ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3047/26 Справа № 932/11330/25
Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , на ухвалу Шевченківського районного суду м.Дніпро від 21 вересня 2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_8 ,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Дніпро від 21 вересня 2026 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави, відносно ОСОБА_8 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків перешкоджанню кримінальному провадженню, шляхом переховування від суду та вчинення іншого злочину, які на теперішній час не зменшились. Вважає, що більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.
На вказане рішення захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та застосувати до обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжний захід не пов?язаний з триманням під вартою або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Зазначає, що судом не перевірено, чи доводять надані сторонами докази наявність обгрунтованої підозри. Ризики вказані прокурором та з якими погодився суд першої інстанції є необґрунтованими. Крім того, суд неправильно застосував положення ч. 4 ст. 183 КПК України та не врахував рішення Конституційного Суду України №7-р (ІІ)/2024 від 19 червня 2024 року, на яке посилалась сторона захисту.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, при продовженні обвинуваченій обраного запобіжного заходу суд належним чином оцінив вагомість існуючих ризиків, які на даний час не зменшились, особу винної, її стан здоров`я, репутацію та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.
При цьому, висновки суду грунтуються на всебічному врахуванні наведених вище обставин, змісту пред?явленого обвинувачення та тяжкості ймовірного покарання.
Доводи апелянта про зворотнє є безпідставними, оскаржувана ухвала містить вичерпну відповідь на кожний з них.
Фактично подана апеляційна скарга викликана самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти обвинуваченої, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
При цьому, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину проти основ національної безпеки.
Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Щодо доводів сторони захисту з приводу недоведеності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого їй кримінального правопорушення колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про вчинення інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушенея, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, колегія суддів вважає, що наявна обґрунтованість підозри в контексті її розуміння ЄСПЛ.
Питання доведеності її вини та причетності до кримінального правопорушення не є предметом даного апеляційного розгляду та вирішуються судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.
Слід зауважити, що відсутність, на даний час, фактів втечі обвинуваченої жодним чином не свідчить про неможливість вчинення нею цих дій в подальшому. Фактично, її належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не її високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченої під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками її звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченої під вартою є обґрунтованим та виправданим, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України.
Оскільки, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, то суд першої інстанції обґрунтовано у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України не застосував в якості альтернативного запобіжного заходу заставу.
Враховуючи викладене, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для її зміни чи скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 – 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Дніпро від 21 вересня 2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді