ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Вирок № 141450167

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 991/13147/26

Провадження 1-кп/991/131/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому в частині судовому засіданні угоду про визнання винуватості від 28.10.2026 у кримінальному провадженні № 52026000000000633 від 28.10.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Правдинськ, Російської федерації, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий, розлучений, має на утриманні малолітню доньку та мати пенсійного віку, проходить військову службу у ЗСУ за контрактом,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Щодо закритого в частині розгляду

1.1 Захисниця ОСОБА_5 заявила клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Клопотання аргументувала тим, що матеріали кримінального провадження № 52026000000000633 від 28.10.2026 виділені з кримінального провадження № 42023000000001875 від 23.11.2023.

1.2 З огляду на це, під час судового розгляду, можуть бути порушені питання, обговорені обставини та дослідженні відомості та інформація, які стосуються іншого кримінального провадження, досудове розслідування у якому не завершене. Це створює ризик розголошення відомостей та інформації, що негативно вплине на ефективність досудового розслідування.

1.3 Прокурор подане клопотання підтримав, проте з інших мотивів. Прокурор зазначив, що однією з умов угоди про визнання винуватості є надання обвинуваченим викривальних показань

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

1.4 У зв`язку з цим, на думку прокурора, є необхідність зберегти таємницю досудового розслідування та закрити судове засідання у тій частині, у якій буде зазначена інформація щодо викривальних показань.

1.5 Однією із засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (ст. 129 Конституції України).

1.6 Суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у разі, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч.2 ст.27 КПК України).

1.7 При цьому положення щодо ухвалення рішення про закритий розгляд справи не зобов`язують суд ухвалити таке рішення, а лише надають йому відповідну можливість зберігати баланс між відкритістю судового розгляду і захистом прав осіб, що беруть у ньому участь.

1.8 За змістом процедури, визначеної ст. 474 КПК України , суд має забезпечити можливість отримання від обвинуваченого відповідей, які можуть стосуватися фактичних обставин кримінального правопорушення, його ролі у вчиненні кримінального правопорушення, характеру та обсягу сприяння стороні обвинувачення, а також інших відомостей, що мають значення для оцінки укладеної угоди.

1.9 Водночас частина фактичних обставин, про які обвинувачений може повідомити, стосується не лише кримінального правопорушення, щодо якого угода є предметом судового розгляду, а й іншого кримінального правопорушення, досудове розслідування якого на цей час не завершено. За таких обставин повідомлення обвинуваченим у відкритому судовому засіданні відповідних відомостей об`єктивно може призвести до розголошення інформації, отриманої та сформованої у межах іншого кримінального провадження, досудове розслідування якого триває.

1.10 При цьому відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, у якому вони визнають можливим. Таким чином, закон установлює спеціальний режим охорони відомостей досудового розслідування, який продовжує діяти до моменту їх правомірного розкриття у передбаченому законом порядку (ч. 1 ст. 222 КПК України).

1.11 Суд враховує, що необхідність забезпечення конфіденційності обумовлена конкретним характером відомостей, які можуть бути повідомлені обвинуваченим саме під час судової перевірки угоди про визнання винуватості. Тобто ризик розголошення виникає безпосередньо у зв`язку з виконанням судом покладеного на нього законом обов`язку перевірити передбачені ст. 474 КПК України обставини.

1.12 Отже, з огляду на характер питань, які відповідно до ст. 474 КПК України підлягають з`ясуванню судом при розгляді угоди про визнання винуватості, та беручи до уваги, що відповіді обвинуваченого можуть містити відомості про фактичні обставини кримінальних правопорушень, досудове розслідування яких триває, Суд доходить висновку про наявність підстав для проведення відповідної частини судового засідання у закритому режимі.

1.13 Таке рішення не має на меті обмеження принципу гласності судового провадження чи приховування від громадськості самого факту розгляду угоди. Його метою є виключно недопущення розголошення відомостей, щодо яких законом установлено спеціальний режим охорони, та забезпечення належного балансу між принципом гласності судового провадження і необхідністю збереження таємниці досудового розслідування.

2. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які передбачають кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа

2.1. ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він у період з 29.09.2021 до 18.11.2021, діючи спільно з особами, стосовно яких досудове розслідування ще триває, сприяв заволодінню майном ДП ДГ «Іванівка» ІСГПС ННАН шляхом зловживання особою, досудове розслідування щодо якої триває, своїм службовим становищем.

2.2. Майном в даному випадку є 990 610 кг соняшнику ринковою вартістю 18 128 163 грн та 1 453 120 кг кукурудзи ринковою вартістю 9 183 307, 92 грн. Тобто ОСОБА_4 спільно з особами, стосовно яких досудове розслідування ще триває, завдали збитків державі в особі ДП ДГ «Іванівка» ІСГПС ННАН на загальну суму 27 311 470, 92 грн.

2.3. Сприяння ОСОБА_4 проявилось в тому, що він забезпечив, окрім іншого, сільськогосподарську техніку для збору соняшнику ДП ДГ «Іванівка» ІСГПС ННАН урожаю 2021 року, контроль збору, обліку врожаю та його вивезення на зернові склади ТОВ «Верітас Інвест Груп» та в с. Юсківці, Миргородського р-ну, Полтавської обл.

2.4. Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується в пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому у особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

3. Відомості про укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості

3.1. Угода про визнання винуватості укладена 28.10.2026 між прокурором САП ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 за участі його захисниці ОСОБА_5 . В угоді наведено формулювання підозри та її правова кваліфікація із зазначенням статей Закону України про кримінальну відповідальність, що є тотожними до викладених в обвинувальному акті.

3.2. За змістом угоди ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення відповідно до повідомленої підозри та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого йому обвинувачення у судовому провадженні.

3.3. При укладенні угоди прокурор врахував такі істотні для кримінального провадження обставини:

- Ступінь та характер сприяння ОСОБА_4 : беззастережне визнання винуватості; надання визнавальних показань щодо власних дій; надання викривальних показань щодо інших осіб,

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

; належна процесуальна поведінка; критична оцінка власних протиправних дій; готовність понести покарання за вчинене.

-

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

- Характер і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення: належність злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, до категорії особливо тяжких корупційних злочинів; вчинення злочину у співучасті з іншими особами; характер та ступінь участі ОСОБА_4 , а саме те, що він не був ініціатором вчинення злочину та виконував пособницькі дії за вказівками організатора, досудове розслідування щодо якого ще триває; завдання шкоди державі.

- Відомості про особу підозрюваного: підозрюваному 60 років: раніше не судимий, проходить військову службу у ЗСУ, має міцні соціальні зв`язки.

- Наявність суспільного інтересу: забезпечення швидшого судового провадження щодо ОСОБА_4 ; притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності упродовж розумного строку; викриття інших осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень; запобігання, виявлення та припинення кримінальних правопорушень, у тому числі корупційних.

3.4. Сторони дійшли згоди що ОСОБА_4 зобов`язується співпрацювати з прокурором

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

3.5. Сторони дійшли згоди що ОСОБА_4 зобов`язується співпрацювати із органом досудового розслідування та прокурором у

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

3.6. Сторони дійшли згоди що ОСОБА_4 зобов`язується в рахунок часткового відшкодування завданого збитку протягом 1 (одного) місяця з дня набрання законної сили вироком про затвердження угоди перерахувати (самостійно чи забезпечити перерахування третіми особами) на користь ДП «ДГ «Іванівка» 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч) грн на банківський рахунок ДП ДГ «Іванівка» ІСГПС НААН, із наданням підтвердних документів прокурору.

3.7. Сторони дійшли згоди що ОСОБА_4 зобов`язується як благодійну допомогу протягом 1 (одного) місяця з дня набрання законної сили вироком про затвердження угоди про визнання винуватості зробити внесок (самостійно чи забезпечити перерахування третіми особами) в сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень на рахунок благодійного фонду «Спільнота Стерненка» для потреб 100 окремої механізованої бригади за наступними реквізитами:

Призначення платежу: «Благодійний безповоротний внесок для забезпечення потреб військової частини НОМЕР_1 ».

3.8. Сторони дійшли згоди щодо призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях державної або комунальної форм власності, які пов`язані з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями на строк 3 (три) роки.

3.9. Відповідно до абз. 2 ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 75 КК України сторони узгодили звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки. При цьому сторони просять суд визначити трирічну тривалість іспитового строку.

3.10. Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях державної або комунальної форм власності, які пов`язані з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями на строк 3 (три) роки сторони узгодили обчислювати з моменту набрання законної сили вироком та виконувати самостійно.

3.11. Сторони узгодили не застосовувати покарання у виді конфіскації майна згідно з ст. 77 КК України.

4. Позиції учасників судового провадження

4.1. Позиція прокурора

4.1.1. Прокурор вказав, що на його думку зміст та порядок укладення угоди відповідають вимогам КПК України та КК України. Зокрема, прокурор зазначив що:

- Обвинувачений беззастережно визнав вину в інкримінованому злочині, не судимий, розкаюється у скоєному, критично оцінює свою протиправну поведінку, висловив готовність нести покарання, має міцні соціальні зв`язки;

- Угода укладена за участі захисника та добровільної згоди обвинуваченого;

- Сторонам відомі наслідки укладення угоди та її затвердження, а також наслідки невиконання угоди;

- Вчинене кримінальне правопорушення належить до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди;

- Узгоджене покарання відповідає санкції статті ч. 5 ст. 191 КК України;

-

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

-

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

- Обвинувачений зобов`язується частково відшкодувати завдані збитки в міру його участі у вчиненні кримінального правопорушення;

- Обвинувачений висловив ініціативу підтримати Збройні Сили України та перерахувати благодійну допомогу;

- Умови угоди не порушують жодних прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, потерпілий надав згоду на укладення угоди.

4.1.2. На основі зазначеного прокурор просив вирішити питання про затвердження угоди, в разі затвердження угоди частково дослідити матеріали досудового розслідування.

4.1.3. Прокурор просив затвердити угоду, визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та призначити узгоджене сторонами покарання.

4.2. Позиція обвинуваченого

4.2.1. У судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що визнає себе винним. Обвинувачений зазначив, що допомагав особі, досудове розслідування щодо якої ще триває: знайшов техніку, машини, елеватор, возив гроші, допомагав вивозити продукцію з полів, реалізовувати її тощо.

4.2.2. Обвинувачений також підтвердив, що цілком розуміє наявність у нього: права на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення; права подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

4.2.3. Обвинувачений підтвердив, що ініціювання укладення угоди було добровільним, він мав можливість користуватись послугами захисника на всіх етапах укладення угоди.

6.1.1. Обвинувачений підтвердив, що він матиме фінансову можливість відшкодувати шкоду потерпілому і здійснити благодійний платіж. Також підтвердив готовність надати достовірні викривальні показання стосовно відомих йому обставин вчинення кримінальних

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

4.2.4. Обвинувачений просив Суд затвердити угоду про визнання винуватості.

4.3. Позиція захисниці обвинуваченого

4.3.1 Захисниця повідомила, що сторона захисту ознайомлена зі змістом обвинувального акта та угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором.

4.3.2 На думку захисниці, у зв`язку з визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення є всі підстави перейти до розгляду угоди.

4.4. Позиція представника потерпілого

4.4.1 Представник потерпілого повідомив, що сума відшкодування, яка відображена в угоді, відповідає волевиявленню потерпілого, яке оформлене відповідним колегіальним рішенням, в якому узгоджена сума відшкодування.

4.4.2 Представник потерпілого вказав, що показання, які надасть ОСОБА_4 , допоможуть в подальшому отримати відшкодування в повному обсязі.

5. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам законодавства і ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався

5.1.При вирішенні питання щодо можливості затвердження угоди суд має дати відповіді на такі питання:

- Чи укладена сторонами угода відповідає вимогам законодавства?

- Чи відсутні підстави для відмови в затвердженні укладеної сторонами угоди?

5.2.Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого, його захисників, суд дійшов таких висновків.

6. Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК та КК України:

6.1. Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України:

6.1.2. Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або обвинуваченого (ч. 2 ст. 469 КПК України).

6.1.3. Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані) (п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України).

6.1.4. Умовами угоди узгоджена співпраця обвинуваченого зі стороною обвинувачення, яка полягає у наданні достовірних викривальних показань стосовно відомих йому обставин вчинення кримінальних правопорушень

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

6.1.5. На момент розгляду угоди ОСОБА_4 надав викривальні показання

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

прокурор підтвердив, що повідомлена ОСОБА_4 інформація узгоджується з іншими доказами.

6.1.6. Також умовами угоди передбачено відшкодування шкоди потерпілому ДП ДГ «Іванівка» ІСГПС ННАН у сумі 2 500 000 грн., а також є згода потерпілого на укладення угоди.

6.1.7. Отже у даному випадку дотримано умов, необхідних для укладення такої угоди.

6.1.8. У кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України або яке було направлено до суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, укладення угоди про визнання винуватості здійснюється за погодженням із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (п. 6 ч. 2 ст. 470 КПК України).

6.1.9. Угода, що є предметом розгляду, погоджена заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_7 .

6.1.10. У разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання угоди (п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України).

6.1.11. Суд встановив, що угода між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 складена та підписана 28.10.2026 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 .

6.1.12. Суд встановив, що подана на розгляд угода відповідає формальним і змістовним вимогам, оскільки містить усі необхідні реквізити та обставини. Вона містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті, і підтверджені в судовому засіданні обвинуваченим.

6.2. Щодо відповідності умов угоди вимогам КК України:

Щодо правильності кваліфікації:

6.2.1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ч. 1 ст. 2 КК України) .

6.2.2. Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 КК України).

6.2.3. Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у пособництві у заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах.

6.2.4. Судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода містить формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію обвинувачення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченого.

6.2.5. Зокрема, це виявляється у посяганні на ті суспільні відносини, які становлять об`єкт інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення; форми участі обвинуваченого; суб`єктному складі кримінального правопорушення; спрямованості та реалізації умислу обвинуваченого.

6.2.6. Під час судового засідання суд додатково перевірив ознаки суб`єкта та суб`єктивну сторону кримінального правопорушення.

6.2.7. Під час судового засідання захисниця підтвердила, що погоджується із кваліфікацією.

6.2.8. Отже, суд встановив, що зважаючи на позиції сторін та відомості, що містяться у матеріалах провадження, формула кваліфікації зазначена в угоді про визнання винуватості є обґрунтованою та відповідає вимогам КК України.

6.3. Щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання:

6.3.1. Суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченим покарання на предмет відповідності вимогам закону, а також можливість звільнити його від відбування покарання з випробуванням (ст. 472 КПК України).

6.3.2. Погодження сторонами виду та розміру покарання саме по собі не є достатньою підставою для його призначення судом. Суд здійснює перевірку того, чи:

- відповідає узгоджене сторонами покарання вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства?

- не виходить воно за межі санкції відповідної статті закону України про кримінальну відповідальність?

- допускається законом застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням?

- відсутні інші законодавчі перешкоди для затвердження таких домовленостей?

6.3.3. Суд призначає покарання (ч. 1 ст. 65 КК України):

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

6.3.4. У випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди (ч. 5 ст. 65 КК України).

6.3.5. При призначенні покарання співучасникам кримінального правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 68 КК України).

6.3.6. ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення у співучасті, виконуючи роль пособника (ч. 5 ст. 27 КК України).

6.3.7. Пособник підлягає кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем (ч. 2 ст. 29 КК України).

6.3.8. Як зазначено у матеріалах справи, виконавець вчинив злочин передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

6.3.9. Санкція ч. 5 ст. 191 КК України (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення, яка є незмінною в частині санкції на момент розгляду) передбачає позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

6.3.10. Сторонами узгоджено призначення покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях державної або комунальної форм власності, які пов`язані з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями на строк 3 (три) роки.

6.3.11. Сторонами узгоджено у строк призначеного ОСОБА_4 покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 04.02.2026 до 06.02.2026 із розрахунку один день попереднього ув?язнення за один день позбавлення волі (ч. 5 ст. 72 КК України).

6.3.12. Також сторони узгодили звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі строком 7 (сім) років з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов?язки (абз. 2 ч. 2, ч. 3, 4 ст. 75 КК України).

6.3.13. Сторонами узгоджено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях державної або комунальної форм власності, які пов?язані з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями на строк 3 (три) роки обчислювати з моменту набрання законної сили вироком та виконувати самостійно.

6.3.14. Сторони угоди, дійшовши спільної згоди, просять суд про визначення тривалості іспитового строку в три роки.

6.3.15. Сторони також погодили не застосовувати до ОСОБА_4 конфіскацію майна.

6.3.16. У кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням (абз. 2 ч. 2 ст. 75 КК України).

6.3.17. Отже, застосування ст. 75 КК України передбачає здійснення судом індивідуальної оцінки сукупності обставин, пов`язаних як із вчиненим кримінальним правопорушенням, так і з особою винного та його поведінкою. При цьому призначення покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених ч.1 ст.75 КК України, саме по собі не зумовлює застосування випробування, однак відкриває для суду можливість оцінити, чи є реальна ізоляція особи від суспільства необхідною для досягнення цілей покарання.

6.3.18. У цьому кримінальному провадженні сторони узгодили покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. Таким чином, за формальним критерієм тривалості призначеного основного покарання суд має можливість застосувати звільнення від відбування покарання.

6.3.19. При цьому суд виходить із того, що застосування ст. 75 КК України не нівелює призначеного покарання. Вирок із визначенням покарання у виді позбавлення волі та встановленням іспитового строку створює для засудженого юридично визначений період, протягом якого він повинен довести своє виправлення, виконувати покладені судом обов`язки та утримуватися від вчинення нових кримінальних правопорушень. У разі невиконання встановлених законом або судом вимог наслідки такого порушення визначаються кримінальним законом.

6.3.20. Суд також звертає увагу, що інкримінована стаття передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю. Обвинувачений вчинив кримінального правопорушення безпосередньо використовуючи широке коло соціальних зв`язків та досвіду діяльності у відповідній сфері.

6.3.21. Внаслідок цього, суд дійшов висновку, що призначення покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях державної або комунальної форм власності, які пов?язані з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями на строк 3 (три) роки є виправданим і необхідним.

6.3.22. Відтак суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання за вчинення ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК Україна за своїм видом та розміром відповідає характеру тяжкості вчиненого діяння та особі обвинуваченого, а також загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, і здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання.

6.3.23. Суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

6.3.24. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом (ч. 3 ст. 75 КК України). З огляду на встановлені обставини суд встановлює ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки із покладенням таких обов`язків:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації .

6.3.25. Суд також враховує, що затвердження угоди забезпечує реалізацію одного з основоположних принципів кримінального права - принципу невідворотності кримінальної відповідальності. Обвинувачений визнає свою винуватість, приймає кримінально-правові наслідки вчиненого, бере на себе обов`язок сприяти встановленню обставин кримінального провадження.

6.3.26. Таким чином, затвердження угоди не є проявом безкарності чи поблажливого ставлення держави до вчинених кримінальних правопорушень, а навпаки, підтверджує невідворотність кримінальної відповідальності та сприяє формуванню у суспільстві поваги до закону й довіри до правосуддя.

6.4.Щодо благодійної допомоги як умови угоди:

6.4.1.Умовами угоди передбачено обов`язок ОСОБА_4 зробити внесок (самостійно чи забезпечити перерахування третіми особами) в сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень на рахунок благодійного фонду «Спільнота Стерненка» для потреб 100 окремої механізованої бригади з призначенням платежу «Благодійний безповоротний внесок для забезпечення потреб військової частини НОМЕР_2 ».

6.4.2.Під час судового засідання суд з`ясовував, кому належить така ініціатива і як було обрано саме цей фонд. Обвинувачений зазначив, що така ініціатива належить йому.

6.4.3. На запитання суду щодо причин, у зв`язку з якими обвинувачений обрав надіслати благодійну допомогу саме до БФ «Спільнота Стерненка», обвинувачений вказав, що на його думку БФ «Спільнота Стерненка» є одним з провідних постачальників безпілотних систем. Обвинувачений впевнений в якості безпілотних апаратів, які постачає відповідний благодійний фонд. Обвинувачений підтвердив, що він жодним чином не пов`язаний зі згаданим фондом.

6.4.4. На запитання суду щодо того, яким чином прокурор планує перевіряти використання коштів благодійним фондом «Спільнота Стерненка», прокурор повідомив таке:

- Ініціатива щодо здійснення благодійного внеску на Збройні Сили України йшла від сторони захисту.

- Прокурор надав лист від військової частини НОМЕР_2 , який надійшов до САП, в якому військова частина просила про надання допомоги шляхом сприяння в добровільному перерахуванні грошових коштів в якості благодійної допомоги благодійному фонду «Спільнота Стерненка». Реквізити та призначення платежу, надані військовою частиною в листі, відповідають тим реквізитам та призначенню платежу, які відображені в угоді (том 1, а.с. 139) .

- Також прокурор вказав, що умовами угоди передбачено, що після сплати коштів обвинувачений зобов`язаний повідомити про це прокурора, щоб прокурор мав можливість контролювати виконання умов угоди.

- Крім того, прокурор зазначив, що після перерахування коштів здійснюється контроль: благодійний фонд повідомляє про отримання та використання коштів; прокуратура звертається до військової частини, повідомляючи про те, що для неї будуть перераховані кошти, після чого військова частина як ініціатор отримання благодійної допомоги повідомляє прокуратуру про використання коштів.

- У судовому засіданні прокурор надав суду копію Меморандуму про співпрацю від 05.11.2026 року, укладеного між БФ «Спільнота Стерненка», НАБУ та САП, розділом 3 якого передбачено порядок звітування БФ «Спільнота Стерненка» перед САП ( том 1, а.с. 152 ).

- Щодо перерахування коштів на конкретний БФ «Спільнота Стерненка» прокурор вказав, що наразі більшість військових частин, у тому числі військова частина НОМЕР_2 , не використовують власні казначейські рахунки, а використовують благодійні фонди для пришвидшення отримання майна, в якому є потреба.

- Прокурор підтвердив, що ні він особисто, ні САП як інституція не має жодної зацікавленості щодо надання благодійної допомоги саме через БФ «Спільнота Стерненка».

6.5. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства:

6.5.1. Суд відмовляє у затвердженні угоди у разі невідповідності її умов інтересам суспільства (п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України). Отже, суду потрібно з`ясувати чи відповідають умови угоди інтересам суспільства.

6.5.2. Запроваджуючи зазначену підставу для відмови у затвердженні угоди, законодавець виходив із того, що угода про визнання винуватості є винятком із загального порядку здійснення кримінального провадження, за якого судове рішення ухвалюється після повного судового розгляду із безпосереднім дослідженням усіх доказів. Саме тому можливість досягнення сторонами процесуального компромісу обумовлена не лише їхньою взаємною згодою, а й існуванням більш вагомого публічного інтересу, який виправдовує відступ від загальної процедури. Отже, перевірка відповідності угоди інтересам суспільства є одним із ключових елементів судового контролю за законністю її укладення.

6.5.3. У кримінальному провадженні суспільний інтерес полягає у забезпеченні захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, здійсненні швидкого, повного й неупередженого судового розгляду, а також у забезпеченні того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності відповідно до ступеня своєї вини, а жодна невинувата особа не зазнала кримінального переслідування чи необґрунтованого процесуального примусу (ст. 2 КПК України).

6.5.4. У контексті інституту угод про визнання винуватості відмова від проведення повного судового розгляду повинна компенсуватися досягненням інших суспільно значущих цілей кримінального судочинства, які за конкретних обставин є більш вагомими, ніж необхідність дослідження всіх доказів у загальному порядку.

6.5.5. Істотне значення в частині визначенні суспільного інтересу має передбачена угодою співпраця обвинуваченого з органами досудового розслідування та/або прокурором, адже така співпраця спрямована на встановлення винуватості інших учасників заволодіння майном державного підприємства, а також викриття іншого кримінального правопорушення, яке підслідне Національному антикорупційному бюро України.

6.5.6. Обвинувачений вже надав частину викривальних показань на стадії досудового розслідування та підтвердив готовність надати викривальні показання щодо інших осіб та на стадії судового розгляду:

-

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

-

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

6.5.7. Особливого значення така співпраця набуває у провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, яким часто властиві прихований характер, складні механізми реалізації та розподіл ролей між учасниками. За цих обставин інформація від особи, обізнаної з відповідною злочинною діяльністю, може забезпечити органам правопорядку доступ до відомостей і доказів, отримання яких іншими способами було б істотно ускладнене.

6.5.8. При цьому суспільна цінність такої співпраці не залежить від того, чи пов`язане викрите правопорушення з діянням самого обвинуваченого. Навпаки, виявлення іншого, самостійного епізоду злочинної діяльності розширює межі позитивного результату для суспільства за межі конкретного кримінального провадження. Держава отримує можливість реагувати на правопорушення, про яке без повідомлення обвинуваченого могло б залишитися невідомим, а отже, забезпечувати охорону суспільних відносин, відмінних від тих, яким завдано шкоди інкримінованим йому діянням.

6.5.9. Суд також наголошує на тому, що погоджене сторонами покарання забезпечує досягнення як спеціальної, так і загальної превенції. З одного боку, воно покладає на обвинуваченого реальні кримінально-правові наслідки вчиненого, а з іншого - демонструє суспільству, що добровільне визнання винуватості не звільняє особу від кримінальної відповідальності, а лише допускає її реалізацію в особливому процесуальному порядку за умови досягнення цілей кримінального судочинства.

6.5.10. Отже, у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес полягає у поєднанні декількох взаємопов`язаних результатів: отриманні інформації, що може мати значення для встановлення винуватості інших учасників; встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення; отримання відомостей про інше кримінальне правопорушення та процесуальна економія ресурсів, оскільки угода була укладена на стадії досудового розслідування.

6.5.11. Сукупність зазначених обставин дає суду підстави дійти висновку, що укладення та затвердження угоди про визнання винуватості у цьому випадку відповідає інтересам суспільства.

6.6. Щодо прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб:

6.6.1. Під час перевірки угоди про визнання винуватості суд зобов`язаний встановити, чи не порушують її умови права, свободи чи інтереси сторін кримінального провадження або інших осіб. Така перевірка спрямована на забезпечення того, щоб укладення угоди не стало засобом неправомірного обмеження прав будь-якого учасника кримінального провадження чи інших осіб, а також щоб досягнутий між сторонами компроміс не виходив за межі їх процесуальної автономії (п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України).

6.6.2. У даному кримінальному провадженні потерпілим є ДП «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України», код ЄДРПОУ 00729853 (далі - ДП ДГ «Іванівка» ІСГПС ННАН).

6.6.3. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди (ч. 4 ст. 469 КПК України).

6.6.4. Згода потерпілого на укладення угоди з ОСОБА_4 підтверджується:

а) Протоколом засідання комітету кредиторів у справі №927/1455/23 про банкрутство ДП ДГ «Іванівка» ІСГПС ННАН (Протокол №б/н від 02 жовтня 2026 року ( том 1, а.с. 34 )., у якому зазначено: «погодити надання керуючим санацією письмової згоди потерпілого на укладення угоди про визнання винуватості з ОСОБА_4 , за таких умов: грошові кошти у розмірі 2 500 00,00 грн. будуть перераховані виключно в дохід ДП ДГ «Іванівка» ІСГПС ННАН від імені ОСОБА_4 ; звільнення від цивільної відповідальності внаслідок укладення угоди про визнання винуватості поширюється виключно на підозрюваного ОСОБА_4 та виключно в межах зазначеної суми.; це погодження жодним чином не обмежує та не позбавляє ДП ДГ «Іванівка» ІСГПС ННАН законного права вимагати повного відшкодування решти суми невідшкодованих збитків від інших учасників злочину».

б) Письмовою згодою потерпілого на укладення угоди про визнання винуватості вих. №06-10/2026 від 06.10.2026 підписаною Керуючим санацією ДП ДГ «Іванівка» ІСГПС ННАН арбітражним керуючим ОСОБА_8 , в якій відображені аналогічні із вищевказаним протоколи умови (том 1, а.с. 34).

6.6.5. Під час судового засідання представник потерпілого зазначив, що позиція потерпілого не змінилася і він не заперечує щодо укладення вказаної угоди про визнання винуватості.

6.6.6. На думку суду, вказане свідчить про відсутність неврегульованих майнових претензій потерпілого до обвинуваченого та про те, що затвердження угоди відповідає інтересам державного підприємства, права якого були порушені внаслідок вчинення злочину.

6.6.7. За таких обставин, на переконання суду, укладена угода не порушує прав третіх осіб на відшкодування шкоди.

6.6.8. Дослідивши зміст укладеної угоди, заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника, заслухавши позицію потерпілого, перевіривши добровільність досягнутих домовленостей, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи законних інтересів сторін кримінального провадження, не покладають на них обов`язків, не передбачених законом, не позбавляють їх процесуальних гарантій та не містять положень, які могли б створити для будь-якої зі сторін надмірний чи непропорційний тягар.

6.6.9. Так само суд не встановив, що затвердження угоди будь-яким чином порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб. При цьому суд виходить із того, що предметом судового розгляду під час затвердження угоди про визнання винуватості є виключно питання відповідності такої угоди вимогам закону та можливості її затвердження.

6.6.10. Сам по собі факт згадування інших осіб у процесуальних документах сторони обвинувачення, зокрема в обвинувальному акті чи інших матеріалах досудового розслідування, не означає, що вирок, постановлений на підставі угоди про визнання винуватості щодо однієї особи, вирішує питання про права, свободи чи інтереси таких осіб або встановлює їх винуватість.

6.6.11. На відміну від вироку суду, обвинувальний акт та інші процесуальні документи сторони обвинувачення відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3, статей 91, 92, 277, 291 КПК України містять лише сформульоване прокурором обвинувачення та виклад фактичних обставин, які, на думку сторони обвинувачення, підлягають доказуванню в суді. Такі відомості не мають преюдиційного значення для інших осіб та не породжують щодо них жодних юридичних наслідків.

6.6.12. Більше того, затвердження угоди про визнання винуватості щодо пособника у вчиненні кримінального правопорушення, не може розглядатися як встановлення обставин, обов`язкових для розгляду кримінальних проваджень щодо інших осіб. Кожен обвинувачений користується правом на індивідуальний, незалежний і безсторонній судовий розгляд, а його винуватість може бути встановлена виключно обвинувальним вироком суду, ухваленим за результатами дослідження доказів саме у кримінальному провадженні щодо цієї особи. Визнання винуватості одним обвинуваченим не може підміняти собою обов`язок сторони обвинувачення довести винуватість інших осіб у порядку, передбаченому КПК України.

6.6.13. Отже, суд не надає жодної оцінки діям інших осіб, які згадуються у цьому Вироку, а також передчасно не досліджує роль іншого організатора цього та/або іншого кримінального правопорушення, показання щодо яких обвинувачений зобов`язується у подальшому надати.

6.7. Щодо добровільності укладення угоди:

6.7.1.Під час вирішення питання про затвердження угоди суд зобов`язаний переконатися, що її укладення є добровільним. Добровільність є однією з фундаментальних умов допустимості інституту угод у кримінальному провадженні, оскільки визнання винуватості та пов`язана з цим відмова особи від реалізації повного комплексу процесуальних прав можуть бути наслідком виключно її вільного та усвідомленого волевиявлення. Перевірка добровільності не обмежується лише формальним підтвердженням сторонами відсутності примусу (п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України) .

6.7.2.Суд повинен встановити, що рішення про укладення угоди було прийнято обвинуваченим самостійно, після належного розуміння її змісту, правових наслідків та процесуальних обмежень, які виникають у зв`язку із затвердженням угоди судом, а також за відсутності будь-якого незаконного фізичного, психологічного чи іншого впливу, здатного поставити під сумнів свободу волевиявлення.

6.7.3.Суд враховує те, що саме обвинувачений ініціював укладення угоди про визнання винуватості, що підтверджується клопотанням захисника про укладення угоди про визнання винуватості від 22.09.2026 року ( том 1, а.с. 137-138).

6.7.4.Під час судового засідання суд безпосередньо з`ясував позицію обвинуваченого щодо обставин укладення угоди. Обвинувачений підтвердив, що сам ініціював укладення угоди, уклав її добровільно, повністю усвідомлюючи її зміст, правові наслідки та характер взятих на себе зобов`язань.

6.7.5.Додатково, на питання суду у судовому засіданні, сторона захисту зазначила, що не має жодних скарг на рішення, дії чи бездіяльність детективів або прокурорів під час досудового розслідування, які могли б свідчити про здійснення неправомірного тиску з метою схилення обвинуваченого до укладення угоди.

6.7.6.Також, у судовому засіданні, суд з`ясував: чи на усіх етапах укладення угоди про визнання винуватості обвинувачений мав захисника; чи захисник був обраний обвинуваченим особисто; чи особисто обвинувачений здійснює оплату послуг захисника з надання правової допомоги.

6.7.7.Обвинувачений підтвердив, що під час укладення угоди, на усіх етапах, він мав доступ до захисника та користувався його послугами. При цьому, захисника він обрав самостійно та особисто здійснює оплату за надані послуги. Таким чим суд пересвідчився у реальності та ефективності правничої допомоги.

6.7.8.Під час безпосереднього спілкування з обвинуваченим суд не встановив жодних обставин, які могли б свідчити про нерозуміння ним змісту угоди, сумніви щодо власної позиції або небажання підтримувати досягнуті домовленості. Поведінка обвинуваченого, його відповіді на запитання суду, а також узгодженість позиції із захисником свідчать про послідовність, усвідомленість і добровільність прийнятого рішення.

6.7.9.Отже, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, на основі вільного, усвідомленого та взаємного волевиявлення сторін, а тому відповідає вимогам п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України.

6.8. Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань :

6.8.1. Суд не вправі затвердити угоду про визнання винуватості, якщо існують обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений об`єктивно не зможе виконати взяті на себе за угодою зобов`язання (п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК України). Отже, суду потрібно встановити наявність реальної можливості виконання зобов`язань та відсутність очевидних обставин, які б свідчили про неможливість реалізації погоджених сторонами умов.

6.8.2. Така перевірка здійснюється з урахуванням характеру кожного із зобов`язань, їх обсягу, змісту та об`єктивної здійсненності. Сам по собі факт того, що окремі зобов`язання мають виконуватися після затвердження угоди, не свідчить про їх неможливість, якщо відсутні дані, які б обґрунтовано ставили під сумнів здатність обвинуваченого їх виконати.

6.8.3. Обвинувачений у судовому засіданні підтвердив свою готовність виконувати умови угоди, зокрема

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

-

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

-

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

6.1.13. Суд враховує, що на момент розгляду угоди ОСОБА_4 вже надав викривальні показання у

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

прокурор підтвердив, що повідомлена ОСОБА_4 інформація узгоджується з іншими доказами.

6.8.4. Суд не встановив будь-яких об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість виконання ним цього зобов`язання.

6.8.5. Суд також врахував, що обов`язок надавати правдиві показання є особистим процесуальним обов`язком обвинуваченого, виконання якого залежить насамперед від його власного волевиявлення та добросовісної процесуальної поведінки. Під час судового засідання поведінка обвинуваченого, його відповіді на запитання суду та підтвердження готовності дотримуватися умов угоди не викликали сумнівів щодо реальності виконання цього зобов`язання.

6.8.6. Окремо Суд перевірив можливість виконання обвинуваченим майнового зобов`язання, передбаченого угодою. ОСОБА_4 підтвердив фінансову спроможність перерахувати):

- 2 500 000 грн на банківський рахунок ДП ДГ «Іванівка» ІСГПС ННАН як відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди;

- 500 000 грн на визначену угодою благодійну мету на рахунок благодійного фонду «Спільнота Стерненка» .

6.8.7. Суд перевірив наведені сторонами відомості та не встановив обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання цих зобов`язань або їх завідомо нереальний характер. Отже, передбачені угодою суми є визначеними, спосіб їх сплати - зрозумілим і прозорим, а можливість виконання - такою, що може бути перевірена.

6.8.8. Суд враховує, що обвинувачений зобов`язався відшкодувати завдану злочином шкоду протягом одного місяця після набрання вироком законної сили. За таких обставин значення має не лише сума, зафіксована в угоді про визнання винуватості, а й конкретні строки визначеного зобов`язання компенсації шкоди та порядок його виконання.

6.8.9. Суд виходить із того, що перевірка можливості виконання угоди не означає встановлення факту її повного виконання на момент постановлення вироку. Закон вимагає від суду оцінити лише те, чи є погоджені сторонами зобов`язання реально здійсненними та чи відсутні об`єктивні перешкоди для їх виконання. Питання належного виконання угоди після її затвердження, а також наслідки можливого невиконання окремих її умов вирішуються у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

6.8.10. Отже, суд дійшов висновку про реальну можливість виконання ОСОБА_4 усіх взятих на себе за угодою зобов`язань. Очевидної неможливості їх виконання, яка унеможливлювала б затвердження угоди, судом не встановлено.

7. Висновки суду

7.1. З урахуванням зазначених обставин Суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_9 , відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність і кримінального процесуального законодавства. Суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, тому дійшов висновку про затвердження угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

8. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди

8.1. Цивільний позов

8.1.1. Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

8.2. Процесуальні витрати

8.2.1. При ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України). У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК України).

8.2.2. Сторони не надали суду відомостей про процесуальні витрати, передбачені ст. 124 КПК України, рішення про які підлягає прийняттю при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

8.3. Винагорода викривачу

8.3.1. Викривач у цьому кримінальному провадженні відсутній.

8.4. Спеціальна конфіскація

8.4.1. Підстави для спеціальної конфіскації відсутні.

8.5. Заходи забезпечення кримінального провадження

8.5.1. Запобіжний захід

8.5.1.1. Суд при ухваленні вироку, серед іншого, приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили (п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України).

8.5.1.2. 04.02.2026 ОСОБА_4 був затриманий, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, який був наданий прокурором під час судового засідання (том 1, а.с. 86-90).

8.5.1.3. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.02.2026 у справі №991/991/26 до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 1 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 4 992 000 (чотири мільйони дев`ятсот дев`яності дві тисячі) гривень (том 1, а.с. 91-100).

8.5.1.4. 10.02.2026 за ОСОБА_9 було внесено заставу:

- ОСОБА_10 у розмірі 4 137 240 грн (том 1, а.с.101);

- ОСОБА_11 у розмірі 854 760 грн (том 1, а.с. 102).

8.5.1.5. Прокурор у судовому засіданні просив запобіжний захід у виді застави до набрання вироком законної сили не змінювати, після чого сплачені кошти повернути заставодавцям.

8.5.2. Арешт майна

8.5.2.1.Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна (ч. 4 ст. 174 КПК України).

8.5.2.2.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.02.2026 у справі №991/1011/26 (том 1, а.с. 103-109) накладено арешт на майно ОСОБА_4 , яке є спільною власністю ОСОБА_4 та його колишньої дружини ОСОБА_12 . Зокрема на майно:

Право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_4 , шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації) частки у статутному капіталі (корпоративних прав), що належать ОСОБА_4 , а саме:

- Частку в розмірі 5 000 000 грн, що дорівнює 100% в статутному капіталі ТОВ «ЛЕОН» (код ЄДРПОУ 25133624), із внесенням відповідних даних до державних реєстрів та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- Частку в розмірі 17 500 грн, що дорівнює 40% в статутному капіталі ТОВ «Буд-Сервіс Дакт» (код ЄДРПОУ 34193021), із внесенням відповідних даних до державних реєстрів та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

Право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_12 шляхом заборони відчуження такого майна, а саме:

- 1/2 частини комплексу, бази відпочинку, об`єкта житлової нерухомості площею 3 075 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 897130812218);

- 1/2 частини домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

8.5.2.3. Факт накладення арештів на відповідне майно підтверджується витягами з реєстру речових прав (том 1, а.с. 110-114) та листом Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо виконання ухвали (том 1, а.с. 116-117).

8.5.2.4. У судовому засіданні прокурор просив після набрання вироком законної сили скасувати арешт, який був накладений ухвалою слідчого судді ВАКС від 09.02.2026 у справі №991/1011/26, оскільки відпала потреба в арешті майна.

8.5.3. Щодо речових доказів і документів

8.5.3.1. Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (ч. 9 ст. 100 КПК України).

8.5.3.2. Суд вирішує документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження (враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України).

8.5.3.3. Речові докази в цьому кримінальному провадженні до суду не подавались.

8.6. Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

Керуючись статтями 12, 65-67 КК України, статтями 100, 373-376, 469-475 КПК України, суд:

УХВАЛИВ:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28.10.2026 між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52026000000000633 від 28.10.2026.

2. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

3. Призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях державної або комунальної форм власності, які пов`язані з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями на строк 3 (три) роки.

4. Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді 7 років позбавлення волі з випробуванням, встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 роки. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

5. Покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

6. Покарання у виді конфіскації майна не застосовувати.

7. Зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 04.02.2026 (з моменту фактичного затримання) по 06.02.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

8. Покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях державної або комунальної форм власності, які пов`язані з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями виконується самостійно.

9. Документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

10. Застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4 992 000 грн залишити в силі до набрання вироком законної сили. Після набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 , скасувати. Після набрання вироком законної сили заставу у сумі 4 992 000 грн повернути заставодавцям, а саме: ОСОБА_10 у розмірі 4 137 240 грн та ОСОБА_11 у розмірі 854 760 грн.

11. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.02.2026 у справі №991/1011/26, після набрання цим вироком законної сили скасувати, зокрема щодо такого майна:

- Частку в розмірі 5 000 000 грн, що дорівнює 100% в статутному капіталі ТОВ «ЛЕОН» (код ЄДРПОУ 25133624), із внесенням відповідних даних до державних реєстрів та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- Частку в розмірі 17 500 грн, що дорівнює 40% в статутному капіталі ТОВ «Буд-Сервіс Дакт» (код ЄДРПОУ 34193021), із внесенням відповідних даних до державних реєстрів та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- 1/2 частини комплексу, бази відпочинку, об`єкта житлової нерухомості площею 3 075 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 897130812218);

- 1/2 частини домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

12. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

13. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

14. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

15. Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

16. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389 - 1 КК України.

Суддя ОСОБА_13