ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" жовтня 2026 р. Справа№ 910/6330/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Ковальової А.Є.,
за участю представників учасників справи:
прокурор: не з`явився
від позивача: Лінер О.М. (в залі суду)
від позивача-2: не з`явився
від відповідача-1: Парпальос В.В. (поза межами приміщення суду)
від відповідача-2: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Вінницької обласної пракуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026, повний текст якого складено та підписано 22.04.2026
у справі №910/6330/24 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби
до 1. Стрижавської селищної ради
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудстроймонтаж"
про визнання недійсним договору та стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1.1. 17.05.2024 (відповідно до відмітки канцелярії суду вхідну кореспонденцію одержано 23.05.2024) заступник керівника Вінницької окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби (далі - Позивач) до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (далі - Відповідач-1, Стрижавська селищна рада,Замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудстроймонтаж» (далі - Відповідач-2, ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ», Підрядник), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним договору про публічну закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони, та застосування наслідків відповідної недійсності, у якому просив суд:
- визнати недійсним Договір про публічну закупівлю від 21.04.2020 № 104, укладений між Стрижавською селищної радою та ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ»;
- стягнути з ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» (бульв. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 40946026) на користь Стрижавської селищної ради (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7, смт Стрижавка,Вінницький район, Вінницька область, 23210, код ЄДРПОУ 04330007) 18 156 890,70 грн, а зі Стрижавської селищної ради (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210,код ЄДРПОУ 04330007) одержані нею за рішенням суду 18 156 890,70 грн стягнути в дохід держави (отримувач: ГУК у Він. обл./смт Стрижавка/24060300, код ЄДРПОУ 37979858, банк отримувача:Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA808999980313000115000002866);
- судові витрати, сплачені Вінницькою обласною прокуратурою за позовною заявою у сумі 275 429,38 грн,стягнути з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури та перерахувати на рахунок UA568201720343110002000003988, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909, адреса: вул. Монастирська, буд.33, м. Вінниця, 21050.
1.2. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з укладенням за результатами відкритих торгів UA-2020-03-10-003079-a між Стрижавською селищною радою та ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» підрядного договору від 21.04.2020 № 104 на будівництво системи каналізації в смт Стрижавка Вінницького району Вінницької області ціною 30 542 227,61 грн з ПДВ, за яким до його дострокового розірвання 10.07.2023 Замовник сплатив Підряднику за рахунок бюджетних коштів 18 156 890,70 грн, однак рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 03.11.2022 № 45-р/тк у справі № 72/42-20 дії учасників торгів ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» та ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» під час підготовки та участі у цій закупівлі визнано антиконкурентними узгодженими діями, що стосуються спотворення результатів торгів.
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані такими доводами:
- рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 03.11.2022 № 45-р/тк у справі № 72/42-20 встановлено, що ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» та ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» під час підготовки та участі у відкритих торгах UA-2020-03-10-003079-a вчинили антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, що підтверджується сукупністю обставин: пов`язаністю учасників; однаковою адресою перебування, місцем реєстрації до проведення торгів та фактичним місцезнаходженням після; спільними працівниками та їх переходом між учасниками; наявністю господарських відносин між учасниками; комунікацією через здійснення телефонних дзвінків; використанням одних і тих же засобів зв`язку під час здійснення господарської діяльності; використанням одних і тих же ІР-адрес; спільними характеристиками електронних файлів; синхронністю дій у часі під час подання тендерної пропозиції; наявністю ідентичного дефекту на документах, поданих на торги;
- узгоджений характер дій ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» свідчить про усвідомлення їх протиправності та вольову спрямованість (умисність) на усунення конкуренції, створення формальної видимості змагальності та протиправне одержання права на укладення договору про публічну закупівлю від 21.04.2020 № 104 не на конкурентних засадах з метою одержання прибутку;
- поведінка ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» під час участі у тендері порушує загальні засади добросовісності, межі здійснення цивільних прав та встановлений правовий господарський порядок, нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі, тому укладений за результатами спотворених торгів договір від 21.04.2020 № 104 підлягає визнанню недійсним як правочин, вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності умислу ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ»;
- оскільки оспорюваний договір є частково виконаним на суму 18 156 890,70 грн, ефективним способом захисту є поєднання вимоги про визнання правочину недійсним із вимогою про застосування особливих правових наслідків недійсності правочину за частиною третьою статті 228 ЦК України: за наявності умислу лише у однієї сторони (ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ») все одержане нею за правочином у сумі 18 156 890,70 грн підлягає поверненню іншій стороні (Стрижавській селищній раді), а одержані останньою за рішенням суду кошти у сумі 18 156 890,70 грн підлягають стягненню в дохід держави за кодом бюджетної класифікації 24060300 «Інші надходження»;
- трирічний строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності не пропущений, оскільки про факт вчинення антиконкурентних узгоджених дій та порушення інтересів держави Позивач і Прокурор могли довідатися не раніше дати прийняття рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 03.11.2022 № 45-р/тк, при цьому річний строк застосування адміністративно-господарських санкцій за частиною першою статті 250 ГК України до спірних правовідносин не застосовується;
- порушення інтересів держави полягає у неефективному та неекономному витрачанні коштів місцевого бюджету за відсутності добросовісної конкуренції під час публічної закупівлі, а також у недотриманні міжнародних зобов`язань України у сфері прозорих публічних закупівель і захисту конкуренції, що впливає на європейську та євроатлантичну інтеграцію держави;
- Північний офіс Держаудитслужби як міжрегіональний територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю та здійснює контроль за надходженнями до бюджету за кодом 24060300, є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, однак після отримання повідомлення прокуратури від 04.03.2024 позов до суду не пред`явив, пославшись на відсутність повноважень, що свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави та підтверджує наявність у Прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.
1.4. В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на частину другу статті 19, пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, статті 148, 151, 254, 254(a), частину першу статті 255 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», Конвенцію Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003 (ратифіковану Законом України від 18.10.2006 № 251-V «Про ратифікацію Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції»), пункт 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції» від 19.09.2012, пункт 6 частини першої статті 3, частину п`яту статті 13, пункт 2 частини другої статті 16, частину першу статті 202, частину першу статті 203, частини першу, третю статті 215, абзац перший частини першої статті 216, частину третю статті 228, статті 256, 257, 258, частину першу статті 261 ЦК України, частину третю статті 5, абзаци перший-третій частини другої статті 20, частину першу статті 208,частину першу статті 238, частину першу статті 250 ГК України, пункт 13 частини першої статті 2, пункт 6 частини першої статті 7, частину другу статті 29, частину сьому статті 45 БК України, статті 1, 4, пункт 4 частини другої статті 6, пункт 1 статті 50, частину першу статті 52 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», преамбулу, пункт 13 частини першої статті 1, пункти 1, 2 частини першої та частину п`яту статті 5, частину четверту статті 7, частину першу статті 8, частину першу статті 36 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», частину першу статті 1, частину першу статті 2, пункти 8, 10 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», частини першу, третю та абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», пункт 1 частини другої статті 4, частину другу статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», статті 4, 20, 27, 53, 75, 81, 129, 162, 164 ГПК України, постанову Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків,зборів, платежів та інших доходів бюджету», пункт 1, підпункти 1, 3 пункту 3, абзаци перший, третій підпункту 9 пункту 4, підпункт 20 пункту 6, пункт 7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, та Положення про Північний офіс Держаудитслужби, затверджене наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23.
2. Короткий зміст правової позиції інших учасників
2.1. 05.06.2024 Північний офіс Держаудитслужби подав до суду додаткові пояснення у справі, у яких просив долучити ці пояснення до матеріалів справи та повідомив про неможливість вжиття заходів представницького характеру через відсутність у нього повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсним оспорюваного договору про публічну закупівлю.
2.2. Додаткові пояснення Північного офісу Держаудитслужби обґрунтовані такими доводами:
- Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області проведено моніторинг процедури закупівлі UA-2020-03-10-003079-a, за результатами якого у висновку від 21.09.2022 порушень законодавства у сфері публічних закупівель не встановлено;
- позов Прокурора подано з підстав вчинення ТОВ «Подільський Будмонтаж» та ТОВ «Спецбудстроймонтаж» антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, що встановлено рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 03.11.2022 № 45-р/тк у справі № 72/42-20, а державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції реалізує саме Антимонопольний комітет України;
- на час розгляду тендерних пропозицій Замовником (протокол розкриття від 02.04.2020) інформація про вчинення вказаними учасниками порушень законодавства про захист економічної конкуренції у Зведених відомостях про рішення органів Антимонопольного комітету України була відсутня, про що прокуратуру повідомлено листом від 25.03.2024 № 260205-17/973-2024;
- в органу державного фінансового контролю відсутні повноваження на оскарження (визнання недійсними) у судовому порядку договорів, укладених за результатами проведених закупівель, про що прокуратуру поінформовано листом від 13.03.2024 № 262616-17/1855-2024;
- згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та Верховного Суду у постанові від 05.03.2024 у справі № 918/323/23 у спорах, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади як складової інтересів держави,є відповідний орган місцевого самоврядування (рада), а не Держаудитслужба.
2.3. В обґрунтування додаткових пояснень Північний офіс Держаудитслужби посилається на статтю 42 ГК України, статтю 42 ГПК України, статтю 3 Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України», частину четверту статті 4, пункт 4 частини другої статті 6, пункт 1 статті 50 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», Закон України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», пункт 10 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та статтю 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».
2.4. 22.10.2024 Стрижавська селищна рада подала до суду підсумовуючі пояснення, у яких просила позов заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби залишити без розгляду або відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
2.5. Пояснення Відповідача-1 обґрунтовані такими доводами:
- станом на час розгляду справи роботи за оспорюваним договором виконані та оплачені, при цьому сам лише факт встановлення рішенням Антимонопольного комітету України антиконкурентних узгоджених дій учасників торгів без доведення конкретних фактів безпосереднього порушення майнових прав та інтересів заінтересованої особи не є достатньою підставою для визнання договору недійсним за статтями 203, 215,частиною третьою статті 228 ЦК України;
- Прокурор не довів, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність умислу сторін (сторони) на настання протиправних наслідків, при цьому вина у намірі порушити публічний порядок за статтею 228 ЦК України відповідно до частини першої статті 62 Конституції України та постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 904/3100/21 має встановлюватися виключно обвинувальним вироком суду у кримінальній справі, який у цій справі відсутній;
- інтерес держави у підтриманні законності у сфері публічних закупівель вже відновлено шляхом накладення органом Антимонопольного комітету України штрафу на ТОВ «Спецбудстроймонтаж» за частиною другою статті 52 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» та встановлення трирічного обмеження на участь у закупівлях за пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», а у разі заподіяння шкоди спеціальним способом захисту є стягнення збитків у подвійному розмірі на підставі статті 55 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції»;
- передбачене частиною першою статті 208 ГК України та частиною третьою статті 228 ЦК України стягнення коштів у дохід держави за своєю правовою природою є конфіскаційною адміністративно-господарською санкцією у розумінні статті 238 ГК України, проте на момент звернення з позовом до суду встановлені статтею 250 ГК України преклюзивні строки застосування таких санкцій (шість місяців з дня виявлення порушення та один рік з дня вчинення правочину від 21.04.2020 або його розірвання 10.07.2023) спливли;
- оскільки сплив строків за статтею 250 ГК України виключає можливість застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів, вимога про визнання частково виконаного договору недійсним без застосування наслідків недійсності не приведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про обрання Прокурором неефективного способу захисту (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21);
- у Прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, оскільки обов`язковими умовами звернення Держаудитслужби до суду є виявлення під час моніторингу порушень законодавства про закупівлі та невиконання підконтрольною установою вимог про їх усунення, тоді як у висновку моніторингу від 21.09.2022 порушень встановлено не було, а Прокурор не надав доказів неефективного використання бюджетних ресурсів чи завищення цін за договором;
- оскільки підставою позову є порушення конкурентного законодавства, встановлене рішенням органу Антимонопольного комітету України, уповноваженим органом у цих правовідносинах є Антимонопольний комітет України, а у разі представництва інтересів органу фінансового контролю у Вінницькій області належним органом мало б виступати Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області,яке Прокурор у порушення статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» про звернення до суду не повідомляв, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України є підставою для залишення позову без розгляду.
2.6. В обґрунтування підсумовуючих пояснень Відповідач-1 посилається на статті 19, 41, частину першу статті 62,пункт 3 частини першої статті 131-1, частини першу, другу статті 143 Конституції України, статтю 172, частину першу статті 202, частини першу-третю, п`яту, шосту статті 203, статтю 204, частини першу-третю статті 215,статтю 216, частину третю статті 228, статтю 387, частини першу, третю статті 1212 ЦК України, частину третю статті 5, статті 207, 208, глави 24- 28 розділу V, статті 216, 217, 238, 239, 250 ГК України, пункти 6, 7, 8, 18, 47 частини першої статті 2, статтю 22 БК України, ПКУ, частину другу статті 2, частини четверту, п`яту статті 53,пункт 2 частини першої статті 226 ГПК України, частину першу статті 2 ЦПК України, частину першу статті 1,статтю 3, пункти 15, 17-1, 18 частини першої статті 6-1 Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України», частину четверту статті 4, пункт 4 частини другої статті 6, пункти 1, 2, 4, 5,10, 12, 18, 19 статті 50, статтю 51, частину другу статті 52, статтю 55 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», статтю 7, пункт 4 частини першої статті 17 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», частину першу статті 2, пункти 1, 7, 8, 10 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»,частини третю, четверту статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», частину другу статті 10, статтю 18-1, частини першу, четверту, восьму статті 60, частини другу, четверту статті 61 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Закон України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», Закон України від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги», Закон України від 02.12.2010 № 2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Закон України від 02.12.2010 № 2736-VI «Про загальну безпечність нехарчової продукції», Закон України від 20.09.2022 № 2614-IX «Про Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів», абзаци перший, другий пункту 5, абзац третій пункту 7, абзац другий пункту 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, пункти 1, 3,підпункти 3, 9 пункту 4, пункт 7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, та пункт 1 Положення про Північний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23.
2.7. 31.10.2024 Вінницька окружна прокуратура подала до суду письмові пояснення у справі, у яких підтримала заявлені вимоги та просила задовольнити позовну заяву заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в повному обсязі.
2.8. Письмові пояснення Прокурора обґрунтовані такими доводами:
- Верховний Суд у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби у подібних правовідносинах сформував правовий висновок про наявність підстав для визнання недійсним договору про закупівлю відповідно до частини першої статті 203,частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України та стягнення сплачених за ним грошових коштів з підрядника на користь замовника, а з останнього - у дохід бюджету;
- принцип добросовісної конкуренції базується на таємності інформації та непевності щодо поведінки інших учасників, тоді як антиконкурентна домовленість учасників торгів замінює конкуренцію на координацію, чим спотворює основний принцип торгів (конкурентний відбір) та позбавляє замовника права на отримання найбільш ефективного результату за найнижчою ціною;
- за змістом статті 6 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» для кваліфікації дій як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання реальних збитків конкурентам чи споживачам, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення таких дій в антимонопольній справі та можливості настання негативних наслідків;
- встановлене в антимонопольній справі та підтверджене судовими рішеннями вчинення учасниками закупівлі антиконкурентних узгоджених дій і відсутність реальної конкуренції унеможливили прозору та відкриту процедуру торгів, чим порушено інтереси держави та суспільства у сфері публічних закупівель, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК України;
- частина третя статті 228 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину залежно від умислу сторін: за наявності умислу лише в однієї сторони (переможця торгів) все одержане нею за правочином підлягає поверненню іншій стороні (замовнику), а одержане останньою за рішенням суду стягується в дохід держави.
3. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/6330/24 (повний текст складено 22.04.2026) у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати зі сплати судового збору покладено на Прокурора.
3.2. Місцевий господарський суд підтвердив наявність у Прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Північного офісу Держаудитслужби згідно зі статтею 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» та статтею 53 ГПК України, оскільки Позивач як уповноважений орган державного фінансового контролю після отримання повідомлення прокуратури заходів до звернення з позовом до суду не вжив, а також відмовив у задоволенні клопотання Прокурора про зупинення провадження у справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/20111/23 через відсутність ухвали про прийняття її до розгляду.
3.3. Відмовляючи у задоволенні позову по суті з урахуванням правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, суд першої інстанції виходив із того, що:
- встановлений рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 03.11.2022 № 45-р/тк факт антиконкурентних узгоджених дій учасників торгів сам по собі не свідчить про невідповідність оспорюваного підрядного договору інтересам держави і суспільства за частиною третьою статті 228 ЦК України за відсутності доказів протиправності предмета правочину, завищення вартості чи неналежної якості фактично виконаних робіт на суму 18 156 890,70 грн або завдання майнових збитків;
- стягнення всього одержаного за правочином у дохід держави є виключною конфіскаційною санкцією, яка застосовується за наявності обвинувального вироку суду у кримінальній справі або завдання державі значних збитків із співставним незаконним збагаченням винної особи, але не у разі порушення конкурентного законодавства, за яке вже застосовано спеціальну відповідальність (штраф та трирічну заборону на участь у торгах);
- задоволення позовних вимог призведе до непропорційного втручання у мирне володіння майном за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як щодо Підрядника (позбавлення оплати за реально виконані роботи), так і щодо добросовісного Замовника та територіальної громади (вилучення коштів місцевого бюджету в дохід державного бюджету).
3.4. Оскаржуване рішення обґрунтовано посиланням на частину другу статті 19, пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 15, 16, 202- 204, 215, 216, 228 ЦК України, статті 20, 208 ГК України, статті 4, 13, 53, 73- 80, 86,129, 228, 236- 238 ГПК України, положення Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».
4. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
4.1. 11.05.2026 Вінницька обласна прокуратура в особі заступника керівника подала апеляційну скаргу (вих. № 15/2-1457вих-26), у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/6330/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора в повному обсязі, а також стягнути з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір.
4.2. Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами:
- оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах;
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що встановлений рішенням органу Антимонопольного комітету України факт вчинення відповідачами антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі сам по собі не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;
- рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 03.11.2022 № 45-р/тк у справі № 72/42-20 встановлено, що ТОВ «Подільський Будмонтаж» та ТОВ «Спецбудстроймонтаж» під час підготовки та участі у торгах (ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-10-003079-a) узгоджували свою поведінку та не змагалися між собою, що підтверджується сукупністю встановлених фактів (пов`язаністю учасників, однаковою адресою перебування і реєстрації, спільними працівниками та їх переходом, наявністю господарських відносин, комунікацією через телефонні дзвінки, спільними засобами зв`язку та ІР-адресами,спільними характеристиками електронних файлів, синхронністю дій у часі та ідентичним дефектом на документах), які виключають випадковий збіг обставин;
- стаття 228 ЦК України розмежовує дві окремі підстави недійсності правочинів: порушення публічного порядку (частини перша, друга), що має наслідком нікчемність правочину, та невідповідність правочину інтересам держави і суспільства (частина третя), за якою правочин є оспорюваним та тягне застосування спеціальних правових наслідків за умови його повного або часткового виконання хоча б однією зі сторін;
- згідно з висновками Верховного Суду (зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15, від 31.10.2019 у справі № 461/5273/16, від 07.11.2019 у справі № 682/2889/16-ц) питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість її умислу, може доводитися наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а вирок суду у кримінальній справі не є єдиним та обов`язковим доказом вини;
- сфера публічних закупівель є елементом економічної безпеки держави, що забезпечує функціонування бюджетної системи на засадах справедливого розподілу суспільного багатства, збалансованості бюджету,ефективності та результативності використання бюджетних коштів із залученням мінімального їх обсягу (Рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008 № 26-рп/2008), тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі встановлених законом конкурентних правил (постанови Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20);
- порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендера призводить до невиконання міжнародних зобов`язань України за Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти корупції та Угодою про асоціацію з Європейським Союзом, підриває авторитет держави та нівелює закріплений у Конституції України стратегічний курс на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору;
- вчинення ТОВ «Спецбудстроймонтаж» антиконкурентних узгоджених дій є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин та порушенням меж здійснення цивільних прав; унаслідок відсутності змагальності замовник був змушений обрати цінову пропозицію, яка сформувалася в результаті узгодженої неконкурентної поведінки, що свідчить про наявність у ТОВ «Спецбудстроймонтаж» умислу та завідомо суперечної інтересам держави і суспільства мети - протиправного усунення конкуренції та одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах;
- неправомірна поведінка на стадії проведення процедури закупівлі не може мати правомірного наслідку у вигляді укладення договору; відповідно до сталих правових висновків Верховного Суду (постанови від 27.03.2019 у справі № 905/1250/18, від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20, від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23) для кваліфікації дій як антиконкурентних узгоджених дій достатнім є встановлення самого факту вчинення таких дій в антимонопольній справі без обов`язкового з`ясування реальних збитків, а встановлене порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання укладеного договору недійсним із застосуванням наслідків за частиною третьою статті 228 ЦК України;
- висновки суду першої інстанції про конфіскаційний характер санкції за частиною третьою статті 228 ЦК України та неможливість її застосування суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 (а також у справах № 420/12471/22 та № 924/971/23),якими підтверджено можливість застосування частини третьої статті 228 ЦК України як двосторонньої реституції на користь держави до договорів про закупівлю за публічні кошти у разі порушення суб`єктом господарювання норм чинного законодавства, при цьому жодних висновків про конфіскаційний характер цих наслідків Велика Палата Верховного Суду не формувала і зазначила, що добросовісність сторони правочину при застосуванні наслідків його недійсності до уваги не береться;
- обрана Прокурором правова конструкція позовних вимог покладає тягар негативних наслідків виключно на недобросовісну сторону - ТОВ «Спецбудстроймонтаж», яка позбавляється набутого за недійсним договором, тоді як добросовісна сторона - Стрижавська селищна рада будь-яких додаткових фінансових ресурсів не позбавляється, оскільки в дохід держави стягуються лише ті кошти, які будуть повернуті їй підрядником на виконання рішення суду і які вже були фактично сплачені нею за недійсним правочином;
- застосування до недобросовісного суб`єкта господарювання гарантій статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та критеріїв пропорційності втручання у право на мирне володіння майном є безпідставним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20), оскільки мирне володіння майном не припускає дій в обхід закону через спотворення торгів; у спірних правовідносинах не держава втручається у мирне володіння майном, а сам правопорушник посягає на публічний порядок та механізми ринкової економіки, тому вилучення набутого у протиправний спосіб за частиною третьою статті 228 ЦК України є адекватною та пропорційною реакцією держави на захист публічного інтересу.
4.3. В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на частину третю статті 42, частини першу, третю статті 95, статтю 131-1 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, преамбулу, статтю 1, частину першу статті 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, статті 148, 151, 254, 254(a), частину першу статті 255 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», пункт 6 частини першої статті 3,частину п`яту статті 13, статті 15, 16, частину першу статті 203, частини першу, третю статті 215, частини першу-третю статті 228 ЦК України, частину першу статті 208 ГК України, пункт 6 частини першої статті 7 БК України,статті 53, 55, 73, 76, 77, 78, 79, 86, 236, абзац другий частини шостої статті 242, статті 253, 254, 255, 256, 257, 258,259, 275, 277 ГПК України, статтю 4, пункт 4 частини другої статті 6, пункт 1 статті 50 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», преамбулу, пункт 13 частини першої статті 1, статтю 3, пункт 1 частини першої та частину п`яту статті 5 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», статті 23, 24 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», частину другу статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» та Рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008 № 26-рп/2008.
5. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
5.1. 11.06.2026 Позивач - Північний офіс Держаудитслужби подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить долучити відзив до матеріалів справи та висловлює позицію про відсутність в органу державного фінансового контролю повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсним оспорюваного договору про публічну закупівлю.
5.2. У відзиві на апеляційну скаргу Позивач наводить такі доводи:
- зазначає, що головні завдання органу державного фінансового контролю забезпечуються через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі, а вичерпну категорію спорів, у яких органи державного фінансового контролю можуть виступати безпосередньо позивачами, визначено пунктом 10 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»;
- звертає увагу на те, що позов Прокурора подано з підстав вчинення учасниками процедури закупівлі UA-2020-03-10-003079-a антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, що встановлено рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 03.11.2022 № 45-р/тк у справі № 72/42-20, а державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції реалізує саме Антимонопольний комітет України;
- наголошує, що на час розгляду тендерних пропозицій Замовником (протокол розкриття від 02.04.2020) інформація про вчинення ТОВ «Подільський Будмонтаж» та ТОВ «Спецбудстроймонтаж» порушень законодавства про захист економічної конкуренції у Зведених відомостях про рішення органів Антимонопольного комітету України була відсутня, про що прокуратуру повідомлено листом від 25.03.2024 № 260205-17/973-2024;
- вказує, що Північний офіс Держаудитслужби листом від 13.03.2024 № 262616-17/1855-2024 інформував прокуратуру про неможливість вжиття заходів представницького характеру у зв`язку з відсутністю в органу державного фінансового контролю повноважень на оскарження (визнання недійсними) у судовому порядку договорів, укладених за результатами проведених закупівель;
- посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та Верховного Суду у постанові від 05.03.2024 у справі №918/323/23, згідно з якими у спорах щодо законного та ефективним витрачання коштів місцевого бюджету особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів територіальної громади як складової інтересів держави, є відповідний орган місцевого самоврядування (рада), а не Держаудитслужба.
5.3. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Позивач посилається на Конституцію України, БК України,статті 42, 263 ГПК України, статтю 3 Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України», частину четверту статті 4, пункт 4 частини другої статті 6, пункт 1 статті 50 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», статтю 2, пункт 10 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та статтю 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».
6. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду справи та межі перегляду
6.1. Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 апеляційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Корсак В.А. (головуючий суддя), судді: Євсіков О.О.,Алданова С.О.
6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6330/24 та відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги без розгляду або залишення її без руху до надходження матеріалів справи.
6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі №910/6330/24, закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2026 та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також заяв і клопотань у письмовій формі до 13.07.2026 (включно). 11.06.2026 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Позивача на апеляційну скаргу. Відповідач-1, Відповідач-2 та Третя особа правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися, що відповідно до частини третьої статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
6.4. У подальшому у процесі апеляційного розгляду справи судові засідання відкладалися (оголошувалися перерви) згідно з відповідними ухвалами Північного апеляційного господарського суду [зазначити точні дати ухвал та засідань за матеріалами справи, зокрема щодо засідань 17.08.2026, ухвали від 16.10.2026, засідання 28.10.2026 тощо]. Усі учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час і місце судового засідання у порядку статей 6, 120, 242 ГПК України шляхом доставлення процесуальних документів до їхніх офіційних електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС (а за їх відсутності - рекомендованою поштовою кореспонденцією), що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів та поштовими повідомленнями. Будь-яких заяв чи процесуальних клопотань, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги по суті у цьому судовому засіданні, до суду апеляційної інстанції не надходило, явка представників сторін обов`язковою не визнавалася.
6.5. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
6.6. Статтею 129 Конституції України та частиною першою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторонаповинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов таких висновків.
7. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
7.1. Судом першої інстанції встановлено, що 10.03.2020 Стрижавська селищна рада (Замовник, Відповідач-1) в електронній системі публічних закупівель «Prozorro» опублікувала оголошення про проведення відкритих торгів за предметом закупівлі: «Будівництво системи каналізації смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області» (код ДК 021:2015: 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг,аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь; ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-10-003079-a) з очікуваною вартістю предмета закупівлі 30 672 638,00 грн та джерелом фінансування - місцевий бюджет (т. 1,а.с. 25- 26).
7.2. Відповідно до Реєстру отриманих тендерних пропозицій у процедурі закупівлі UA-2020-03-10-003079-a тендерні пропозиції подали три суб`єкти господарювання: Приватне підприємство «АКТИВ-СТРОЙ» (первинна пропозиція - 29 679 784,54 грн, остаточна пропозиція - 28 740 000,00 грн), Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» (первинна пропозиція - 30 665 383,00 грн, остаточна пропозиція - 28 750 000,00 грн) та Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» (первинна та остаточна пропозиція - 30 542 227,61 грн) (т. 1, а.с. 27, 89).
7.3. За результатами розгляду тендерних пропозицій пропозиції ПП «АКТИВ-СТРОЙ» та ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» були відхилені Замовником як такі, що не відповідали вимогам тендерної документації, а згідно з протоколом засідання тендерного комітету Стрижавської селищної ради від 03.04.2020 № 5 та повідомленням про намір укласти договір переможцем відкритих торгів визначено ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» із ціновою пропозицією 30 542 227,61 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 28- 29, 89, 120).
7.4. 21.04.2020 між Стрижавською селищною радою (Замовник) та ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» (Підрядник, Відповідач-2) укладено підрядний договір № 104 на виконання робіт по об`єкту: «Будівництво системи каналізації в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області» (далі - Договір) (т. 1, а.с. 30- 40).
7.5. За умовами пункту 1.1 Договору Підрядник у межах договірної ціни виконує на свій ризик власними та залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи по об`єкту: «Будівництво системи каналізації в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області», здає виконані роботи Замовнику, усуває недоробки в межах гарантійних строків експлуатації об`єкта, що виникли внаслідок неякісно виконаних робіт (т. 1, а.с. 30).
7.6. Пунктом 3.1 Договору встановлено, що договірна ціна відповідно до проведеної процедури закупівлі (UA-2020-03-10-003079-a) становить 30 542 227,61 грн з урахуванням ПДВ (5 090 371,27 грн). Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі акта виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 помісячно проміжними платежами в міру виконання робіт та надходження коштів із джерел фінансування протягом 10 робочих днів з дня підписання документів Замовником (т. 1, а.с. 31- 32).
7.7. Відповідно до пункту 20.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2022, але до повного виконання сторонами взятих зобов`язань (т. 1, а.с. 39).
7.8. Додатковими угодами до Договору № 1 від 06.07.2020, № 2 від 14.04.2021, № 3 від 19.08.2021, № 4 від 01.12.2021, № 5 від 08.12.2021, № 6 від 09.12.2022 та № 8 від 30.03.2023 сторони уточнювали річні плани фінансування робіт за рахунок коштів селищного бюджету та обласного природоохоронного фонду, а додатковою угодою № 7 від 30.12.2022 продовжили строк дії Договору (пункт 20.1) до 31.12.2023 (т. 1, а.с. 41- 53).
7.9. Додатковою угодою від 10.07.2023 про розірвання Договору № 104 від 21.04.2020 сторони на підставі частини першої статті 188 ГК України та частини першої статті 652 ЦК України погодили достроково розірвати дію Договору, припинити решту зобов`язань за ним та підтвердили відсутність будь-яких взаємних претензій,пов`язаних із виконанням Договору (т. 1, а.с. 54).
7.10. Згідно зі звітом про виконання договору про закупівлю UA-2020-03-10-003079-a, сформованим 11.07.2023,зазначено суму оплати за Договором у розмірі 18 160 091,70 грн з ПДВ (джерело фінансування - місцевий бюджет) (т. 1, а.с. 55- 56). Водночас відповідно до банківських виписок, платіжних доручень та платіжних інструкцій за період з 08.07.2020 по 03.04.2023 з посиланням на підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 (зокрема акти № 1 від 07.07.2020, № 2 від 11.12.2020, № 3 від 12.05.2021, № 4-1 і № 4-2 від 19.07.2021, № 5-1 і № 5-2 від 22.09.2021, № 6 від 18.10.2021, № 7-1, № 7-2, № 7-3 від 25.10.2021, № 8-1, № 8-2, № 8-3 від 22.11.2021, б/н,№ 9-1, № 9-2, № 9-3, № 9-4 від 28.12.2021, № 10 від 09.12.2022, б/н, № 11-1, № 11-2, № 11-3, № 11-4, № 12-1, № 12-2 від 30.03.2023) (т. 1, а.с. 57- 86), інформації Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області від 23.11.2023 № 02-60-06/1151 та листа Стрижавської селищної ради від 17.05.2024 № 03-17/1310 (т. 1, а.с. 3, 24) фактична загальна сума перерахованих Замовником Підряднику бюджетних коштів за виконані та прийняті за Договором підрядні роботи становить 18 156 890,70 грн.
7.11. Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області проведено моніторинг процедури закупівлі UA-2020-03-10-003079-a, за результатами якого складено та оприлюднено висновок від 21.09.2022 про відсутність порушень законодавства у сфері публічних закупівель при визначенні предмета закупівлі, розгляді тендерних пропозицій, укладенні Договору та внесенні змін до нього (т. 1, а.с. 20).
7.12. Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України (далі - ТАК АМКУ) від 03.11.2022 № 45-р/тк у справі № 72/42-20 визнано, що ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» і ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю робіт:«Будівництво системи каналізації смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-03-10-003079-a). За вчинене порушення на ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» накладено штраф у розмірі 825 690,00 грн, а на ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» - штраф у розмірі 8 351 745,00 грн (т.1, а.с. 87-123).
7.13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/916/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, у задоволенні позову ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» про визнання недійсним рішення ТАК АМКУ від 03.11.2022 № 45-р/тк відмовлено (т. 1, а.с. 5, 24).
7.14. Вінницька окружна прокуратура листом від 04.03.2024 № 50/3347вих-24 звернулася до Північного офісу Держаудитслужби з повідомленням про виявлені порушення під час проведення закупівлі UA-2020-03-10-003079-a та наявність підстав для звернення до суду з позовом про визнання Договору недійсним. У відповідь Північний офіс Держаудитслужби листом від 13.03.2024 № 262616-17/1855-2024 повідомив про відсутність в органу державного фінансового контролю повноважень на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, а Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області листом від 25.03.2024 № 260205-17/973-2024 зазначило, що на час розкриття тендерних пропозицій (02.04.2020) відомості про притягнення учасників до відповідальності за рішенням органів АМКУ у Зведених відомостях були відсутні, а за результатами моніторингу від 21.09.2022 порушень не виявлено (т. 1, а.с. 20-21, 24). Після направлення Північному офісу Держаудитслужби повідомлення від 01.05.2024 № 50/6637вих-24 у порядку абзацу третього частини четвертої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» Прокурор звернувся з цим позовом до суду (т. 1, а.с. 21,24).
8. Правова позиція суду апеляційної інстанції
Щодо наявності у Прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Північного офісу Держаудитслужби
8.1. Позивач (Північний офіс Держаудитслужби) у відзиві на апеляційну скаргу та в додаткових поясненнях від 05.06.2024, а також Відповідач-1 (Стрижавська селищна рада) у підсумовуючих поясненнях від 22.10.2024 стверджують про відсутність у Північного офісу Держаудитслужби повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору про публічну закупівлю з підстав вчинення учасниками торгів антиконкурентних узгоджених дій, посилаючись на вичерпний перелік підстав звернення до суду за пунктом 10 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», відсутність порушень у висновку моніторингу від 21.09.2022 та практику Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23), за якою належним позивачем у спорах щодо коштів місцевого бюджету є відповідна місцева рада або Антимонопольний комітет України. Натомість Прокурор у позовній заяві та апеляційній скарзі наполягає на тому, що Північний офіс Держаудитслужби є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який допустив бездіяльність після отримання повідомлення прокуратури. Жодних нових доказів на стадії апеляційного перегляду у розумінні частини третьої статті 269 ГПК України учасниками справи не подавалося.
8.2. Надаючи правову оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
8.3. Частинами третьою-п`ятою статті 53 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом та розгляду справи) унормовано: « 3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами»; « 4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу»; « 5. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача».
8.4. Відповідно до абзацу першого частини третьої та абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру»: « 3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті»;
« 4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень».
8.5. На час оголошення відкритих торгів (10.03.2020) та укладення оспорюваного Договору (21.04.2020) порядок проведення процедури закупівлі регулювався Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній до введення в дію 19.04.2020 нової редакції цього Закону згідно з пунктами 5, 6 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 114-IX «Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель», відповідно до яких процедури закупівель, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються, а укладені договори виконуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону). Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на 10.03.2020; у редакції з 19.04.2020 - частина четверта статті 7): «Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України». Відповідно до абзацу першого частини першої статті 7-1 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (у редакції,чинній на 10.03.2020): «Моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю)», а згідно з абзацом першим частини першої статті 8 цього Закону (у редакції Закону України від 19.09.2019 № 114-IX, чинній на час складення висновку моніторингу від 21.09.2022):«Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю)».
8.6. Згідно з частиною першою статті 1, частиною першою статті 2 та пунктами 8, 10 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
- частина перша статті 1: «Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю)»;
- частина перша статті 2: «Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів,необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі...»;
- пункти 8, 10 частини першої статті 10: «Органу державного фінансового контролю надається право: ... 8) порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; ... 10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів».
8.7. Пунктами 1, 7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено, що Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи. Згідно з Положенням про Північний офіс Держаудитслужби, затвердженим наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23, повноваження Північного офісу Держаудитслужби як міжрегіонального територіального органу поширюються, зокрема, на територію Вінницької області (т. 1, а.с. 18- 19). Водночас Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області є лише структурним підрозділом Північного офісу Держаудитслужби без статусу юридичної особи, тому доводи Відповідача-1 про необхідність залучення позивачем саме обласного управління та окремого його повідомлення у порядку статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» є юридично неспроможними.
8.8. Досліджуючи первинні докази дотримання Прокурором процедури, передбаченої статтею 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», за правилами статей 76- 79, 86 ГПК України, суд апеляційної інстанції констатує, що наявні в матеріалах справи лист Вінницької окружної прокуратури до Північного офісу Держаудитслужби від 04.03.2024 № 50/3347вих-24, лист-відповідь Північного офісу Держаудитслужби від 13.03.2024 № 262616-17/1855-2024, лист Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 25.03.2024 № 260205-17/973-2024 та попереднє повідомлення Вінницької окружної прокуратури про намір звернутися до суду з позовом від 01.05.2024 №50/6637вих-24 (т. 1, а.с. 20- 21, 24) є належними, допустимими,достовірними та вірогідними доказами, які підтверджують інформування Прокурором органу державного фінансового контролю про стверджуване порушення та відмову цього органу від самостійного звернення з позовом до суду.
8.9. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 виснувала, що органи Держаудитслужби відповідно до пункту 8 частини першої статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» є уповноваженими органами держави у правовідносинах щодо контролю за дотриманням законодавства про закупівлі та стягнення в судовому порядку у дохід держави коштів за незаконними договорами, причому закон не зобов`язує прокурора звертатися з позовом в особі усіх органів,наділених суміжною компетенцією у спірних відносинах. Своєю чергою, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 відмова компетентного органу після отримання попереднього повідомлення прокурора від самостійного звернення з позовом до суду (зокрема з мотивів помилкового тлумачення власних повноважень) свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави та підтверджує наявність у прокурора процесуальних підстав для представництва за статтею 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру». Посилання Позивача та Відповідача-1 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та постанову Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23 колегія суддів відхиляє як нерелевантні, оскільки у вказаних справах вирішувалися спори за іншим предметом - про повернення коштів безпосередньо на користь місцевого бюджету територіальної громади, де відповідна місцева рада не виступала відповідачем за вимогою про стягнення коштів у дохід державного бюджету.Натомість у справі № 910/6330/24 Стрижавська селищна рада є стороною (Замовником) оспорюваного Договору і залучена до участі у справі як Відповідач-1, до якого пред`явлено вимогу про стягнення коштів у дохід Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 24060300, контроль за надходженнями за яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків,зборів, платежів та інших доходів бюджету» закріплено за Держаудитслужбою, а тому згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у пункті 140 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 місцева рада не могла бути визначена Прокурором одночасно позивачем і відповідачем у цій справі.
8.10. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Позивача у відзиві на апеляційну скаргу та Відповідача-1 у письмових поясненнях щодо відсутності у Прокурора процесуальних повноважень на звернення до суду та підстав для залишення позову без розгляду за пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України. Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини дотримання Прокурором приписів статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» і статті 53 ГПК України та надав їм правильну правову оцінку,обґрунтовано розглянувши спір по суті.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для визнання оспорюваного Договору недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України
8.11. За доводами апеляційної скарги Скаржник вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про недоведеність суперечності оспорюваного Договору інтересам держави і суспільства. Скаржник стверджує, що встановлений рішенням ТАК АМКУ від 03.11.2022 № 45-р/тк у справі № 72/42-20 (та підтверджений судовими рішеннями у справі № 910/916/23) факт вчинення ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» і ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» антиконкурентних узгоджених дій під час участі у торгах UA-2020-03-10-003079-a свідчить про усунення реальної конкуренції, недобросовісність поведінки Відповідача-2, порушення принципів публічних закупівель, економічної безпеки держави (Рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008 № 26-рп/2008) та міжнародних зобов`язань України за Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти корупції та Угодою про асоціацію з Європейським Союзом, а отже, доводить наявність у Відповідача-2 умислу та завідомо суперечної інтересам держави і суспільства мети при укладенні Договору, що є самодостатньою підставою для визнання Договору недійсним як оспорюваного правочину за частиною третьою статті 228 ЦК України без необхідності доведення реальних збитків чи наявності вироку суду у кримінальній справі. Відповідач-1 проти цих доводів заперечує, наголошуючи, що роботи за Договором фактично виконані та прийняті, збитків громаді не завдано, а сам факт антиконкурентних узгоджених дій на торгах не робить договір підряду на будівництво каналізації таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у розумінні частини третьої статті 228 ЦК України.
8.12. Надаючи правову оцінку зазначеним доводам Скаржника, суд апеляційної інстанції звертається до норм матеріального права у редакції, чинній на момент проведення закупівлі та укладення оспорюваного Договору (21.04.2020):
- пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України: «Загальними засадами цивільного законодавства є: ... 6) справедливість, добросовісність та розумність»;
- частина п`ята статті 13 ЦК України: «Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція»;
- частина перша статті 202 ЦК України: «Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків»;
- частина перша статті 203 ЦК України: «Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам»;
- стаття 204 ЦК України: «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним»;
- частини перша, третя статті 215 ЦК України: « 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. ... 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)»;
- частини перша-третя статті 228 ЦК України: « 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим,територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави»;
- частина перша статті 208 ГК України (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного Договору - до втрати чинності ГК України 28.08.2025 згідно із Законом України від 09.01.2025 № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб»): «Якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави»;
- частина перша статті 3, частина перша статті 36 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на дату оголошення закупівлі 10.03.2020; у подальшій редакції Закону України від 19.09.2019 № 114-IX - частина перша статті 5, частина перша статті 41): «Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням»; «Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом»;
- частина перша та пункт 4 частини другої статті 6, пункт 1 статті 50, абзац другий частини другої статті 52 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції»: « 1. Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. 2. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: ... 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів»; стаття 50: «Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: 1) антиконкурентні узгоджені дії»; частина друга статті 52: «За порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф».
8.13. Оцінюючи подані в матеріалах справи докази за правилами статей 76- 79, 86 ГПК України, суд апеляційної інстанції встановлює, що рішення ТАК АМКУ від 03.11.2022 № 45-р/тк у справі № 72/42-20 (т. 1, а.с. 87- 123) та судові рішення у справі № 910/916/23, що набрали законної сили (т. 1, а.с. 5, 24), є належними і допустимими доказами, які відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України підтверджують преюдиційний факт вчинення ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» та ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 50, пункт 4 частини другої статті 6 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції») під час підготовки та участі у відкритих торгах UA-2020-03-10-003079-a, що полягало у пов`язаності учасників через спільну фізичну особу (засновника ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» та головного бухгалтера і представника засновника ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ»),використанні однакових адрес місцезнаходження, наявності спільних працівників та їх переході між товариствами,сталих господарських відносинах, систематичних телефонних з`єднаннях посадових осіб у дні оголошення та проведення торгів, спільному використанні телефонного номера й електронної пошти під час роботи у системі «клієнт-банк», поданні тендерних пропозицій та входженні в аукціон з однієї ІР-адреси в один день 26.03.2020 о 11:52 та 14:27, однакових технічних властивостях електронних файлів (HP Scan Extended Application,1.7) та наявності ідентичних дефектів сканування на поданих документах. Водночас зміст самого підрядного договору від 21.04.2020 № 104 (т. 1, а.с. 30- 40), додаткових угод № 1- 8 та угоди про розірвання від 10.07.2023 (т. 1, а.с. 41- 54),звіту про виконання договору від 11.07.2023 (т. 1, а.с. 55- 56), висновку моніторингу закупівлі від 21.09.2022 про відсутність порушень при укладенні та зміні Договору (т. 1, а.с. 20) і платіжних доручень та платіжних інструкцій на загальну суму 18 156 890,70 грн із посиланням на підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за період з 07.07.2020 по 30.03.2023 (т. 1, а.с. 57- 86) достовірно підтверджує, що предметом Договору було виконання суспільно необхідних будівельних робіт зі спорудження системи каналізації у смт Стрижавка, які були реально виконані Підрядником на суму 18 156 890,70 грн та прийняті Замовником під контролем служби технічного нагляду без жодних зауважень щодо обсягів, якості чи вартості робіт. Матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу (зокрема висновку судової будівельно-технічної чи економічної експертизи, акта ревізії органу державного фінансового контролю або вироку суду у кримінальному провадженні), який би підтверджував завищення вартості будівельних робіт чи матеріалів, невиконання робіт або заподіяння територіальній громаді чи державі будь-яких майнових збитків.
8.14. Щодо застосування норм права у подібних правовідносинах суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За усталеною практикою Верховного Суду у разі наявності розбіжностей між правовими висновками суду касаційної інстанції застосуванню підлягають висновки, викладені у більш пізній постанові об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, якою уточнено чи змінено попередню практику. Посилання Скаржника на постанови колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 905/1250/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20, від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 та від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 не можуть бути взяті до уваги,оскільки постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 висновки у зазначеній категорії спорів (зокрема, у справах № 914/1507/23 та № 911/934/23) було прямо переглянуто та уточнено (пункт 105 постанови). Доводи Скаржника про необхідність урахування постанов Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, від 16.04.2025 у справі № 924/971/23 та від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22 також відхиляються колегією суддів як нерелевантні.Зокрема, у справі № 918/1043/21 вирішувався спір за позовом навчального закладу про визнання недійсним договору закупівлі програмно-апаратного комплексу та стягнення коштів на користь самого замовника через відсутність погодження проєкту з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації (у позові відмовлено); у справі № 420/12471/22 вирішувалося питання предметної юрисдикції спору за позовом податкового органу щодо правочинів платників податків з ознаками фіктивності; у справі № 924/971/23 розглядався позов Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна забороненої політичної партії на користь благодійної організації та скасування державної реєстрації прав. У жодній із зазначених справ Велика Палата Верховного Суду не вирішувала питання недійсності виконаного підрядного договору про публічну закупівлю з підстав встановлення рішенням органу Антимонопольного комітету України антиконкурентних узгоджених дій учасників торгів і не формулювала протилежного підходу щодо конфіскаційної правової природи санкції, передбаченої реченнями другим і третім частини третьої статті 228 ЦК України, на що неодноразово вказував Верховний Суд у постановах від 03.03.2026 у справі № 908/2939/23, від 28.04.2026 у справі № 903/997/25, від 24.06.2026 у справі № 902/1497/23 та від 15.09.2026 у справі № 902/16/25.Так само посилання Скаржника на постанову Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 та постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 461/5273/16 і від 07.11.2019 у справі № 682/2889/16-ц щодо стандартів доказування у цивільному процесі не спростовують висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, оскільки встановлений органом АМКУ умисел учасника торгів на координацію своєї поведінки під час тендера з іншим учасником не є тотожним умислу сторони підрядного договору на досягнення кінцевого результату правочину (спорудження системи каналізації), який би завідомо суперечив інтересам держави і суспільства.
8.15. У постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (із посиланням також на базові критерії постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, застосовані згодом і у постанові Верховного Суду від 20.01.2026 у справі № 910/7385/23) сформулювала обов`язковий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України у спорах за позовами прокурорів про визнання недійсними договорів про публічні закупівлі, укладених за наслідками торгів, у яких рішенням АМКУ встановлено антиконкурентні узгоджені дії учасників:
- ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства за частиною третьою статті 228 ЦК України, є спрямованість самого правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін на досягнення кінцевого результату (мети правочину), який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства (пункт 93);
- антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси, тому така поведінка сама по собі не трансформує укладений за результатами торгів договір у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні частини третьої статті 228 ЦК України (пункти 94, 95);
- за відсутності доведення прокурором того, що сам правочин за своєю суттю є протиправним або що внаслідок його укладення держава зазнала майнової шкоди, переплатила кошти чи отримала товари/роботи неналежної якості, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає кваліфікацію правочину як вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (пункт 96);
- частина третя статті 228 ЦК України може застосовуватися виключно у виняткових випадках порушення інтересів держави та суспільства, які можуть мати місце при вчиненні особою кримінального злочину (за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили) або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа незаконно, безпідставно збагатилася на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави; ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист економічної конкуренції (пункти 100, 105).
8.16. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про порушення міжнародних зобов`язань України за статтями 148, 151,254, 254(a), частиною першою статті 255 Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003 та принципів збалансованості і ефективності бюджетної системи, сформульованих у Рішенні Конституційного Суду України від 27.11.2008 № 26-рп/2008, колегія суддів зазначає,що вимоги вказаних міжнародних договорів та Директиви Європейського Союзу 2014/24/ЄС від 26.02.2014 про державні закупівлі імплементовані у законодавство України шляхом запровадження чітких, передбачуваних і пропорційних заходів відповідальності за спотворення результатів торгів (накладення органами АМКУ штрафу за статтею 52 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції», трирічне відсторонення правопорушника від участі у публічних закупівлях за пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та стягнення заподіяної шкоди у подвійному розмірі за статтею 55 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції»). Натомість ані Угода про асоціацію з Європейським Союзом, ані Конвенція Організації Об`єднаних Націй проти корупції не передбачають безоплатного вилучення у підрядника 100 % вартості реально виконаних і прийнятих територіальною громадою будівельних робіт за відсутності факту корупційного діяння та майнових збитків бюджету. При цьому суд першої інстанції також правомірно на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання Прокурора від 30.03.2026 про зупинення провадження у справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/20111/23, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення ухвала Великої Палати Верховного Суду про прийняття вказаної справи до розгляду була відсутня, а в подальшому ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 справу № 910/20111/23 було повернуто відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду без прийняття до розгляду (постановою Верховного Суду від 22.09.2026 касаційний перегляд справи № 910/20111/23 завершено із урахуванням висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23).
8.17. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими та відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що встановлений рішенням ТАК АМКУ від 03.11.2022 № 45-р/тк факт антиконкурентних узгоджених дій є достатньою підставою для визнання Договору недійсним за частиною першою статті 203,частиною першою статті 215 та частиною третьою статті 228 ЦК України. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини укладення і виконання Договору та правомірно застосував релевантну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3456/23, дійшовши правильного висновку про недоведеність Прокурором протиправної мети самого підрядного договору та відсутність підстав для визнання його недійсним.
Щодо доводів апеляційної скарги про правову природу наслідків за частиною третьою статті 228 ЦК України, застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пропорційність стягнення 18 156 890,70 грн
8.18. Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що передбачене частиною третьою статті 228 ЦК України стягнення в дохід держави є не конфіскацією, а спеціальною двосторонньою реституцією на користь держави як заходом цивільно-правової відповідальності; вважає, що до недобросовісного суб`єкта господарювання (Відповідача-2) не підлягають застосуванню гарантії статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та критерії пропорційності втручання (посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20), оскільки сам правопорушник посягнув на публічний порядок; а також зазначає, що добросовісна сторона (Стрижавська селищна рада) не несе жодних фінансових втрат, оскільки в дохід держави стягуються лише кошти, які будуть повернуті їй Відповідачем-2 за рішенням суду. Своєю чергою, Відповідач-1 у поясненнях зазначає, що стягнення в дохід держави за частиною третьою статті 228 ЦК України (частиною першою статті 208 ГК України) є конфіскаційною адміністративно-господарською санкцією, щодо якої спливли преклюзивні строки застосування за статтею 250 ГК України, а крім того, інтерес держави вже захищено накладенням штрафу АМКУ та трирічною забороною на участь у торгах.
8.19. Здійснюючи правовий аналіз цих доводів, суд апеляційної інстанції звертається до положень Конституції України, міжнародних договорів та законів України, що регулюють спірні правовідносини:
- частина шоста статті 41 Конституції України: «Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом»;
- стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 (ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»): «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів»;
- частина перша статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частина четверта статті 11 ГПК України: «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права»;
- абзаци перший, другий частини першої статті 216 ЦК України: «Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування»;
- пункт 4 частини першої статті 17 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на дату оголошення закупівлі 10.03.2020): «Замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо: ... 4) суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів)»;
- частини перша, друга статті 55 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції»: « 1. Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. 2. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18,19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди».
8.20. Перевіряючи доказову базу у контексті пропорційності заявлених Прокурором майнових вимог, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з рішенням ТАК АМКУ від 03.11.2022 № 45-р/тк у справі № 72/42-20 на ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» за вчинення антиконкурентних узгоджених дій на торгах UA-2020-03-10-003079-a вже накладено публічно-правову санкцію у вигляді штрафу в сумі 8 351 745,00 грн (пункт 3 резолютивної частини рішення, т. 1, а.с. 123), що становить 46,00 % від усієї вартості фактично виконаних за Договором робіт, а відомості про притягнення Відповідача-2 до відповідальності внесено до Зведених відомостей АМКУ (лист від 25.03.2024 № 260205-17/973-2024, т. 1, а.с. 20- 21), що автоматично тягне трирічну заборону на участь у процедурах публічних закупівель за пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі». Водночас відповідно до платіжних доручень та платіжних інструкцій (т. 1, а.с.57- 86), а також планів фінансування робіт до додаткових угод № 1- 8 (т. 1, а.с. 42, 45, 47, 52, 53) кошти у сумі 18 156 890,70 грн були сплачені Замовником з рахунків місцевого (селищного) бюджету та обласного природоохоронного фонду за фактично виконані будівельні роботи з будівництва системи каналізації смт Стрижавка, результати яких залишилися у комунальній власності територіальної громади. При цьому Прокурор у прохальній частині позовної заяви (т. 1, а.с. 22) просить стягнути 18 156 890,70 грн з ТОВ «СПЕЦБУДСТРОЙМОНТАЖ» на користь Стрижавської селищної ради, а зі Стрижавської селищної ради одержані нею за рішенням суду 18 156 890,70 грн - стягнути в дохід держави на рахунок ГУК у Вінницькій області за кодом бюджетної класифікації 24060300 («Інші надходження» загального фонду державного бюджету згідно з частиною другою статті 29 БК України, т. 1, а.с. 19, 22).
8.21. Надаючи оцінку цим обставинам з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (зокрема,рішення від 24.11.2020 у справі «Kurban v.», заява № 75414/10) та правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 (пункти 66-77, 89- 113), колегія суддів наголошує на такому:
- на відміну від загальної реституції за частиною першою статті 216 ЦК України або відшкодування збитків,які мають компенсаційний характер, стягнення всього одержаного за недійсним правочином у дохід держави за реченнями другим і третім частини третьої статті 228 ЦК України не спрямоване на поновлення майнової сфери постраждалого учасника правовідносин, а є каральним заходом публічно-правового характеру - різновидом цивільної конфіскації майна без вироку суду, про що послідовно зазначав Верховний Суд у постановах від 20.06.2018 у справі № 802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі № 2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі № 160/14095/21, від 13.11.2024 у справі № 911/934/23 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 (пункти 66- 74);
- твердження Скаржника про те, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод взагалі не підлягає застосуванню до суб`єкта господарювання, який вчинив антиконкурентні узгоджені дії, прямо суперечить висновкам Європейського суду з прав людини у справі «Kurban v.» та правовій позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23. Посилання Скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 є нерелевантним, оскільки у вказаній справі вирішувався спір щодо повернення незаконно відчуженої земельної ділянки водного фонду, а не питання конфіскації в дохід держави оплати за фактично виконані будівельні роботи. Позбавлення Підрядника 100 % оплати (18 156 890,70 грн) за реально виконані та передані у власність територіальної громади роботи з будівництва системи каналізації (без відшкодування понесених ним витрат на матеріали,устаткування та оплату праці) додатково до вже накладеного штрафу АМКУ у розмірі 8 351 745,00 грн покладає на особу надмірний індивідуальний тягар і порушує критерій пропорційності втручання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції;
- застосування запропонованої Прокурором конструкції позовних вимог призводить також до непропорційного втручання у майнові права добросовісної сторони Договору - Стрижавської селищної ради та територіальної громади, на що звертала увагу об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пунктах 106- 113 постанови від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23. По-перше, за буквальним змістом речення третього частини третьої статті 228 ЦК України при наявності умислу лише у однієї зі сторін (Підрядника) все одержане нею за правочином (кошти) повинно бути повернуто іншій стороні (Замовнику), а в дохід держави стягується «одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного» (тобто результат робіт або його вартість від Замовника), а не ті самі грошові кошти повторно.По-друге, оскільки грошові кошти визначені родовими ознаками, примусове стягнення коштів із місцевої ради в дохід держави на стадії виконавчого провадження створює ризик списання власних бюджетних коштів селищної ради незалежно від фактичного повернення коштів від Підрядника. По-третє, оскільки фінансування робіт здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, вилучення 18 156 890,70 грн у дохід загального фонду Державного бюджету України (за кодом 24060300) позбавляє територіальну громаду її власних фінансових ресурсів на користь держави, що становить непропорційне втручання у майнові права територіальної громади.
8.22. Водночас щодо заперечень Відповідача-1 про сплив преклюзивних строків застосування адміністративно-господарських санкцій за статтею 250 ГК України (у редакції, чинній до втрати чинності ГК України 28.08.2025 згідно із Законом України від 09.01.2025 № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб») суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки судами встановлено відсутність матеріально-правових підстав для визнання оспорюваного Договору недійсним та застосування наслідків за частиною третьою статті 228 ЦК України (тобто відсутність самого складу цивільного правопорушення та порушеного права), питання застосування строків за статтею 250 ГК України чи позовної давності за статтями 256, 257, 261 ЦК України не впливає на правильність висновку суду першої інстанції про відмову в позові по суті, адже сплив строків є підставою для відмови в позові лише за умови попереднього встановлення судом факту порушення суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу позивача.
8.23. Таким чином, доводи Скаржника у цій частині є безпідставними та відхиляються судом апеляційної інстанції,а висновки суду першої інстанції про непропорційність застосування конфіскаційної санкції за частиною третьою статті 228 ЦК України у спірних правовідносинах як щодо Відповідача-2, так і щодо добросовісного Відповідача-1 є законними, обґрунтованими та такими, що повністю узгоджуються з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
9.1. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.2. Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги з урахуванням приписів статті 269 ГПК України, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Господарський суд міста Києва повно і всебічно з`ясував усі обставини справи, надав належну правову оцінку доказам за правилами статей 76- 79, 86 ГПК України та ухвалив законне й обґрунтоване рішення від 31.03.2026 у справі № 910/6330/24 з дотриманням вимог частини четвертої статті 236 ГПК України щодо врахування висновків Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги заступника керівника Вінницької обласної прокуратури висновків суду першої інстанції не спростовують,передбачених статтями 277, 278 ГПК України підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не встановлено, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/6330/24 - залишенню без змін.
10. Судові витрати
10.1. Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат,пов`язаних з розглядом справи.
10.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
10.3. За приписами частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
10.4. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги заступника керівника Вінницької обласної прокуратури без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін,судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Вінницьку обласну прокуратуру та відшкодуванню за рахунок інших учасників справи не підлягають. Заяв про розподіл витрат на професійну правничу допомогу чи інших витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у порядку статей 126, 129 ГПК України від учасників справи не надходило.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі №910/6330/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, порядку та строки, передбачені статтями 286, 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.11.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова