1
Справа № 335/11823/26 1-кп/335/1074/2026
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року м.Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082060000937 від 01.10.2026, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, українки, громадянки України, розлученої, пенсіонерки за вислугою років, не працевлаштованої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України, -
ВСТАНОВИВ:
У невстановлений точний час, але не пізніше 26.04.2026, ОСОБА_4 , маючи доступ до гаража № 9 блоку № 20 гаражного кооперативу «Титан», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 16, виявила в ньому легковий автомобіль марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Усвідомлюючи, що вказаний транспортний засіб є чужим, не належить їй та що вона не має згоди власниці або законного користувача на його відчуження, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, вирішила незаконно заволодіти вказаним транспортним засобом шляхом організації його вивезення з гаража під виглядом продажу особі, необізнаній про протиправність її дій та отримати за це грошові кошти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановлений точний час, але не пізніше 26.04.2026, розмістила на інтернет-ресурсі «OLX» оголошення про продаж автомобіля, вказавши для зв`язку номер власного мобільного телефону НОМЕР_2 .
26.04.2026 приблизно в обідній час за вказаним номером телефону їй зателефонував ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який виявив бажання придбати автомобіль. Під час телефонної розмови ОСОБА_4 , приховуючи відсутність у неї законних повноважень розпоряджатися транспортним засобом, повідомила ОСОБА_7 , що автомобіль нібито належить її хворому батькові, який за станом здоров`я не може самостійно його продати, чим створила у покупця хибне уявлення про правомірність продажу.
В подальшому, домовившись про зустріч, 26.04.2026 приблизно о 15:00 ОСОБА_4 зустріла ОСОБА_7 біля гаражного кооперативу «Титан», провела його до гаража № 9 блоку № 20, відчинила гараж та надала можливість оглянути автомобіль.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , не повідомивши ОСОБА_7 про відсутність у неї права на відчуження чужого транспортного засобу, погодила з ним його продаж за 14 000,00 грн та повідомила банківські реквізити для оплати.
ОСОБА_7 , будучи введеним в оману щодо правомірності продажу автомобіля і не усвідомлюючи протиправного характеру дій ОСОБА_4 , 26.04.2026 о 15:12 перерахував зі своєї банківської картки АТ «ПУМБ» № НОМЕР_3 на банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_4 , повідомлену ОСОБА_4 , грошові кошти в сумі 14 000,00 грн.
Після проведення розрахунку ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, забезпечила можливість вивезення вказаного транспортного засобу з гаража, фактично надавши ОСОБА_7 можливість заволодіти ним як нібито правомірно придбаним автомобілем.
Так, ОСОБА_7 , не будучи обізнаним про відсутність у ОСОБА_4 права на продаж автомобіля та вважаючи його придбання правомірним, за допомогою власного автомобіля «Mitsubishi Pajero Pinin», реєстраційний номер НОМЕР_5 , здійснив буксирування автомобіля «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із гаражного кооперативу «Титан» до місця розташування свого гаража.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом введення ОСОБА_7 в оману щодо правомірності відчуження транспортного засобу та використавши його необізнаність про дійсну належність автомобіля, забезпечила протиправне вилучення автомобіля «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із володіння ОСОБА_6 всупереч її волі, спричинивши останній згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/108-26/20676-АВ від 28.10.2026, майнову шкоду в сумі 37 350 грн 02 коп.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, що кваліфікується як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованим кримінальним правопорушенням, визнала себе винною у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні в повному обсязі, щиро розкаялася у скоєному, надавши наступні пояснення.
Так, вона працювала доглядальницею в родині літнього чоловіка у якого був гараж у гаражному кооперативі «Титан» у м. Запоріжжі. Оскільки за даний гараж багато років не вносилась плата, то накопилися борги, сплатити які у літнього чоловіка не було можливості. Вона запропонувала його викупити на що літній чоловік погодився. У квітні 2026 року вона викупила гараж та переоформила його на свою доньку. Після цього, оскільки у гаражі протікав дах, голова гаражного кооперативу повідомив їй, що якщо вона не відремонтує дах, оскільки гараж був у аварійному стані, то він забере його у неї. Коли вона придбала гараж, то у гаражі знаходився автомобіль «ЗАЗ Славута». Всередині автомобіля знаходився страховий поліс на даний автомобіль у якому були зазначені відомості про власника. Вона вважала, що власника автомобіля вже немає в живих, оскільки автомобіль довго стояв у гаражі та перебував у поганому стані. Для того аби зробити ремонт та повернути частину витрачених на придбання гаражу коштів вона вирішила продати цей автомобіль. Для цього вона розмістила оголошення про продаж даного автомобіля на сайті «ОЛХ». Згодом до неї приїхав чоловік та придбав даний автомобіль.
Показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи і нею не оспорюються.
Враховуючи те, що обвинувачена не оспорювала фактичні обставини справи і судом встановлено, що вона правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням даних про особу обвинуваченої, процесуальних документів, необхідних для ухвалення вироку.
За таких обставин, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого при вищевикладених обставинах кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65 - 67 КК України, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
При призначенні покарання обвинуваченій у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування шкоди. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що обвинувачена дає критичну оцінку своїм діям, та послідовно визнала винуватість у скоєнні кримінального правопорушення та добровільно відшкодувала завдану потерпілій шкоду.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
Також, суд враховує дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка раніше не судима, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, розлучена, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштована, є пенсіонером за вислугою років.
Крім того, суд враховує заяву потерпілої ОСОБА_6 , у якій остання зазначила про те, що їй у повному обсязі було відшкодовано шкоду, заподіяну шляхом викрадення належного їй транспортного засобу. Претензій будь-якого характеру до ОСОБА_4 вона не має. Просить призначити ОСОБА_4 мінімальне покарання без позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.
Відповідно до положень ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
У кожному конкретному випадку суди зобов`язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують чи обтяжують покарання. Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчиненого кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність утриманців), його матеріальний стан, тощо.
Щодо доводів захисника обвинуваченої ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 про застосування ст. 69 КК України при призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Так, приписи ст. 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Отже, наявність пом`якшуючих обставин таких, як щире каяття та добровільне відшкодування шкоди у цьому кримінальному провадженні не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про те, що стороною захисту не доведено, а судом не встановлено підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України.
З урахуванням фактичних обставин справи, відомостей про особу обвинуваченої та її негативного ставлення до скоєного, за наявності обставин, які пом`якшують покарання, та враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України в межах санкції статті, а саме у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням окремих обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки такий вид покарання, на думку суду, є справедливим та співмірним, а також достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Саме таке покарання буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненим кримінальним правопорушенням та заходами, які застосовуються до винної і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними.
Відповідно до ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню витрати на проведення експертиз за висновком експерта №СЕ-19/108-26/19233-АВ від 09.10.2026 – у розмірі 2 888,16 грн та СЕ-19/108-26/20676-АВ від 28.10.2026 – у розмірі 2 406,80 грн.
Ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_8 від 16 жовтня 2026 року у справі №335/10920/26, провадження № 1 -кс/335/3673/2026 до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у вигляді нічного домашнього арешту до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 369, 373, 374, 376 КПК України суд,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покласти на неї обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи ;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді нічного домашнього арешту до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертиз у розмірі 5 294 (п`ять тисяч двісті дев`яносто чотири) гривні 96 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
транспортний засіб «ЗАЗ Славута», в кузові сріблястого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_6 , та ключі від нього передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6 – залишити останній.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині вирок може бути оскаржений протягом 30-ти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції – Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1