Справа №: 343/2036/26
Провадження №: 2/343/1394/26
Р І Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
12 листопада 2026 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді – Тураша В. А.,
секретаря – Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Лисецької селищної ради, Тисменицького району, Івано-Франківської обл. (державний реєстратор Джурин Ярослав Олегович), ОСОБА_5 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування державної реєстрації права власності, суд -
В С Т А Н О В И В :
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 09.09.2026 звернулись в Долинський районний суд з позовом до Лисецької селищної ради,Тисменицького району, Івано-Франківської обл. (державний реєстратор Джурин Ярослав Олегович), ОСОБА_5 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування державної реєстрації права власності, в якому просять ухвалити рішення, яким:
скасувати рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Джурина Ярослава Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 54885017 від 31.10.2020, яким проведено реєстрацію права власності на нежитлове приміщення А, загальною площею 66.8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , розмір частки: 1 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2208730226220), на підставі довідки, серія, номер:б/н, видана:27.07.2020 ОКП «Івано-Франківське ОБТІ»;
скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нежитлове приміщення, розмір частки: 1 , за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2208730226220, проведену державним реєстратором Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Джуриним Ярославом Олеговичем на підставі рішення індексний номер 54885017 від 31.10.2020 , із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав.
Свої вимоги мотивують тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 7 травня 2001 року, виданого згідно з розпорядженням від 7 травня 2001 року №240, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_2 загальною площею 66, 8 кв. м., житловою 40,9 кв.м.
17.07.2001 за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано право власності, за кожним по 1/5 частці квартири АДРЕСА_2 . Підстава для реєстрації права власності: свідоцтво про право власності видане 07.05.2001 на підставі розпорядження відділу приватизації ДЖФ виконкому Долинської міської ради від 07.05.2001, реєстровий запис №5248, книга №28. Переходів права власності на даний об`єкт в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не реєструвалось, зазначається технічна характеристика квартири, загальною площею 66,8 кв. м., житловою 40,9 кв.м., що вбачається з довідки ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» №159 від 03.05.2019.
На момент реєстрації ними права власності на квартиру у 2001 році, Реєстр прав власності не був запроваджений та створений, натомість реєстрація прав проводилась шляхом ведення реєстрових книг, які прирівнювались до даних Реєстру прав власності.
З метою реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вони звернулися до державного реєстратора Долинської міської ради Івано-Франківської області.
Право власності на квартиру за вказаною адресою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, розмір частки кожного: 1/5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3371592526060, номер відомостей про речове право: 65785090, державний реєстратор Долинської міської ради Шмега Лідія Богданівна, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:86020243, дата реєстрації 22 липня 2026 року, про що свідчать Витяги з Державного реєстру речових прав, індексні номери: 487278397 від 24.07.2026; 487279487 від 24.07.2026; 487276887 від 24.07.2026; 487517747 від 27.07.2026; 487518040 від 27.07.2026.
Відповідно до технічного паспорта на квартиру, виготовленого ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» 03.05.2019 року, загальна площа квартири за вказаною адресою становить 66,8 кв.м., житлова 40,9 кв.м.
Під час проведення державної реєстрації з`ясувалось, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано два права власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 31.10.2020 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 66,8 кв. м. за ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2208730226220; a 21.07.2026 зареєстровано за позивачами, по 1/5 частці на квартиру загальною площею 66,8 кв. м., житловою 40,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3371592526060).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 486784223 від 21.07.2026, стало відомо, що державним реєстратором Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Джуриним Ярославом Олеговичем на підставі рішення, індексний номер 54885017 від 31.10.2020, проведена реєстрація права власності на нежитлове приміщення, А, загальною площею 66,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 , розмір частки: 1 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2208730226220), на підставі довідки, б/н, виданої 27.07.2020 ОКП «Івано-Франківське ОБТІ».
Державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та рішення про його державну реєстрацію підлягають скасуванню з таких підстав:
реєстрація нежитлового приміщення проведена з порушенням вимог чинного законодавства;
відсутнє будь-яке рішення органу місцевого самоврядування про переведення житлового приміщення в нежитлове;
в наявності не має свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення;
ніяка реконструкція квартири не проводилась, відсутні будь-які дозвільні документи чи рішення про це;
будь-які правочини щодо відчуження часток чи їх виділення не вчинялись;
загальна площа квартири 66,8 кв.м. не змінена, разом з тим загальна площа нежитлового приміщення така ж: 66, 8 кв.м.;
ніяка адреса нежитловому приміщенню не присвоювалась.
Отже державний реєстратор Джурин Я.О., без будь-яких законних підстав вніс в Державний реєстр відомості про нежитлове приміщення та провів його державну реєстрацію.
Скасування рішення державного реєстратора відновить їх порушене право, а скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення усуне для них будь-які перешкоди розпоряджатися їх квартирою (а.с.1-6).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2026 цивільна справа № 343/2036/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Лисецької селищної ради, Тисменицького району, Івано-Франківської обл. (державний реєстратор Джурин Ярослав Олегович), ОСОБА_5 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування державної реєстрації права власності, передана на розгляд судді Тураша В.А. (а.с.32).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.09.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/2036/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Лисецької селищної ради,Тисменицького району, Івано-Франківської області, (державний реєстратор Джурин Ярослав Олегович), ОСОБА_5 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування державної реєстрації права власності.
Призначено підготовче судове засідання на 28.09.2026.
Визначено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідачі мають право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.34).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28.09.2026, закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Лисецької селищної ради,Тисменицького району, Івано-Франківської області (державний реєстратор Джурин Ярослав Олегович), ОСОБА_5 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування державної реєстрації права власності та призначено справу до судового розгляду по суті в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Обліски,115 м.Долина, Калуського району, Івано-Франківська область, на 26 жовтня 2026 року . В судове засідання викликано сторони (а.с.44).
Судове засідання призначене на 26.10.2026, у зв`язку з неявкою представника відповідача та відповідачки відкладено на 06.11.2026 о 10:00год.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, хоч про дату, час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому Законом порядку.
Представник позивачів – адвокат Оленин О.Ф. (ордер серії АТ №1149113 а.с.31, ордер серії АТ №1149121 а.с.41, ордер серії АТ №1154966 а.с.52, ордер серії АТ №1154967 а.с.53) в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. У зв`язку з повторною неявкою представника відповідача Лисецької селищної ради,Тисменицького району, Івано-Франківської області та відповідачки ОСОБА_5 не заперечувала проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.
Представник відповідача Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області (державний реєстратор Джурин Я.О.) та відповідачка ОСОБА_5 в судові засідання на неодноразові виклики не з`явилися, причини своєї неявки суду не повідомили, хоч про дату, час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому Законом порядку, про що свідчать оголошення на офіційному сайті Долинського районного суду про розгляд справи (а.с.47,58 ) та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.40,51,62).
Судові повістки, яка направлялась відповідачці ОСОБА_5 рекомендованою кореспонденцією за адресою її реєстрації - АДРЕСА_3 , повернулась в Долинський районний суд з відміткою – «адресат відсутній» (а.с.38,49, 60).
Крім того, дані РНОКПП відповідачки ОСОБА_5 внесені у статкартку в програмі «Д-3», що забезпечує її можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки у застосунку «Дія».
Відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань представник відповідача, відповідачка до суду не подавали.
Враховуючи те, що представником відповідача та відповідачкою у встановлений Законом строк відзиву на позовну заяву до суду не подано, суд, відповідно до положень ст.280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши пояснення представника позивачів - адвоката Оленин О.Ф., вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку:
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень п.10 ч.2 ст.16 ЦК України , способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ч.1 ст.15 , ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним з передбачених п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч.ч.1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст.ст. 355, 356 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності, яка може бути спільною частковою або спільною сумісною власністю. Право спільної часткової власності передбачає визначення частки кожного співвласника у праві власності.
За змістом ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а кожен співвласник має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а за неможливості цього — вимагати відповідної компенсації від інших співвласників.
Як встановлено судом із наданих документів, 07 травня 2001 року на підставі розпорядження відділу приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Долинської міської ради № 240 (а.с.21), було видано свідоцтво про право власності на житло щодо квартири АДРЕСА_2 .
Зазначене свідоцтво посвідчує виникнення права приватної спільно часткової власності на квартиру загальною площею 66,8 кв.м за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Загальна площа квартири становить 66,8 кв. м. (а.с.20).
Довідкою Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 03 травня 2019 року № 159 підтверджено, що станом на 17 липня 2001 року ( момент здійснення реєстрації права власноситі), право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 — по 1/5 частці за кожним.
У цій же довідці зазначено, що загальна площа квартири становить 66,8 кв. м, житлова площа - 40,9 кв. м, а під час обстеження 03 травня 2019 року зміни технічних характеристик об`єкта не встановлено.
Переходів права власності на даний об`єкт в ОКП "Івано-Франківське ОБТІ" не реєструвалось (а.с.24)
Наведені обставини також підтверджуються копією технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 22–23).
Згідно з копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у липні 2026 року державним реєстратором Долинської міської ради Шмегою Лідією Богданівною проведено державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 66,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3371592526060.
Зазначені реєстраційні дії стосуються таких витягів:
1. Витяг з індексним номером 487278397 від 24 липня 2026 року, який стосується державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3371592526060 (а.с.25).
2. Витяг з індексним номером 487279487 від 24 липня 2026 року, сформований щодо відомостей про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру (а.с.26).
3. Витяг з індексним номером 487276887 від 24 липня 2026 року, який також містить відомості щодо реєстрації речового права на квартиру АДРЕСА_4 (а.с.27).
4. Витяг з індексним номером 487517747 від 27 липня 2026 року, сформований щодо відомостей про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна (а.с.28).
5. Витяг з індексним номером 487518040 від 27 липня 2026 року, який містить відомості з Державного реєстру речових прав щодо квартири АДРЕСА_4 за зазначеною адресою (а.с.29).
З наведених реєстраційних відомостей вбачається, що право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 — по 1/5 частці за кожним.
При цьому рішенням державного реєстратора з індексним номером 86020243 від 27 липня 2026 року оформлено відповідні реєстраційні дії щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна.
Разом з тим, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2026 року № 486784223 вбачається, що 31 жовтня 2020 року державним реєстратором Джуриним Ярославом Олеговичем, Лисецька селищна рада Тисменицького району Івано-Франківської області, було зареєстровано право власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості — ні, загальною площею 66,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Реєстраційний номер зазначеного об`єкта нерухомого майна - 2208730226220, номер запису про право власності - 38946969.
Підставою внесення запису вказано: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 54885017 від 31 жовтня 2020 року. Як документ, поданий для державної реєстрації, зазначено: довідка, серія та номер: б/н, видана 27.07.2020, видавник : ОКП "Івано-Франківське ОБТІ" (а.с.30).
Таким чином, наявні в матеріалах справи документи свідчать про існування реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 як на житловий об`єкт та окремої реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 66,8 кв. м.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи існували законні підстави для державної реєстрації окремого нежитлового приміщення, чи підтверджували документи, подані державному реєстратору, виникнення права власності на самостійний об`єкт нерухомості, а також чи не порушує відповідна реєстрація права позивачів як співвласників квартири.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
Ст. 3 вказаного Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Згідно з ч.2 ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок реєстрації).
За ч. 8 ст. 18 цього Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Відповідно до п. 4-5 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», порядок проведення державної реєстрації включає перевірку документів на наявність підстав для припинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень, а також прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону, документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Статтями 23, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначено перелік підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а також перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав.
Відповідно до п.п. «в» 3, 4 ч. 1 ст. 24 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що інститут реєстрації права власності це за своєю суттю є підтвердження державою права власності на майно за відповідною особою. При цьому держава наділена повноваженнями підтвердити таке право особи виключно у тому випадку, якщо ця особа набула майно у власність законно. Набуття особою у власність майна в обхід закону та надання державі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою введення держави в оману задля реєстрації права власності на майно, не може свідчити про правомірне набуття особою майна у власність, а відтак є підставою для скасування відповідної державної реєстрації на це майно.
За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення на якій правовій підставі особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 та у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, зокрема:
встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії;
під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
Згідно з п. 6 Порядку реєстрації, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених Порядком реєстрації.
Пунктами 41,42 Порядку реєстрації, визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на новозбудоване нерухоме майно, реєстрація якого здійснюється вперше, і з огляду на закріплені у статтях 9, 18, 24,25 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» положення, порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Судом встановлено, що до проведення 31 жовтня 2020 року державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 на нежитлове приміщення «А» загальною площею 66,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_5 , розташована за адресою: АДРЕСА_6 , перебувала у спільній частковій власності п`яти осіб, кожному з яких належала 1/5 частка у праві власності.
Зазначене підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 07 травня 2001 року та довідкою ОКП "Івано-Франківське ОБТІ" від 03 травня 2019 року, згідно з якою станом на 17 липня 2001 року право власності на вказану квартиру було зареєстровано за п`ятьма співвласниками.
Незважаючи на це, 31 жовтня 2020 року державним реєстратором Лисецької селищної ради Джурином Ярославом Олеговичем прийнято рішення № 54885017 про державну реєстрацію права власності на цілий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення «А» загальною площею 66,8 кв. м за ОСОБА_5 .
При цьому відомості Державного реєстру речових прав не містять належного підтвердження правових підстав, за якими відповідний об`єкт набув статусу нежитлового приміщення, а право власності на нього було зареєстровано за однією особою в повному обсязі.
Доказів прийняття уповноваженим органом рішення про переведення квартири до нежитлового фонду, зміни її функціонального призначення або виникнення в установленому законом порядку самостійного об`єкта нерухомого майна матеріали справи не містять.
Реєстраційна справа, яка дала б змогу перевірити документи, подані державному реєстратору, як підставу для проведення державної реєстрації, до суду не надана.
Відомості про те, що державний реєстратор перевірив наявність прав інших співвласників та правові підстави для реєстрації права власності на весь об`єкт за відповідачкою ОСОБА_5 , також відсутні.
За таких обставин суд вважає, що проведення державної реєстрації права власності на весь об`єкт за однією з осіб, якій раніше належала лише 1/5 частка у праві спільної часткової власності на квартиру, за відсутності належно підтверджених правових підстав для зміни статусу та правового режиму цього майна, створює перешкоди у здійсненні іншими співвласниками їхніх прав та не узгоджується з принципами непорушності права власності й державної реєстрації речових прав виключно на підставі документів, що відповідають вимогам законодавства.
Суд бере до уваги, що державна реєстрація речового права сама по собі не є самостійною підставою набуття права власності, а засвідчує державне визнання та підтвердження права, набутого на передбачених законом підставах. Тому здійснення державної реєстрації не може легалізувати право власності на майно за відсутності належної правової підстави для його набуття або призводити до припинення чи обмеження прав інших осіб поза встановленою законом процедурою.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачами доведено порушення їхніх прав унаслідок проведення оспорюваної державної реєстрації, а обраний ними спосіб захисту спрямований на усунення такого порушення.
За встановлених у справі обставин рішення державного реєстратора від 31 жовтня 2020 року № 54885017 та державна реєстрація права власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення «А» загальною площею 66,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають скасуванню в порядку та з наслідками, передбаченими статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких дала Верховна Рада, та практик Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у п.71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Моskal v.Poland), п. 73). Будь- яка інша позиція була б рівнозначною, intar alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася і легітимність добросовісних дій державного органу (див. mitatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Ріnсоva and Pine v.Czech Republik), заява № 36548/97, п. 58, ЕСНR 2002-VШ).
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 20.08.2020 у справі №916/2464/19, від 14.07.2020 у справі №910/8387/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 23.06.2020 у справі № 905/633/19, від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 викладено наступну правову позицію про те, що такий спосіб захисту як скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки статтю 26 цього Закону відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» викладено в новій редакції, згідно з якою виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
У постанові від 10.11.2021 у справі № 361/3659/18 Касаційний цивільний суд Верховного Суду звернув увагу на правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду ВС від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19 стосовно того, що такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав. У пункті 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому до набрання чинності цим Законом.
Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування). Отже, ця редакція Закону передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як: 1) скасування записів про проведену державну реєстрацію прав; 2) скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. (Постанови Великої Палати ВС від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18).
На відміну від ч.2 ст. 26 Закону № 1952- ІV у попередній редакції, ця редакція встановлювала такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1)судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/2589/19
Чинне нині положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-ІУ також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Таким чином, оскільки державна реєстрація на нежитлове приміщення А за адресою: АДРЕСА_1 була незаконною, проведена всупереч Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України в; 25.12.2015 № 1127, а тому на підставі статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає скасуванню із визначенням правових наслідків для зареєстрованого речового права.
На підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст.ст. 4, 5, 11, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268,280-282 ЦПК України, суд-
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Лисецької селищної ради,Тисменицького району, Івано-Франківської обл. (державний реєстратор Джурин Ярослав Олегович), ОСОБА_5 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування державної реєстрації права власності – задоволити .
Скасувати рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Джурина Ярослава Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 54885017 від 31 жовтня 2020 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення «А» загальною площею 66,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 , розмір частки:1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2208730226220.
Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нежитлове приміщення , розмір частки 1,загальною площею 66,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2208730226220, проведену державним реєстратором Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Джуриним Ярославом Олеговичем на підставі рішення індексний номер 54885017 від 31.10.2020, із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду .
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 .
Відповідачі:
Лисецька селищна рада Тисменицького району Івано-Франківської області, (державний реєстратор Джурин Ярослав Олегович) код ЄДРПОУ: 04353159, місце знаходження: вул.Січових Стрільців,55, смт Лисець, Тисменицького району Івано-Франківської області,77455;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 .
Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш