ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 308/9950/19
провадження № 61-2111св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ФК Факторинг»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Володимирович, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Ганна Денисівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Ярослав Юрійович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 травня 2022 року у складі судді Бедьо В. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 січня 2026 рокуу складі колегії суддів Мацунича М. В., Кожух О. А., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ФК Факторинг» (далі - ТОВ «ФК «ФК Факторинг»), треті особи: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Кішкін Д. В., приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Капітула Г. Д., у якому просив:
- визнати недійсним договір відступлення прав вимог № 1 за договорами іпотеки укладений 19 березня 2015 року між ТОВ «ФК «ФК «Факторинг» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д., зареєстрований в реєстрі за № 149;
- визнати недійсним договір відступлення прав вимог № 2 за договорами іпотеки, укладений 19 березня 2015 року між ТОВ «ФК «ФК «Факторинг» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д., зареєстрований в реєстрі за № 150;
- визнати недійсною заяву-рiшення ОСОБА_2 про прийняття у власність предмета іпотеки - об`єкта громадського харчування з торгово-офісними
та виробничими приміщеннями, загальною площею 958,9 кв. м, розташованого
за адресою: АДРЕСА_1 , справжність підпису ОСОБА_2 на заяві-рішення, засвідченого 19 травня 2015 року приватним нотаріусом Кiшкiним Д. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1272;
- визнати недійсною заяву-рiшення ОСОБА_2 про прийняття у власність предмета іпотеки - земельної ділянки, площею 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгiвлi, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , справжнiсть підпису ОСОБА_2 на заявi-рішенні засвідчено 19 травня 2015 року приватним нотаріусом Кiшкiним Д. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1273;
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно об`єкт громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями, загальною площею 958,9 кв. м., розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , вчинену 19 травня 2015 року приватним нотаріусом Кiшкiним Д. В. за ОСОБА_2 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно земельну ділянку, площею 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгiвлi, розташовану
за адресою: АДРЕСА_1 , вчинену
19 травня 2015 року приватним нотаріусом Кiшкiним Д. В. за ОСОБА_2 ;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь нерухоме майно - об`єкт громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями, загальною площею 958,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що 05 березня 2008 року мiж Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсобанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії
№ 08/292-6, за яким ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в межах максимального ліміту в сумі 300 000,00 грн.
05 березня 2008 між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 08/292-6, посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д., зареєстрований у реєстрі за № 395, за яким в іпотеку передано нерухоме майно частину складу будівлі в стадії реконструкції під приміщенням громадського харчування, торгово-офісні та виробничі (кондитерський цех та цех із виготовлення олії) лiт. № Й, Й1 загальною площею 849,3 кв. м, готовністю 78%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 1.3 іпотечного договору 1 вартість предмету іпотеки складає 1 720 000,00 грн.
05 березня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/292-7, за яким
ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в межах максимального ліміту в сумі
300 000,00 грн.
З метою забезпечення зобов`язання за вказаним кредитним договором
05 березня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 08/292-7, посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д., зареєстрований у реєстрі за № 397, відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно частину складу будівлі в стадії реконструкції під приміщенням громадського харчування, торгово-офісні та виробничі (кондитерський цех та цех по виготовленню олії) літ. № Й, Й1 загальною площею 849,3 кв. м, готовністю 78%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
11 липня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір кредиту № 08/292/15 з додатками та доповненнями, відповідності до якого позичальник отримав кредит в сумі 40 000,00 доларів США зі сплатою 14,00% річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором
11 липня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 08/292/15, із змінами і доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за реєстровим № 1237, згідно з яким іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: частину складу будівлі в стадії реконструкції під приміщенням громадського харчування, торгово-офісні та виробничі (кондитерський цех та цех з виготовлення олії) літ. № Й, Й1 загальною площею 849,3 кв.м., готовністю 78%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
18 вересня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 08/292/21, згідно з яким ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі
44 000,00 доларів США.
18 вересня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 08/292/21, посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д., зареєстрований у реєстрі за № 1854, за яким в іпотеку передано нерухоме майно: квартиру, загальною площею 54,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 04 березня 2015 року у справі № 712/14749/12, яке набрало законної сили
23 березня 2015 року, позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 , третя особа
ОСОБА_6 , про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Визнано за ПАТ «Укрсоцбанк» права та обов`язки іпотекодержателя на земельну ділянку розміром 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 441371 від 09 вересня 2009 року;
в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 02/292/07
від 05 березня 2008 року в сумі 1 748 601,92 грн; звернено стягнення на належний майновому поручителю ОСОБА_7 на праві власності та переданий в іпотеку об`єкт громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями загальною площею 958,9 кв. м, а також земельну ділянку площею 0,0333 гa, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, що знаходяться в АДРЕСА_1 шляхом їх реалізації на публічних торгах з початковою ціною на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна в межах процедури виконавчого провадження; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 08/292/07
від 05 березня 2008 року в сумі 698 328,18 грн та за договором кредиту
№ 08/292/15 від 11 липня 2008 року в сумі 71 860,77 доларів США, що на день постановлення рішення складає 1 783 634,61 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» сплачений судовий збір при зверненні до суду в сумі 1 827,00 грн. Судові витрати в сумі 1 827,00 грн віднесено за рахунок держави.
Зазначене судове рішення представник ОСОБА_1 ОСОБА_8 отримав
20 березня 2019 року.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 04 березня 2015 року у справі № 712/14750/12, яке набрало законної сили
23 березня 2015 року, позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа
ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Визнано за ПАТ «Укрсоцбанк» права та обов`язки іпотекодержателя на земельну ділянку розміром 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 441371
від 09 вересня 2009 року; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 02/292/06 від 05 березня 2008 року в сумі
1 738 081,81 грн звернено стягнення на належний ОСОБА_1 на праві власності та переданий в іпотеку об`єкт громадського харчування з торгово-офісними
та виробничими приміщеннями загальною площею 958,9 кв. м, а також земельну ділянку площею 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом їх реалізації
на публічних торгах з початковою ціною на рівні не нижче за звичайні ціни
на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна в межах процедури виконавчого провадження.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 04 березня 2015 року у справі № 712/14751/12, яке набрало законної сили
23 березня 2015 року, позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму боргу за договором кредиту № 08/292/21
від 18 вересня 2008 року в розмірі 96 906,74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день постановлення рішення складає 2 405 293,12 грн.
25 липня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Мельник Я. М. здійснено ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 712/14751/12, та вбачається, що колишній представник позивача адвокат Шпуганич В. П. був обізнаний про дату та час розгляду цивільної справи, отримав копію судового рішення, однак не здійснив його оскарження в апеляційному порядку.
Також позивач вказує що в іпотеку ОСОБА_1 передав нерухоме майно: частину складу будівлі в стадії реконструкції під приміщенням громадського харчування, торгово-офісні та виробничі (кондитерський цех та цех з виготовлення олії) літ. Й, Й1, загальною площею 849,3 кв. м, готовністю 78%, а за рішенням суду звернено стягнення на об`єкт громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями загальною площею 958,9 кв. м, тобто із різницею у 109,6 кв. м комерційної площі та земельну ділянку площею 0,3033 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка не передавалася в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк».
Представник позивача ознайомився з матеріалами цивільної справи
№ 308/8457/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ПАТ «Укрсоцбанк»,
ТОВ «ФК «ФК Факторинг», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кішкін Д. В. про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та витребування майна. Під час ознайомлення з матеріалами справи стало відомо про укладення 19 березня 2015 року договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами № 08/292-6, № 08/292-7 від 05 березня 2008 року
та № 08/292/15 від 11 липня 2008 року та відповідно договору відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Також 19 березня 2015 року між ТОВ «ФК «ФК «Факторинг» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги № 1 за договорами іпотеки, посвідченими приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за реєстровим № 149 та договір про відступлення права вимоги № 2 за договором іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за реєстровим № 150, відповідно до яких останній набув статус іпотекодержателя.
03 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір про розірвання іпотечного договору № 08/292/2 від 18 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Капітулою Г. Д., зареєстрованого в реєстрі за № 1854, згідно з яким розірвано Іпотечний договір № 08/292/21 від 18 вересня 2008 року в забезпечені якого перебувало нерухоме майно - квартира, загальною площею 54,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
03 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (підписант ОСОБА_10 ) укладена додаткова угода № 1 до договору поруки № 08/292/21 від 18 вересня 2008 року, посвідчена приватним нотаріусом Капітулою Г. Д., зареєстрована в реєстрі за № 207, за якою розірвано договір поруки № 06/99/П01/08-С від 18 вересня 2008 року.
03 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 (підписант ОСОБА_10 ) укладена додаткова угода про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 08/292/15 від 11 липня 2008 року, посвідчена приватним нотаріусом Капітулою Г. Д., зареєстрована в реєстрі за № 208, за якою внесено змiни до пункту 1.1 іпотечного договору та передано нерухоме майно: об`єкт громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями, загальною площею 958,9 кв. м, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,0333 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
03 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (підписант ОСОБА_10 ) укладена додаткова угода про внесення змін та доповнень до договору кредиту № 08/292/21 від 18 вересня 2008 року, посвідчена приватним нотаріусом Капітулою Г. Д., зареєстрована в реєстрі за № 206, згідно з якою внесено зміни до пункту 1.3.1 цього договору та передано кредитору в іпотеку нерухоме майно, саме: об`єкт громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями, загальною площею 958,9 кв. м, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0333 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, що попередній представник (на той час - ОСОБА_10 ) не був уповноваженою особою та не мав належним чином оформлені повноваження на розпорядження нерухомим майном. Також вказує на те, що ОСОБА_2 не мав повноважень нового кредитора на укладення договору відступлення права вимоги, оскільки кредитором боржника може бути банківська або фінансова установа.
Позивач ОСОБА_1 вважав, що його заборгованість за кредитними договорами згідно з повідомленням ОСОБА_2 у розмірі 9 412 206,24 грн є завищеною,
не відповідає фактичним обставинам та рішенням судів, що набрали законної сили, а різниця між зазначеною у повідомленні ОСОБА_2 та фактичною заборгованістю становить 686 521,03 грн.
Також позивач вважав, що вартість нерухомого майна - об`єкта громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями, загальною площею 958,9 кв. м, та земельна ділянка площею 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, яка вказана в повідомленні, у розмірі 8 042 194,00 грн є заниженою.
Таким чином, підставами для задоволення позову позивач вважав факт відсутності згоди іпотекодавця на укладення договору відступлення права вимоги, відсутності укладення угоди про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, укладення подальших угод між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 представником, а не позивачем, відсутності в довіреності на представництво повноважень на укладення спірних договорів, набуття права вимоги не фінансовою установою, відсутності в іпотеці земельної ділянки, заниженої вартості переданого в іпотеку майна, що, на думку позивача, свідчить про недійсність договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та земельну ділянку, та витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 16 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Ухвалюючи судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів відступлення прав вимог, суди керувалися тим, що оспорювані договори відступлення прав вимоги від 19 березня 2015 року укладені з порушенням частини третьої статті 512, статті 1054, частини третьої статті 1079, частини другої статті 1083 ЦК України, статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому підлягають визнанню недійсними.
Водночас суди, встановивши акцептування позичальником, іпотекодавцем та поручителем вказаних договорів, та подальшу добровільну передачу земельної ділянки в іпотеку новому кредитору ОСОБА_2 , а отже, і їх обізнаності про існування вказаних правочинів у березні 2015 року, дійшли висновку, що позивач, звернувшись із позовом до суду 28 серпня 2019 року, пропустив позовну давність для звернення з такими вимогами до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними заяви-рiшення ОСОБА_2 про прийняття у власність предмета іпотеки - об`єкта громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями, загальною площею 958,9 кв. м, та визнання недійсною заяви-рiшення
ОСОБА_2 про прийняття у власність предмету іпотеки - земельної ділянки, площею 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, суди керувалися тим, що ОСОБА_2 надав вичерпний перелік документів, передбачений чинним законодавством, державному реєстратору приватному нотаріусу Кішкіну Д. В., які слугували підставою для проведення державної реєстрації права власності предмета іпотеки (торгово-офісного приміщення та земельної ділянки).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині скасування державної реєстрації права власності, суди керувалися тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права.
У частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння суд першої інстанції зазначив, що такі вимоги є неналежним способом захисту, оскільки спірне майно не вибуло на підставі оплатного договору купівлі-продажу, а набуто ОСОБА_2 на підставі іпотечного застереження.
Апеляційний суд у частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння зазначив, що ОСОБА_2 з 20 грудня 2021 року
вже не був власником спірного нерухомого майна, оскільки таке майно було відчужено за двома договорами купівлі-продажу ОСОБА_12 . Зазначене вказує на те, що на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення, власником спірного нерухомого майна був ОСОБА_12 , який не брав участі у розгляді цієї справи.
Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги
19 лютого 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Я. Ю., через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 травня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Я. Ю., зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, від 14 червня 2023 року в справі № 755/138058/16, від 08 листопада 2023 року у справі № 26/4841/20; у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 296/6465/21, від 04 грудня 2024 року у справі № 466/864/19.
Вказує, що з урахуванням предмета спору та учасників справи, актуальної судової практики Верховного Суду у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння, протиправності дій відповідача ОСОБА_2 , а також необхідності застосування ефективного способу захисту позивача та процесуальної економії, суд апеляційної інстанції повинен був залучити у справі правонаступників відповідача ОСОБА_2 , зокрема, осіб, які є останніми набувачами нерухомого майна ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також третіх осіб та задовольнити його апеляційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 08 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребував матеріали справи із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний суд ухвалою від 14 жовтня 2026 року призначив справу до судового розгляду.
Протоколом автоматизованого визначення колегія суддів від 05 листопада 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: головуючий - Синельников Є. В., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Сердюк В. В. (суддя-доповідач).
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, вказуючи на обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 березня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/292-6 з додатками
та доповненнями, у відповідності до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі
300 000,00 грн зі сплатою 14,5% річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 05 березня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 08/292-6, із змінами і доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за реєстровим № 395.
05 березня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/292-7 з додатками та доповненнями, у відповідності до якого позичальником отримано кредит в сумі 300 000,00 грн зі сплатою 14,5% річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 05 березня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 08/292-7, із змінами і доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за реєстровим № 397.
11 липня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту № 08/292/15 з додатками та доповненнями, відповідно до якого позичальником отримано кредит у сумі 40 000,00 доларів США зі сплатою 14,00 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором
11 липня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 08/292/15, із змінами і доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за реєстровим № 1237.
18 вересня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 08/292/21 з додатками та доповненнями, за яким ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 44 000,00 доларів США зі сплатою 14,5% річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором
18 вересня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 08/292/21, із змінами і доповненнями від 03 квітня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за реєстровим № 1854.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04 березня 2015 року
у справі № 712/14750/12 задоволено позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк»
до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_6 , про стягнення заборгованості
та звернення стягнення на предмет іпотеки. Визнано за ПАТ «Укрсоцбанк» права та обов`язки іпотекодержателя на земельну ділянку розміром 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 441371 від 09 вересня 2009 року. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 02/292/06 від 05 березня 2008 року в сумі 1 738 081,81 грн з яких: 268 759,00 грн - заборгованість за кредитом, 280 207,88 грн - заборгованість за відсотками,
71 332,46 грн - пеня, 1 050 273,75 грн - штраф та 67 508,83 грн - інфляційні втрати, звернено стягнення на належний ОСОБА_1 на праві власності та переданий в іпотеку об`єкт громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями загальною площею 958,9 кв. м, а також земельну ділянку площею 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, що знаходяться в АДРЕСА_1 , шляхом їх реалізації на публічних торгах з початковою ціною на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна в межах процедури виконавчого провадження. Вказане рішення набрало законної сили 23 березня 2015 року.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04 березня 2015 року
№ 712/14749/12 задоволено позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_6 , про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Визнано за ПАТ «Укрсоцбанк» права та обов`язки іпотекодержателя на земельну ділянку розміром 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 441371 від 09 вересня 2009 року. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 02/292/07 від 05 березня 2008 року в сумі 1 748 601,92 грн, з яких: 271 559,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 285 184,18 грн - заборгованість за відсотками, 72 740,03 грн - пеня, 1 050 273,75 грн - штраф, 68 844,96 грн - інфляційні втрати, та заборгованість за кредитним договором № 08/292/15 від 11 липня 2008 року в сумі
2 833 908,36 грн, з яких: 924 709,07 грн - залишок за тілом кредиту, 664 841,31 грн - відсотки за користування позикою, 194 084,22 грн - пеня, 1 050 273,75 грн - штраф, та звернено стягнення на належний майновому поручителю ОСОБА_1 на праві власності та переданий в іпотеку об`єкт громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями загальною площею 958,9 кв. м, а також земельну ділянку площею 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, що знаходяться в АДРЕСА_1 , шляхом їх реалізації на публічних торгах з початковою ціною на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна в межах процедури виконавчого провадження. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 08/292/07 від 05 березня 2008 року в сумі 698 328,18 грн, та за договором кредиту № 08/292/15 від 11 липня 2008 року в сумі 71 860,77 доларів США, що на день постановлення рішення складає 1 783 634,61 грн. Вказане рішення набрало законної сили 23 березня 2015 року.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 04 березня 2015 року в справі № 712/14751/12, яке набрало законної сили
23 березня 2015 року, позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму боргу за договором кредиту № 08/292/21 від 18 вересня 2008 року в розмірі 96 906,74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день постановлення рішення складає 2 405 293,12 грн.
19 березня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «ФК Факторинг» укладено:
договір про відступлення прав вимоги від 19 березня 2015 року за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/292-6 укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 05 березня 2008 року та усіх додаткових угод до нього;
договір про відступлення прав вимоги від 19 березня 2015 року за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/292-7 укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , 05 березня 2008 року та усіх додаткових угод до нього;
договір про відступлення прав вимоги від 19 березня 2015 року за договором кредиту № 08/292/15, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 11 липня 2008 року;
договір про відступлення прав вимоги від 19 березня 2015 року за договором кредиту № 08/292/21, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 18 вересня 2008 року, та усіх додаткових угод до нього.
19 березня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «ФК Факторинг» укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами № 08/292-6, № 08/292-7, № 08/292/15 та № 08/292/21, за якими ТОВ «ФК «ФК Факторинг» набуто прав та обов`язків іпотекодержателя. 19 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «ФК Факторинг» укладено договір № 1 про відступлення права вимоги за кредитними договорами від 19 березня 2015 року за договорами про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08/292-6 та № 08/292-7, договором кредиту № 08/292/15, договір № 2 про відступлення права вимоги за кредитними договорами від 19 березня 2015 року, укладеного між ТОВ «ФК «ФК Факторинг» та ОСОБА_2 , за яким набуто право вимоги за договором кредиту № 08/292/21.
19 березня 2015 року укладено договір відступлення прав вимоги № 1, посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за № 149, укладений між ТОВ «ФК «ФК Факторинг» та ОСОБА_2 , за яким останній набув прав іпотекодержателя за договорами іпотеки, а саме:
за іпотечним договором № 08/292-6 від 05 березня 2008 року, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Капітулою Г. Д., за реєстровим номером 395;
за іпотечним договором № 08/292-7 від 05 березня 2008 року, укладеним між АКБСР «Укрсоцбан» та ОСОБА_1 , посвідченим 05 березня 2008 року приватним нотаріусом Капітулою Г. Д., за реєстровим номером 397;
за іпотечним договором № 08/292/15 від 11 липня 2008 року, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідченим 11 липня 2008 року приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за реєстровим номером 1237, а також
договір відступлення прав вимоги № 2, посвідчений приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за № 150, укладений між ТОВ «ФК «ФК Факторинг» та ОСОБА_2 ,
за яким останній набув прав іпотекодержателя за іпотечним договором №08/292/21 від 18 вересня 2008 року, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 , посвідченим 18 вересня 2008 року приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за реєстровим номером 185.
03 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено:
додаткову угоду про внесення змін та доповнень до іпотечного договору
№ 08/292/21 від 18 вересня 2008 року, посвідчену приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за реєстровим номером 206, за якою ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в іпотеку земельну ділянку розміром 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 ;
додаткову угоду № 1 до договору поруки, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , посвідчену приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за реєстровим номером 207, за якою новим кредитором ОСОБА_2 розірвано договір поруки від 18 вересня 2008 року № 06/99/П01/08-С, укладений між
АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 ;
додаткову угоду про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 08/292/1 від 11 липня 2008 року, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. за реєстровим номером 206,
за якою ОСОБА_1 вніс зміни до розміру основного зобов`язання, а саме повернення кредитної заборгованої за договором кредиту № 08/292/15 від 11 липня 2008 року, забезпечується за рахунок єдиного предмету іпотеки,
а саме: земельної ділянки розміром 0,0333 га, кадастровий номер 2110100000:58:001:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкта громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями загальною площею 958,9 кв. м, що знаходяться в
АДРЕСА_1 ;
договір про розірвання іпотечного договору № 08/292/21 від 18 вересня
2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , відповідно до якого новий кредитор припинив іпотеку трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказані правочини підписані сторонами та посвідчені нотаріально. Приватним нотаріусом Капітулою Г. Д. роз`яснено їх права та усвідомлення значення їх дій, що підтверджується посвідчувальним написом нотаріуса: договір підписаний сторонами. У зв`язку з вадами зору ОСОБА_1 за його дорученням текст підписано ОСОБА_10 .
ОСОБА_2 набув право власності на нерухоме майно на підставі іпотечного застереження, яке містилося в договорах іпотеки від 05 березня 2008 року, на підставі: договору про відступлення права вимоги № 1, серія та номер 149 виданого 19 березня 2015 року приватним нотаріусом Капітулою Г. Д.; іпотечного договору № 08/292/6 серія та номер 395, виданого приватним нотаріусом Капітулою Г. Д.; іпотечного договору № 08/292/7 серія та номер 397, виданого приватним нотаріусом Капітулою Г. Д.; іпотечного договору № 08/292/15 серія та номер 1237, виданого приватним нотаріусом Капітулою Г. Д.; повідомлення про іпотечне застереження в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» з доказами його отримання ОСОБА_1 ; висновку про вартість нерухомого майна - об`єкта громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями; висновку про вартість земельної ділянки.
Сума заборгованості за укладеними кредитними договорами встановлена рішеннями Ужгородського міськрайонного суду від 04 березня 2015 року
у справах № 712/14750/12, № 712/14749/12 та № 712/14751/12, які набрали законної сили, та акцептована позивачем у посвідчених нотаріально угодах.
ОСОБА_2 надав вичерпний перелік документів, передбачений чинним законодавством, державному реєстратору приватному нотаріусу Кішкіну Д. В., які слугували підставою для проведення державної реєстрації права власності предмету іпотеки (торгово-офісного приміщення та земельної ділянки).
20 грудня 2021 року ОСОБА_2 на підставі двох договорів купівлі-продажу відчужив спірне нерухоме майно на користь ОСОБА_12
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Щодо позовних вимог про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті
203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Отже, за договором факторингу фактор має надавати фінансову послугу, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Водночас грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує в собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Виходячи з цього, правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106)).
При цьому, якщо предметом і метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.
Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження
№ 12-42гс22).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22) вкотре наголосила на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення своїх прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові
від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову в матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається. Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - сам факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.
Норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, тому обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими частина перша статті 400 ЦПК України). Тобто, суд касаційної інстанції не може вирішувати питання про застосування позовної давності у зв`язку із недослідженням та ненаданням оцінки відповідним обставинам апеляційним судом.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що оспорювані договори відступлення прав вимоги
від 19 березня 2015 року укладені з порушенням частини третьої статті 512, статті 1054, частини третьої статті 1079, частини другої статті 1083 ЦК України, статті
6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому підлягають визнанню недійсними. Однак, встановивши
акцептування позичальником, іпотекодавцем та поручителем вказаних договорів, та подальшу добровільну передачу земельної ділянки в іпотеку новому кредитору ОСОБА_2 , та їх обізнаності про існування вказаних правочинів у березні
2015 року, суди виснували, що позивач, звернувшись із позовом до суду 28 серпня 2019 року, пропустив позовну давність для звернення з такими вимогами до суду та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсними договір відступлення прав вимоги.
Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними заяв-рiшень ОСОБА_2 про прийняття у власність предмета іпотеки
Суди, взявши до уваги, що ОСОБА_15 надав приватному нотаріусу Кішкіну Д. В. вичерпний перелік документів, передбачений чинним на той час законодавством, , що слугувало підставою для проведення державної реєстрації права власності на предмети іпотеки (торгово-офісного приміщення та земельної ділянки) обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності
та витребування майна з чужого незаконного володіння
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.
Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно
(див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті
89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18).
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно
є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
З огляду на викладене суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних у частині скасування державної реєстрації права власності у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту в цій частині.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, враховуючи те, що ОСОБА_2 з 20 грудня 2021 року вже не був власником спірного нерухомого майна, оскільки таке майно було відчужено за двома договорами купівлі-продажу ОСОБА_12 з огляду на таке.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу, його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі, належному відповідачеві.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, провадження № 14-626цс18, пункт 39; від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, провадження № 14-397цс19, пункт 75).
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові
від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
За наведених обставин апеляційний суд, врахувавши, що позивач не залучив останнього набувача спірного нерухомого майна у якості співвідповідача обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Питання про залучення належних співвідповідачів судом першої інстанції
не вирішувалося, оскільки таке клопотання позивач не заявляв.
Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції повинен був залучити
у справі правонаступників відповідача ОСОБА_2 , які є останніми набувачами спірного нерухомого майна, колегія суддів не бере до уваги, оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шостої статті 367 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, від 14 червня 2023 року в справі № 755/138058/16, від 08 листопада 2023 року у справі № 26/4841/20; у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 296/6465/21, від 04 грудня 2024 року у справі № 466/864/19, на які заявник посилається в касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин та переоцінки доказів.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли
під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого і правильного висновку суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування рішень суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Ярослав Юрійович, залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 травня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Є. В. Синельников
Судді
І. Ю. Гулейков
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк