиправним та скасовано пункт 2 рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 25 травня 1999 року № 417 у частині визнання за ВАТ «Сільбудсервіс» права власності на підвальне приміщення площею 160 кв. м, яке розташоване у адміністративному будинку на АДРЕСА_1 . (т. 1, а. с. 146-148, 189-191).
Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна на балансі ТОВ «Будсервіс-Н» від 13 липня 2016 року перебуває об`єкт державної власності - сховище цивільної оборони площею 160 кв. м, дата інвентаризації - 31 грудня 2015 року (т. 1, а. с. 158).
Відповідно до листів Управління ДСНС України у Кіровоградській області від 17 квітня 2018 року за № 01-2195/01-30, Управління з питань цивільного захисту Кіровоградської ОДА від 16 квітня 2018 року № 32-22/399/0.34 та Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 25 квітня 2018 року за № 1956/36-0524 на обліку споруд цивільного захисту об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , не значиться (т. 1, а. с. 169, 171, 173).
22 травня 2018 року за договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л. Ю., ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 9/50 частин комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,43 кв. м, які складаються із: тамбура площею 2,84 кв. м, складу - 48,68 кв. м, складу - 16,93 кв. м, кладової - 3,3 кв. м, коридору - 1,95 кв. м, вбиральні - 0,68 кв. м, вбиральні - 0,72 кв. м, роздягальні - 2,2 кв. м, складу - 10,6 кв. м, коридору - 6,0 кв. м, класу - 18,33 кв. м, коридору - 15,98 кв. м, кладової - 8,91 кв. м, кладової - 9,18 кв. м, архіву - 11,0 кв. м, архіву - 5,08 кв. м, сходів - 20,35 кв. м, коридору - 5.4 кв. м, складу 8,3 кв. м, що розташовані у підвальному приміщенні адміністративної будівлі, що розташовані у підвальному приміщенні адміністративної будівлі (т. 2, а. с. 103-104).
Постановою Верховного Суду від 21 березня 2019 року в адміністративній справі № 811/1408/13-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року скасовано, провадження у справі закрито, оскільки спір підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства.
За висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 11 вересня 2019 року за № 1339/1340/19-27 відповідно до ДБН № 2.2.5.-97, розташування приміщень цивільного захисту у цокольному поверсі будинку можливе за відповідності сховища усім вимогам надійності та безпеки. Спірне приміщення за своїми технічними характеристиками не відноситься до споруд цивільного захисту. Спірне приміщення не відповідає технічним умовам, внаслідок чого не відповідає пожежним, санітарним нормам як об`єкт споруди цивільного захисту (т. 2, а. с. 221-226). Висновок експерта суд першої інстанції до уваги не взяв, оскільки експерт при складанні висновку керувався державними будівельними нормами ДБН № 2.2.5.-97, «Захисні споруди цивільної оборони», затвердженими наказом Держкоммістобудування України від 08 липня 1997 року № 106, тобто будівельними нормами, які ще не діяли на момент приватизації ВАТ «Сільбудсервіс».
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
У цій справі спірні правовідносини стосуються захисту права власності держави та витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, а саме частини підвального приміщення загальною площею 160 кв. м як об`єкта державної власності - сховища цивільної оборони.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частини перша та друга статті 328 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частинами першою, другою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У статті 178 ЦК України встановлено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи (частина перша).
Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом (частина друга статті 178 Цивільного кодексу України).
Серед об`єктів цивільних прав особливу категорію становлять публічні речі - об`єкти державної або комунальної власності, правовий режим яких обумовлений особливим публічно-правовим значенням, підвищеною суспільною важливістю, спрямованою на забезпечення екологічної безпеки, обороноздатності, раціонального використання природних ресурсів, збереження стратегічно важливого майна держави, культурної спадщини тощо.
Такі об`єкти пов`язані із забезпеченням суспільного інтересу, а тому не перебувають у вільному цивільному обороті і за жодних умов не можуть вибути із державної або комунальної власності у приватну власність. Публічні речі є необоротоздатними.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 липня 2026 року у справі № 915/268/24 (провадження № 12-49гс25), які в силу положень статті 400 ЦПК України є застосовними у справі, яка переглядається.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», чинного на момент приватизації ВАТ «Сільбудсервіс», приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
За частиною першою статті 5 вказаного Закону до об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами. Водночас відповідно до частини другої цієї статті приватизації не підлягають об`єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій.
Згідно з преамбулою Закону України «Про цивільну оборону» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) кожен має право на захист свого життя і здоров`я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру (частина перша статті 1 Закону України «Про цивільну оборону» у вказаній редакції).
Відповідно до пункту 2 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 253 (чинної до 10 березня 2017 року) (далі - Порядок використання захисних споруд цивільного захисту), захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) (далі - захисні споруди) - інженерні споруди, призначені для укриття і тимчасового захисту людей, техніки та майна від небезпеки, що може виникнути або виникла внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, а також від дії засобів ураження в особливий період. Захисні споруди поділяються на сховища та протирадіаційні укриття і є основним засобом колективного захисту населення.
02 жовтня 2012 року прийнято Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), який уведений у дію 01 липня 2013 року, у зв`язку з чим визначено термін «захисні споруди цивільного захисту».
Захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів (пункт 14 частини першої статті 2 КЦЗ України).
За змістом частини першої статті 32 КЦЗ України до захисних споруд цивільного захисту належать, зокрема, сховища.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку, що сховища / споруди державної власності як один з видів захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) не підлягали приватизації (відчуженню), оскільки як публічні речі належали до об`єктів загальнодержавного значення.
Суди встановили, що згідно з пунктом 12 розділу 3 Плану приватизації державного майна тресту «Кіровоградсільбуд», затвердженого начальником РВ ФДМУ 25 червня 1996 року, визначений перелік і вартість майна, яке не підлягало приватизації, а саме частина адміністративної будівлі площею 160 кв. м, яка зайнята об`єктом цивільної оборони (т. 1, а. с. 126-129).
Як вбачається з довідки Штабу цивільної оборони Кіровоградської області від 21 червня 1996 року на обліку тресту «Кіровоградсільбуд» обліковувався об`єкт цивільної оборони ЦО-Сховище № 4004о, площею 160 кв. м та після приватизації підприємства новостворене ВАТ «Сільбудсервіс» прийняло на баланс і зобов`язувалося його експлуатувати відповідно до вимог цивільної оборони (т. 1, а. с. 134).
25 травня 1999 року Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради прийняв рішення № 417, пунктом 2 якого визнано за ВАТ «Сільбудсервіс» право власності на адміністративний будинок (літ. «А», «А1») площею 607,3 кв. м на АДРЕСА_1 у м. Кіровоград. 27 травня 1999 року ВАТ «Сільбудсервіс» одержало свідоцтво про право власності на весь адміністративний будинок на АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано в БТІ (т. 1, а. с. 98).
19 листопада 2008 року Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради видано ВАТ «Сільбудсервіс» свідоцтво про право власності на комплекс будівель на АДРЕСА_1 , зокрема адміністративну будівлю АА1а площею 1 288,89 кв. м, що було зареєстровано у БТІ (т. 1, а. с. 49, 50). У 2010 році ВАТ «Сільбудсервіс» припинено шляхом реорганізації у ТОВ «Будсервіс-Н».
Рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 18 січня 2011 року № 73 оформлено право власності з видачею свідоцтв про право власності на комплекс будівель на АДРЕСА_1 , а саме на 13/100 частин ОСОБА_1 , на 4/25 частин ОСОБА_4 та на 71/100 частин ТОВ «Будсервіс-Н», зокрема адміністративну будівлю площею 1 351,13 кв. м, про що 29 березня 2011 року видано відповідні свідоцтва про право власності, які зареєстровані в БТІ (т. 1, а. с. 60-61, 62). Спірне підвальне приміщення є складовою частки ТОВ «Будсервіс-Н» (т. 1, а. с. 53-58).
16 жовтня 2012 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Бабіч Л. Ю., ТОВ «Будсервіс-Н» продало ОСОБА_2 9/50 частин комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,43 кв. м, які складаються із: тамбура площею 2,84 кв. м, складу - 48,68 кв. м, складу - 16,93 кв. м, кладової - 3,3 кв. м, коридору - 1,95 кв. м, вбиральні - 0,68 кв. м, вбиральні - 0,72 кв. м, роздягальні - 2,2 кв. м, складу - 10,6 кв. м, коридору - 6,0 кв. м, класу - 18,33 кв. м, коридору - 15,98 кв. м, кладової - 8,91 кв. м, кладової - 9,18 кв. м, архіву - 11,0 кв. м, архіву - 5,08 кв. м, сходів - 20,35 кв. м, коридору - 5.4 кв. м, складу 8,3 кв. м, що розташовані у підвальному приміщенні адміністративної будівлі (т. 1, а. с. 72-75, 78).
30 жовтня 2012 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Бабіч Л. Ю., ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 9/50 частин комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,43 кв. м, з указаними відповідними приміщеннями що розташовані у підвальному приміщенні адміністративної будівлі (т. 1, а. с. 84-87).
У 2013 році прокурор м. Кіровограда звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - РВ ФДМУ в Кіровоградській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ТОВ «Будсервіс-Н», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року в адміністративній справі № 811/1408/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, визнано протиправним та скасовано пункт 2 рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 25 травня 1999 року № 417 у частині визнання за ВАТ «Сільбудсервіс» права власності на підвальне приміщення площею 160 кв. м, яке розташоване у адміністративному будинку на АДРЕСА_1 . (т. 1, а. с. 146-148, 189-191).
22 травня 2018 року за договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Бабіч Л. Ю., ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 9/50 частин комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,43 кв. м, які складаються із тих самих приміщень, які були відчужені 30 жовтня 2012 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та розташовані у підвальному приміщенні адміністративної будівлі (т. 2, а. с. 103-104).
Постановою Верховного Суду від 21 березня 2019 року в адміністративній справі № 811/1408/13-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року скасовано, провадження у справі закрито, оскільки спір підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, зазначив, що рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 417 прийнято без урахування того, що підвальне приміщення адміністративного будинку відносилося до споруд цивільного захисту (оборони) і було виключено з переліку майна ВАТ «Сільбудсервіс», що підлягало приватизації, та залишилось у державній власності і не могло належати ВАТ «Сільбудсервіс» на праві приватної власності. Після приватизації спірне майно було прийнято на баланс ВАТ «Сільбудсервіс» і мало експлуатуватися виключно як споруда цивільного захисту. Але ВАТ «Сільбудсервіс» без погодження з ФДМУ як органом, уповноваженим управляти державним майном, подало до Виконавчого комітету міської ради документи на оформлення права власності на всю адміністративну будівлю, в якій розташований спірний об`єкт цивільного захисту, що не був включений до цілісного майнового комплексу, який підлягав приватизації.
Суд першої інстанції також зазначив, що докази того, що сховище № 40046 і підвальне приміщення адміністративного будинку А комплексу будівель, який переданий у власність ТОВ «Будсервіс-Н», є двома різними об`єктами у матеріалах справи відсутні.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що 12 вересня 2007 року РВ ФДМУ проводилися перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Сільбудсервіс», а саме сховища № НОМЕР_1 площею 160 кв. м, про що було складено відповідні акти, які підписані представником РВ ФДМУ та уповноваженим особами ВАТ «Сільбудсервіс» (т. 1, а. с. 141).
Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна на балансі ТОВ «Будсервіс-Н» від 13 липня 2016 року перебуває об`єкт державної власності - сховище цивільної оборони площею 160 кв. м, дата інвентаризації - 31 грудня 2015 року (т. 1, а. с. 158).
Разом із тим, відповідно до листів Управління ДСНС України у Кіровоградській області від 17 квітня 2018 року за № 01-2195/01-30, Управління з питань цивільного захисту Кіровоградської ОДА від 16 квітня 2018 року № 32-22/399/0.34 та Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 25 квітня 2018 року за № 1956/36-0524 на обліку споруд цивільного захисту об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , спірне приміщення не значиться (т.1, а. с. 169, 171, 173).
За таких обставин суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які містяться у матеріалах справи, зокрема, Витягу з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності та листам Управління ДСНС України у Кіровоградській області, Управління з питань цивільного захисту Кіровоградської ОДА та Виконавчого комітету Кропивницької міської ради, у їх сукупності та дійшов суперечливих висновків по суті спору, оскільки не встановив, чи належить спірне приміщення до споруд цивільного захисту, що має визначальне значення для цього вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, на наведене уваги не звернув, у повному обсязі не перевірив рішення суду першої інстанції, не встановив фактичних обставин справи, зокрема, чи належить спірне приміщення до споруд цивільного захисту з урахуванням інформації з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності та його відсутності в облікових документах органів державної влади та органу місцевого самоврядування, та залишив поза увагою доводи відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу прокурора, поданого в його інтересах до апеляційного суду його представником ОСОБА_5, в якому останній стверджував про відсутність спору у цій справі, оскільки спірне приміщення не є сховищем цивільної оборони (т. 5, а. с. 135).
Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що за умови доведеності належності спірного приміщення до споруд цивільного захисту у цій справі підлягають застосуванню правові висновки, викладені за подібних правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2026 року у справі № 922/2484/24 (провадження № 12-58гс25)
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
Суд апеляційної інстанції не усунув усіх порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.
У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731 /16-ц, провадження № 61-39028сво18).
Отже, з урахуванням висновку щодо результату розгляду касаційних скарг розподіл судових витрат має здійснюватися тим судом, який ухвалить остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури та касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, в інтересах якого діє Павловська Світлана Сергіївна, задовольнити частково.
Постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Є. В. Синельников
Судді
І. Ю. Гулейков
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк