Справа № 307/284/26 Провадження № 2/307/1215/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бряник М.М.
секретар судового засідання - Бабинець Г.М.,
за участю позивача, прокурора Варги І.В.
представника відповідача, адвоката Пітух В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів в режимі відеоконференцзв`язку, цивільну справу за позовною заявою керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області поданої в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради, Тячівського району, Закарпатської області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ
Керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області Зовдун С. діючи в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради, Тячівського району, Закарпатської області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про витребування майна з незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивує тим, що Тячівською окружною прокуратурою у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025070000000346 встановлено порушення вимог земельного законодавства на території Тячівського району Закарпатської області під час розпорядження землями, чим порушено інтереси держави та наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру, передбачених ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Так, 15.06.2017 державним реєстратором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0293, площею 0,8525 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Нижня Апша, урочище «Думбрава». Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки стала виписка з рішення 9 сесії 4 скликання Дібрівської сільської ради від 18.12.2001. При цьому, як встановлено прокуратурою, питання про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, Дібрівською (Нижньоапшанською) сільською радою 18.12.2001 не приймались.
Крім цього, 19.05.2017 державним реєстратором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0251, площею 0,9406 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 . Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_4 вказаної земельної ділянки став державний акт на право власності на землю серії І-ЗК № 012544 від 26.02.2003. В свою чергу, вказаний державний акт видано на підставі рішення сесії Дібрівської сільської ради від 23.11.2002. При цьому, як встановлено прокуратурою, питання про передачу у власність ОСОБА_4 вказаної земельної ділянки, Дібрівською (Нижньоапшанською) сільською радою 23.11.2002 не вирішувалось.
Також, 19.05.2017 державним реєстратором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_5 , на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0234, площею 0,7097 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 .
Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_5 вказаної земельної ділянки став державний акт на право власності на землю серії І-ЗК № 025659 від 18.01.2001 та повідомлення в засобах масової інформації щодо його втрати.
В свою чергу, вказаний державний акт видано на підставі рішення сесії Дібрівської сільської ради від 23.11.2000. При цьому, як встановлено прокуратурою, питання про передачу у власність ОСОБА_5 вказаної земельної ділянки, Дібрівською (Нижньоапшанською) сільською радою 23.11.2000 не вирішувалось.
Крім цього, 26.09.2016 державним реєстратором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_6 , на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0252, площею 0,97 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 .
Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_6 вказаної земельної ділянки стала виписка з рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради від 23.01.2003.
При цьому, як встановлено прокуратурою, питання про передачу у власність ОСОБА_6 вказаної земельної ділянки, Дібрівською (Нижньоапшанською) сільською радою 23.01.2003 не вирішувалось. Вказане на думку прокурора свідчить про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для набуття у приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 2124482400:03:002:0293, 2124482400:03:002:0251, 2124482400:03:002:0234 та 2124482400:03:002:0252, які розташовані в АДРЕСА_1 , надано органу, уповноваженому на реєстрацію земельних ділянок та речових прав, підроблені документи про нібито надання їм у власність органом місцевого самоврядування спірних земельних ділянок.
Вказує що, власник майна – Нижньоапшанська (Дібрівська) сільська рада, а також інший уповноважений на час первинної реєстрації земельної ділянки орган, жодних рішень щодо передачі спірних земельних ділянок, у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не приймали та жодної згоди на це не надавали, а реєстрація права власності на вказані земельні ділянки проведена на підставі підроблених документів, а тому земельні ділянки з кадастровими номерами 2124482400:03:002:0293, 2124482400:03:002:0251, 2124482400:03:002:0234 та 2124482400:03:002:0252 підлягають поверненню в комунальну власність Солотвинської селищної ради.
В подальшому ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в грудні 2020 року шляхом укладення договорів купівлі – продажу земельних ділянок відчужили вказані земельні ділянки ОСОБА_1 .
Згідно договору про поділ майна подружжя від 11.03.2025, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером 2124482400:03:002:0252 площею 0,97 га для ведення особистого селянського господарства, розташована в АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_2 , а земельні ділянки з кадастровими номерами 2124482400:03:002:0234, 2124482400:03:002:0251, 2124482400:03:002:0293 залишились у власності ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що з врахуванням того, що власник майна – Солотвинська селищна рада, а також інший уповноважений на час первинної реєстрації земельної ділянки орган, жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки, у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не приймали та жодної згоди на це не надавали, а реєстрація права власності на вказані земельні ділянки проведена на підставі підроблених документів, подальше відчуження вказаних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є незаконною, а вищевказані земельні ділянки підлягають поверненню в комунальну власність.
Посилаючись на витяги з технічної документації з нормативно-грошової оцінки зазначає, що вартість земельних діялнок за кадастровими номерами:
- 2124482400:03:002:0252 становить 5430,34 грн.;
- 2124482400:03:002:0234 становить 4051,58 грн.
- 2124482400:03:002:0251 становить 4838,79 грн.
- 2124482400:03:002:0293 становить 4299,61 грн.
В цілому, загальна вартість цих земельних ділянок становить 18620,32 грн.
Заявляючи про недобросовіснь набувача земельних ділянок, відповідачами, позивач зазначає, що, у вказаній справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки на підставі підроблених рішень органу місцевого самоврядування та державних актів. При цьому, первинна реєстрація права власності на вказані земельні ділянки відбувалася в короткий період часу, а саме на протязі девяти місяців. Зокрема, первинна реєстрація спірної земельної ділянки за ОСОБА_6 здійснена 26.09.2016, за ОСОБА_3 – 15.06.2017, ОСОБА_4 – 19.05.2017 та ОСОБА_5 – 19.05.2017.
В подальшому, всі земельні ділянки були придбані однією особою, а саме ОСОБА_1 шляхом укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які укладені протягом короткого терміну, а саме грудня 2020 року. Стверджує, що така синхронність дій учасників свідчить про пов`язаність вказаних осіб між собою та обізнаність щодо незаконного набуття права власності на вказані земельні ділянки. Звертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_6 є родичем ОСОБА_1 , зокрема є рідним братом її чоловіка ОСОБА_2 .
При цьому, ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується договором про поділ майна подружжя. Таким чином, на думку прокурора Покорба Г.В. будучи близьким родичем з ОСОБА_6 , спілкуючись з останнім могла знати про незаконність набуття останнім у власність спірної земельної ділянки.
Крім цього зазначає, що враховуючи масовість придбання ОСОБА_1 земельних ділянок в одному місці (с. Нижня Апша урочище «Думбрава»), остання, проявивши належну обачність мала можливість перевірити факт надання такого масиву земельних ділянок органом місцевого самоврядування у власність громадян.
Враховуючи вказані обставини вважає, що наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знали про незаконність отримання у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спірних земельних ділянок, а тому не можуть вважатися добросовісними набувачами.
Представник позивача вказує, що враховуючи те що, власник майна – Солотвинська селищна рада, а також інший уповноважений на час первинної реєстрації земельної ділянки орган, жодних рішень щодо передачі спірних земельних ділянок, у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не приймали та жодної згоди на це не надавали, а реєстрація права власності на вказані земельні ділянки проведена на підставі підроблених документів, подальший перехід права власності до недобросовісних набувачів також є незаконним, земельні ділянки з кадастровими номерами 2124482400:03:002:0293, 2124482400:03:002:0251, 2124482400:03:002:0234 та 2124482400:03:002:0252, які розташовані в АДРЕСА_1 . підлягають поверненню в комунальну власність.
При цьому, Солотвинській селищній раді Тячівського району Закарпатської області, стало відомо про факт підроблення документів на земельні ділянки та безпідставного набуття громадянами у власність спірних земельних ділянок 01.12.2025 року при направленні прокурором повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про виявлені порушення. Дізнатися іншим чином про вказані факти Солотвинська селищна рада не мала змоги, так як такі особи не звертались до Солотвинської селищної ради з приводу вказаних земельних ділянок, у зв`язку з цим, строк на звернення до суду не є пропущеним.
У зв`язку з вищенаведеним просить, витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 2124482400:03:002:0293, площею 0,8525 га, 2124482400:03:002:0251, площею 0,9406 га, 2124482400:03:002:0234, площею 0,7097 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в комунальну власність Солотвинської селищної ради, витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0252, площею 0,97 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в комунальну власність Солотвинської селищної ради та стягнути з відповідачів на користь Закарпатської обласної прокуратури судові витрати.
Заочним рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2026 року позов задоволено (том 1 а.с.163-167).
Не погодившись із заочним розглядом справи відповідач ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_7 подав 4 червня 2026 до суду заяву про перегляд заочного рішення суду, яку ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 5 червня 2026 року прийнято до розгляду.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2026 року скасовано заочне рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28.04.2026 року та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
02.07.2026 від відповідачки ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідачка та її представник заперечили проти заявленого позову, з огляду на таке.
Вказує, що звертаючись до суду з цим позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, територіальній громаді, прокурор посилався на єдиний доказ - лист Солотвинської селищної ради Тячівського району, Закарпатської області від 06.07.2022 року №05-27/1407. Матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що рішення та державні акти на землю є підроблені. Вимоги про визнання їх недійсними в справі не заявлено. А тому витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача без визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку порушить його право власності, яке є чинним відповідно до ЗК України. Зважаючи на відсутність жодних протиправних дій з боку продавців спірних земельних ділянок, відсутністю вироку суду який набрав законної сили в межах кримінальної справи, чинності рішень органу місцевого самоврядування та державних актів на земельні ділянки, відсутні правові підстави для висновку про незаконність набуття права власності на них та витребування таких земельних ділянок у добросовісного набувача. Вказує, що у даній справі належними та допустимими доказами доведено, що відповідачка ОСОБА_1 є власником земельних ділянок за наступними кадастровими номерами: 2124482400:03:002:0234, площею 0,7097 га., 2124482400:03:002:0251, площею 0,9406 га., 2124482400:03:002:0293, площею 0,8525 га., з їх цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в АДРЕСА_1 . Право власності на вказані земельні ділянки виникло у відповідачки ОСОБА_1 на підставі укладених нею оплатних договорів купівлі продажу , зареєстрованих приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Чербаник Ф.М. №1092 від 11.12.2020, №1162 від 25.12.2020, №1164 від 25.12.2020. З дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше 10 років.
У зв`язку з наведеним, просить у задоволенні позовних вимог керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області поданої в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з незаконного володіння - відмовити повністю.
14.07.2026 позивачем подано відповідь на відзив в якому аналогічно мотивам викладеним у позовній заяві, посилається на відсутності доказів незаконності надання у власність спірних земельних ділянок первинним власникам та недобросовіснітю дій відповідачів.
Вказує, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для набуття у приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 2124482400:03:002:0293, 2124482400:03:002:0251, 2124482400:03:002:0234 та 2124482400:03:002:0252, які розташовані в АДРЕСА_1 , надано органу, уповноваженому на реєстрацію земельних ділянок та речових прав підроблені документи про нібито надання їм у власність органом місцевого самоврядування спірних земельних ділянок. В підтвердження цього, посилається на долучені до позовної заяви відповідні копії рішень сесії Дібрівської сільської ради на підставі яких було нібито передано у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спірних земельних ділянок, та інші правоустановлюючі документи, в тому числі державні акти на право власності на землю, які видані на підставі зазначених рішень та лист Солотвинської селищної ради N? 05-27/1407 від 06.07.2022 про відсутність проведених сесії 23 листопада за період 2002-2003 років Дібрівською сільською радою.
Стверджуючи про недобросовісність набуття у власніть відповідачами спірних земельних ділянок, вказує на ту обставину, що первинна реєстрація права власності на вказані земельні ділянки відбувалася в короткий період часу, а саме на протязі 9 місяців. Зокрема, первинна реєстрація спірної земельної ділянки за ОСОБА_8 здійснена 26.09.2016, за ОСОБА_3 - 15.06.2017, ОСОБА_4 - 19.05.2017 та ОСОБА_5 - 19.05.2017. В подальшому, всі земельні ділянки були придбані однією особою, а саме ОСОБА_1 шляхом укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які укладені протягом короткого терміну, а саме грудня 2020 року.
Така синхронність дій учасників на думку позивача, свідчить про пов?язаність вказаних осіб між собою та обізнаність щодо незаконного набуття права власності на вказані земельні ділянки. На вказаний факт також вказує те, що ОСОБА_6 є родичем ОСОБА_1 , зокрема є рідним братом її чоловіка ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується договором про поділ майна подружжя. Таким чином, ОСОБА_1 будучи близьким родичем з ОСОБА_9 , спілкуючись з останнім могла знати про незаконність набуття останнім у власність спірної земельної ділянки.
Крім того, враховуючі масовість придбання ОСОБА_1 земельних ділянок в одному місці (с. Нижня Апша урочище «Думбрава»), остання, проявивши належну обачність мала можливість перевірити факт надання такого масиву земельних ділянок органом місцевого самоврядування у власність громадян.
Враховуючи вказані обставини вважає, що наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знали про незаконність отримання у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 спірних земельних ділянок, а тому не можуть вважатися добросовісними набувачами.
Таким чином, підставою для звернення до суду з вказаним позовом є саме ст. 387 Цивільного кодексу України, так як, положення ст. 388 ЦК України не розповсюджуються на дані правовідносини у зв?язку з відсутністю добросовісного набувача.
В той же час, вказані прокурором доводи вказують на недобросовісність набувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому підстави для відмови в задоволенні позовної заяви з вказаних причин відсутні.
22.07.2026 від відповідачки ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_7 надійшли заперечення на відповідь на відзив, де представник вказує на безпідставність звинувачень у «недобросовісності» відповідачів та відсутності обов`язку ревізувати рішення влади. Вказує, що у відповіді на відзив прокурор стверджує, що первинні власники ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) набули земельні ділянки на підставі «підроблених рішень органу місцевого самоврядування та державних актів». Позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу (у розумінні ст. 76–80 ЦПК України), який би підтверджував факт підробки документів. У матеріалах справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який би набрав законної сили та яким було б встановлено факт фальсифікації державних актів чи рішень Дібрівської сільської ради. Лист Солотвинської селищної ради № 05-27/1407 від 06.07.2022 року про відсутність в архівах відомостей про проведення сесій є лише інформаційним документом і не може підміняти собою встановлений законом процесуальний порядок доказування кримінального правопорушення (підробки документів). Право власності первинних власників було офіційно посвідчено державними актами на право власності на землю (серії І-ЗК № 012544 від 26.02.2003, серії І-ЗК № 025659 від 18.01.2001 тощо) та рішеннями Дібрівської сільської ради. Ці акти та рішення на момент укладення договорів купівлі-продажу відповідачами були і залишаються чинними. Прокурором у межах цієї справи не заявлено вимог про визнання недійсними або скасування зазначених рішень Дібрівської сільської ради та первинних державних актів. Витребування земельної ділянки без визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності, які стали підставою для первинного виникнення права власності, грубо порушує право власності особи та принцип правової визначеності. При цьому стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 суду не надано обвинувальних актів та вироків суду, які набули законної сили.
Зазначає, що прокуратура намагається звинуватити відповідачку ОСОБА_1 у недобросовісності, мотивуючи це родинними зв`язками з одним із продавців ( ОСОБА_6 ), а також синхронністю угод купівлі-продажу у грудні 2020 року. Ці доводи є абсурдними з огляду на таке: ОСОБА_1 придбала вищевказані земельні ділянки на підставі законних, відплатних (купівля-продаж) договорів, посвідчених приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Чербаник Ф.М. Набуття права власності відбулося у повній відповідності до вимог закону, із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Закон не покладає на покупця обов`язку проводити приватні розслідування, перевіряти архіви Дібрівської сільської ради 15-20-річної давнини чи з`ясовувати правомірність дій державних реєстраторів. Наявність родинних зв`язків між ОСОБА_2 (чоловіком відповідачки) та ОСОБА_6 (одним із продавців) жодним чином не доводить обізнаність ОСОБА_1 про нібито відсутність рішення Дібрівської сільської ради від 2003 року. На момент посвідчення договору купівлі продажі, земельні ділянки не були обтяжені арештами чи заборонами, не існували жодних законодавчих обтяжень щодо їх відчуження. Твердження прокуратури про підозрілу синхронність купівлі ділянок в одному урочищі у грудні 2020 року є маніпулятивним. Придбання кількох суміжних ділянок для ведення особистого селянського господарства (ОСГ) з метою їх консолідації є стандартною та абсолютно законною практикою і жодним чином не свідчить про недобросовісність покупця. Щодо інших трьох продавців ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) прокурор не навів жодних фактів їхнього зв`язку з відповідачами. Зазначає, що прокурор штучно обґрунтовує позов «недобросовісністю» набувача виключно з однією метою — уникнути необхідності виконання імперативного обов`язку, встановленого ч. 5 ст. 390 ЦК України, щодо попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду. Оскільки відповідачі є добросовісними набувачами, витребування у них майна без попереднього зарахування позивачем коштів на депозит суду є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.
У зв`язку з вищенаведеним, просить у задоволенні позовної заяви керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області поданої в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської област до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з незаконного володіння — відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.07.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Пітух В.І. про залишення без руху позовної заяви.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначити цивільну справу до судового розгляду.
Постановленою в судовому засіданні 23.07.2026 ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області, задоволено клопотання прокурора про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
Прокурор Варга І.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будучи відповідно до положень п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за штрих кодовими ідентифікаторами за №R067296300273 та №R067313534496, в судове засідання не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилали.
Представник відповідачки ОСОБА_1 , адвокат Пітух В.І. в судовому засіданні просив відмовити у задоволені позовної заяви, стверджуючи про добросовісність набуття відповідачкою права власності на спірні земельні ділянки та недоведення позивачем зворотнього.
Треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , будучи відповідно до положень п.п. 1,4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за штрих кодовими ідентифікаторами №R067313533287, №R067311888240, №R067313532078, №R067313530229, в судове засідання не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилали.
Представник Солотвинської селищної ради, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. У матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, подані сторонами відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи даний спір суд виходив з наступних мотивів та норм права.
У частині другій статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому статтями 23, 24 Закону України «Про прокуратуру».
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час звернення до суду).
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104цс19, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Пунктом 3 частини шостої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.
Звертаючись до суду з цим позовом, керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області вказує на те, що Тячівська окружна прокуратура реалізує передбачені законом повноваження з представництва інтересів держави в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, яка не вживає заходів щодо повернення земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності, що призвело до порушення прав держави Україна та територіальної громади в особі Солотвинської селищної ради на розпорядження землями комунальної власності. Водночас зазначає, що Солотвинська селищна рада неналежним чином здійснює повноваження, покладені на неї чинним законодавством , для захисту інтересів держави. Тривалий час та до цих пір, не вживала жодних заходів цивільно-правового характеру щодо поновлення у власність територіальної громади земельних ділянок, з кадастровими номерами: 2124482400:03:002:0252, 2124482400:03:002:0234, 2124482400:03:002:0251 та 2124482400:03:002:0293.
Наведені твердження прокурора підтверджені, згідно повідомлень керівника Тячівської окружної прокуратури С.Зовдун від 05.01.2026 №07.52-105-928-25, від 01.12.2025 №07.52-104-6840ВИХ-25 07.52-105-108-25, від 01.12.2025 №07.52-104-6841ВИХ-25 07.52-105-1080-25, від 01.12.2025 №07.52-104-6842ВИХ-25 07.52-105-1080-25 з яких вбачається, що Солотвинську селищну раду повідомлено про необхідність вжиття всіх необхідних заходів щодо повернення земельних ділянок у комунальну власність (том.1 а.с.67-74).
Також, з повідомлення керівника Тячівської окружної прокуратури С.Зовдун , від 22.01.2026 №07.52-343ВИХ-26, Солотвинську селищну раду повідомлено, що Тячівською окружною прокуратурою буде подано позовну заяву в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування в комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 2124482400:03:002:0293, 2124482400:03:002:0251, 2124482400:03:002:0234, 2124482400:03:002:0252 (том. 1, а.с.75).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно зі статями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Щодо доводів прокурора про вибуття земельних ділянок з володіння територіальної громади без вираження її волі, суд зазначає наступне.
В судовому засіданні встановлено, що згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки № 454297972 від 1.12.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 2124482400:03:002:0234 розташована за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована 23.05.2017 державним реєстратором Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЗК011 №025659, виданого 18.02.2001 Нежньоапшанською сільською радою Тячівського району Закарпатської області та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2101469352016 виданого Управлінням Держеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області (том 1 а.с. 23-25).
З долученої прокурором до матеріалів цивільної справи копії наведеного державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК №025659 від 18.02.2001 р. видно, що такий виданий на ім`я ОСОБА_5 мешканки АДРЕСА_2 на підставі рішення Дібрівської сільської Ради народних депутатів від 23.11.2000 року про передачу у приватну вланість земельної ділянки площею 0,7097 га. розташованій в ур. "Думбрава" Дібрівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с. 37-38).
З копії оголошення в засобах масової інформації видно, що про втрату вказаного державного акту було опубліковано оголошення в газеті (том 1 а.с. 39)
В судовому засіданні встановлено, що оригінал вказаного державного акту відсутній, в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, такий не зареєстрований. При цьому, фактів його підробки, в межах існуючих кримінальних проваджень, на час розгляду даної цивільної справи, не встановлено. Ці обставини під час судового розгляду визнані обома сторонами, а тому в силу положень ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Відповідно до листа Солотвинської селищної ради Тячівського району, Закарпатської області від 06.07.2022 року №05-27/1407 вбачається, що рішення без номера від 23.11.2000 року щодо надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, Дібрівською сільською радою на підставі якого видано наведений державний акт, не приймалося (том 1, а.с. 42).
Витягом №НВ-9988377712025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 2124482400:03:002:0234, підтверджено, що станом на 04.12.2025 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 4051,58 гривень (а.с.57).
Разом з цим, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки № 454298646 від 1.12.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 2124482400:03:002:0251, площею 0,9406 га., що розташована за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована 19.05.2017 державним реєстратором Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЗК011 №012544, виданого 26.02.2003 Нежньоапшанською сільською радою Тячівського району Закарпатської області та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-21014839020106 виданого 12.08.2016 Управлінням Держеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області (том 1 а.с. 26-28).
З долученої прокурором до матеріалів цивільної справи копії наведеного державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК №012544 від 26.02.2003 р. видно, що такий виданий на ім`я ОСОБА_4 , мешканця АДРЕСА_3 на підставі рішення Дібрівської сільської Ради народних депутатів від 23.11.2002 року про передачу у приватну вланість земельної ділянки площею 0,9406 га. розташованій в ур. "Думбрава" Дібрівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с. 35-36).
З копії оголошення в засобах масової інформації видно, що про втрату вказаного державного акту було опубліковано оголошення в газеті (том 1 а.с. 39)
В судовому засіданні встановлено, що оригінал вказаного державного акту відсутній, в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, такий не зареєстрований. При цьому, фактів його підробки, в межах існуючих кримінальних проваджень, на час розгляду даної цивільної справи, також не встановлено. Ці обставини під час судового розгляду визнані обома сторонами, а тому в силу положень ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Відповідно до листа Солотвинської селищної ради Тячівського району, Закарпатської області від 06.07.2022 року №05-27/1407 вбачається, що рішення без номера від 23.11.2002 року щодо надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, Дібрівською сільською радою на підставі якого видано наведений державний акт, не приймалося (том 1, а.с. 42).
Витягом №НВ-9988377392025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 2124482400:03:002:0251, підтверджено, що станом на 04.12.2025 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 4838,79 гривень (а.с.58).
Разом з цим, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки № 454297822 від 1.12.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 2124482400:03:002:0293 загальною площею 0,8525, що розташована за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована 15.06.2017 державним реєстратором Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області на підставі рішення органу місцевого самоврядування виданого 18.12.2001 Нижньоапшанською сільською радою, Тячівського району, Закарпатської області та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2101937142017 виданого 24.04.2017 Відділом Головного управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області (том 1 а.с. 29-31).
З долученої прокурором до матеріалів цивільної справи копії виписки з наведеного рішення 9 сесії 4 скликання від 18.12.2001 "Про передачу земельної ділянки у власність громадянам" вбачається, що таким передано у власність ОСОБА_3 мешканки АДРЕСА_4 земельну ділянку площею 0,8525 для ведення особистого селянського господарства , що розташована в с. Діброва, ур. "Думбрава" (том.1, а.с. 40).
В судовому засіданні встановлено, що оригінал вказаного рішення органу місцевого самоврядування відсутній. При цьому, фактів його підробки, в межах існуючих кримінальних проваджень, на час розгляду даної цивільної справи, також не встановлено. Ці обставини під час судового розгляду визнані обома сторонами, а тому в силу положень ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
З наданих прокурором копій протоколів та рішень 23 сесії 3 скликання Дібрівської сільської ради від 18.12.2001, вбачається що серед таких не вирішувалося питання щодо передачі у приватну власніть ОСОБА_3 земельних ділянок (том 3 а.с.60-90).
Витягом №НВ-9988377132025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 2124482400:03:002:0293, підтверджено, що станом на 04.12.2025 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 4299,61 гривень (а.с.59).
Разом з цим, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки № 459276825 від 5.01.2026 земельна ділянка з кадастровим номером 2124482400:03:002:0252 загальною площею 0,97, що розташована за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована 26.09.2016 державним реєстратором Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області на підставі рішення органу місцевого самоврядування №7 виданого 23.01.2003 Нижньоапшанською сільською радою, Тячівського району, Закарпатської області та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2101476502016 виданого 08.08.2016 Управлінням Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області (том 1 а.с. 32-34).
З долученої прокурором до матеріалів цивільної справи копії виписки з наведеного рішення 18 сесії 23 скликання від 23.01.2003 "Про передачу земельної ділянки у власність громадянам" вбачається, що таким передано у власність ОСОБА_6 , мешканця АДРЕСА_5 земельну ділянку площею 0,97 га. для ведення особистого селянського господарства , що розташована в ур. "Думбрава" (том.1, а.с. 41).
В судовому засіданні встановлено, що оригінал вказаного рішення органу місцевого самоврядування відсутній. При цьому, фактів його підробки, в межах існуючих кримінальних проваджень, на час розгляду даної цивільної справи, також не встановлено. Ці обставини під час судового розгляду визнані обома сторонами, а тому в силу положень ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Відповідно до листа Солотвинської селищної ради Тячівського району, Закарпатської області від 06.07.2022 року №05-27/1407 вбачається, що рішення 18 сесії 23 скликання №7 від 23.01.2003 року щодо надання у власність ОСОБА_6 , земельної ділянки, Дібрівською сільською радою, не приймалося. Також повідомлено, що 18 сесія 23 скликання Дібрівської сільської ради була проведена 23 листопада 2000 року. В рішенні №7 даної сесії прізвище ОСОБА_6 взагалі відсутнє. Також, сесії за датами 23 листопада 2002-2003 р.р.. Дібрівською сільською радою не проводилися та відповідно рішення про передачу земельних ділянок у власність вищевказаним громадянам відсутні. (а.с. 42).
Відповідно до витягу №НВ-9900407402026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 2124482400:03:002:0252, підтверджено, що станом на 05.01.2026 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 5430,34 гривень (а.с.56).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження 14-144 цс18).
У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) зроблено висновок, що «відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.
Відтак, суд приходить до висновку, що оскільки спірні земельні ділянки були набуті третіми особами з комунальної власності на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради №7 від 23.01.2003 щодо надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, рішення без номера від 23.11.2000 року щодо надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, рішення без номера від 23.11.2002 року щодо надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, рішення 9 сесії 4 скликання Дібрівської сільської ради від 18.12.2001 щодо надання у власність ОСОБА_3 , Дібрівською сільською радою, які не приймалися, Солотвинська селищна рада від імені територіальної громади не вчинила дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі та у спосіб, передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні, тому спірні земельні ділянки вибули з володіння зазначеної територіальної громади без вираження її волі» та з цих підстав позов прокурора в цій частині суд визнає доведеним.
Стосовно доводів щодо наявності або відсутності добросовісності набувачів, відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки, яка перебуває під посиленою правовою охороною держави, відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем на підставі статей 387, 388 ЦК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до положень ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Отже в основі розмежування добросовісності набувача майна лежить не оплатність чи безвідплатність договору, на підставі якого набувалося майно, а обізнаність набувача про наявність у контрагента права відчужувати відповідне майно.
Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/20528/21.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова ВП ВС від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16).
Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Набувач визнається добросовісним, якщо він не знав і не міг знати, що особа, від якої він набув майно, не мала права його відчужувати.
Дослідженими та встановленими судом, безпосередньо під час розгляду справи за участю обох сторін провадження по суті доказами, не знайшли свого підтвердження наведені прокурором доводи про наявність обставин недобросовісності набувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В судовому засіданні встановлено, що згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційних довідок 454297972, 454297822, 454298646 від 01.12.2025, відповідачка ОСОБА_1 є власником земельних ділянок за наступними кадастровими номерами: 2124482400:03:002:0234, площею 0,7097 га., 2124482400:03:002:0251, площею 0,9406 га., 2124482400:03:002:0293, площею 0,8525 га., з їх цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в АДРЕСА_1 . Право власності на вказані земельні ділянки виникло у відповідачки ОСОБА_1 на підставі укладених нею договорів купівлі продажу, зареєстрованих приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Чербаник Ф.М. №1092 від 11.12.2020, №1162 від 25.12.2020, №1164 від 25.12.2020. (том 1 а.с.23-25, 26-28, 29-31).
Так, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.12.2020 року, ОСОБА_5 передає (продає) земельну ділянку кадастровий номер 2124482400:03:002:0234, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,7097 га., а ОСОБА_1 приймає (купує) у власність на праві приватної спільної сумісної власності земельну ділянку і сплачує її вартість за ціною встановленою в договорі. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за продавцем ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на землю серії та номер ЗК011 № 025659 від 18.01.2001 та повідомлення в засобах масової інформації щодо його втрати, виданого на підставі рішення сесії Дібрівської сільської ради від 23.11.2000 (том 1 а.с.23, 37-38, 39, 45-46).
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.12.2020 року, ОСОБА_6 передає (продає) земельну ділянку кадастровий номер 2124482400:03:002:0252, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,97 га., а ОСОБА_1 приймає (купує) у власність на праві приватної спільної сумісної власності земельну ділянку і сплачує її вартість за ціною встановленою в договорі. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за продавцем ОСОБА_6 на підставі виписки з рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради №7 від 23.01.2003 (том 1, а.с.32, 41, 47-48).
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2020 року, ОСОБА_3 передає (продає) земельну ділянку кадастровий номер 2124482400:03:002:0293, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,8525 га, а ОСОБА_1 приймає (купує) у власність на праві приватної спільної сумісної власності земельну ділянку і сплачує її вартість за ціною встановленою в договорі. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за продавцем ОСОБА_3 на підставі виписка з рішення 9 сесії 4 скликання Дібрівської сільської ради від 18.12.2001 ( том 1 а.с. 29, 40,43-44).
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2020 року, ОСОБА_4 передає (продає) земельну ділянку кадастровий номер 2124482400:03:002:0251, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,9406 га, а ОСОБА_1 приймає (купує) у власність на праві приватної спільної сумісної власності земельну ділянку і сплачує її вартість за ціною встановленою в договорі. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за продавцем ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю серії та номер ЗК № 012544 від 26.02.2003, виданого на підставі рішення сесії Дібрівської сільської ради від 23.11.2000 (том 1, а.с. 26, 36, 49 - 50).
Судом також встановлено, що в подальшому, вказані чотири земельні ділянки, як спільне майно подружжя між позивачкою та її чоловіком відповідачем ОСОБА_2 , на підставі договору про поділ майна подружжя від 11.03.2025 року, зареєстровано приватним нотаріусом Гунда А.М. за №701. Із змісту договору випливає, що в особисту приватну власність ОСОБА_1 перейшли земельні ділянки за кадастровим номером 2124482400:03:002:0234, 2124482400:03:002:0293 та 2124482400:03:002:0251.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2124482400:03:002:0252 перейшла в особисту приватну власність відповідача ОСОБА_2 . (том 1 а.с.51-55).
Згідно повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00055715870 та №00055715825 від 05.01.2026 року вбачається, що третя особа ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 є рідними братами та їх батьками значаться ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (том 1 а.с.60-62, 63-66).
Обґрунтовуючи позицію щодо недобросовісності дій останнього, під час придбання спірної земельної ділянки, позивач посилався на обставини перебування відповідача ОСОБА_2 у родинних відносинах з третьою особою ОСОБА_6 , яким у незаконний спосіб набуто одну з чотирьох спірних земельних ділянок, в подальшому відчужену на користь ОСОБА_1 .
За таких обставин позивач вважав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть вважатися добросовісними набувачами в розумінні ст. 388 ЦК України.
Попри це, встановленими під час розгляду справи обставинами, знайшли своє підтвердження доводи представника відповідача, якими спростовано твердження прокурора, щодо недобросовісності набуття у власність відповідачами спірних земельних ділянок. Представник відповідачки ОСОБА_1 стверджував, що всі чотири земельні ділянки, які було відчужено на користь його довірительки ОСОБА_1 , пройшли державну реєстрацію та відповідні відомості було внесено державним реєстратором Тячівської державної адміністрації до Реєстру речових прав на нерухоме майно, а в подальшому і нотаріусом. На момент відчудження цих земельних ділянок, у державних реєстрах були відсутні відомості щодо накладення будь-яких заборон, що підтверджено дослідженою в судовому засіданні інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. З цих підстав, суд пиходить до висновку про доведеність стороною відповідача тих обставин, що ОСОБА_1 не могла бути обізнаною про незаконність набуття права власноті на такі ділянки, третіми особами. При цьому, інших доказів, які б підтверджували факт обізнаності ОСОБА_1 або ж її чоловіка ОСОБА_2 про такі обставини, прокурор суду не надав. В межах судового розгляду, не надано висновків експертиз або ж обвинувальних вироків суду, які набрали законної сили щодо встановлення фактів підробки правовстановлюючих документів, на підставі яких у третіх осіб виникло право власності на спірні земельні ділянки. Разом з цим, надаючи оцінку добросовісності дій відповідачів, суд враховує тривалість часу , який минув з моменту первинної реєстрації права власності за теретіми особами на спірні чотири земельні ділянки (26.09.2016, 19.05.2017, 23.05.2017, 15.06.2017), який становить, більше дев`ять років та проміжок часу між первинною реєстрацією за третіми особами та відповідачкою, який становить понад чотири роки.
Щодо масовості придбання земельних ділянок в одній місцевості, в судовому засіданні встановлено, що обставини такого прибання, були пов`язані з існуванням у володінні відповідачів іншої земельної ділянки розташованої в ур. "Думбрава" тобто місці розташування інших чотирьох спірних земельних ділянок, де ними здійснюється діяльність з ведення сільського господарства, яке вони природньо бажали розширити.
А відтак, за наведених обставин, перебування відповідачки в родинних відносинах, як з відповідачем ОСОБА_2 так і його рідним братом ОСОБА_6 , самі по собі не можуть доводити факту обізнаності відповідачки про придбання земельної ділянки в тому числі, від інших трьох продавців, які їм не приходяться родичами. Цією підставою, не може слугувати й твердження щодо необачності відповідачів, які на думку позивача могли перевірити незаконність набуття у власність спірних земельних ділянок.
Як встановлено в судовому засіданні, договори купівлі продажу земельних ділянок укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , містять посилання щодо всіх істотних умов договору, предмету, ціни та ін. Окрім цього, в цих договорах містилися посилання на документи, що підтверджують право власності продавців на відчужувану земельну ділянку. На час укладення цих договорів, ці земельні ділянки перебували у власності третіх осіб понад чотири роки та впродовж цього періоду, питань про скасування цієї реєстрації органом місцевого самоврядування, не порушувалося. Відтак, суд дійшов висновку, що незаконність набуття у власність земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , перебували поза межами обізнаності набувача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відсутності у них права відчужувати відповідне майно.
Відповідно до ч.5 ст. 390 ЦК України, передбачено, що суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Вказана норма частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з цим, у разі подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача норми частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.
У разі встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування норм частини п`ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Водночас у разі не доведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.02.2026 року у справі №603/102/25 від 18 березня 2026 року у справі №390/599/25.
Беручи до уваги те, що позивачем не доведено недобросовісності набувачів та судом встановлено, що набувачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є добросовісними, позивачем та Солотвинською селищною радою, попередньо не внесено вартості майна на депозитний рахунок суду, суд доходить висновку, про відмову у задоволенні позовних вимоги прокурора до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна в комунальну власність з чужого незаконного володіння.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 18, 81, 133, 141, 142, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 12, 16, 317, 319, 328, 330, 386, 387, 388, 390 ЦК України, ст. 122 ЗК України, ст. 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області поданої в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради, Тячівського району, Закарпатської області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з незаконного володіння - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, ОСОБА_13 , адреса місця розташування: м. Тячів вул. Незалежності, 27, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 02909967 в інтересах держави в особі: Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканка АДРЕСА_4 .
ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканець АДРЕСА_3 .
ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканка АДРЕСА_7 .
ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканець АДРЕСА_5 .
Головуючий М.М. Бряник