ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 141460006

Озвучення тимчасово недоступне

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 908/780/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Сідько І. О.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - Пясецького Д. В. (адвоката), Литвина В. В. (адвоката),

Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" - Лозовицького М. С. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2026 (колегія суддів: Кошля А. О. - головуючий, Демчина Т. Ю., Стефанів Т. В.) і рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 (колегія суддів: Мірошниченко М. В. - головуючий, Науменко А. О., Азізбекян Т. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"

про стягнення 413 531 855,69 грн,

та зустрічним позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

про стягнення 199 639 146,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - АТ "ДТЕК Дніпроенерго") про стягнення з АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 368 216 279,57 грн - основної заборгованості, 7 408 634,97 грн - 3 % річних, 37 906 941,15 грн - інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ щодо повної та своєчасної оплати природного газу, поставленого позивачем згідно з комерційними актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 № 1 (із урахуванням коригуючого акта від 25.04.2022), від 30.04.2022 № 2.

1.3. У квітні 2023 року АТ "ДТЕК Дніпроенерго" звернулося до Господарського суду Запорізької області із зустрічним позовом до ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило стягнути з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на користь АТ "ДТЕК Дніпроенерго" 111 700 783,80 грн - вартості невідпущеного об`єму природного газу, 87 938 362,86 грн - завданих збитків.

1.4. Зустрічні позовні вимоги АТ "ДТЕК Дніпроенерго" обґрунтовані порушенням ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" зобов`язань за договором постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ та порушенням Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222 (далі також - Положення № 222), щодо реєстрації АТ "ДТЕК Дніпроенерго" в реєстрі споживачів постачальника на платформі оператора газотранспортної системи. Як стверджувало АТ "ДТЕК Дніпроенерго", внаслідок таких протиправних дій ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" було припинено газопостачання відокремленого підрозділу "Запорізька ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Справа № 908/780/23 розглядалася господарськими судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі № 908/780/23 задоволено первісний позов ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Вирішено стягнути з АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 368 216 279,57 грн - основного боргу, 7 408 634,97 грн - 3 % річних, 37 906 941,15 грн - інфляційних втрат. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову АТ "ДТЕК Дніпроенерго".

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2024 скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі № 908/780/23 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні первісного позову ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та відмовлено в задоволенні зустрічного позову АТ "ДТЕК Дніпроенерго".

2.4. Постановою Верховного Суду від 31.03.2026 скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 908/780/23, а справу № 908/780/23 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

2.5. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та направляючи справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду, зазначив про помилкове неврахування апеляційним господарським судом того, що правовідносини між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і АТ "ДТЕК Дніпроенерго" в цій справі виникли не на підставі типового договору постачання природного газу (укладеного між суб`єктами господарювання за звичайних умов ведення господарської діяльності). Як виснував Верховний Суд, за встановленими фактичними обставинами справи, договір постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ укладався між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на підставі урядового рішення, саме в рамках спеціальних обов`язків із постачання газу на виконання вимог Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222. Тому, за висновком Верховного Суду, відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ, укладений між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і АТ "ДТЕК Дніпроенерго", підлягав виконанню на умовах, визначених у ньому та в Положенні про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222. З огляду на наведене та з огляду на суб`єктний склад сторін договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ, їх місцезнаходження, за висновком Верховного Суду, в цьому випадку необхідно було визначити, на підставі яких доказів та умов саме цього договору встановлено постачання газу саме на окуповані території.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що апеляційний господарський суд під час розгляду цієї справи зосередився виключно на питанні щодо правильності зазначення в додатку 1 до Положення № 222 коду ЄДРПОУ "Запорізької ТЕС" та не надав оцінки спірним правовідносинам у контексті положень статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" у взаємозв`язку із нормами Положення № 222 та в сукупності з іншими нормами, що регулювали спірні правовідносини в зазначений період, при цьому залишив без належного дослідження питання щодо фактичного здійснення / нездійснення позивачем за первісним позовом постачання природного газу "Запорізькій ТЕС" у спірний період.

Як зазначив Верховний Суд, суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору не надав оцінки спірним правовідносинам, а також не встановив обставин стосовно здійснених сторонами дій, спрямованих на приведення своїх договірних відносин у відповідність до вимог Положення № 222 саме у редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2022 № 298.

2.6. За результатами нового розгляду постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2026 залишено без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі № 908/780/23.

2.7. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", виходив із того, що укладення між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і АТ "ДТЕК Дніпроенерго" договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ та постачання природного газу за ним було зумовлено не звичайними комерційними відносинами сторін, а виконанням ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" покладених на нього спеціальних обов`язків, спрямованих на забезпечення стабільності та безпеки постачання електричної і теплової енергії в умовах воєнного стану. Як установив апеляційний господарський суд, постачання природного газу за договором постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ розпочалося 11.03.2022, тобто до набрання 18.03.2022 чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2022 № 298, якою внесено зміни до пункту 5 Положення № 222. За таких обставин, за висновком апеляційного господарського суду, правомірність укладення договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ та постачання природного газу до 18.03.2022 належить оцінювати відповідно до редакції Положення № 222, чинної на момент виникнення прав та обов`язків ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і АТ "ДТЕК Дніпроенерго". Оскільки у період постачання природного газу не було прийнято рішень, передбачених чинною на той момент редакцією Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", щодо визнання території міста Енергодара тимчасово окупованою та поширення на неї відповідного правового режиму, то, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, сам факт перебування цієї території під фактичною окупацією не зумовлював застосування до спірних правовідносин заборони, встановленої статтею 13 цього Закону України. З урахуванням наведеного суди виснували, що постачання природного газу трубопровідним транспортом до розташованої в місті Енергодарі точки виходу не виключає права постачальника на оплату газу, переданого та прийнятого споживачем за договором постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунки ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" основної заборгованості, 3 % річних, інфляційних втрат, виснували про їх правильність.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову АТ "ДТЕК Дніпроенерго", зазначив, що вчинені постачальником дії щодо зупинення подання номінацій і припинення транспортування природного газу відповідають принципам прозорості та пропорційності, встановленим статтею 2 Закону України "Про ринок природного газу". При цьому суди встановили, що АТ "ДТЕК Дніпроенерго" листом від 15.04.2022 було повідомлене про зупинення подання номінацій, тоді як фактичне припинення транспортування природного газу відбулося 20.04.2022. Відповідний захід, як виснували суди, був обумовлений оновленою оцінкою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія" "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") та Міністерства енергетики України потреб об`єднаної енергетичної системи й відсутністю підтвердженої відповідно до пункту 5 Положення № 222 необхідності подальшого постачання природного газу Запорізькій ТЕС у межах спеціальних обов`язків. Наведені обставини, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, свідчать про те, що припинення постачання природного газу з 20.04.2022 не мало характеру довільної односторонньої відмови ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" від виконання умов договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ. Крім того, суди зазначили, що АТ "ДТЕК Дніпроенерго" в цьому випадку не довело пред`явленого розміру упущеної вигоди.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2026 та рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі № 908/780/23, до Верховного Суду звернулося АТ "ДТЕК Дніпроенерго" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу № 908/780/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "ДТЕК Дніпроенерго" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АТ "ДТЕК Дніпроенерго", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. АТ "ДТЕК Дніпроенерго" вважає, що в цьому випадку наявні правові підстави для відступлення від висновків Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.

3.4. Крім того, на думку АТ "ДТЕК Дніпроенерго", на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 2 глави 2 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

3.5. Скаржник також стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 73- 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

3.6. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу АТ "ДТЕК Дніпроенерго" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. При цьому ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" стверджує про порушення АТ "ДТЕК Дніпроенерго" зобов`язання за договором постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ щодо повної та своєчасної оплати природного газу.

3.7. 02.11.2026 до Верховного Суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження.

3.8. 02.11.2026 до Верховного Суду від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшли додаткові пояснення у справі.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 10.03.2022 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) і АТ "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька ТЕС" (споживач) було укладено договір постачання природного газу № ТЕС-ЗЕЗ шляхом підписання його електронної форми електронними підписами представників сторін.

4.2. За умовами пункту 1.1 договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ постачальник зобов`язався поставити природний газ споживачу, а споживач зобов`язався прийняти та оплати газ на умовах договору.

4.3. Згідно з пунктом 1.7 договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ плановий обсяг розподілу потужностей та обсяг (об`єм) споживання газу споживачем визначається в пункті 2.1 цього договору на кожен період постачання.

4.4. Пунктом 2.2 договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ установлено, що передача природного газу від постачальника до споживача оформлюється комерційним актом приймання-передачі природного газу відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газорозподільних систем і цього договору. Обсяг замовленої потужності та обсяг (об`єм) постачання газу на газову добу (D) визначається на підставі заявок споживача в межах планового обсягу постачання / споживання газу, визначеного в пункті 2.1 договору. Заявки подаються споживачем на відповідну газову добу (D) в розрізі кожної точки входу / виходу на електронну пошту постачальника, визначену в розділі 9 договору.

4.5. Підпунктами 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1 договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ визначено, що обсяг замовленої потужності та плановий обсяг газу, який постачається на умовах договору в період постачання з 11.03.2022 до 31.03.2022 складає 22 556,000 тис. м3; у період постачання з 01.04.2022 до 30.04.2022 - 42 102,000 тис. м3.

4.6. Відповідно до пункту 2.5.8 договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ на підставі отриманих даних Інформаційної платформи оператора газотранспортної системи постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники комерційного акта за відповідний період постачання, підписані уповноваженим представником постачальника, а рахунок на оплату / доплату за спожитий газ та, у випадку необхідності, рахунок на оплату добового небалансу та/або на сплату тарифу на послуги транспортування, що може включати в себе суму додаткової плати, яка виникла в результаті від`ємного значення між обсягом, який був зазначений у заявці споживача, та фактично відібраним обсягом природного газу споживачем за газову добу (D), зазначеним в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за відповідну газову добу (D).

4.7. Пунктом 4.1 договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ передбачено, що договірна ціна на природний газ за 1000 м3 газу без ПДВ, який постачається постачальником у період із дати укладання договору до 30.04.2022 (включно), визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222 та складає 5900,00 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20 % - 27,315 грн, усього з ПДВ 163,89 грн за 1000 м3. Усього ціна на природний газ за 1000 м3 з ПДВ із урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнта, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період із дати укладення договору до 30.04.2022 (включно) становить 7243,89 грн.

4.8. За умовами пункту 4.5 договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ остаточний розрахунок за фактично переданий у періоді постачання природний газ із урахуванням вартості небалансу, визначеного відповідно до пункту 4.4 цього договору (остаточна договірна вартість), здійснюється споживачем не пізніше ніж через 45 діб після закінчення періоду постачання.

4.9. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", звертаючись із позовом у цій справі, зазначало, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на виконання умов договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ як постачальник поставило споживачу природний газ згідно з комерційним актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 № 1 на суму 175 106 789,23 грн (із урахуванням коригуючого акта від 25.04.2022 до комерційного акта від 31.03.2022 № 1). Згідно з комерційним актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 № 2 сторони засвідчили поставку природного газу на суму 193 123 559,80 грн. За доводами ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ці акти підтверджують поставку природного газу АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на загальну суму 368 230 349,03 грн. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" також надало відомості з Інформаційної платформи оператора газотранспортної системи за період із 01.03.2022 до 31.03.2022 та за період із 01.04.2022 до 30.04.2022, на підставі яких сформовано обсяги постачання природного газу споживачу згідно з комерційними актами. Натомість АТ "ДТЕК Дніпроенерго" (споживач) здійснило оплату за спожитий природний газ 28.11.2022 на суму 14 066,38 грн і 01.12.2022 на суму 3,08 грн.

4.10. Наведені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" із позовом до АТ "ДТЕК Дніпроенерго".

4.11. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і АТ "ДТЕК Дніпроенерго" визнають обставину стосовно того, що укладення договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ відбулося на виконання Положення № 222.

4.12. У додатку 1 до цього Положення (№ 222) наведено Перелік підприємств, що генерують теплову та/або електричну енергію для забезпечення безперебійного функціонування об`єднаної енергетичної системи України, серед яких зазначена "Запорізька ТЕС".

4.13. У листі Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 26/1.2-4.4-4963, направленого Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України", повідомлялося, що Міністерство енергетики України у листі від 25.03.2022 № 26/1.1-7.3-3712 надало перелік теплоенергоцентралей, необхідних для забезпечення безпеки постачання електричної та теплової енергії, затверджених наказом Міністерство енергетики України від 18.03.2022 № 128. Міністерство енергетики України також поінформувало про доцільність відповідно до пропозицій ПрАТ "НЕК "Укренерго", наданих у листі від 19.03.2022 № 01/11499, та потреб у забезпеченні безпеки постачання електричної і теплової енергії, збереження в роботі теплоелектростанцій, серед яких зазначена "Запорізька ТЕС", на умовах, визначених пунктом 5 Положення № 222 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2022 № 298). Міністерство енергетики України, враховуючи пропозиції ПрАТ "НЕК "Укренерго", наведені в листі від 13.04.2022 № 01/14607, просило ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" виключити із зазначеного переліку "Запорізьку ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго".

4.14. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Міністерства енергетики України з листом від 14.04.2022 № 125/6/1-1256 щодо надання вичерпного переліку підприємств, яким необхідно забезпечити постачання природного газу на умовах, визначених Положенням № 222, з метою забезпечення безпеки постачання електричної та теплової енергії. Міністерство енергетики України у відповідь листом від 01.05.2023 № 125/08-3809 надало перелік теплоелектростанцій і теплоенергоцентралей, серед яких відсутня "Запорізька ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго".

4.15. На звернення АТ "ДТЕК Дніпроенерго" щодо забезпечення безперервного газопостачання "Запорізької ТЕС" від 14.04.2022 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надало відповідь листом від 01.05.2023 № 125/08-3809 про те, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на виконання вимог Міністерства енергетики України вимушене зупинити подання номінацій у рамках виконання спеціальних обов`язків для кожної з точок входу / виходу АТ "ДТЕК Дніпроенерго" до газотранспортної системи у відповідну газову добу на Інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, що зумовить зупинення передачі природного газу. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" також просило при провадженні господарської діяльності та плануванні робочих процесів урахувати, що газопостачання буде припинено з 19.04.2022.

4.16. Не погодившись із діями ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", АТ "ДТЕК Дніпроенерго" звернулося із зустрічним позовом до ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення вартості невідпущеного об`єму природного газу та завданих збитків.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом первісного позову в цій справі є вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до АТ "ДТЕК Дніпроенерго" про стягнення з АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 368 216 279,57 грн - основної заборгованості, 7 408 634,97 грн - 3 % річних, 37 906 941,15 грн - інфляційних втрат.

5.4. Позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ щодо повної та своєчасної оплати природного газу, поставленого позивачем згідно з комерційними актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 № 1 (із урахуванням коригуючого акта від 25.04.2022), від 30.04.2022 № 2.

5.5. Предметом зустрічного позову в цій справі з урахуванням заяви про зміну предмета позову є вимоги АТ "ДТЕК Дніпроенерго" до ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на користь АТ "ДТЕК Дніпроенерго" 111 700 783,80 грн - вартості невідпущеного об`єму природного газу, 87 938 362,86 грн - завданих збитків.

5.6. Зустрічні позовні вимоги АТ "ДТЕК Дніпроенерго" обґрунтовані порушенням ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" зобов`язань за договором постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ та порушенням Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222, щодо реєстрації АТ "ДТЕК Дніпроенерго" в реєстрі споживачів постачальника на платформі оператора газотранспортної системи. Як стверджувало АТ "ДТЕК Дніпроенерго", внаслідок таких протиправних дій ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" було припинено газопостачання відокремленого підрозділу "Запорізька ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго".

5.7. Верховний Суд зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.8. Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.9. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

5.10. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

5.11. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.12. У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.13. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.14. При цьому приписами статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

5.15. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.16. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

5.17. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.18. За змістом частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.19. Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

5.20. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.21. За результатами нового розгляду постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2026 залишено без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі № 908/780/23, яким задоволено первісний позов ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і відмовлено в задоволенні зустрічного позову АТ "ДТЕК Дніпроенерго".

5.22. АТ "ДТЕК Дніпроенерго" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. АТ "ДТЕК Дніпроенерго", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.23. Пунктами 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.24. Як зазначалося, АТ "ДТЕК Дніпроенерго" вважає, що в цьому випадку наявні правові підстави для відступлення від висновків Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.

5.25. Крім того, на думку АТ "ДТЕК Дніпроенерго", на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 2 глави 2 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

5.26. Скаржник також стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 73- 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

5.27. Колегія суддів, розглянувши доводи скаржника, зазначає, що в постановах Верховного Суду від 03.09.2026 у справі № 907/875/24, від 01.09.2026 у справі № 916/1591/24, ухвалених після подання АТ "ДТЕК Дніпроенерго" касаційної скарги, викладено висновки щодо застосування Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", які підлягають урахуванню відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.28. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що існуючі міжнародні правові норми, які визначають режим окупації, переважно засновані на положеннях IV Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, учасницею якої є Україна (дата набрання чинності для України 24.08.1991).

5.29. Стаття 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до цієї Конвенції, встановлює, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Як частина законодавства України, положення IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 мають застосовуватися в сукупності з нормами законодавства України, в тому числі для тлумачення останніх і потреб правозастосовної практики.

5.30. За визначенням, наданим у статті 1-1 Закону України № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі також - Закон № 1207-VII, Закон), тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

5.31. Водночас, виходячи зі статті 2 Закону № 1207-VII, метою цього закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлення особливого правового режиму на цій території, визначення особливостей діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

5.32. Вказівка на мету Закону - визначення особливостей державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України міститься також у його преамбулі в чинній редакції.

5.33. Тобто, як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість Закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території.

5.34. Частиною 1 статті 1 Закону № 1207-VII (у чинній редакції) визначено, зокрема, що:

- тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною 1 статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав;

- тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- правовий режим тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права;

- за державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, в тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

5.35. За частиною 2 статті 1 Закону № 1207-VII:

- датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року;

- окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими російською федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України;

- Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року;

- окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) - починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

5.36. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 зазначив, що Законом від 15.03.2022 № 2138-IX у редакції Законів від 16.11.2022 № 2764-IX, від 11.04.2023 № 3050-IX статтю 1 Закону № 1207-VII доповнено частиною 3, якою визначено, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

5.37. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 також зазначив, що чинна редакція Закону № 1207-VII містить диференціацію правового режиму тимчасово окупованих територій України в контексті здійснення на них економічної діяльності та переміщення товарів, робіт та послуг (статті 13 та 13-1 Закону 1207-VII), а саме:

- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини 1 статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються просто в силу приписів абзацу 1 частини 1 кожної з вказаних статей;

- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються лише в разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України ці правила (тобто визначений ними правовий режим) поширені на такі тимчасово-окуповані території.

5.38. Це розмежування, як зазначив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, запроваджено Законом України від 15.03.2022 № 2138-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", який набрав чинності 20.03.2022 (шляхом доповнення статей 13, 13-1 Закону). Цим самим Законом доповнено абзац 2 частини 3 статті 4 Закону № 1207-VII.

5.39. Ураховуючи відсильний характер наведених положень законодавства, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 вирішив за необхідне проаналізувати розвиток та зміну в часі регулювання, наведеного в статті 1, частині 1 статті 3, статтях 13 та 13-1 Закону № 1207-VII.

5.40. Редакція Закону № 1207-VII, що діяла до набрання чинності Законом України від 15.03.2022 № 2138-ІХ, містила такі положення:

- статті 13 та 13-1 Закону № 1207-VII визначали особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території та особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території;

- частина 1 статті 1 Закону № 1207-VII вказувала на те, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- частина 2 цієї ж статті визначала дату початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - 20 лютого 2014 року;

- частина 1 статті 3 цього Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначала:

1) сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

5.41. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 зазначив, що Закон України від 15.03.2022 № 2138-ІХ станом на 20.03.2022, зокрема:

- доповнив статтю 1 Закону № 1207-VII частиною 3, за якою дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;

- доповнив частину 3 статті 4 Закону абзацом 2, за яким в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;

- доповнив статті 13, 13-1 Закону № 1207-VII новими частинами 1, за абзацом 2 яких в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цих статей можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними в пункті 3 частини 1 статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

5.42. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 також зазначив, що в частині 1 статті 3 цього Закону було викладено іншу редакцію пункту 3 та доповнено її пунктом 4, відтак:

"І. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;

4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і З цієї частини, і повітряний простір над цими територіями".

5.43. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, проаналізувавши наведені положення законодавства, виснував, що за відповідними законодавчими змінами для застосування правового режиму економічної діяльності на різних тимчасово окупованих територіях України окремого рішення про визнання тієї чи іншої її частини окупованою для визначення такого статусу за пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону, вимагає будь-яка частина території України, крім Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які були окуповані ще в 2014 році та визнаються такими просто в силу закону (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону).

5.44. При цьому, як зазначив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України" (набрав чинності 07.05.2022) до Закону № 1207-VII також були внесені численні зміни, зокрема:

- частину 2 статті 1 було викладено в такій редакції:

"Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 рок. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України";

- Закон був доповнений статтею 1-1 "Визначення термінів", пункт 7 частини 1 якої містить визначення поняття "тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія), як частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації";.

- пункт 1 частини 3 статті 3 Закону був викладений у такій редакції: "сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях".

5.45. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 зазначив, що частина 3 статті 1, пункт 3 частини 1 статті 3, а так само частини 1 статей 13, 13- 1 Закону при цьому залишилися незмінними.

5.46. Законом України від 16.11.2022 № 2764-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану" частину 3 статті 1 Закону було викладено в редакції, відповідно до якої дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

5.47. Чинна редакція цієї норми (з урахуванням змін, внесених Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно") передбачає, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини 1 статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

5.48. Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 врахував, що із 07.05.2022 ані пункт 7 частини 1 статті 1-1, ані пункт 1 частини 3 статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5.49. 06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

5.50. Разом із тим, як зазначив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, відповідно до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.09.2026 у справі № 907/875/24, від 01.09.2026 у справі № 916/1591/24, які колегія суддів відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне в цьому випадку врахувати.

5.51. При цьому колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 13-1 Закону України № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

5.52. Розглядаючи цю справу, господарські суди попередніх інстанцій, установили, що укладення між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" і АТ "ДТЕК Дніпроенерго" договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ та постачання природного газу за ним було зумовлено не звичайними комерційними відносинами сторін, а виконанням ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" покладених на нього спеціальних обов`язків відповідно до Положення № 222, тому виснували про наявність правових підстав для задоволення первісного позову ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Однак при цьому суди не врахували того, що відокремлений підрозділ "Запорізька ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" розташований у місті Енергодар Запорізької області, яке з 04.03.2022 перебувало під тимчасовою окупацією російської федерації. Ця обставина є загальновідомою та відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування. При цьому про таку обставину зазначив господарський суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.53. Тому господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення з АТ "ДТЕК Дніпроенерго" заборгованості за поставлений природний газ у спірний період, повинні були надати правову оцінку положенням статей 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та з`ясувати, чи поширювалися передбачені цими нормами обмеження на спірні правовідносини.

5.54. Верховний Суд також зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому приписи Положення № 222 підлягають застосуванню з дотриманням вимог Законів України.

5.55. При цьому саме по собі покладення на ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" спеціальних обов`язків щодо постачання природного газу не може свідчити про надання дозволу на здійснення операцій, заборонених Законами України, або про звільнення учасників відповідних правовідносин від обов`язку дотримуватися встановлених Законами України обмежень.

5.56. Відтак сам факт укладення між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та АТ "ДТЕК Дніпроенерго" договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ не свідчить про безумовну правомірність усіх дій сторін щодо виконання цього договору. Верховний Суд зазначає, що наявність спеціальних обов`язків передбачає необхідність дослідження правових і фактичних підстав їх виконання з урахуванням інших законодавчих приписів, які регулюють спірні відносини.

5.57. Крім того, зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду свідчить про невиконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 31.03.2026 в цій справі, які відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими для суду під час нового розгляду справи. Так, Верховний Суд у постанові від 31.03.2026 в цій справі зазначив про необхідність дослідження, на підставі яких саме доказів та умов договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ встановлено факт постачання природного газу на окуповану територію. Верховний Суд також вказав на необхідність дослідження питання щодо фактичного здійснення / нездійснення ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" постачання природного газу "Запорізькій ТЕС" у спірний період, а також про необхідність надання оцінки спірним правовідносинам із урахуванням положень статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" у взаємозв`язку з нормами Положення № 222 та іншими нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

5.58. Проте апеляційний господарський суд, погодившись із висновками господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення первісного позову ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", із порушенням частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України не перевірив наведених обставин і не надав їм належної правової оцінки.

5.59. За таких обставин у цьому випадку підтвердилися доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 73- 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

5.60. Крім того, як зазначалося, скаржник вважає, що в цьому випадку існують підстави для відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.

5.61. Верховний Суд, розглянувши доводи скаржника, зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду.

5.62. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновку про застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин і змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.08.2026 у справі № 916/3539/25, від 17.12.2025 у справі № 914/980/24, від 05.11.2025 у справі № 910/7294/22, від 29.04.2025 у справі № 920/788/24.

5.63. Верховний Суд також зазначає, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.08.2026 у справі № 916/3539/25, від 29.04.2025 у справі № 920/788/24, від 24.09.2024 у справі № 910/12499/23, від 12.03.2024 у справі № 910/6986/21.

5.64. Водночас принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

5.65. Відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя; суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж прийняття рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

5.66. Крім того, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміна суспільного контексту. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.08.2026 у справі № 916/3539/25, від 29.04.2025 у справі № 920/788/24, від 19.03.2024 у справі № 915/534/21, від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 20.06.2023 у справі № 917/504/22, від 18.07.2023 у справі № 910/2419/20.

5.67. Таким чином, із метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 11.08.2026 у справі № 916/3539/25, від 19.03.2024 у справі № 910/11369/23, від 18.04.2023 у справі № 910/908/22, від 14.06.2023 у справі № 924/521/21, від 31.05.2023 у справі № 909/433/21.

5.68. При цьому в пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

5.69. Однак скаржник, зазначаючи про необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, не навів вмотивованого обґрунтування щодо необхідності відступлення від таких висновків Верховного Суду, зокрема, не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення).

5.70. Верховний Суд також зазначає, що із часу формування правових висновків у справах № 908/1162/23, від яких пропонує відступити скаржник, минув невеликий проміжок часу, а тому ні суспільні відносини, ні їх правове регулювання в державі не змінилися. Жодних свідчень того, що рішення в зазначених справах призвели до вад правозастосування, які би зумовлювали потребу відступити від сформульованих Верховним Судом висновків, немає.

5.71. Отже, колегія суддів вважає, що в межах цієї справи відсутні правові підстави для відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.

5.72. Крім того, колегія суддів, розглянувши доводи скаржника, які охоплюються підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили усіх фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, тому формування висновків щодо застосування пункту 2 глави 2 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є передчасним.

5.73. Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.74. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.75. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, із яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.76. Колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібраних у справі доказів та не встановили пов`язаних із ними всіх суттєвих фактичних обставин цієї справи, що входили до предмета доказування. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам процесуального законодавства, а тому їх не можна визнати законними та обґрунтованими.

5.77. Водночас порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно відповідно до визначених законодавством меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

5.78. Наведеним спростовуються доводи ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження в цій справі. Тому в клопотанні ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про закриття касаційного провадження в цій справі належить відмовити.

5.79. Під час нового розгляду цієї справи для правильного вирішення спору господарському суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, всебічно, повно з`ясувати і встановити всі фактичні обставини справи та докази, що мають юридичне значення для вирішення спору, та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване й законне судове рішення.

5.80. При цьому вирішення питання щодо наявності або відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову АТ "ДТЕК Дніпроенерго" має здійснюватися судом із урахуванням установлених під час нового розгляду справи обставин, їх правової оцінки та взаємного зв`язку первісних і зустрічних позовних вимог.

5.81. З урахуванням наведеного касаційну скаргу АТ "ДТЕК Дніпроенерго" належить задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу - передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

6.3. Згідно із частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення в цій справі слід скасувати, а справу № 908/780/23 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для ухвалення обґрунтованого та законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.

7. Судові витрати

Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі № 908/780/23 скасувати, справу № 908/780/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак